Постанова № 37401634, 26.02.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2014 року Справа № 813/9522/13-а

14 год. 52 хв. Зал судових засідань № 7

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карп'як О.О. ,

при секретарі судового засідання Дорош Х.Р.,

за участю представників сторін:

від позивача - Кожан А.В.

від відповідача - Ганущин Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ВЕЕМ-Будсервіс» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області про визнання рішення протиправним та його скасування, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія ВЕЕМ-Будсервіс» звернулось до суду з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення №0237 від 30.04.2013 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу ,затвердженого Постановою КМ України від 26.05.2004 року №693, відповідачем не направлялось на адресу позивача жодної рекомендованої кореспонденції, якою би повідомлялось його про розгляд справи щодо порушення законодавства про рекламу, що в свою чергу , позбавило позивача права брати участь при її розгляді ,надавати будь - які пояснення із цього приводу та заявляти клопотання. Вважає, що наявні списки поданих відповідачем у поштове відділення не можуть вважатись доказами повідомлення, оскільки не містять зазначення характеру та змісту відправленої кореспонденції, її опису. Також зазначає, що протокол №0235 про порушення законодавства про рекламу складений 11.03.2013 року, а розгляне ний лише 30.04.2013 року, тобто з порушенням терміну.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, просить позов задоволити у повному обсязі.

Позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на позов від 20.01.2014 року, вважає, що ним правомірно було застосовано адміністративно - господарські санкції до позивача, факт порушення позивачем законодавства про рекламу дійсно мав місце та не було подано інформації щодо вартості розповсюдженої реклами, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав наведених у письмових запереченнях на позов та вказав про наявність рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.11.2013 року у справі №813/8165/13-а, яким стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ВЕЕМ-Будсервіс» до бюджету тріані санкції в розмірі 1700 грн. ,що були застосовані на підставі рішення, яке на даний час оскаржується позивачем.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази та давши їм оцінку, суд встановив наступне.

Правовідносини, пов'язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України регулюється Законом України "Про рекламу".

Статтею 1 Закону України "Про рекламу" визначено, що реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджену в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України "Про рекламу", розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. №2067, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил. Пунктом 1 вказаних Правил передбачено, що дозвіл це документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.

Згідно зі ст.26 Закону України "Про рекламу" контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.

Відповідно до ч.4 ст.27 Закону України "Про рекламу", спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за поданням органів державної влади, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладають штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.6 ст.27 Закону України "Про рекламу", за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальним органам, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

В судовому засіданні встановлено, що 16.01.2013 року директором Департаменту економічної політики Львівської міської ради винесено вимогу №23/Р-4-126 про порушення Товариством ч.1 ст.16 Закону України "Про рекламу", а саме: самовільно встановлено спеціальні конструкції зовнішньої реклами на будинку по вул. Лінкольна, 23, та запропоновано в зазначений термін усунути вказане порушення та попереджено, що при невиконанні цих вимог буде скеровано в Управління подання про порушення законодавства про рекламу для накладення штрафу.

12.02.2013 року директором Департаменту економічної політики Львівської міської ради внесено начальнику Держспоживінспекції у Львівській області подання від 12.02.2013р. №23/Р-4-418, в якому зазначено про порушення Товариством вимоги ч.1 ст.16 Закону України "Про рекламу".

Інспекцією 12.03.2013 року було надіслано відповідачу листа №1279 на фактичну та юридичну адреси з проханням у відповідності до ст. ст. 26, 27 Закону України "Про рекламу" надати інформацію про вартість розміщеної реклами, розповсюдженої з порушенням вимог рекламного законодавства (копії рахунків, платіжних доручень), пояснення по факту розміщення зовнішньої реклами з долученням підтверджуючих документів у строк до 05.04.2013 року. Проте, як встановлено судом, відповідач відповіді щодо вартості реклами на адресу Інспекції не надіслав.

На підставі протоколу від 11.03.2013 року службовими особами Інспекції проведено засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу: порушення Товариством вимог ч.1 ст.16 Закону України "Про рекламу" та прийнято рішення від 05.04.2013 року №0306 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу.

На запрошення Інспекції прибути на розгляд справи про порушення законодавства про рекламу, яке надсилалось Товариству, що підтверджується реєстром відправленої поштової кореспонденції, останнє явку повноважного представника не забезпечило, причин неявки не повідомило. Пояснень з приводу розміщення реклами Інспекції не було надано.

Оскільки в порушення вимог п. 6 ст. 27 Закону України "Про рекламу" Товариством не подано інформації щодо вартості розповсюдженої реклами або виготовлення реклами, тому 30.04.2013 року Інспекція прийняла рішення №0237 про накладення на Товариство штрафу за порушення законодавства про рекламу в сумі 1700,00 грн.

В порядку ст.60 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.20 Закону України "Про прокуратуру" прокурор вправі звернутися з позовом до суду про захист інтересів держави.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Як вбачається з матеріалів справи, Інспекцією належним чином було надіслало відповідачу прийняте рішення про накладення штрафу від 30.04.2013 року №0237 та протокол засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу від того ж числа (лист від 07.05.2013р. №2184).

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вищезазначені обставини були встановлені постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.11.2013 року у справі №13/8165/13-а, у які брали участь ті самі особи та яка набрала законної сили.

Таким чином, оскільки відповідач самовільно встановив спеціальні конструкції зовнішньої реклами по вул. Лінкольна, 23 у м. Львові без погодження з органами місцевого самоврядування, в термін, визначений Управлінням міжвідомчих проектів Львівської міської ради, вказані рекламні конструкції не були демонтовані, належної відповіді щодо вартості реклами на адресу Інспекції не надіслав, в добровільному порядку штраф до Державного бюджету Личаківського району м. Львова не сплатив, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог і вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Згідно ч. 2 ст. 94 КАС України та ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку з тим, що судове рішення ухвалене не на користь позивача, з нього слід стягнути решта суми судового збору з врахуванням розміру майнових вимог. Розмір майнових вимог складає 1700 грн., відтак відповідно до вимог ст.4 вказаного закону, ставка судового збору за подання даного позову становить 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, а саме 1720,50 грн. Враховуючи сплату позивачем при поданні позову судового збору в розмірі 73,0 грн.,відтак стягненню підлягає ще судовий збір у розмірі 1647,42 грн.

Керуючись ст. ст. 7-14, 71, 86, 94 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Стягнути з позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ВЕЕМ - Будсервіс» (адреса:79058, м. Львів, пр. Чорновола,57, код ЄДРПОУ 23884496) до бюджету судовий збір у розмірі 1647(одна тисяча шістсот сорок сім) гривень 42 коп.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України:

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Карп'як О.О.

Повний текст постанови виготовлений і підписаний 28.02.2014 року.