Вирок № 37407373, 25.02.2014, Хрустальний міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Краснолуцький міський суд Луганської області)

Справа № 413/1564/13-к

Провадження № 1-кп/413/5/14

В И Р О К

Іменем України

25 лютого 2014 року м. Красний Луч

Краснолуцький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді: Шелюти В. М.,

при секретарі Ксоврелі Н.Я.

за участю прокурора Шкуліпи І.Є.,.Руденко І.Ю.

захисника обвинуваченого ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Красний Луч кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Астрахань РФ, казаха, громадянина України, освіта вища, одруженого, має неповнолітню дитину, не працюючого, раніше не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 365 ч. 2, 366 ч. 1 КК України

ВСТАНОВИВ:

Згідно наказу № 44 о/с від 06.07.2012р. у період з 06.07.2012р. по 20.12.2012р. ОСОБА_4 працював на посаді заступника начальника установи з нагляду і безпеки та оперативної роботи Штерівського виправного центру №137 .

Наказом начальника Штерівського виправного центру №137 від 22.11.2012 № 88 о/с на заступника начальника установи з нагляду і безпеки та оперативної роботи ОСОБА_4 покладено тимчасове виконання обов'язків начальника Штерівського виправного центру №137 (далі ШВЦ №137) на період відсутності начальника центра.

Згідно посадової інструкції заступник начальника установи з нагляду і безпеки та оперативної роботи ШВЦ №137 ОСОБА_4 відповідає за ефективність нагляду за засудженими, здійснення заходів щодо запобігання та попередження самовільних залишень засудженими місця відбування покарання, за забезпечення працівників відділу нагляду і безпеки та чергових змін спеціальними, технічними засобами, зобов'язаний організовувати суворе виконання засудженими вимог кримінально-виконавчого законодавства та Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.

14 грудня 2012 року після 19 годин ОСОБА_4, перебуваючи у приміщенні чергової частини Штерівського виправного центру №137, розташованого за адресою: місто Петровське вул. Победи № 1а, відкрив камеру ДІЗО та вивів з неї засудженого ОСОБА_3, який утримувався в ній за вказівкою останнього, за допущене порушення режиму відбування покарання - самовільне залишення території контрагентського об'єкта, на підставі постанови чергового помічника начальника установи про його тимчасове поміщення до 24 годин до ДІЗО.

Після чого, ОСОБА_4, діючи в порушення ст. 28 Конституції України, згідно з якою кожен має право на повагу до його гідності, ст.8 Кримінально-виконавчого кодексу України, згідно з якою засуджені мають право на гуманне ставлення до себе і на повагу честі, власної людської гідності, перевищуючи свої повноваження, передбачені посадовою інструкцією, згідно з якою він відповідає за ефективність нагляду за засудженими, здійснення заходів щодо запобігання та попередження самовільних залишень засудженими місця відбування покарання, наказав засудженому ОСОБА_3 підійти до столу, який знаходиться в приміщенні чергової частини навпроти входу в ДІЗО і опертися об нього руками. Після чого ОСОБА_4, продовжуючи свої умисні дії спрямовані на перевищення службових повноважень, підійшов до ОСОБА_3 ззаду и завдав йому гумовою палицею, яку він взяв у приміщенні чергової частини, 3 удари в область задньої поверхні стегна правої ноги, від яких останній впав на підлогу. При цьому ОСОБА_4 говорив, що робить це для того щоб у ОСОБА_3 більше не виникало бажання самовільно залишати територію центру.

Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_4 наказав засудженому ОСОБА_3 піднятися з підлоги і зайняти попереднє положення, що той і зробив. Після чого ОСОБА_4, продовжуючи свої умисні дії, завдав засудженому ОСОБА_3 три удари наявною у нього гумовою палицею в область задньої поверхні стегна правої ноги, заподіявши при цьому останньому сильну фізичну біль, від яких останній впав на підлогу. Після чого ОСОБА_4 наказав засудженому ОСОБА_3 піднятися та йти в камеру ДІЗО.

15 грудня 2012 року ОСОБА_4, перебуваючи у Штерівському виправному центрі №137, розташованому за адресою: м. Петровське вул. Победи,1а, достовірно знаючи про те, що засуджений ОСОБА_3 утримується в камері ДІЗО на підставі постанови чергового помічника начальника установи про його тимчасове поміщення до 24 годин до ДІЗО, діючи у порушення вимог п.88 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, згідно якого підставою для приймання та тримання засуджених у ДІЗО є мотивована постанова начальника установи або особи, яка виконує його обов'язки, за відсутності начальника установи у термінових випадках, коли іншими заходами попередити грубе порушення неможливо, засуджені можуть бути поміщені в ДІЗО за постановою чергового помічника начальника установи до прибуття начальника установи, але не більше ніж на 24 години, не склав постанову про поміщення засудженого ОСОБА_3 в ДІЗО, а наказав черговому помічнику начальника установи ОСОБА_5 продовжувати тримати засудженого ОСОБА_3 в ДІЗО та скласти постанову про його тимчасове поміщення до 24 годин до ДІЗО.

15 грудня 2012 року після 14 годин ОСОБА_4, перебуваючи у приміщенні чергової частини Штерівського виправного центру №137, розташованого за адресою: місто Петровське, вулиця Победи №1а, відкрив камеру ДІЗО та вивів з неї засудженого ОСОБА_3

Продовжуючи свої умисні дії ОСОБА_4, діючі в порушення ст. 28 Конституції України, згідно з якою кожен має право на повагу до його гідності, ст.8 Кримінально-виконавчого кодексу України, згідно з якою засуджені мають право на гуманне ставлення до себе і на повагу честі, власної людської гідності, перевищуючи свої повноваження, передбачені посадовою інструкцією, згідно з якою він відповідає за ефективність нагляду за засудженими, здійснення заходів щодо запобігання та попередження самовільних залишень засудженими місця відбування покарання, наказав засудженому ОСОБА_3 зайти в кімнату відпочинку, розташовану в черговій частині, підійти до вікна і опертися об підвіконня руками. Після чого ОСОБА_4, продовжуючи свої умисні дії спрямовані на перевищення службових повноважень, підійшов до ОСОБА_3 з заду и завдав йому 3 удари гумовою палицею, яку він взяв у приміщенні чергової частини, в область задньої поверхні стегна правої ноги, заподіявши при цьому останньому сильну фізичну біль, від яких останній впав на коліна. Після чого ОСОБА_4 наказав засудженому ОСОБА_3 піднятися та йти в камеру ДІЗО. На шляху до камери ДІЗО ОСОБА_4 наніс ОСОБА_3 два удари ногою в область сідниць.

У результаті незаконних дій заступника начальника установи з нагляду і безпеки та оперативної роботи ШВЦ №137 ОСОБА_4 засудженому ОСОБА_3 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді синця правого стегна, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

17 грудня 2012 року приблизно о 14 годині заступник начальника установи з нагляду і безпеки та оперативної роботи ШВЦ №137, тимчасово виконуючий обов'язки начальника центру ОСОБА_4 наказав черговому помічнику начальника установи ОСОБА_6 привести в його службовий кабінет засудженого ОСОБА_3

Після того як засуджений ОСОБА_3 був доставлений в його кабінет, ОСОБА_4, продовжуючи свої дій, направлені на перевищення службових повноважень, діючи умисно, в порушення ст. 28 Конституції України, згідно з якою кожен має право на повагу до його гідності, ст.8 Кримінально-виконавчого кодексу України, згідно з якою засуджені мають право на гуманне ставлення до себе і на повагу честі, власної людської гідності, перевищуючи свої повноваження, передбачені посадовою інструкцією, згідно з якою він відповідає за ефективність нагляду за засудженими, здійснення заходів щодо запобігання та попередження самовільних залишень засудженими місця відбування покарання, став висловлювати на адресу останнього образи нецензурною лайкою і слова, що принижують людську гідність. Після чого, продовжуючи свої протиправні дії, встав з-за столу, за яким знаходився і, підійшовши до засудженого ОСОБА_3, наніс йому удар ногою в область задньої поверхні стегна правої ноги, в яку він наносив удари гумовою палицею 14 та 15 грудня 2012 року, чим заподіяв засудженому ОСОБА_3 сильну фізичну біль, від якого останній впав на коліна. ОСОБА_4, продовжуючи перевищувати свої повноваження, завдав ОСОБА_3 один удар ногою в область правої руки, від якого останній впав на підлогу, а також 1 удар ногою в область грудної клітини засудженому ОСОБА_3, який лежав на підлозі. Після цього наказав піднятися з підлоги та йти у камеру ДІЗО.

У результаті незаконних дій заступника начальника установи з нагляду і безпеки та оперативної роботи ШВЦ №137 ОСОБА_4 засудженому ОСОБА_3 було заподіяно сильну фізичну біль.

Крім того, згідно наказу № 44 о/с від 06.07.2012р. у період з 06.07.2012р. по 20.12.2012р. ОСОБА_4 працював на посаді заступника начальника установи з нагляду і безпеки та оперативної роботи Штерівського виправного центру №137 .

Наказом начальника Штерівського виправного центру №137 від 22.11.2012р. №88 о/с на заступника начальника установи з нагляду і безпеки та оперативної роботи ОСОБА_4 покладено тимчасове виконання обов'язків начальника Штерівського виправного центру №137 (далі ШВЦ №137) на період відсутності начальника центра.

Згідно посадової інструкції заступник начальника установи з нагляду і безпеки та оперативної роботи ШВЦ №137 ОСОБА_4 відповідає за ефективність нагляду за засудженими, здійснення заходів щодо запобігання та попередження самовільних залишень засудженими місця відбування покарання, за забезпечення працівників відділу нагляду і безпеки та чергових змін спеціальними, технічними засобами, зобов'язаний організовувати суворе виконання засудженими вимог кримінально-виконавчого законодавства та Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.

Відповідно до вимог п.88 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань ОСОБА_4, як особа яка виконувала обов'язки начальника установи, мав право виносити постанову про поміщення засуджених у ДІЗО за допущені правопорушення.

12 грудня 2012 року засуджений ОСОБА_3, який відбував покарання у ШВЦ №137, самовільно покинув територію контрагентського об'єкту, чим скоїв дисциплінарне правопорушення.

14 грудня 2012 року місце перебування засудженого ОСОБА_3 встановлено, останній був затриманий та доставлений до ШВЦ №137.

У період з 14 по 17 грудня 2012 року засуджений ОСОБА_3 перебував в камері ДІЗО ШВЦ №137 на підставі постанов чергових помічників начальника установи про поміщення засудженого до ДИЗО на 24 години.

17 грудня 2012 року у період часу з 11 до 14 години ОСОБА_4, знаходячись за місцем роботи у ШВЦ №137, розташованому за адресою: м. Петровське вул. Победи,1а, достовірно знаючи про вищевказані обставини скоєння засудженим ОСОБА_3 правопорушення, дав вказівку черговому помічнику начальника установи ОСОБА_6 і молодшому інспектору відділу нагляду і безпеки ОСОБА_7 скласти на його ім'я рапорти, в яких вказати недостовірні відомості про дату і обставини скоєння ОСОБА_3 порушення, а саме про те, що ОСОБА_3 17.12.2012р. о 13 год.40 хв. здійснив спробу покинути територію центру через підсобне господарство та був при цьому затриманий.

На виконання вказівки ОСОБА_4 черговий помічник начальника установи ОСОБА_6 і молодший інспектор відділу нагляду і безпеки ОСОБА_7 склали рапорти. На підставі вказаних рапортів начальник відділення соціально-психологічної служби групи соціально-виховної та психологічної роботи ШВЦ №137 ОСОБА_8, також виконуючи вказівку ОСОБА_4, підготовив документи для складання постанови про поміщення засудженого в ДІЗО установи та вніс завідомо неправдиві відомості про дату і обставини скоєння ОСОБА_3 порушення в бланк постанови про поміщення засудженого в ДІЗО установи, яку датував 17.12.2012 року та передав ОСОБА_4 на підпис.

17 грудня 2012 року близько 14 години ОСОБА_4, перебуваючи у службовому кабінеті ШВЦ №137, розташованого за адресою: м. Петровське вул. Победи,1а, достовірно знаючи про те, що постанова про приміщення засудженого ОСОБА_3 в ДІЗО установи від 17.12.2012р. містить недостовірні дані про дату і обставини скоєння ОСОБА_3 порушення, підписав її, вказавши в термін перебування ОСОБА_3 в ДІЗО -10 діб. Дана постанова стала підставою для продовження перебування ОСОБА_3 в камері ДІЗО до 24.12.2012р.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину у скоєнні кримінальних

правопорушень, передбачених ст.ст. 365 ч. 2, 366 ч. 1 КК України не визнав в повному обсязі та пояснив, що з травня 2012р. він працював на посаді в.о. начальника Штерівського виправного центру № 137. ОСОБА_3 відбував покарання у виправному центрі вдруге і характеризується з негативної сторони, як особа яка зловживає спиртними напоями, відмовляється від роботи та самовільно залишає установу.

12.12.2012р. ОСОБА_3 вивели на роботи звідки він збіг, а 14.12.2012р. він був

затриманий працівниками ШИЦ за місцем свого проживання в селищі Михайлівка м. Ровеньки, про що йому приблизно в15-16 годин зателефонували на роботу.

Він не чекав поки привезуть ОСОБА_3, і 14.12.2012р. приблизно в 18-00 годин пішов з роботи на автобусну зупинку, оскільки проживає в іншій місцевості, щоб їхати додому. Оскільки за погодних умов автобусу не було, то він повернувся до ШИЦ № 137, щоб його відвіз додому хтось з працівників. В ШИЦ він побачив автомобіль молодшого інспектора ОСОБА_10., на якому їздили за ОСОБА_3 і зрозумів, що останнього вже доставили в установу. В черговій частині також знаходилися працівники ШИЦ № 137 черговий ОСОБА_6 та ОСОБА_9

В ШИЦ в цей день він ОСОБА_3 не бачив, а коли на його прохання ОСОБА_10

повіз його додому, то розповів про затримання ОСОБА_3

15.12.2012р. в суботу він к 8-00 годинам приїхав на роботу звідки в 11-00 годин поїхав

додому, і ОСОБА_3 в цей день він також не бачив.

17.12.2012р. він зранку приїхав на роботу і приблизно в 11-00 годин до нього привели

ОСОБА_3, з яким він розмовляв хвилин десять з приводу його самовільного залишення виправного центру. Також, він підписав постанову про поміщення ОСОБА_3 в ДІЗО на 10 діб, за скоєне порушення режиму відбування покарання.

ОСОБА_3 він не бив і вважає, що той його оговорює. Потерпілий постійно змінює свої показання стосовно обставин заподіяння йому тілесних ушкоджень. То він каже що обвинувачений його побив 15 та 17 грудня 2012р., то ще й 14.12.2012р.

Ключів від ДІЗО він не брав і в його присутності це приміщення ніхто не відкривав.

Про заподіяні ОСОБА_3 тілесні ушкодження він довідався коли до ШИЦ № 137 приїхав прокурор.

Ніяких вказівок про складання документів про затримання ОСОБА_3 з 17.12.2012р. та поміщення його з цієї дати в ДІЗО на 10 діб він нікому не давав, а підписав матеріали по затриманню ОСОБА_3 не читаючи, коли до нього принесли пакет документів, довіряючи працівникам ШИЦ.

Він не умовляв ОСОБА_3 змінити свої показання стосовно його побиття. З ОСОБА_3 лише розмовляв його адвокат. Про що вони говорили обвинувачений не чув, оскільки не був при цьому присутній.

В ході одночасного допиту на досудовому розслідуванні ОСОБА_3 дійсно поясняв, що саме обвинувачений заподіяв йому тілесні ушкодження.

Заявлений цивільний позов ОСОБА_3 про відшкодування заподіяної моральної шкоди в сумі 5000 грн. не визнає в повному обсязі, оскільки не бив потерпілого.

Незважаючи на повне невизнання своє провини обвинуваченим ОСОБА_4, його провина у скоєнні кримінального правопорушення за першим епізодом повністю підтверджується:

- Поясненнями в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_3, що з 14.07.2012р. він відбуває покарання в ШИЦ № 137. 12.12.2012р. його вивели на роботи, але він самовільно покинув територію та поїхав додому в селище Михайлівка м. Ровеньки Луганської області.

14.12.2012р. коли він йшов по селищу, то його затримали працівники ШИЦ № 137, які відвезли його в цю установу, та помістили до ДІЗО. Приблизно через 30 хвилин в.о. начальника установи ОСОБА_4 відчинив двері та вивів його з приміщення ДІЗО в чергову частину, де гумовою палицею тричі вдарив його в область задньої поверхні стегна правої ноги. При цьому ОСОБА_4 казав, що робить це для того щоб у ОСОБА_3 більше не виникало бажання самовільно залишати територію центру. Звуки від ударів можливо почути в приміщенні ДІЗО, яке розташовано поруч з черговою частиною. Після чого, від заподіяних ОСОБА_4 тілесних ушкоджень ОСОБА_3 почав тягнути ногу.

15.12.2012р. ОСОБА_4 знов вивів його з приміщення ДІЗО до кімнати відпочинку, яка розташована в приміщенні чергової частини, де наніс йому 2 чи 3 удари гумовою палицею в область задньої поверхні стегна правої ноги, заподіявши сильну фізичну біль, після чого повернув до приміщення ДІЗО. Про своє побиття ОСОБА_4 він кожного разу розповідав засудженим, які знаходилися разом з ним в приміщенні ДІЗО.

17.12.2012р. його з ДІЗО вивів черговий ОСОБА_6, який відвів його до кабінету ОСОБА_4 Після того, як ОСОБА_6 вийшов, то ОСОБА_4 почав кричати на потерпілого, з приводу того, що останній самовільно 12.12.2012р. залишив місце відбування покарання, після чого вдарив його ногою в область задньої поверхні стегна правої ноги, від якого потерпілий впав, заподіявши йому сильну фізичну біль. Після чого ОСОБА_4 вдарив його ногою в груди та плече.

Потім ОСОБА_4 викликав до себе працівників ШИЦ ОСОБА_11 та ОСОБА_8, яким наказав, щоб потерпілого оформили в ДІЗО на 10 діб, починаючи з 17.12.2012р.

Після того, як він звернувся з заявою до прокуратури про своє побиття, то через кожні півгодини його виводили до ОСОБА_12, який погрожував потерпілому та вимагав, щоб він відкликав свою заяву. В подальшому адвокат обвинуваченого також пропонував йому змінити свої показання, та пояснити, що він тілесні ушкодження отримав при падінні, та оговорив ОСОБА_4

Тому, побоюючись за своє здоров'я, він був змушений на досудовому слідстві інколи змінювати свої показання.

Заявив цивільний позов про стягнення з ОСОБА_4 на його користь моральної шкоди в сумі 5000 грн.

Також, 14.12.2012р. при затриманні працівник ШИЦ-137 ОСОБА_13 дійсно двічі вдарив його гумовою палицею в те саме місце, куди в подальшому наносив свої удари гумовою палицею та ногою ОСОБА_4 Але ті удари ОСОБА_13 були легкі, тому ніяких претензій до нього він не має.

- Поясненнями в судовому засіданні свідка ОСОБА_14, що він є засудженим і відбуває покарання в Штерівському виправному центрі № 137. За порушення режиму відбування покарання він на три доби з 14 по 17 грудня 2012р. був поміщений до ДІЗО цієї установи. Разом з ним в камері ДІЗО знаходилися засуджені ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_3

Знаходячись в камері ДІЗО він ні з ким не спілкувався, оскільки тільки прибув до ШИЦ, та з розмов між іншими засудженими зрозумів, що ОСОБА_3 побив начальник установи, і потерпілому від цього було важко сідати.

ОСОБА_4, як керівник установи, може відкрити камеру ДІЗО, оскільки з розмов між засудженими він чув, що були випадки, коли начальник ШИЦ відкривав камеру ДІЗО.

- Поясненнями в судовому засіданні свідка ОСОБА_15, що він є засудженим і відбуває покарання в Штерівському виправному центрі № 137. За порушення режиму відбування покарання він був поміщений до ДІЗО цієї установи в якому знаходився разом з засудженими ОСОБА_17 та ОСОБА_18, коли ввечері до ДІЗО помістили ОСОБА_3, який на свій стан здоров'я не скаржився. Через деякий час його з приміщення ДІЗО вивів начальник ШИЦ № 137 ОСОБА_4, якого ОСОБА_15 бачив через відчинені двері. Після цього ОСОБА_15 почув звуки ударів. Коли через деякий час ОСОБА_4 завів назад ОСОБА_3, то потерпілий пояснив, що його гумовою палицею побив ОСОБА_4 та показав сінці на нозі. При цьому ОСОБА_3 став кульгати.

15.12.2012р. та 17.12.2012р. потерпілого також виводили з приміщення ДІЗО. Хто саме виводив пояснити не може, але після останнього разу зі слів ОСОБА_3 його виводили до кабінету ОСОБА_4, де останній бив його ногами.

Після побиття ОСОБА_4 ОСОБА_3 міг лежати лише на одному боці, та тяжко становився на ногу.

Після звернення ОСОБА_3 до прокуратури ОСОБА_4 також заходив до приміщення ДІЗО та звертався до потерпілого, щоб останній змінив свої показання. В подальшому ОСОБА_3 йому розказував, що ОСОБА_4 його умовляв змінити показання щодо побиття. Свідка також умовляв ОСОБА_4 та його адвокат змінити свої показання стосовно побиття потерпілого, але він їм відмовив.

- Поясненнями в судовому засіданні свідка ОСОБА_13, що 14.12.2012р. він разом з ОСОБА_10 на автомобілі останнього виїхав до місця проживання ОСОБА_3, де вони затримали останнього, якого доставили до ШИЦ-137, після чого свідок поїхав додому.

Бувають випадки, що в черговій частині залишається гумова палиця без догляду. Також він вважає, що керівник установи може відкрити камеру ДІЗО, взявши ключі в чергового.

В ході проведення прокурорської перевірки, він чув розмови працівників установи, що ОСОБА_4 побив засудженого ОСОБА_3

- Поясненнями в судовому засіданні свідка ОСОБА_19, що він є працівником ШИЦ-137 і, коли 14.12.2012р. до установи доставили затриманого ОСОБА_3, то він спілкувався з останнім перед його поміщенням в ДІЗО. Про те, що в подальшому ОСОБА_4 побив ОСОБА_3 він чув від чергового по установі.

- Поясненнями в судовому засіданні свідка ОСОБА_5, що він є працівником ШИЦ-137, і 15.12.2012р. заступив на чергування. Чи виводили в цей день з приміщення ДІЗО ОСОБА_3 він вже не пам'ятає. Гумова палиця може лежати без нагляду в приміщенні чергової частини, а ключі від ДІЗО в тумбочці.

- Поясненнями в судовому засіданні свідка ОСОБА_20, який пояснив, що він працює в ШИЦ-137 на посаді помічника чергового, і 14.12.2012р. заступив на чергування. Камера ДІЗО розташована в черговій частині, спеціальні засоби черговому наряду видає черговий по установі. При цьому, в період чергування гумова палиця може знаходитися в черговій частині, а ключі від приміщення ДІЗО в ящику столу чергового.

Відповідно до інструкцій камеру ДІЗО має право відкрити лише черговий по ШИЦ-137 або його помічник. Разом з тим, керівник установи фактично може взяти ключі та відкрити ДІЗО.

- Поясненнями в судовому засіданні свідка ОСОБА_10, що він працює в ШИЦ № 137 і після того як засуджений ОСОБА_3 втік, то він з ОСОБА_13 14.12.2012р. затримали засудженого і приблизно в 19-00 годин привезли до ШИЦ № 137, після чого здали засудженого черговому по установі ОСОБА_6 Після чого ОСОБА_13 пішов до свого кабінету, а ОСОБА_10 залишився в черговій частині і знаходився в кімнаті прийому їжі коли до чергової частини зайшов ОСОБА_4, який попросив ОСОБА_10 відвезти його додому, на що свідок погодився. Після цього ОСОБА_6 пішов відкапувати після снігу ворота, а ОСОБА_10 вийшов на вулицю. Через деякий час з приміщення чергової частини вийшов ОСОБА_4, якого він повіз додому. Коли ОСОБА_10 знаходився в черговій частині, то при ньому ОСОБА_4 приміщення ДІЗО не відкривав.

- Поясненнями в судовому засіданні свідка ОСОБА_21, який пояснив, що він є працівником ШИЦ-137 і в п'ятницю 14.12.2012р., приблизно в 17 годин 30 хвилин разом з ОСОБА_4 пішов з роботи. ОСОБА_4 залишився на зупинці автобусу щоб їхати додому, а він пішов додому. Чи повертався ОСОБА_4 до ШИЦ-137 він не знає, але коли в понеділок 17.12.2012р. прийшов на роботу, то в розмовах між працівниками установи, яких вже не пам'ятає, почув, що ОСОБА_4 побив ОСОБА_3

Ключі від приміщення ДІЗО знаходяться в ящику столу в черговій частині, і якщо ДІЗО відкривати акуратно, то не буде чути звуку двері яка відчиняється.

- Поясненнями в судовому засіданні свідка ОСОБА_6, який пояснив, що працює в ШИЦ-137 черговим помічником начальника установи. І на його чергуванні 14.12.2012р. приблизно в 17-00 годин начальник установи ОСОБА_4 пішов з ШИЩ-137, щоб їхати додому, та попередив, що ОСОБА_13 привезе затриманого ОСОБА_3, якого треба буде помістити до ДІЗО. В період часу з 17 до 18 години ОСОБА_13 з ОСОБА_10 привезли до установи затриманого ОСОБА_3, та оформили матеріали про його затримання в ДІЗО, а ОСОБА_6 склав рапорт про затримання ОСОБА_3 на 24 години. В цей час повернувся до ШИЦ-137 ОСОБА_4, який пояснив, що за погодних умов не зміг уїхати додому, тому ОСОБА_6 пішов до гаражу, готувати автомобіль установи, щоб відвезти ОСОБА_4 додому. Через 30 хвилин він з'ясував, що ОСОБА_4 вже на свойому автомобілі додому повіз ОСОБА_10

Ключі від ДІЗО знаходяться в ящику столу в черговій частині, і усі працівники установи знають де вони лежать.

17.12.2012р. також було його чергування, і за усним наказом ОСОБА_4 він приблизно в 9 годин 30 хвилин привів до кабінету ОСОБА_4 потерпілого ОСОБА_3 ОСОБА_4 почав розмовляти з ОСОБА_3 на підвищених тонах, та відіслав свідка з кабінету. Коли ОСОБА_6 через десять хвилин повернувся, то ОСОБА_4 надав йому усний наказ про складання документів про затримання ОСОБА_3 на 10 діб з 17.12.2012р.

- Поясненнями в судовому засіданні свідка ОСОБА_17, який пояснив, що є засудженим та відбуває покарання в ШИЦ-137. Він з 10.12.2012р. знаходився в приміщенні ДІЗО. Коли саме 14.12.2012р. в ДІЗО помістили ОСОБА_3 не знає, але проснувшись у вечері він побачив ОСОБА_3, який розглядав синці, та сказав, що його побили в черговій частині ОСОБА_4 та ОСОБА_13 за втечу. В наступні дні ОСОБА_3 також виводили з ДІЗО, а коли він повертався, то казав, що його ОСОБА_4 бив у себе в кабінеті руками та ногами. При цьому він був зігнувшись та тримався за живіт. Після побиття ОСОБА_4 ОСОБА_3 гумовою палицею він бачив у потерпілого великий сінець в області задньої поверхні стегна правої ноги.

- Поясненнями в судовому засіданні свідка ОСОБА_18, який пояснив, що є засудженим та відбуває покарання в ШИЦ-137. Він знаходився в приміщенні ДІЗО, коли 14.12.2012р. помістили ОСОБА_3, який сказав, що його гумовою палицею побив ОСОБА_4 за його втечу. Коли наступним днем ОСОБА_3 вивели з приміщення ДІЗО, то він був відсутній близько 30 хвилин. В цей час ОСОБА_18 чув звуки глухих ударів та стони ОСОБА_3 Коли ОСОБА_3 повернувся, то сказав, що його побив ОСОБА_4 за втечу. При цьому ОСОБА_3 тягнув ногу, та показав синці в області задньої поверхні стегна правої ноги. Також ОСОБА_18 бачив, що 14.12.2012р. та 15.12.2012р. ОСОБА_3 з ДІЗО виводив ОСОБА_4, який як керівник установи може зайти в ДІЗО.

- Поясненнями в судовому засіданні свідка ОСОБА_9, який пояснив, що він працює в ШИЦ-137 в якості молодшого інспектора і 14.12.2012р. перебував на чергуванні. Коли він увечері зайшов до чергової частини, то там в цей час перебували працівники ШИЦ ОСОБА_6 і ОСОБА_10 В цей час до чергової частини зайшов ОСОБА_4, який попросив ОСОБА_10 відвезти його додому, на що останній погодився. Після цього ОСОБА_9 пішов до кімнати прийому їжі, а ОСОБА_6 був у боксах де знаходяться автомобілі.

Ключі від приміщення ДІЗО постійно знаходяться в ящику столу в черговій частині.

Оголошеними та дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження:

- Висновками експерта судово-медичної експертизи № 701 від 25.12.2012р., відповідно до яких у ОСОБА_3 встановлено сінець правого стегна, який утворився від взаємодії з тупим твердим предметом, що могло мати місце при обставинах на які посилається ОСОБА_3 при нанесенні удару гумовою палицею, ногою і по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

(т. 1 л.с. 30)

- Протоколом проведення слідчого експерименту від 31.01.2013р. з фототаблицею, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_3 показав яким чином обвинувачений ОСОБА_4 14.12.2012р. в черговій частині ШИЦ-137, взявши на підвіконні гумову палицю наніс йому удари в область задньої поверхні правого стегна. А 17.12.2012р. в своєму кабінеті ОСОБА_4 наніс йому удари ногою в область задньої поверхні правого стегна та в область грудної клітини. (т. 2 л.с. 14-21)

- Висновками експерта додаткової судово-медичної експертизи № 49 від 08.02.2013р., відповідно до яких встановлений експертизою від 25.12.2012р. синець правого стегна міг бути спричинений потерпілому ОСОБА_3 при обставинах, на які потерпілий посилався в протоколі слідчого експерименту від 31.01.2013р. від нанесення ударів ногою в область задньої поверхні правого стегна. (т. 2 л.с. 23)

- Протоколом проведення слідчого експерименту від 25.02.2013р. з фототаблицею, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_3 показав яким чином обвинувачений ОСОБА_4 15.12.2012р. в черговій частині ШИЦ-137, взявши на підвіконні гумову палицю наніс йому три удари в область задньої поверхні правого стегна. (т. 2 л.с. 173-179)

- Висновками експерта додаткової судово-медичної експертизи № 81 від 25.02.2013р., відповідно до яких у засудженого ОСОБА_3 встановлено тілесне ушкодження у вигляді синця правого стегна, який утворився від взаємодії з тупим твердим предметом при обставинах, на які посилається потерпілий, а саме від ударів гумовою палицею та ногою, і по ступеню тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень. Тілесні ушкодження виявлені в ОСОБА_3 могли утворитися при обставинах, зазначених ОСОБА_3 в ході слідчого експерименту 25.02.2013р. (т. 2 л.с. 181)

- Протоколом одночасного допиту ОСОБА_3 - ОСОБА_4, відповідно до якого потерпілий дійсно пояснив, що обвинувачений 14.12.2012р., 15.12.2012р. в приміщення чергової частини установи і 17.12.2012р. в своєму службовому кабінеті наносив йому удари в область правого стегна.

(т. 2 л.с. 196-202)

- Висновками експерта додаткової судово-медичної експертизи № 380 від 08.10.2013р. відповідно до яких встановлений експертизою ОСОБА_3 синець правого стегна міг бути заподіяний як при обставинах викладених в протоколі слідчого експерименту від 31.012013р. від нанесення ударів ногою в область задньої поверхні стегна правої ноги, так і при обставинах, зазначених в протоколі слідчого експерименту від 25.02.2013р. при нанесенні ударів гумовою палицею в область задньої поверхні стегна правої ноги. Розмежувати при яких саме обставинах утворився синець правого стегна не має можливості, оскільки в обох протоколах відображені обставини нанесення ударів в одну область - праве стегно. (т. 3 л.с. 60-61)

- Протоколом проведення слідчого експерименту від 18.12.2013р., відповідно до якого потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що працівник ШИЦ-137 ОСОБА_13 двічі вдарив його гумовою палицею в область задньої поверхні стегна правої ноги, в те саме місце, в яке в подальшому наносив удари ОСОБА_4 (т. 3 л.с. 78-80)

- Висновками експерта додаткової судово-медичної експертизи № 33 від 05.02.2014р., відповідно до яких неможливо розмежувати від яких саме ударів ОСОБА_4 чи ОСОБА_13 утворилися заподіяні ОСОБА_3 тілесні ушкодження, оскільки усі удари наносилися в те саме місце. (т.3 л.с. 107-108)

Незважаючи на повне невизнання своє провини обвинуваченим ОСОБА_4 за другим

епізодом, його провина у скоєному повністю підтверджується:

- Поясненнями в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_3, що 17.12.2012р. в його присутності обвинувачений ОСОБА_4 дав усний наказ ОСОБА_8 та ОСОБА_11 скласти документи про його затримання при втечі від 17.12.2012р. та поміщення в ДІЗО на 10 діб з цієї дати.

- Поясненнями в судовому засіданні свідка ОСОБА_8, який пояснив, що працює в ШИЦ-137 та є начальником відділення в якому відбуває покарання ОСОБА_3, та який самовільно покинув об'єкт на якому працював. 17.12.2012р. він, як начальник відділення, готував документи на поміщення ОСОБА_3 до ДІЗО. За наказом ОСОБА_4 він склав документи датою 17.12.2012р., та побачив, що рапорт чергового по установі також був від 17.12.2012р. При ньому ОСОБА_4 ознайомився з документами про затримання ОСОБА_3, які після цього підписав.

До цього від працівника ШИЦ ОСОБА_13 він дізнався, що ОСОБА_3 було затримано 14.12.2012р.

- Поясненнями в судовому засіданні свідка ОСОБА_6, що він є працівником ШИЦ-137 і 17.12.2012р. було його чергування. За усним наказом ОСОБА_4 він приблизно в 9 годин 30 хвилин привів до кабінету ОСОБА_4 потерпілого ОСОБА_3 ОСОБА_4 почав розмовляти з ОСОБА_3 на підвищених тонах, та відіслав свідка з кабінету. Коли ОСОБА_6 через десять хвилин повернувся, то ОСОБА_4 надав йому усний наказ про складання документів про затримання ОСОБА_3 при втечі 17.12.2012р. та поміщення засудженого в ДІЗО на 10 діб з цієї дати.

- Протоколом огляду документів від 04.02.2013р., відповідно до якого були оглянуті: 1) постанова про тимчасове поміщення до 24 годин засудженого ОСОБА_3 в ДІЗО установи від 14.12.2012р., відповідно до якої ОСОБА_3 14.12.2012р. допустив порушення - спробу покинути територію виправного центру, поміщений в ДІЗО до прибуття начальника установи черговим помічником начальника установи ОСОБА_6 Засуджений ОСОБА_3 в 9 годин 20 хвилин прийнятий в ДІЗО черговим молодшим інспектором ОСОБА_10.; 2) постанова про тимчасове поміщення до 24 годин засудженого ОСОБА_3 в ДІЗО установи від 15.12.2012р., відповідно до якої ОСОБА_3 допустив порушення - спробу покинути територію виправного центру, поміщений в ДІЗО до прибуття начальника установи черговим помічником начальника установи ОСОБА_5. Засуджений ОСОБА_3 в 9 годин 20 хвилин прийнятий в ДІЗО черговим молодшим інспектором ОСОБА_20. 3) постанова про тимчасове поміщення до 24 годин засудженого ОСОБА_3 в ДІЗО установи від 16.12.2012р., відповідно до якої ОСОБА_3 допустив порушення - спробу покинути територію виправного центру, але був затриманий і поміщений в ДІЗО до прибуття начальника черговим помічником начальника установи ОСОБА_22. Засуджений ОСОБА_3 був прийнятий в ДІЗО черговим молодшим інспектором ОСОБА_25. 4) постанова про тимчасове поміщення до 24 годин засудженого ОСОБА_3 в ДІЗО установи від 17.12.2012р., відповідно до якої ОСОБА_3 допустив порушення - 17.12.2012р. о 13 год. 30 хв. був виведений на територію центру для прибирання снігу. О 13 год. 40 хв. засуджений був затриманий на підсобному господарстві під час спроби покинути територію центру. В зв'язку з чим, засудженого ОСОБА_3 поміщено в ДІЗО строком на 10 діб. У рядку «в.о. начальника Штерівського ВЦ № 137 майор внутрішньої служби ОСОБА_4.» є підпис виконаний барвником чорного кольору. Вказана постанова була оголошена ОСОБА_3 17.12.2012р. Засуджений ОСОБА_3 в 14 год. 15 хв. 24.12.2012р. звільнений з ДІЗО черговим молодшим інспектором ОСОБА_25; 5) документи, які стали підставою для складення вищевказаної постанови: рапорт начальника СПС ОСОБА_8 від 17.12.2012р., згідно до якого 17.12.2012р. в 13-30 год. ОСОБА_3 був виведений на територію центру для прибирання снігу. В 13-40 год. засуджений був затриманий під час спроби покинути територію центру; характеристикою засудженого ОСОБА_3 від 17.12.2012р.; довідкою про заохочення від 17.12.2012р.; рапортом ОСОБА_7 від 17.12.2012р., відповідно до якого ОСОБА_3 17.12.2012р. був виведений на територію для прибирання снігу. але був затриманий на підсобному господарстві під час спроби покинути територію центру; Рапортом ОСОБА_6 від 17.12.2012р., відповідно до якого засуджений ОСОБА_3 17.12.2012р. був виведений на територію для прибирання снігу, але був затриманий на підсобному господарстві під час спроби покинути територію центру. 6) журнал № 18 н/т 1 обліку утримання засуджених до обмеження волі в приміщення ДІЗО ШИЦ № 137 за період з 31.12.2011р. по 02.01.2013р., відповідно до якого ОСОБА_3 знаходився в ДІЗО разом з засудженими ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_14; 7) журнал № 16 т. 2 обліку видачі спеціальних засобів чергової зміни ШИЦ № 137, відповідно до якого на аркуші 32 є записи про видачу спецзасобів черговій зміні за 14.12.2012р. та 15.12.2012р. (т. 2 л.с. 26-30)

- Постановою про визнання речовими доказами від 04.02.2013р., відповідно до якої речовими доказами визнані: постанова про тимчасове поміщення до 24 годин засудженого ОСОБА_3 в ДІЗО установи від 14.12.2012р. з додатком рапорт ОСОБА_23 від 14.12.2012р., пояснення засудженого ОСОБА_3 від 14.12.2012р.; постанова про тимчасове поміщення до 24 годин засудженого ОСОБА_3 в ДІЗО установи від 15.12.2012р.; постанова про тимчасове поміщення до 24 годин засудженого ОСОБА_3 в ДІЗО установи від 16.12.2012р.; постанова про поміщення засудженого ОСОБА_3 в ДІЗО установи від 17.12.2012р. строком на 10 діб з документами які стали підставою для складання цієї постанови: рапорт начальника СПГ ОСОБА_8 від 17.12.2012р., характеристика засудженого ОСОБА_3, довідка про заохочення; рапорт ОСОБА_7 від 17.12.2012р., рапорт ОСОБА_6 від 17.12.2012р., пояснення ОСОБА_3 від 17.12.2012р.; журнал № 18 н/т 1 облік утримання засуджених до обмеження волі в приміщення ДІЗО ШИЦ № 137 за період з 31.12.2011р. по 02.01.2013р.; журнал № 16 т. 2 обліку видачі спеціальних засобів чергової зміни ШИЦ № 137. (т. 2 л.с. 31-32)

- Дослідженими в судовому засіданні журналом № 18 н/т 1 обліку утримання засуджених до обмеження волі в приміщення ДІЗО ШИЦ № 137 за період з 31.12.2011р. по 02.01.2013р. відповідно до якого ОСОБА_3 знаходився в ДІЗО разом з засудженими ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_14; журналом № 16 т. 2 обліку видачі спеціальних засобів чергової зміни ШИЦ № 137, відповідно до якого на аркуші 32 є записи про видачу спецзасобів черговій зміні за 14.12.2012р. та 15.12.2012р.

Суд вважає, що зібраними по кримінальному провадженню доказами провина обвинуваченого ОСОБА_12 в судовому засіданні підтвердилася в повному обсязі, а його дії вірно кваліфіковані:

- за першим епізодом за ст. 365 ч. 2 КК України, як перевищення службових повноважень, тобто умисне вчиненні службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам окремих громадян, якщо воно супроводжувалося насильством і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями за відсутності ознак катування;

- за другим епізодом за ст. 366 ч. 1 КК України, як службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника, що ОСОБА_4 по першому епізоду 14.12.2012р. і 15.12.2012р. не наносив ударів гумовою палицею потерпілому ОСОБА_3 в приміщенні чергової частини, та 17.12.2012р. не бив його ногами в своєму кабінеті, суд вважає необгрунтованими, оскільки ці доводи спростовуються поясненнями в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_13, ОСОБА_19, ОСОБА_5, ОСОБА_20, ОСОБА_10, ОСОБА_21, ОСОБА_6, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_9, які погоджуються з висновками судово-медичних експертиз, протоколами проведення слідчого експерименту, а тому є достовірними.

При цьому суд вважає, що саме від ударів ОСОБА_4 у потерпілого утворилися тілесні ушкодження у вигляді синця правого стегна, оскільки саме після його ударів потерпілий відчув сильну фізичну біль, почав тягнути ногу та знаходячись в ДІЗО не міг лежати на правому боці. Крім того, наявність синця не впливає на кваліфікацію дій обвинуваченого в скоєнні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 365 КК України.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_4 та його адвоката, що ОСОБА_4 не давав накази своїм підлеглим для складання документів про затримання ОСОБА_3 17.12.2012р. та поміщення його з цього часу до ДІЗО строком на 10 діб, суд також вважає необгрунтованим, оскільки ці доводи спростовуються поясненнями в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_3, що ОСОБА_4 в його присутності надав усний наказ скласти документи по його затриманню від 17.12.2012р., свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_8, що саме ОСОБА_4 наказав їм скласти документи про затримання ОСОБА_3 від 17.12.2012р., та після ознайомлення з ними підписав, які погоджуються з документами по затриманню ОСОБА_3 від 14.12.2012р., від 15.12.2012р., від 16.12.2012р. та від 17.12.2012р., а тому є достовірними.

Невизнання в повному обсязі обвинуваченим ОСОБА_4 своєї провини по двом епізодам, суд розцінює як намагання обвинуваченого уникнути покарання за скоєне.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості злочинів, особу винного, який характеризується позитивно, раніше не судимий.

Вiдповiдно до ст.66 КК України, обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого суд визнає наявність на його утриманні неповнолітньої дитини.

Вiдповiдно до ст.67 КК України, обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_4 суд визнає вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в іншій залежності від винного.

З урахуванням викладеного, думки потерпілого, суд вважає, що виправлення обвинуваченого

можливо без ізоляції його від суспільства, з застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України, що повною мірою відповідатиме скоєному, є достатнім для його виправлення.

При цьому суд враховує, що дії обвинуваченого були скоєні в зв'язку з порушенням потерпілим правил відбування покарання і були направлені на недопустимість цього в подальшому.

Також, суд вважає за можливе не позбавляти ОСОБА_4 спеціального звання майор внутрішньої служби України, та не застосовувати спеціальну конфіскацію, оскільки ця санкція ст. 366 ч. 1 була застосована після вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.

По кримінальному провадженню до обвинуваченого застосований запобіжний захід у вигляді застави в сумі 22940 грн.

У відповідності до ч. 11 ст. 182 КПК України застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Оскільки такої згоди до суду не надійшло, суд вважає за необхідне повернути заставу заставодавцю, яким відповідно до квитанції від 14.02.2013р. є ОСОБА_24.

Потерпілим ОСОБА_3 заявлений цивільний позов про стягнення з ОСОБА_4 заподіяної моральної шкоди в сумі 5000 грн.

Суд вважає, що своїми діями ОСОБА_4 заподіяв потерпілому ОСОБА_3 моральну шкоду. Виходячи зі ступеню тяжкості та обставин вчинених кримінальних правопорушеннь, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заподіяну моральну шкоду в сумі 5000 гривень.

Судових витрат по кримінальному провадженню не має.

Речові докази: матеріали поміщення ОСОБА_3 в ДІЗО від 14.12.2012р., від 15.12.2012р., від 16.12.2012р., від 17.12.2012р., які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, суд вважає за необхідне зберігати в кримінальному провадженні; журнал № 18 н/т 1 обліку утримання засуджених до обмеження волі в приміщення ДІЗО ШИЦ № 137 за період з 31.12.2011р. по 02.01.2013р.; журнал № 16 т. 2 обліку видачі спеціальних засобів чергової зміни ШИЦ № 137, які зберігаються при кримінальному провадженні, суд вважає за необхідне повернути до ШИЦ № 137.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винним за ст.ст. 365 ч. 2, 366 ч. 1 КК України та призначити йому покарання:

- за ст. 365 ч. 2 КК України у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права займати атестовані посади в органах Державної пенітенціарної служби України, а також виконувати функції працівника правоохоронних органів України строком 3 роки, зі штрафом в сумі 9000 гривень;

- за ст. 366 ч. 1 КК України у виді двох років обмеженням волі, які згідно до ст. 72 КК України відповідні одному року позбавлення волі з позбавленням права займати атестовані посади в органах Державної пенітенціарної служби України, а також виконувати функції працівника правоохоронних органів України строком 2 роки.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України, за сукупністю скоєних злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 4 роки позбавлення волі з позбавленням права займати атестовані посади в органах Державної пенітенціарної служби України, а також виконувати функції працівника правоохоронних органів України строком 3 роки, зі штрафом в сумі 9000 гривень.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом іспитового строку 3 роки не вчинить нового злочину, та відповідно до ст. 76 КК України виконає покладені на нього обов'язки періодично з'являтися на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 у вигляді застави залишити без змін, до набрання законної сили вироком суду.

Грошові кошти в сумі 22940 (двадцять дві тисячі дев'ятсот сорок) гривень, внесені ОСОБА_24 14.02.2013 року по квитанції № 13 у вигляді застави на спеціальний рахунок ТУ ДСА в Луганській області № 37318003000730 в ГУ ДКСУ у Луганській області МФО 804013, код 26297948, повернути заставодавцю, після набрання законної сили вироком суду.

Стягнути з засудженого ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_3 заподіяну моральну шкоду в сумі 5000 гривень.

Речові докази: матеріали поміщення ОСОБА_3 в ДІЗО від 14.12.2012р., від 15.12.2012р., від 16.12.2012р., від 17.12.201р., які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, зберігати в кримінальному провадженні; журнал № 18 н/т 1 обліку утримання засуджених до обмеження волі в приміщення ДІЗО ШИЦ № 137 за період з 31.12.2011р. по 02.01.2013р.; журнал № 16 т. 2 обліку видачі спеціальних засобів чергової зміни ШИЦ № 137, які зберігаються при кримінальному провадженні, повернути до ШИЦ № 137.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Луганської області через Краснолуцький міський суд, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя: В.М. Шелюта