Рішення № 37408893, 25.02.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2014 р. Справа № 914/1666/13

За позовом: Прокурора Шевченківського району м.Львова в інтересах держави в особі Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів

До відповідача: Фізичної особи підприємця - ОСОБА_1, м. Львів

Про стягнення 199 608,13 грн.

Суддя Березяк Н.Є

Секретар судового засідання Кравець В.П.

В судове засідання з'явились:

від прокурора: Лука Г.В.

від позивача: Шмотолоха О.Г. - представник

від відповідача: не з'явився

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: прокурором Шевченківського району м.Львова подано позов в інтересах держави в особі Департаменту економічної політики Львівської міської ради до Фізичної особи підприємця - ОСОБА_1 про стягнення 199 608,13 грн. заборгованості зі сплати пайового внеску на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Львова.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав і мотивів викладених в ухвалах суду.

На задоволення клопотання відповідача, ухвалою суду від 21.06.2013р. було зупинено провадження у справі до вирішення справи №914/2411/13 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Департаменту економічної політики Львівської міської ради про розірвання договору про сплату інвестиційного внеску №26 від 25.03.2009 року.

Рішенням господарського суду Львівської області від 07.10.2013р. по справі №914/2411/13, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.01.2014р., в задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 до Департаменту економічної політики Львівської міської ради про розірвання договору про сплату інвестиційного внеску №26 від 25.03.2009 року - відмовлено.

У зв'язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі, ухвалою суду від 04.02.2014р. провадження у справі було поновлено та призначено до розгляду на 17.02.2014р. В зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, ухвалою суду від 17.02.2014р. розгляд справи було відкладено на 25.02.2014р.

В судовому засіданні 25.02.2014 року прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали, просили позов задоволити з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві та наданих в судовому засіданні поясненнях.

Відповідач в судове засідання не з'явився, доказів оплати боргу суду не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які надсилались йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. У відзиві на позов ФОП ОСОБА_1 проти позову заперечує, посилаючись на неправильність розрахунку інвестиційного внеску, необхідністю зарахування витрат на створення та розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Львова.

В судовому завданні 25.02.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

25 березня 2009р. між Департаментом економічної політики Львівської міської ради та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір №26 про сплату інвестиційного внеску, згідно з п.2.2 якого, ФОП ОСОБА_1 зобов'язувався сплатити пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Львова.

У відповідності до п.2.2 договору відповідач повинен був сплатити пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Львова в сумі 209608,13 грн.: 10000 грн. до 15.04.2009р., 199608,13 грн. до 31.12.2010р.

Відповідач допустив заборгованість перед позивачем за зобов'язання згідно умов договору,не оплативши пайового внеску на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Львова на суму 199608,13 грн., що на думку позивача є порушенням умов договору.

Позивачем було направлено відповідачу лист від 17.02.2011р. №23-вих-173 з вимогою про перерахування коштів на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Львова відповідно до умов договору, який залишено без відповіді і задоволення.

Станом на день прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем по договору про сплату інвестиційного внеску не погашена і складає 199608,13 грн., яку просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, враховуючи їх доводи, викладені в попередніх судових засіданнях, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення .

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно ст.ст. 526,530 Цивільного Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, на між сторонами укладено договір від 25 березня 2009р. №26 про сплату інвестиційного внеску, згідно з п.2.2 якого, ФОП ОСОБА_1 зобов'язувався сплатити пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Львова у розмірі 209608,13 грн. та визначено наступний порядок сплати: 10000 грн. до 15.04.2009р., 199608,13 грн. до 31.12.2010р

Проте, в порушення умов договору відповідачем не оплачено 199608,13 грн. пайового внеску на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Львова.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначалося раніше, заборгованість відповідача перед позивачем по договору про сплату інвестиційного внеску не погашена і складає 199608,13 грн. Доказів звернення до позивача про внесення змін в договір в частині розміру інвестиційного внеску, чи звернень про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідач суду не надав.

Щодо доводів відповідача, викладених у запереченні на позов , то вони не обґрунтовані і спростовуються матеріалами справи.

Зокрема, посилаючись на положення Договору стосовно корегування сплати інвестиційного внеску, то таке коригування повинно проходити «згідно з поданими під ставовими документами». Доказів звернення до позивача з вимогою корегування розміру інвестиційного внеску та подання необхідних для цього документів, відповідач суду не подав.

Необґрунтованими є доводи відповідача стосовно розрахунку інвестиційного внеску, оскільки умовами договору про сплату інвестиційного внеску № 26 від 25.03.2009 року, встановлено його розмір. Зазначений договір в частині розміру інвестиційного внеску погоджений, підписаний та завірений печатками сторін, зміни до нього у встановленому законом порядку не вносились, в цій частині договір не визнавався недійсним.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач доказів сплати пайового внеску на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Львова у розмірі 199608,13 грн. суду не надав. Клопотання про неможливість подати такі докази суду не заявлялось.

З огляду на викладене, керуючись ст..ст.3,4,41,42,43,44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,49, 82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Департаменту економічної політики Львівської міської ради (79006, м.Львів, пл.Ринок, 1, код ЄДРПОУ 34814859) 199608,13 грн. заборгованості зі сплати пайового внеску на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Львова.

3. Стягнути з Фізичної особи підприємця - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України 3992,16 грн. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду .

Накази видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повне рішення виготовлене та підписане - 28.02.2014 року

Суддя Березяк Н.Є.