Постанова № 37401591, 03.01.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 січня 2014 р. Справа № 805/16589/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Постановлено у нарадчій кімнаті

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Троянова О.В., розглянув в порядку судового засідання адміністративну справу за позовом:

Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк»

до

Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку

про

зобов'язання ВДВС Ворошиловського районного управління юстиції м. Донецька відкрити виконавче провадження в відношенні боржника ОСОБА_1, на підставі виконавчого напису №3576 від 18.07.2013 року та скасування постанови ВДВС Ворошиловського районного управління юстиції м. Донецька від 25.07.2013 року про відмову в відкритті виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

19.11.2013 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» звернулось до суду з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку про зобов'язання вчинити дії.

Мотивував свої позовні вимоги тим, що 18.07.2013 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис, яким пропонується звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 29.01.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3, а саме: двокімнатну квартиру загальною площею 49,7 кв.м., житловою площею 27,1 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 і належить на праві власності ОСОБА_1 за договором відновлюваної кредитної лінії №2009 від 29.01.2008 року, укладеним між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1

19.07.2013 року позивачем було направлено заяву до ВДВС про відкриття виконавчого провадження в відношенні боржника ОСОБА_1

25.07.2013 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку Нідченко Д.Є. винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, з посиланням на відсутність у виконавчому написі дати набрання законної сили. Не погодившись з зазначеною постановою позивач просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

У судовому засіданні 03.01.2014 року представник позивача надав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив зобов'язати ВДВС Ворошиловського районного управління юстиції м. Донецька відкрити виконавче провадження в відношенні боржника ОСОБА_1, на підставі виконавчого напису №3576 від 18.07.2013 року та скасувати постанову ВДВС Ворошиловського районного управління юстиції м. Донецька від 25.07.2013 року про відмову в відкритті виконавчого провадження.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Позивачем разом з позовною заявою подано клопотання про поновлення процесуальних строків, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строків звернення до суду зазначив, що він звертався із скаргою на дії державного виконавця до начальника ВДВС Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку, в задоволені якої було відмовлено, та 04.09.2013 року позивач звернувся до Ворошиловського районного суду м. Донецька із скаргою, яку ухвалою від 12.09.213 року по справі №4с/255/104/2013 було повернуто Публічному акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк».

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення зазначеного клопотання та визначив причини пропуску строку звернення до суду поважними.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» зареєстрований у якості юридичної особи, про що видано Свідоцтво серії А00 № 038999 Печерською районною у м. Києві Державною адміністрацією 31.12.1991 року.

18.07.2013 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_2 винесений виконавчий напис (реєстраційний №3576) з пропозицією звернення стягнення на двокімнатну квартиру загальною площею 49,7 кв.м., житловою площею 27,1 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1 за договором відновлюваної кредитної лінії №2009 від 29.01.2008 року, укладеним між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 остаточним терміном погашення 28.01.2016 року (арк. справи 21) на підставі іпотечного договору передана в іпотеку ВАТ «Державний ощадний банк України».

19.07.2013 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» звернулось із заявою №22-6/226 про прийняття виконавчого напису (реєстраційний №3576) до виконання та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Постановою за виконавчим провадженням №39063737 від 25.07.2013 року головний державний виконавець Нідченко Д.Є. відмовив в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису №3576 виданого 18.07.2013 року на підставі того, що у виконавчому документі не зазначено: дата набрання законної сили рішення, хоча у вказаній постанові самим державним виконавцем вказано: документ вступив в законну силу (набрав чинності) 18.07.2013 року (арк. справи 17).

12.08.2013 року позивач надіслав скаргу на дії державного виконавця згідно ст. 85 Закону України «Про виконавче провадження», проте постановою від 23.08.2013 року у задоволенні скарги представника стягувача відмовлено.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Правовою основою діяльності державної виконавчої служби становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

У відповідності до вимог статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 11 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом.

Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що право вимоги за виконавчим документом належить стягувачу, тобто особі (фізичній або юридичній), на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ.

У зв'язку з цим суд вважає, що право вимоги, а отже і строк пред'явлення виконавчого напису до виконання, юридичної особи триває протягом одного року з моменту вчинення виконавчого напису.

Відповідно до ст. 17 Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:

1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;

2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

3) судові накази;

4) виконавчі написи нотаріусів;

5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;

8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;

9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі написи нотаріусів.

Згідно ст. 18 Закону у виконавчому документі зазначаються, зокрема, дата набрання законної (юридичної) сили рішенням.

Статтею 26 Закону встановлено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження, зокрема, у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом.

Згідно із ч. 1 ст. 590 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 20 Закону України «Про заставу» звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду на підставі напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Частина 3 ст. 6 ЦК України передбачає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

У ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, наведено вичерпний перелік позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а саме:

передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;

продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися:

дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис;

найменування та адреса стягувача;

найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб);

строк, за який провадиться стягнення;

суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення;

розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника;

номер, за яким виконавчий напис зареєстровано;

дата набрання юридичної сили;

строк пред'явлення виконавчого напису до виконання.

Згідно ст.. 52 Закону України «Про нотаріат» про всі нотаріальні дії вчинені нотаріусами, робиться запис у реєстрах для реєстрації нотаріальних дій після того, як нотаріус зробить посвідчувальний напис на документі або підпише документ, що ним видається.

Запис у реєстрі є доказом вчинення нотаріальної дії, датою набрання чинності виконавчим написом нотаріуса слід вважати дату його реєстрації в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.

У зв'язку з цим суд вважає, що головним державним виконавцем ВДВС Ворошиловського РУЮ м. Донецька неправомірно відмовив позивачу у відкритті виконавчого провадження на підставі виконавчого напису нотаріусу з причини того, що у виконавчому написі нотаріуса не зазначено дату набрання законної сили рішення.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку про зобов'язання ВДВС Ворошиловського районного управління юстиції м. Донецька відкрити виконавче провадження в відношенні боржника ОСОБА_1, на підставі виконавчого напису №3576 від 18.07.2013 року та скасування постанови ВДВС Ворошиловського районного управління юстиції м. Донецька від 25.07.2013 року про відмову в відкритті виконавчого провадження.

На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» до Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку про зобов'язання ВДВС Ворошиловського районного управління юстиції м. Донецька відкрити виконавче провадження в відношенні боржника ОСОБА_1, на підставі виконавчого напису №3576 від 18.07.2013 року та скасування постанови ВДВС Ворошиловського районного управління юстиції м. Донецька від 25.07.2013 року про відмову в відкритті виконавчого провадження - задовольнити в повному обсязі.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Троянова О.В.