Постанова № 37407918, 25.02.2014, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/9731/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2014 року

Рiвненський мiський суд Рівненської області в особi суддi Куцоконя Ю.П.,

з участю: секретарів судового засідання Юхимчук О.Л., Ющук О.С.,

Багнюк О.І.,

позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представника Рівненської міської ради Горчак Ю.П.,

pозглянувши у вiдкpитому судовому засiданнi в мiстi Рiвне

спpаву за адміністративним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Рівненської міської ради, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання неправомірним рішення і протоколу погодження меж суміжних ділянок, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні позов підтримали і просять суд визнати неправомірним пункт 41 рішення Рівненської міської ради від 26 грудня 2007 року № 1311 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та скасування окремих пунктів рішень Рівненської міської ради» про передачу ОСОБА_7 у приватну власність безоплатно земельної ділянки площею 448 кв.м. за адресою АДРЕСА_2. Також просять суд визнати неправомірним протокол № 4 від 23 листопада 1994 року засідання узгоджувальної комісії Рівненської міської ради народних депутатів по розгляду спорів з приводу суміжного землекористування громадян міста по заяві ОСОБА_7 про встановлення суміжної межі між землекористуваннями по АДРЕСА_1 і по АДРЕСА_2.

Представник Рівненської міської ради Горчак Ю.П. в судовому засіданні позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях, і просить суд в задоволенні позову відмовити. Вважає, що оскаржуване позивачами рішення Рівненської міської ради було прийняте законно і підстав для визнання його неправомірним немає. Крім того, подала суду клопотання, в якому просить відмовити у позові ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у зв'язку із пропуском ними строку позовної давності.

Треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Подали суду письмові заперечення, в яких просять суд відмовити ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у задоволенні адміністративного позову за його безпідставністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази по справі, а також матеріали цивільних справ № 2-201/08 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про встановлення меж сусідніх земельних ділянок, усунення перешкод у користуванні власністю та № 2-63/10 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про встановлення меж земельних ділянок, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, що позивачі та треті особи є власниками сусідніх житлових будинків, що знаходяться в АДРЕСА_1: ОСОБА_3 - № 35-а, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - № 33-а, ОСОБА_7 - № 35, ОСОБА_8 - № 33.

За згодою попередніх власників вказаних житлових будинків частина земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 була виділена для спільного проходу і проїзду до будинків № 35-а та 33-а цієї ж вулиці, що підтверджується дослідженими судом архівними документами (генпланом земельної ділянки в АДРЕСА_2 від 14 листопада 1966 року, розписками ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 від 24 жовтня 1966 року, дозволом (довідкою) ОСОБА_12 від 02 жовтня 1966 року). Існування вказаного проїзду підтверджується даними технічного паспорта на житловий будинок за адресою АДРЕСА_2-а, виготовленого Рівненським міським бюро технічної інвентаризації 13 липня 2000 року, геодезичним планом земельної ділянки в місті Рівне по АДРЕСА_1, виготовленим ППФ «Абрис» та погодженим заступником начальника - головним інженером управління містобудування та архітектури Рівненського міськвиконкому 01 березня 2004 року.

Судом також встановлено, що суміжна межа між землекористувачами по АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 встановлена не була.

Як слідує з протоколу № 4 від 23 листопада 1994 року засідання узгоджувальної комісії Рівненської міської ради народних депутатів по розгляду спорів з приводу суміжного землекористування громадян міста, на цьому засіданні розглядалася заява ОСОБА_7 про встановлення суміжної межі між землекористуваннями по АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2.

Згідно протоколу комісія вирішила: власнику будинку № 33 та співвласникам будинку АДРЕСА_2, встановити між своїми землекористуваннями суміжню межу мирним шляхом; представити комісії письмові підтвердження землекористувачів про встановлення між їхніми землекористуваннями суміжної межі мирним шляхом; в разі виникнення земельного спору між землекористувачами питання вирішити в судовому порядку згідно чинного земельного законодавства України. Також комісією було запропоновано департаменту архітектури змінити адресу будинку АДРЕСА_2 з метою упорядкування номерів житлових будинків по АДРЕСА_2та враховуючи те, що присадибна ділянка фактично розміщена по АДРЕСА_2 і будинок має на дану вулицю прямий вихід.

Суд звертає увагу на те, що протокол комісії № 4 від 23 листопада 1994 року містить підтвердження існування заасфальтованого проїзду між землекористуваннями АДРЕСА_2.

З наданих суду письмових доказів слідує, що межа між земельними ділянками по АДРЕСА_1 та 35 мирним шляхом встановлена не була. Не було вирішено це питання і в судовому порядку. Адреса будинку АДРЕСА_2 на АДРЕСА_2 також не змінювалася.

Як слідує з матеріалів цивільної справи № 2-201/08, 22 серпня 2006 року ОСОБА_8 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 і ОСОБА_4 про встановлення меж сусідніх земельних ділянок (АДРЕСА_1). Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області від 19 березня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_8 відмовлено.

З матеріалів цивільної справи № 2-63/10 слідує, що 27 лютого 2008 року ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 і ОСОБА_4 про встановлення меж земельних ділянок. По справі ОСОБА_7 22 липня 2009 року в порядку ст.31 ЦПК України подавала позовну заяву до ОСОБА_5 і ОСОБА_4 про усунення перешкод у приватизації земельної ділянки. Ухвалою Рівненського міського суду від 25 листопада 2010 року позовна заява ОСОБА_7 про встановлення меж земельних ділянок залишена без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України у зв'язку з повторною неявкою позивача в судове засідання без поважних причин.

До своєї позовної заяви (справа № 2-63/10) ОСОБА_7 додавала протокол обстеження і погодження меж земельних ділянок в АДРЕСА_2 від 25 червня 2007 року, який ОСОБА_5 і ОСОБА_4, як суміжними землекористувачами, не підписаний.

Викладене свідчить про те, що між сторонами та третіми особами по справі з 1994 року і до теперішнього часу існує спір з приводу визначення меж земельних ділянок, в тому числі і земельної ділянки ОСОБА_7

Не дивлячись на це, рішенням Рівненської міської ради від 26 грудня 2007 року № 1311 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та скасування окремих пунктів рішень Рівненської міської ради» (пункт 41) ОСОБА_7 було передано у приватну власність безоплатно земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 448 кв.м. за адресою АДРЕСА_2.

З дослідженого судом графічного матеріалу слідує, що до складу земельної ділянки площею 448 кв.м., переданій ОСОБА_7 у власність рішенням Рівненської міської ради від 26 грудня 2007 року № 1311, входить частина земельної ділянки, яка використовується позивачами та третіми особами як спільний проїзд і прохід.

Пункт 41 рішення Рівненської міської ради від 26 грудня 2007 року № 1311 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та скасування окремих пунктів рішень Рівненської міської ради» про передачу ОСОБА_7 у приватну власність безоплатно земельної ділянки площею 448 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 суд визнає неправомірним.

Відповідно до вимог ст.107 ЗК України (в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення) основою для відновлення меж земельних ділянок є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Як встановлено ст.108 ЗК України, у випадках, коли сусідні земельні ділянки відокремлені рослинною смугою, стежкою, рівчаком, каналом, стіною, парканом або іншою спорудою, то власники цих ділянок мають право на їх спільне використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда належить лише одному з сусідів. Власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватися межовими спорудами спільно за домовленістю між ними. Витрати на утримання споруди в належному стані сусіди несуть у рівних частинах. До того часу, поки один із сусідів зацікавлений у подальшому існуванні спільної межової споруди, вона не може бути ліквідована або змінена без його згоди.

При прийнятті 26 грудня 2007 року рішення № 1311 (пункт 41) Рівненською міською радою не було враховано тієї обставини, що між суміжними землекористувачами існує невирішений спір щодо меж земельних ділянок, що свідчить про його передчасність та, враховуючи вимоги ст.107, ст.108 ЗК України, неправомірність.

Крім того, Рівненською міською радою було порушено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, визначений ст.118 ЗК України (в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення).

Так, ч.6 ст.118 ЗК України було передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Згідно ч.7 ст.118 ЗК України відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін (ч.8 ст.118 ЗК України).

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування (ч.8 ст.118 ЗК України).

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність (ч.10 ст.118 ЗК України).

Натомість, Рівненська міська рада, не прийнявши рішення про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, відразу прийняла рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Згідно п.47 рішення Рівненської міської ради від 26 грудня 2007 року № 1311 землевласники у тримісячний термін з дня ухвалення цього рішення мали б виготовити та отримати документ, що посвідчує право власності на землю.

Однак, як слідує з пояснень представника Рівненської міської ради Горчак Ю.П., станом і на теперішній час ОСОБА_7 не виготовлено і не отримано державного акту на право власності на земельну ділянку, оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовляються підписувати протокол обстеження та встановлення меж земельної ділянки, який є невід'ємною частиною технічної документації із виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку.

Викладене свідчить про те, що рішення Рівненської міської ради від 26 грудня 2007 року № 1311 (пункт 41) про передачу ОСОБА_7 земельної ділянки у власність, неправомірно прийняте без попереднього рішення про надання дозволу на розробку проекту її відведення, практично не виконується і, за встановлених по справі обставин, не може бути виконаним.

Відповідно до вимог ч.2 ст.99 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивачів до суду з даним позовом) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

У позовній заяві ОСОБА_4 і ОСОБА_5 зазначають, що про що рішення Рівненської міської ради від 26 грудня 2007 року № 1311 вони дізналися у 2009 року, коли почався спір з приводу суміжного землекористування між ними та ОСОБА_7, а ОСОБА_3 - у квітні 2009 року, коли звернулася за роз'ясненнями до Рівненського міського бюро технічної інвентаризації.

Обставини щодо того, коли ОСОБА_3 дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, викладені у позовній заяві (квітень 2009 року), дослідженими по справі доказами не спростовуються і не заперечуються, а тому суд визнає, що ОСОБА_3 строк звернення до адміністративного суду не пропустила.

Що стосується ОСОБА_4 і ОСОБА_5, то враховуючи матеріали та обставини цивільної справи № 2-63/10 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4 і ОСОБА_5, а саме, долучення ОСОБА_7 до позову копії рішення Рівненської міської ради від 26 грудня 2007 року № 1311 та проведення по справі 21 травня 2008 року попереднього судового засідання за участю ОСОБА_4 і ОСОБА_5, суд приходить до висновку, що про рішення Рівненської міської ради від 26 грудня 2007 року № 1311 ОСОБА_4 і ОСОБА_5 дізналися і повинні були дізнатися не пізніше 21 травня 2008 року.

З позовом до суду ОСОБА_4 і ОСОБА_5 звернулися 02 листопада 2009 року, тобто з пропуском встановленого ст.99 КАС України строку. Причин для визнання пропуску строку звернення до суду поважними ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не навели і таких причин судом не встановлено.

Оскільки представником Рівненської міської ради заявлено клопотання про пропущення позивачами строку звернення до суду, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в частині позовних вимог про визнання неправомірним рішення суд вважає необхідним відмовити за пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Що стосується позову в частині позовних вимог про визнання неправомірним протоколу № 4 від 23 листопада 1994 року засідання узгоджувальної комісії Рівненської міської ради народних депутатів по розгляду спорів з приводу суміжного землекористування громадян міста по заяві ОСОБА_7, то вказані вимоги суд визнає недоведеними та безпідставними.

Як передбачено ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч.1 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Між тим, як слідує з протоколу № 4 від 23 листопада 1994 року засідання узгоджувальної комісії Рівненської міської ради народних депутатів по розгляду спорів з приводу суміжного землекористування громадян міста, прийняті комісією рішення носять виключно рекомендаційний характер для учасників спірних правовідносин і, як визнає суд, не можуть бути віднесені ні до нормативно-правових актів, ні до правових актів індивідуальної дії.

Суд визнає, що прийняті комісією рішення жодним чином прав, свобод та інтересів позивачів не порушують, містять лише рекомендації землекористувачам встановити суміжню межу мирним шляхом, а при необхідності, у разі виникнення земельного спору, вирішити його у судовому порядку.

Керуючись ст.ст.11,17,18,71,72,94,160,161,162,163,186 КАС України, суд, -

В И Р I Ш И В :

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати протиправним пункт 41 рішення Рівненської міської ради від 26 грудня 2007 року № 1311 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та скасування окремих пунктів рішень Рівненської міської ради» про передачу ОСОБА_7 у приватну власність безоплатно земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 448 кв.м. за адресою АДРЕСА_2.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в частині позовних вимог про визнання неправомірним рішення відмовити за пропуском строку звернення до адміністративного суду.

В частині позову про визнання неправомірним протоколу погодження меж суміжних ділянок у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовити за недоведеністю та безпідставністю позовних вимог.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку сторонами, а також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови до Житомирського апеляцiйного адміністративного суду через Рiвненський мiський суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова складена в повному обсязі 28 лютого 2014 року.

Суддя: