Постанова № 37408351, 24.02.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2014 року 810/6428/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАП-БУД» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фасадрем-сервіс» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАП-БУД» (далі - ТОВ «ВАП-БУД» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Броварська ОДПІ або відповідач), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фасадрем-сервіс» (далі - ТОВ «Фасадрем-сервіс») про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.06.2013 № 0003512204.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо виконання підрядних робіт між ним та ТОВ «Фасадрем-сервіс» мали реальний характер, що підтверджується відповідними договорами підряду, довідками форми КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, податковими накладними, доказами часткової оплати виконаних робіт тощо.

Як зазначає позивач, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження фіктивності та нікчемності договорів підряду, укладених між позивачем та ТОВ «Фасадрем-сервіс», а викладені в акті перевірки висновки ґрунтуються виключно на матеріалах перевірки ТОВ «Фасадрем-сервіс» та поясненнях директора ТОВ «Фасадрем-сервіс» без надання оцінки наданих позивачем до перевірки первинних документів.

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представники сторін у судовому засіданні 24.02.2014 не з'явилися. Разом з цим, матеріали справи містять клопотання про розгляд справи за відсутності їх представників у порядку письмового провадження.

Третя особа правом на надання письмових пояснень по справі не скористалася. Її представник у судове засідання 24.02.2014 не з'явився. Матеріали справи містять інформацію про повідомлення третьої особи своєчасно та належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання. Жодних заяв та клопотань про відкладення судового засідання або про розгляд справи за відсутності представника третьої особи до суду не надходило.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності, враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи сторони та третя особа були повідомлені своєчасно та належним чином, однак у судове засідання не з`явилися та беручи до уваги, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «ВАП-БУД», ідентифікаційний код 30356126, місцезнаходження: 07455, Київська область, Броварський район, с. Княжичі, вул. Слави, буд. 28, зареєстроване як юридична особа Броварською районною державною адміністрацією Київської області 30.07.1999. Як платник податків позивач узятий на податковий облік у податковому органі з 03.08.1999 за №1484.

Позивач 01.09.1999 зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується наявним у матеріалах справи Свідоцтвом про реєстрацію платників податку на додану вартість № 100098255, виданого 13.02.2008 Броварською ОДПІ (том І а.с.47).

Основними видами діяльності ТОВ «ВАП-БУД» є діяльність у сфері архітектури; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геології, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

Відповідно до ліцензії, виданої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області (том І а.с.52, 53), ТОВ «ВАП-БУД» має право здійснювати господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури (термін дії з 03.04.2009 по 03.04.2012).

У період з 20.05.2013 по 31.05.2013 на підставі наказу Броварської ОДПІ від 20.05.2013 № 523, направлення на проведення перевірки від 20.05.2013 № 503, посадовою особою Броварської ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВАП-БУД» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Фасадрем-сервіс» (код за ЄДРПОУ 31663124) за вересень та жовтень місяці 2011 року.

За результатами перевірки складений акт від 06.06.2013 №485/22-4/30356126 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки, з урахуванням предмету спору, про:

- порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 1933017,40 грн., у тому числі за вересень 2011 року на суму 1117624,00 грн. та за жовтень 2011 року на суму 815393,40 грн., що у свою чергу призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 1933017,40 грн., у тому числі за вересень 2011 року на суму 1117624,00 грн. та за жовтень 2011 року на суму 815393,40 грн.;

- нікчемність договорів, укладених між ТОВ «ВАП-БУД» та ТОВ «Фасадрем-сервіс».

Висновок податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання, за його твердженням, пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту за операціями з придбання робіт у ТОВ «Фасадрем-сервіс», що ґрунтується на даних перевірки ТОВ «Фасадрем-сервіс» та поясненнях директора ТОВ «Фасадрем-сервіс» ОСОБА_2.

В обґрунтування правомірності спірного рішення відповідач зазначив, що на його адресу надійшов акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 12.10.2012 №842/22-10/31663124 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фасадрем-сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2011 по 30.09.2012», яким встановлено відсутність ТОВ «Фасадрем-сервіс» за юридичною адресою та, як наслідок, ненадання ним документів до перевірки, відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання основного виду діяльності.

Крім цього, відповідач зазначив, що відповідно до пояснень, відібраних старшим оперуповноваженим спецпідрозділу БКОЗ УСБУ у м. Києві старшим лейтенантом Кіндяковим А.О. у громадянина ОСОБА_2, який є засновником та директором ТОВ «Фасадрем-сервіс», останній повідомив, що ним у березні 2011 року на пропозицію громадянина ОСОБА_3 за грошову винагороду у присутності нотаріуса було підписано пакет реєстраційних документів ТОВ «Фасадрем-сервіс» та довіреність на двох осіб.

Через деякий час, громадянин ОСОБА_2 разом із громадянином ОСОБА_4 відвідав дві банківські установи, у яких ним, як керівником ТОВ «Фасадрем-сервіс», було відкрито банківські рахунки ТОВ «Фасадрем-сервіс».

У подальшому, за вказівкою ОСОБА_6 та ОСОБА_7, громадянин ОСОБА_2 відвідував офісне приміщення за адресою вул. Жилянська 87/3, м. Київ де підписував від імені ТОВ «Фасадрем-сервіс» фінансово-господарські документи, а саме, договори, акти виконаних робіт, накладні, податкові накладні, фінансові відомості, разові довіреності, векселя тощо.

У зв'язку із зазначеним, податковий орган дійшов висновку, що у результаті порушення контрагентом позивача приписів цивільного та господарського законодавства угоди, укладені з ним, мають протиправний характер та є нікчемними. Тому, надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договорами, та, як наслідок, до встановлення відповідачем порушень формування позивачем суми податкового кредиту по податку на додану вартість.

На підставі Акта перевірки, відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Броварською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.06.2013 № 0003512204, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2899525,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 1933017,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 966508,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач скористався своїм правом оскаржити його у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що між замовником - ТОВ «ВАП-БУД» та виконавцем - ТОВ «Фасадрем-сервіс» було укладено ряд договір підряду, а саме, від 02.08.2011 №02/08-11 (том І а.с.60-62), від 12.09.2011 №12/09-11 (том І а.с.95-97), від 13.09.2011 №13/09/11 (том І а.с.104-106), від 14.09.2011 №14/09-11 (том І а.с.125-127), від 15.09.2011 №15/09-11 (том І а.с.131-133), від 16.09.2011 №16/09-11 (том І а.с.140-142), від 23.09.2011 №23/09-11 (том І а.с.150-152), від 17.09.2011 №17/09-11 (том І а.с.175-177), від 28.05.2011 №28/05-11(том І а.с.180-182), від 29.05.2011 №29/05-11 (том І а.с.185-187), від 14.09.2011 №14/09-11 (том І а.с.202-204), від 30.05.2011 №30/05-11 (том І а.с.229-231), від 05.08.2011 №05/08-11(том ІІ а.с.18-21), від 10.10.2011 №10/10-11(том ІІ а.с.62-64), від 11.10.2011 №11/10-11 (том ІІ а.с.78-80), відповідно до яких замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати на власний ризик, власними силами і засобами комплекс будівельно-монтажних робіт у м. Києві, м. Маріуполі, м. Луганську, м. Рівному, Київській та Чернігівській областях, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці роботи.

Порядок приймання робіт у всі договорах є аналогічним, а саме, роботи приймаються замовником за якісними та кількісними показниками (обсяги робіт) за актом виконаних робіт.

Відповідно до пояснень представника позивача, перед укладенням договорів з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісними суб'єктами господарювання він учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності ТОВ «Фасадрем-сервіс», а саме, позивачем було запитано та отримано від контрагента документи про наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість.

Крім цього, позивач зазначив, що згідно даних Державної податкової служби України, розміщених на її офіційному сайті, у підрозділі "Дані про платників ПДВ" на момент укладання договорів та їх виконання ТОВ «Фасадрем-сервіс» перебувало платником податку на додану вартість.

Також, відповідно до ліцензії, виданої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області (том І а.с.38, 39), ТОВ «Фасадрем-сервіс» має право здійснювати господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури (термі дії з 19.01.2010 по 19.01.2015).

Лише після отримання всіх документів позивачем були укладені відповідні договори підряду.

У зв'язку з цим, судом встановлено, що позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності ТОВ «Фасадрем-сервіс», наявності дефектів у правовому статусі його контрагента (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться податковим органом.

Статус ТОВ «Фасадрем-сервіс», як платника податку на додану вартість також підтверджується наявним у матеріалах справи свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 37576808, виданого ДПІ у Печерському районі м. Києва 02.11.2001 (том І а.с.57).

На підтвердження виконання будівельно-монтажних робіт ТОВ «Фасадрем-сервіс» на користь ТОВ «ВАП-БУД» позивачем до перевірки та матеріалів справи надані довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та акти на проектні (вишукувальні) роботи форми 2-П за вересень та жовтень місяці 2011 року (том І а.с.63-89, 98-102, 107-123, 128, 129, 134-138, 143-148, 153-171, 177, 183, 188-199, 205-225, 232-250, том ІІ а.с.1-12, 21-56, 65-75, 81-85).

За результатами господарських операцій ТОВ «Фасадрем-сервіс» видано на користь ТОВ «ВАП-БУД» податкові накладні від 30.09.2011 №96, від 30.09.2011 №132, від 30.09.2011 №119, №121, від 30.09.2011 №123, №136, №137, від 30.09.2011 №124, №125, №126, №127, №128, від 30.09.2011 №129, від 30.09.2011 №130, від 30.09.2011 №131, від 30.09.2011 №132, від 30.09.2011 №133, від 30.09.2011 №135, №134, №120, від 31.10.2011 №91, №92, №93, №94, №103, від 31.10.2011 №95, №96, №97, №98, №99, від 31.10.2011 №101, №102, від 31.10.2011 №100 (том І а.с.90-94, 103, 124, 130, 139, 149, 172-174, 179, 184, 200, 201, 226-228, том ІІ а.с.13-17, 57-61, 76, 77, 86).

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Фасадрем-сервіс» здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень (том ІІ а.с.87-115).

Суд звертає увагу, що всі зазначені документи були у розпорядженні перевіряючих на дату проведення перевірки.

У ході розгляду справи представник відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надав.

Суд звертає увагу, що усі зазначені двосторонні документи підписані зі сторони ТОВ «ВАП-БУД» - ОСОБА_5, зі сторони ТОВ «Фасадрем-сервіс» - ОСОБА_2, які відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на дату виникнення спірних правовідносин, були керівниками та підписантами ТОВ «ВАП-БУД» і ТОВ «Фасадрем-сервіс» відповідно та скріплені печатками підприємств.

Тобто, позивачем відповідачеві під час проведення перевірки надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які встановлюють факт здійснення господарських операцій щодо виконання ТОВ «Фасадрем-сервіс» на користь позивача робіт та їх часткової оплати.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «ВАП-БУД» та ТОВ «Фасадрем-сервіс» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

Таким чином, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, позивач та його контрагент були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового кодексу України.

Статус позивача та його контрагента, як платників податку на додану вартість, не заперечувався сторонами.

Відповідач не заперечував той факт, що податкові накладні, виписані контрагентом позивача, відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за №1401/18696.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що сума податкового кредиту позивачем сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Згідно з даними Акта перевірки, суми податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних ТОВ «Фасадрем-сервіс» включені позивачем до податкового кредиту відповідних періодів, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень та жовтень місяці 2011 року, даним декларацій з податку на додану вартість за вересень та жовтень місяці 2011 року.

Крім цього, на неодноразову вимогу суду відповідач не надав жодних доказів того, що контрагент позивача не звітувався до податкового органу, не відображав результати господарських операцій з позивачем та не сплатив до бюджету обов'язкових платежів.

Разом з цим, як убачається із змісту Акта перевірки, ТОВ «Фасадрем-сервіс» подавало податкову звітність до ДПІ у Печерському районні м. Києва до травня 2012 року включно.

У зв'язку з цим, у суду не виникає сумнівів щодо належного відображення результатів господарських операцій між позивачем та його контрагентом у податковій звітності.

У силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

За змістом положень Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі вартості придбаних товарів.

Оскільки, на думку податкового органу, роботи фактично не виконувались, а учасниками правочину переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, угода є безтоварною, та, як наслідок, нікчемною, а тому формування податкового кредиту за нею вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу висновків про нікчемність правочину та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд зазначає, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

З метою забезпечення повного та об'єктивного розгляду справи суд відповідно до ухвали від 02.12.2013 про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду витребував у відповідача, зокрема, письмову інформацію про те, чи задекларовані податкові зобов'язання, які виникли у ТОВ «Фасадрем-сервіс» за результатами господарських відносин з ТОВ «ВАП-БУД», а також інформацію про наявність у нього основних фондів виробництва (власних чи орендованих), управлінського персоналу тощо; форму № 1ДФ ТОВ «Фасадрем-сервіс»; письмову інформацію про наявність заборгованості у ТОВ «Фасадрем-сервіс» щодо сплати податків, зборів, обов'язкових платежів.

Однак, відповідачем вказаних вимог ухвали суду не виконано, запитуваних документів не надано та не повідомлено про причини неможливість їх надання.

Разом з цим, як вбачається із змісту Акта перевірки, податковими органами не перевірявся контрагент позивача ТОВ «Фасадрем-сервіс» на предмет наявності у нього необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності, зокрема, основних фондів виробництва, наявності матеріальних ресурсів, кваліфікованого персоналу тощо.

Поряд з цим, позивачем надано суду договір оренди від 28.05.2011 № 28-05-2011-А, укладеного між орендарем ТОВ «Фасадрем-сервіс» та орендодавцем ТОВ «Група Компаній Еко» (том VІ а.с.23, 24), відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове, платне користування будівельну техніку, риштування та електроінструмент.

На підтвердження виконання вказаного договору оренди позивачем надано суду характеристика майна, що передається в оренду та акти приймання-передавання об'єкта оренди (том VІ а.с.25-28).

Крім цього, відповідно до умов договорів підряду, укладених між позивачем та ТОВ «Фасадрем-сервіс», роботи виконуються підрядником з матеріалів замовника.

На підтвердження зазначеної умови договору позивачем надані суду акти приймання-передачі замовником будівельних матеріалів підряднику (том ІV а.с.59-103).

Також, в обґрунтування наявності у підрядника трудових ресурсів для виконання робіт, позивачем надані суду листи-заяви ТОВ «Фасадрем-сервіс» (том VІ а.с.4-14), у яких підрядник запитував у замовника ТОВ «ВАП-БУД» дозвіл на допуск працівників, із зазначенням їх прізвищ, імен, по батькові та спеціальності на об'єкт будівництва для виконання робіт.

Необхідно зазначити, що висновок про відсутність у ТОВ «Фасадрем-сервіс» будь-яких можливостей для здійснення господарської операції, зроблений на підставі акта невиїзної перевірки ТОВ «Фасадрем-сервіс», у якому зафіксовано факт відсутності ТОВ «Фасадрем-сервіс» за місцезнаходженням.

Разом з цим, жодних доказів про наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записів про відсутність ТОВ «Фасадрем-сервіс» за місцезнаходженням чи про відсутність відомостей про юридичну особу суду не надано.

З огляду на зазначене, суд констатує, що відповідачем не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентом зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Вивчивши надані документальні підтвердження, судом не встановлено відсутності мети у позивача щодо реального настання правових наслідків та укладення правочину задля заниження об'єкту оподаткування і несплати податків.

Факт виконання ТОВ «Фасадрем-сервіс» робіт на користь позивача підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних робіт, посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Щодо посилання в Акті перевірки, як на доказ безтоварності господарських операцій, на наявність пояснень директора ТОВ «Фасадрем-сервіс» суд зазначає таке.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2013 про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду, суд витребував у відповідача пояснення від 14.06.2012 громадянина ОСОБА_2, на які йдеться посилання в Акті перевірки.

Відповідачем вказаної вимоги ухвали суду не виконано та не повідомлено про причини неможливості надання вказаного документа.

Натомість відповідачем надано суду незасвідчену копію протоколу допиту свідка громадянина ОСОБА_2 від 16.02.2013 (том ІV а.с.32-36).

Дослідивши наданий відповідачем протокол допиту свідка від 16.02.2013, судом встановлено розбіжність вказаних у ньому даних із даними, які зазначені в Акті перевірки, в якому відображені пояснення громадянина ОСОБА_2 від 14.06.2012.

Так, в протоколі допиту свідка від 16.02.2013 громадянин ОСОБА_2 зазначив, що будь-яких фінансово-господарських документів (договорів, актів виконаних робіт, податкових накладних, довіреностей тощо) від імені ТОВ «Фасадрем-Сервіс» не підписував. Поряд з цим, як зазначено в Акті перевірки, відповідно до пояснень громадянина ОСОБА_2, відібраних старшим оперуповноваженим спецпідрозділу БКОЗ УСБУ у м. Києві старшим лейтенантом Кіндяковим А.О. 14.06.2012, громадянин ОСОБА_2 вказав, що за вказівкою ОСОБА_6 та ОСОБА_7, він неодноразово відвідував офісне приміщення за адресою вул. Жилянська 87/3, м. Київ де підписував від імені ТОВ «Фасадрем-сервіс» фінансово-господарські документи, а саме договори, акти виконаних робіт, накладні, податкові накладні, фінансові відомості, разові довіреності, векселя тощо.

У зв'язку з зазначеним, судом не береться до уваги, як на доказ безтоварності господарських операцій наявність пояснень директора ТОВ «Фасадрем-сервіс» ОСОБА_2

Крім цього, суд констатує, що правовідносини з приводу укладання та виконання договорів, які відповідач вважає безтоварними, виникли між юридичними особами, а фізичні особи, які учиняли підписи на первинних документах, діяли як представники цих юридичних осіб.

В силу частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як установлено під час судового розгляду, на момент укладення правочинів, які відповідач вважає безтоварними та здійснення господарських операцій, і позивач і його контрагенти були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Крім цього, як встановлено судом, усі документи від імені ТОВ «Фасадрем-сервіс» підписані ОСОБА_2, який, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на дату виникнення спірних правовідносин та складання документів первинного бухгалтерського і податкового обліку та станом на дату розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, є керівником зазначеного підприємства, тобто особою, яка уповноважена діяти від його імені без довіреностей.

За переконанням суду перевірка автентичності підписів на кожному документі, представленому контрагентом, виходить за межі розумної обачливості позивача. Адже платник не може проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності, на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

Водночас, належних та переконливих доказів того, що особа, яка підписала податкові накладні та інші документи від імені контрагента позивача, не мала відповідних повноважень, а також того, що про ці обставини було відомо або мало бути відомо позивачеві, податковим органом не надано.

Слід також зазначити, що дії фізичних осіб - представників, які учиняли підписи на первинних документах, у контексті правової оцінки правочинів, що вчинені між юридичними особами, слід оцінювати з точки зору наявності у цих фізичних осіб відповідних повноважень на укладення правочину від імені юридичної особи.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

У силу частини другої статті 1158 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.

Таким чином, сам лише факт того, що певна фізична особа учинила правочин (певні дії, що мають юридичне значення) в інтересах юридичної особи без її доручення або з перевищенням повноважень, не має наслідком безтоварності такого правочину, адже такого наслідку законом не передбачено.

Суд звертає увагу також на те, що документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Як встановлено судом, усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме роботи виконувались, за якою ціною, між якими контрагентами та надано належні докази використання придбаних робіт у власній господарській діяльності.

Окрім того, представником позивача зауважено (том ІІ а.с.149-150), що залучення сторонніх організацій для виконання робіт здійснювалося з метою належного та своєчасного виконання позивачем своїх зобов'язань перед власними замовниками.

На підтвердження наявності замовлень робіт та реальності їх виконання позивачем надано суду договори підряду, укладених між замовниками та підрядником ТОВ «ВАП-БУД», акти виконаних робіт, докази оплати робіт їх замовниками та докази введення об'єктів будівництва в експлуатацію (том ІІ а.с.172-238, том ІІІ, том ІV а.с.1-13, 108-240, том V а.с.1-159).

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури.

З дослідженого у судовому засіданні акта невиїзної перевірки позивача вбачається, що посадові особи податкового органу факти виконання робіт не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні висновки посадових осіб іншого податкового органу щодо контрагента позивача.

А відтак, суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є формальними та не об'єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на матеріалах невиїзної перевірки контрагента позивача та інших обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Ураховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладені між позивачем та ТОВ «Фасадрем-сервіс» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїми наслідками зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Щодо тверджень податкового органу про нікчемність правочинів суд зазначає таке.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

У силу положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд звертає увагу на те, що у даній адміністративній справі, відповідачем, який посилається на нікчемність укладеного між позивачем та його контрагентом договору, повинно бути надано належні докази на обґрунтування такої нікчемності.

Крім того, для визнання правочину нікчемним на тій підставі, що його укладено з метою порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд досліджує у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі виконано правочин, а також вину сторін у формі умислу.

Під наявністю умислу у сторін правочину суд розуміє те, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину, який укладався, і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, передбачали настання протиправних наслідків і бажали або свідомо допускали їх настання.

Проте, відповідачем на підтвердження позиції щодо нікчемності правочину не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок.

Відповідачем не доведено того факту, що зазначені правочини були укладені не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, а з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що вони спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, спрямований на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, її надрами, іншими природними ресурсами, укладені щодо відчуження викраденого майна або порушує правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку містять усі дані стосовно змісту операції. Вказані документи містять всі необхідні реквізити, які передбачені положеннями статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксують факт здійснення господарської операції позивача.

Як установлено під час судового розгляду, на момент укладення правочинів, які відповідач вважає нікчемними, та здійснення господарських операцій, всі сторони правочинів були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Більш того, в Акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагента позивача від уплати податків та зборів, винесення вироків посадовим особам підприємства або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок.

Оскільки зобов'язання за договорами підряду, укладеними між позивачем та ТОВ «Фасадрем-сервіс» мали реальний характер, відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення правочинів відповідало волі сторін договорів.

За наведених обставин, твердження податкового органу про порушення позивачем вимог частини п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є безпідставними.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт виконання робіт. Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій та використання придбаних робіт у власній господарській діяльності з урахуванням видів діяльності за КВЕД.

Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновок акта перевірки його контрагента без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту виконання робіт спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено його недобросовісності суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 25.06.2013 № 0003512204.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАП-БУД» понесені судові витрати у формі судового збору у розмірі 458 (чотириста п'ятдесят вісім) грн. 80 коп. згідно платіжного доручення від 27.11.2013 № 5643.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови 24 лютого 2014 року.