Постанова № 37401119, 26.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 лютого 2014 року 11:00 № 826/20634/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Савченко А.І., при секретарі Яцюті М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва

до

Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт»

про

стягнення заборгованості у розмірі 24377,68 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва (далі по тексту - позивач, УПФУ в Подільському районі м. Києва) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» (далі по тексту - відповідач, ПАТ «Київський річковий порт»), в якому просило суд стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 24377,68 грн. за період з 01 жовтня по 30 листопада 2013 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2013 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі та зобов’язано позивача до 09 січня 2014 року надати додаткові документи до матеріалів справи, а відповідача протягом 10 днів з дня отримання ухвали про відкриття скороченого провадження в адміністративній справі подати заперечення проти позову або заяву про визнання позову.

08 січня 2014 року позивачем через канцелярію суду подано витребувані судом документи, а 17 січня 2014 року відповідачем подано заперечення проти позову.

У зв’язку з викладеними ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2014 року справу призначено до судового розгляду на 29 січня 2014 року.

У судове засідання 29 січня 2014 року з’явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, що в силу приписів частини 1 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України стало підставою для відкладення розгляду справи на 11 лютого 2014 року.

У судове засідання 11 лютого 2014 року з’явився представник позивача, який надав витребувані судом документи. Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надіслав клопотання про перенесення розгляду справи, за результатами розгляду якого суд ухвалив відкласти розгляд справи на 19 лютого 2014 року.

У судове засідання 19 лютого 2014 року жодна зі сторін не з’явилась, що стало підставою для відкладення розгляд справи на 24 лютого 2014 року.

У судове засідання, призначене на 24 лютого 2014 року, представники сторін не з’явились. Представник позивача надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Представник відповідача про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотання про перенесення розгляду справи не надав.

Частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення частин 4 та 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 24 лютого 2014 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ПАТ «Київський річковий порт» перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва та в силу положень законодавства України є платником внесків до пенсійного фонду.

На зазначеному підприємстві працювали особи, яким призначено пенсію на пільгових умовах відповідно до п. «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Проте, у порушення вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а саме щодо відшкодування витрат пенсійного фонду по виплаті та доставці пільгових пенсій, виплачених колишнім працівникам ПАТ «Київський річковий порт», останнім відповідні суми перераховані не були.

Заперечуючи проти позову, відповідач послався на недоведеність позивачем розміру заборгованості, заявленої до стягнення у судовому порядку.

Аналізуючи наявні у матеріалах справи докази, суд приходить до наступного.

Основними нормативно-правовими актами, які врегульовують спірні правовідносини є Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-ІV з наступними змінами та доповненнями у відповідній редакції (далі по тексту – Закон України №1058- ІV) та Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 1912.2003р. N 21-1 з наступними змінами та доповненнями у відповідній редакції (далі по тексту – Інструкція №21-1).

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України №1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та інших роботах із шкідливими та важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України. Відшкодування підприємствами та організаціями витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється з коштів, призначених на оплату праці.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначених в абзаці 1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону у разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Процедура добровільної участі осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах визначені положеннями Інструкції №21-1.

Так, згідно пунктом 6.1. розділу 6 названої Інструкції, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1. цієї Інструкції - також 100% фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу 1 частини 2 Прикінцевих положень України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право призначення пенсії за віком на пільгових умовах; а також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у розмірі 100 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених з 2012 року.

Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій (п. 6.4. Інструкції).

У той же час, відповідно до приписів пункту 6.8. Інструкції №21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

У разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає повідомлення згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї Інструкції для зазначених підприємств у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

Перевіряючи дотримання позивачем наведених правових норм, суд зауважує, що на підтвердження обґрунтованості заявленої до стягнення суми, до позовної заяви додано розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за жовтень, листопад 2013 року.

Факти отримання відповідних розрахунків відповідачем не заперечується.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про дотримання УПФУ в Подільському районі м. Києва положень нормативно-правових актів щодо направлення платнику розрахунків сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що підлягають відшкодування таким платником, а також виникнення заборгованості саме у зв’язку з невиконанням останнім покладеного на нього обов’язку щодо проведення оплати відповідних сум.

Щодо розміру сум, зазначених до відшкодування у відповідних розрахунках, відповідачем не надано доказів на підтвердження їх оскарження, у той час, як позивачем надано акт звіряння сум відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (список 2) від 22 січня 2014 року, в якому зазначені суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах по списку 2 сплачені відповідачем, а також суми, які підлягають сплаті. Названий акт підписаний уповноваженими особами відповідача без зауважень.

З частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Підсумовуючи вищенаведене, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 70, ЄДРПОУ 03150071) на користь Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 14, код ЄДРПОУ 26087978) заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у розмірі 24377 (двадцять чотири тисячі триста сімдесят сім) грн. 68 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І. Савченко