Постанова № 37408154, 19.02.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2014 р. Справа №805/16978/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11-50 год

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волгіної Н.П.,

при секретарі судового засідання - Алфьорової А.Ю., за участю:

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька

про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (у позовній заяві позивачем зазначений "громадянин України ОСОБА_1", але як вбачається з адміністративного позову та матеріалів, доданих до нього, фактично позов поданий ним як суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою-підприємцем), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька про (визнання незаконними дії та зобов'язання вчинити певні дії в якій просить суд:

- визнати незаконними дії особи з назвою "УПФУ в Ленінському районі м. Донецька" щодо складання вимоги № Ф-892 від 2 серпня 2013 року та

- зобов'язати особу з назвою "УПФУ в Ленінському районі м. Донецька" утриматись від складання щодо позивача таких вимог (а.с. 2-6).

В обґрунтування позовних вимог зазначено наступне.

19 серпня 2013 року позивач рекомендованим листом з повідомленням отримав вимогу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька № Ф-892 від 2 серпня 2013 року про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 162,35 грн.

Позивач вважає, що вимога № Ф-892 від 2 серпня 2013 року прийнята незаконно виходячи з того, що Управління Пенсійного фонду в Ленінському районі м. Донецька не є органом державної влади, який наділений повноваженнями приймати такі вимоги, оскільки воно (управління) не було утворено розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Позивач зазначає, що згідно у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутнє посилання на розпорядчий акт, на підставі якого створено Управління Пенсійного фонду в Ленінському районі м. Донецька. Зазначене, на думку позивача, доводить, що Управління Пенсійного фонду в Ленінському районі м. Донецька не є особою публічного права, органом державної влади, а є звичайною юридичною особою - суб'єктом господарювання, зареєстрованої на загальних засадах.

Правильність розміру суми недоїмки, зазначеної у спірній вимозі, позивачем не оскаржується.

Як зазначив позивач, після отримання вимоги № Ф-892 від 2 серпня 2013 року, 28 серпня 2013 року він звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька із заявою про її узгодження, але відповідач рішенням від 3 вересня 2013 року № 14042/02 відмовив у скасуванні спірної вимоги.

18 вересня 2013 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зі скаргою на рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька № 14042/02 від 3 вересня 2013 року, яка, за твердженням позивача, не розглядалась, а спірна вимога Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька № Ф-892 від 2 серпня 2013 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 8408/08 від 3 жовтня 2013 року була залишена без змін.

Не погодившись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області № 8408/08 позивач звернувся зі скаргою до Пенсійного фонду України та 28 жовтня 2013 року отримав рішення Пенсійного фонду України № 28578/09-20 від 28 жовтня 2013 року, відповідно до якого скарга позивача залишена без задоволення, рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишені без змін.

Не погодившись із рішенням Пенсійного фонду України 25 листопада 2013 року позивач звернувся із даним позовом до суду (а.с. 2-6, 31).

У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги з підстав, викладених у позові та просив суд адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи управління повідомлено судом належним чином. Представником управління до канцелярії суду неодноразово надавались клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача (а.с. 41, 68).

20 січня 2014 року представником відповідача до канцелярії суду надані заперечення, які обґрунтовані наступним.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію серії АОО № 306660 Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька є юридичною особою, функціонує відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30 квітня 2002 року № 8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 року за № 442/6730 (в редакції від 25 лютого 2008 року).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, визначені платниками єдиного внеску.

Для платників, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Позивач відповідно до діючого законодавства є фізичною особою-підприємцем та перебуває на спрощеній системі оподаткування, відповідно, є платником єдиного внеску.

Суму соціального внеску за 2012 рік у розмірі 4572,42 грн позивачем сплачено у повному обсязі.

Однак, відповідно до п. 3.2 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 8 жовтня 2010 року за № 22-2, фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, наступного за звітним періодом.

Станом на 23 квітня 2013 року звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2011 рік не надійшов, тому на підставі ч. 11 п. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за неподання звітності, територіальним органом Пенсійного фонду накладено штраф на позивача у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170,00 грн), які протягом десяти робочих днів з дня одержання рішення підлягають перерахуванню (сплаті) на рахунок ПФУ.

23 квітня 2013 року відповідачем по справі прийнято рішення про застосування до позивача фінансової санкції № 850/02-22 у розмірі 170,00 грн, яке отримане позивачем 26 квітня 2013 року. Зазначене рішення оскаржено не було та набрало законної сили.

16 травня 2013 року відповідно до календарної черговості виникнення недоїмки, пені та фінансової санкції здійснено перерозподіл сплаченої суми 4577,10 грн на погашення фінансової санкції № 805/02-22 від 23 квітня 2013 року у розмірі 170,00 грн.

3 червня 2013 року позивачу направлено повідомлення № 269 про перерозподіл сплаченої суми.

Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Станом на 1 серпня 2013 року заборгованість зі сплати єдиного внеску складала 162,35 грн, у зв'язку із чим управлінням було сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу № Ф-892 від 2 серпня 2013 року на суму 162,35 грн.

19 серпня 2013 року спірна вимога була отримана позивачем.

Відповідач вважає, що спірна вимога є правомірною, тобто, такою, що прийнята належним органом, на підставі діючого законодавства, в межах повноважень, наданих цьому органу та з дотриманням процедури її прийняття, у зв'язку із чим просить суд відмовити позивачу у задоволені його позовних вимог у повному обсязі (а.с. 48-51, 53-56).

Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень

Згідно п. 7 ч. 1 цієї ж статті суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно п. 2 цього ж Положення Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України (далі - Міністерство), іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Пунктом 7 Положення передбачено, що Пенсійний фонд України здійснює свої повно-важення безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до п. 1.1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 року № 11-2 (зі змінами та доповненнями) Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі разом з управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах утворюють систему територіальних органів ПФУ, який є центральним органом виконавчої влади.

Пункт 3 Положення визначає, що основними завданнями ПФУ є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; забезпечення збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, інших коштів відповідно до законодавства та здійснення контролю за їх сплатою.

Відповідно до довідки АА № 543917 від 26 березня 2012 року з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач у справі Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Донецька зареєстровано в у вказаних реєстрах та має статус юридичної особи (а.с. 23-25)

Як вбачається із позовної заяви, позивач оскаржує рішення (вимогу), прийняту Управлінням Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Донецька при виконанні останнім передбачених законодавством завдань та функцій, тобто, прийняту органом виконавчої влади, який здійснює владні повноваження, покладені на нього діючим законодавством. .

Таким чином, відповідач у справі - Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька - є суб'єктом владних повноважень, органом виконавчої влади, який в спірних правовідносинах здійснює владні функції відповідно до повноважень, покладених на нього діючим законодавством.

Як встановлено під час розгляду справи, позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований Виконавчим комітетом Донецької міської ради 13 серпня 1997 року в якості суб'єкта підприємницької діяльності за номером НОМЕР_2, місцезнаходження: АДРЕСА_1; має ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів - НОМЕР_1 (а.с. 22-23).

Станом на час виникнення спірних правовідносин знаходився на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі та є платником єдиного внеску (а.с. 42-43).

23 квітня 2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька за неподання відповідачем звітності, передбаченої Законом № 2464-VІ, було прийнято рішення № 850/02-22 про застосування до відповідача штрафних санкцій в сумі 170,00 грн, яке було направлено на адресу позивача та отримано ним 26 квітня 2013 року (а.с. 51).

Суду не надано доказів про оскарження цього рішення.

У червні 2013 року позивачем в якості єдиного соціального внеску за 2012 рік було сплачено 4577,10 грн (а.с. 66).

Відповідно до календарної черговості виникнення недоїмки, пені та фінансової санкції 16 травня 2013 року було відповідачем здійснено перерозподіл сплаченої позивачем суми (4577,10 грн) на погашення фінансової санкції № 805/02-22 від 23 квітня 2013 року у розмірі 170,00 грн, про що позивачу було направлено повідомлення № 269 від 3 червня 2013 року (а.с. 52).

Зазначене не оспорюється позивачем по справі.

2 серпня 2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька прийнято вимогу про сплату відповідачем існуючої заборгованості на суму 162,35 грн (з урахуванням існуючої переплати), яка була направлена відповідачу (а.с. 7) та отримана останнім 19 серпня 2013 року.

Факт отримання позивачем вимоги саме 19 серпня 2013 року останнім не заперечується.

28 серпня 2013 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька із заявою про узгодження вимоги № Ф-892 від 2 серпня 2013 року.

Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька 3 вересня 2013 року прийняло рішенням № 14042/02, яким відмовило позивачу у скасуванні вимоги № Ф-892 від 2 серпня 2013 року (а.с. 8-10).

18 вересня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зі скаргою на рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька № 14042/02 від 3 вересня 2013 року.

3 жовтня 2013 року на адресу позивача надійшло рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 8408/08 від 3 жовтня 2013 року, відповідно до якого скарга позивача залишена без розгляду, рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька № 14042/02 від 3 вересня 2013 року залишено без змін (а.с. 11-13).

Не погодившись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області, позивач звернувся зі скаргою до Пенсійного фонду України та 28 жовтня 2013 року (а.с. 14-17).

Рішенням Пенсійного фонду України № 28578/09-20 від 28 жовтня 2013 року, відповідно скарга позивача залишена без задоволення, рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишені без змін (а.с. 19-20).

Не погодившись із відмовою органів Пенсійного фонду України скасувати вимогу № Ф-892 від 2 серпня 2013 року, позивач звернувся до суду із даним позовом.

На переконання позивача дії відповідача щодо прийняття вимоги Ф-892 є протиправними у звязку із тим, що у Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька відсутні повноваженя на прийняття такої вимоги, так як Управління не є органом виконавчої влади.

Але, як зазначалось судом раніше, за висновком суду Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька є суб'єктом владних повноважень, органом виконавчої влади, який в спірних правовідносинах здійснює владні повноваження повноваження, покладені на нього діючим законодавством, відповідно, доводи позивача про відсутність у відповідача повноважень щодо прийняття вимоги про сплату заборгованості з єдиного соціального внеску, штрафних санкцій та пені суд вважає необргунтованими.

Разом із цим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто, протягом розумного строку.

При вирішенні питання щодо правомірності дій відповідача при прийнятті спірної вимоги (з урахуванням приписів ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України) суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), п. 7 ч. 1 ст. 1 якого визначено (станом на час виникнення спірних правовідносин), що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

Перелік осіб, які є платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування, визначено ст. 4 Закону № 2464-VI. Зокрема, відповідно до п. 4 ч. 1 цієї статті, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України № 2464-VІ платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; відповідно до п. 4 ч. 2 цієї ж статті платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Строки, порядок та форма надання звітності до Пенсійного фонду встановлені Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим постановою правління ПФУ від 8 жовтня 2010 року № 22-2 (далі - Порядок № 22-2). Згідно п. 3.2 Порядку № 22-2 фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт за себе один раз на рік до 10 лютого року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, визначені платниками єдиного внеску. Для платників, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу (п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону).

Вищезазначені платники сплачують єдиний внесок у розмірі 34,7 % із сум доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток) (п. 2 ч. 1 ст. 7 та ч. 11 ст. 8 Закону).

У 2012 році мінімальний страховий внесок за кожен місяць для таких платників становив: січень - березень - 372,33 грн (1073 грн * 34,7 %); квітень - червень - 379,62 грн (1094 грн * 34,7 %); липень - вересень - 382,39 грн (1102 грн * 34,7 %); жовтень - листопад - 387,95 грн (1118 грн * 34,7 %); грудень - 393,50 грн (1134 грн * 34,7 %).

Відповідачем за період з січня по грудень 2012 року повинно бути сплачено єдиний внесок на загальну суму 4572,42 грн.

Як встановлено під час розгляду справи, відповідачем сума єдиного соціального внеску за 2012 рік в розмірі 4577,10 грн була сплачена в передбачений законодавством термін (а.с. 66), але звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного соціального внеску за 2012 рік не подавався.

Факт неподання звіту не заперечується позивачем по справі.

Відповідно до п. 4 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VІ за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, застосовуються штрафні санкції.

Згідно ч. 14 ст. 25 Закону № 2464-VІ (в редакції, яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин) про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується позивачем, 23 квітня 2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька за неподання відповідачем звітності, передбаченої Законом № 2464-VІ, прийнято ршення № 850/02-22 про застосування до відповідача штрафних санкцій в сумі 170,00 грн (а.с. 51), яке було направлено на адресу позивача та отримано ним 26 квітня 2013 року. Зазначене не оспорюється позивачем по справі.

Суду не надано доказів про оскарженням позивачем цього рішення.

Відповідно до п. 9.3.2. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління ПФУ від 19 грудня 2003 року № 21-1, розрахунок фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.

Пунктом 10.11 цієї Інструкції передбачено, що у разі коли страхувальник має неспла-чені суми недоїмки, пені та фінансових санкцій та здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.

При цьому протягом п'яти робочих днів після закінчення базового звітного місяця орган Пенсійного фонду складає повідомлення, в якому міститься інформація про суми розподілу сплачених коштів, яке надсилається (вручається) такому платнику.

16 травня 2013 року відповідачем було здійснено перерозподіл сплаченої позивачем суми (4577,10 грн) на погашення фінансової санкції № 805/02-22 від 23 квітня 2013 року у розмірі 170,00 грн, про що позивачу було направлено повідомлення № 269 від 3 червня 2013 року (а.с. 52).

Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VІ територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Як встановлено під час розгляду справи, 2 серпня 2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька прийнято вимогу про сплату відповідачем існуючої заборгованості на суму 162,35 грн (з урахуванням існуючої переплати), яка була направлена відповідачу (а.с. 7) та отримана останнім 19 серпня 2013 року.

Враховуючи встановлені судом обставини, беручи до уваги приписи ч 3 ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку про те, що спірна вимога прийнята відповідачем обгрунтовано, дотриманням приписів діючого законодавства, на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачений діючим законодавством.

Відповідно, позовні вимоги позивача про визнання незаконними дій відповідача зі складання вимоги № Ф-892 від 2 серпня 2013 року - задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача припинити нарахування єдиного соціального внеску позивачу як особі, яка отримує пенсію за віком, суд вважає ха необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Судовий захист прав, свобод та інтересів конкретної особи можливий тільки у випадку, коли таке порушення відбулось. Рішення суду не може прийматись як застереження від будь-яких порушень, і також не може бути умовним, тому відповідач не може бути зобов'язаний у майбутньому утримуватись від нарахування до сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки неможливо визначити, чи будуть допущені відповідачем у майбутньому порушення вимог законодавства щодо нарахування такого внеску.

Крім цього, зазначена позовна вимога є похідною від вимоги позивача про визнання незаконними дій щодо складання спірної вимоги, а тому задоволенню також не підлягає.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 112, ст. 122-154, ст. 158-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька про визнання незаконними дії та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 19 лютого 2014 року в присутності позивача.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений 24 лютого 2014 року.

Суддя Волгіна Н.П.