Рішення № 37404741, 13.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24777/13 13.02.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «ЕНЕРГОСТІЛ»

До відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Агростальмаш»

Про стягнення 16327,67 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача Бурдакова А.О. (за дов.)

від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «ЕНЕРГОСТІЛ» до товариства з обмеженою відповідальністю «Агростальмаш» про стягнення 16327,67 грн., з яких: 16000,00 грн. боргу, 327,67 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо повернення помилково перерахованих позивачем 16000,00 грн.. Обґрунтовуючи підстави нарахування 327,67 грн. позивач послався на норми статей 536, 1048 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 23.12.2013 р. порушено провадження у справі № 910/24777/13, розгляд останньої призначено на 27.01.2014 р..

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено до 13.02.2014 р..

Позивачем подано клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Судом у задоволенні клопотання відмовлено за відсутності переконливих даних про те, що невжиття таких заходів може утруднити чи розбити неможливим виконання рішення суду.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

20.08.2013 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «ЕНЕРГОСТІЛ» платіжним дорученням № 1011 сплатило на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агростальмаш» 16000 грн.. Визначаючим призначення платежу позивачем у даному платіжному доручення вказано як оплата за швелери згідно з рахунком 19 від 13.08.2013 р..

Рахунок № 19 від 13.08.20143 р., як стверджує позивач, йому було надіслано відповідачем електронною поштою.

Оцінюючи дані документи в контексті наявності факту домовленості сторін щодо поставки товару суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Укладення договору пов'язується з досягненням в належній формі згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК України).

За загальним правилом правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (ст. 208 ЦК України). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ст. 207 ЦК України). Незалежно від способу вчинення правочину (в одному документі, чи шляхом обміну кількох документів, листів, телеграм) необхідним його реквізитом, що засвідчує факт вчинення правочину, є підпис сторони, що слідує з ч. 2 ст. 207 ЦК України.

У той же час, відповідно до наявного рахунку № 19 від 13.08.2013 р., останній не містить підпису відповідача, що, в свою чергу, не дає підстави вважати його пропозицією укласти договір купівлі-продажу. З огляду на це, за відсутності оферти від відповідача сплату позивачем коштів не можна оцінювати як прийняття (акцепт) даної пропозиції позивачем.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що між сторонами укладено договір купівлі-продажу у спрощений спосіб.

За відсутності інших даних, отримання коштів у розмірі 16000 грн. відповідачем має місце внаслідок помилки позивача і не ґрунтується на певній правовій підставі.

За приписами ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Дані положення застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Отже, вимоги позивача до відповідача про стягнення 16000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено до стягнення 327,67 грн. процентів на підставі ст. 536 ЦК України, при обчислені яких він просить застосувати на підставі аналогії закону (ст. 8 ЦК України) порядок, передбачений ст. 1048 ЦКУ України.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже проценти, які боржник зобов'язаний сплатити за користування чужими коштами, за своєю юридичною природою не є санкцією, а боргом. Це пов'язано з тим, що таке користування носить правомірний характер.

В свою чергу, відповідно до встановленого судом, користування відповідачем 16000 грн. не є правомірним, у зв'язку з чим приписи ст. 536 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. За таких обставин вимога про сплату процентів за користування чужими грошовими коштами задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в частині стягнення 16000,00 грн. боргу. В частині стягнення 327,67 грн. процентів судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСТАЛЬМАШ» (02140, м. Київ, проспект Миколи Бажана, 10 літ. «А», код 38526349) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «ЕНЕРГОСТІЛ» (03680, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 4, код 33671383) 16000,00 грн. боргу, 1685,97 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення підписано 26.02.2014 р.

Суддя С. А. Ковтун