Ухвала суду № 37405482, 19.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4942/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Маслаков І.Ю. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

19 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Епель О.В., Ісаєнко Ю.А.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03.10.2013 року по справі за їх позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Буденергомонтаж» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И Л А:

Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулися до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ТОВ «Буденергомонтаж» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 33007,99 грн. за невиконання встановлених чинним законодавством вимог щодо нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03.10.2013 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позов задовольнити в повному обсязі. У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно поданого відповідачем до відділення Фонду звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу на підприємстві відповідача складала 149 осіб, з них, середньооблікова чисельність фактично працюючих інвалідів - 5 осіб (тобто відповідачем створено робочі місця для інвалідів відповідно до вимог статті 19 Закону України « Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

Протягом 2012 року відповідачем подавалися звіти про наявність вакансій для інвалідів, форми № 3-ПН до Славутицького міського центру зайнятості, про що свідчать звіти, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до довідки № 02/376 від 03.10.2013 відповідачем було повідомлено, що з січня 2012 року на підприємстві працювали робітники, яким встановлено інвалідність, а саме: ОСОБА_2 (наказ № 35-К від 23.06.2010), ОСОБА_3 (наказ № 19-К від 28.03.2011), ОСОБА_4 (наказ № 86-К від 04.11.2011), ОСОБА_5 (наказ № 02-К від 03.01.2012), ОСОБА_6 (наказ № 19-К від 01.03.2012).

Проте апелянт зазначає, що відповідач порушив вимоги ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» і не виконав встановленого нормативу по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, в зв'язку з чим зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню.

Виходячи з вимог ч.ч. 2, 3 ст. 19 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон) роботодавці самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог ст. 18 цього Закону.

Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості (ч. 1 ст. 18 Закону).

Аналіз змісту статті 18 Закону свідчить, що дана правова норма не встановлює правил, за якими підприємство було б зобов'язане самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві. Не міститься дана вимога і в інших нормативно-правових актах.

Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 7 Закону України «Про зайнятість населення» працевлаштування інвалідів здійснюється відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації і знань, з урахуванням його побажань.

Абзацом четвертим п. 2 ст. 19 Закону України «Про зайнятість населення» визначено право державної служби зайнятості направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) інвалідів, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки та рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.

З огляду на викладене, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені частиною третьою статті 18 Закону, а саме:

а) виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць.

б) створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації.

Слід зауважити, що створення роботодавцями для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без наявності інваліда;

в) забезпечення інших соціально-економічних гарантії, передбачених чинним законодавством.

г) надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.

Відповідно до абз. 2 п. 2 ст. 19 Закону України «Про зайнятість населення» державна служба зайнятості має право одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані про наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників.

Процедуру подання інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів центру зайнятості визначено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом;

д) звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Правила подання роботодавцями звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) передбачено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.

Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою N 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів». Порядок складання звіту встановлено Інструкцією щодо заповнення форми звітності N 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів».

Аналіз матеріалів справи свідчить, що відповідачем були вжиті заходи щодо працевлаштування інвалідів, шляхом створення робочих місць, що підтверджується штатним розписом відповідача. Також, протягом 2012 року підприємство надавало звіти форми 3-ПН до Славутицького міського центру зайнятості щодо потреби у працевлаштуванні інвалідів, що підтверджується листом Славутицького міського центру зайнятості від 07.06.2013 року № 598/03.

Також слід відмітити, що в листі від 07.06.2013 року № 598/03 Славутицького міського центру зайнятості зазначено, що протягом 2012 року у ТОВ «Буденергомонтаж» працевлаштовано 2 особи з інвалідністю. Відмов у працевлаштуванні на заявлені вакансії іншим особам з інвалідністю не було.

Отже, з вищенаведеного випливає, що відповідач здійснював всі залежні від нього заходи для забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 03.12.2009 року у справах за №№ К-5166/09, К-6299/09, К-5342/09 та від 28.04.2011 року у справі № К/9991/2132/11.

Таким чином, оскільки відповідачем були вжиті всі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, апеляційна інстанція приходить до висновку, що відповідачем виконані вимоги щодо створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу, а отже, в діях останнього не було вини і як наслідок - складу правопорушення, тому застосування адміністративно-господарських санкцій до ТОВ «Буденергомонтаж» є безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 196, 198, 200, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 03.10.2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Епель О.В.

Ісаєнко Ю.А.