Постанова № 37401112, 20.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 лютого 2014 року 08:00 № 826/108/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Савченко А.І., при секретарі Яцюті М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Ашан Україна Гіпермаркет»

до

Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві

про

визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ашан Україна Гіпермаркет» (далі по тексту – позивач, ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві (далі по тексту – відповідач, Інспекція), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» №000177 від 25 грудня 2013 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 січня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до судового розгляду на 27 січня 2013 року.

У судове засідання 27 січня 2014 року з’явився представник позивача. Представник відповідача до суду не з’явився, що в силу приписів частини 1 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України стало підставою для відкладення розгляду справи на 11 лютого 2014 року.

У судовому засіданні 11 лютого 2014 року представник позивача наполягав на задоволенні позову. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

У порядку частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України представники сторін надали суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, що стало підставою для постановлення судом ухвали про перехід до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

У період з 17 по 18 грудня 2013 року посадовими особами відповідача проведено позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів, за результатами якої складено Акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 18 грудня 2013 року №001645 (далі по тексту – акт №001645).

За наслідками перевірки контролюючим суб’єктом виявлено порушення ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» вимог статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів», пунктів 17, 21 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року №833 (далі по тексту – Порядок №833) та пунктів 13, 15 Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затверджених Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 11 липня 2003 року №185, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 23 липня 2003 року за №628/7949 (далі по тексту – Правила №185), а саме відсутня необхідна, доступна, достовірна та своєчасна інформація про продукцію (ковбасні вироби, сік ТМ «Садочок»), що зазначена в пунктах 1 – 35 у Додатку №7 до акту №001645).

У зв’язку з виявленням відповідних порушень та за результатами розгляду матеріалів перевірки, 25 грудня 2013 року відповідачем винесено постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» №000177, якою до позивача застосовано санкцію у вигляді штрафу у розмірі 6916,14 грн.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищезазначених вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів є Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991р. №1023-ХІІ з наступними змінами та доповненнями (далі по тексту – Закон України від 12.05.1991р. №1023-ХІІ).

Статтею 4 названого Закону визначено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою, належну якість продукції та обслуговування, безпеку продукції, необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця) тощо.

Відповідно до статті 6 Закону України від 12.05.1991р. №1023-ХІІ споживач має право на належну якість продукції, яке забезпечується обов'язком продавця (виробника, виконавця) передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. Продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції.

Держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності. Держава створює умови для здобуття споживачами потрібних знань з питань реалізації їх прав. Захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші державні органи, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди (стаття 5 Закону України від 12.05.1991р. №1023-ХІІ).

Відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів передбачена статтею 23 Закону України від 12.05.1991р. №1023-ХІІ.

Так, у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність, зокрема, за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суми штрафів зараховуються до державного бюджету, а порядок їх стягнення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень статті 26 Закону України від 12.05.1991р. №1023-ХІІ державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, які забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, зокрема:

- перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів. Порядок проведення таких перевірок визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері захисту прав споживачів;

- одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання, що перевіряються, копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цієї продукції;

- забороняти суб'єктам господарювання реалізацію споживачам продукції на яку відсутні документи, що засвідчують її відповідність вимогам нормативних документів тощо;

- накладати на винних осіб у випадках, передбачених законодавством, адміністративні стягнення. Справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, а на території Автономної Республіки Крим - органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів;

- накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм здійснення державного контролю (в тому числі, проведення позапланових перевірок) посадовими особами Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів та її територіальних органів за додержанням законодавства про захист прав споживачів визначений Порядком проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, що затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07 березня 2012 року №310 (далі по тексту - Порядок проведення перевірок).

Так, відповідно до пункту 1.4. названого Порядку позапланові перевірки суб'єктів господарювання проводяться посадовими особами, зокрема, з підстав звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позапланова перевірка у цьому разі здійснюється за наявності згоди на проведення позапланових заходів зі здійснення державного контролю Держспоживінспекції України (додаток 1).

Права та обов’язки посадових осіб Держспоживінспекція України та її територіальних органів, а також суб’єктів господарювання, закріплені у пунктах 1.5., 1.6., 1.11. та 1.12. Порядку проведення перевірок.

У відповідності до приписів розділу ІІ Порядку проведення перевірок перед початком перевірки суб'єкта господарювання посадові особи, які проводять перевірку, пред'являють керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі направлення та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу, і надають суб'єкту господарювання копію направлення на перевірку, а також інформують цих осіб про мету перевірки.

Згідно положень пункту 2.8. названого розділу під час проведення позапланової перевірки з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для її здійснення, з обов'язковим зазначенням цих питань у направленні на проведення перевірки.

За результатами проведення перевірки посадовими особами органу контролю в разі виявлення порушень вимог законодавства складається акт, який повинен містити такі відомості: дату складання акта; тип перевірки (планова або позапланова); предмет перевірки; найменування органу з питань захисту прав споживачів, а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка провела перевірку; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких проводилася перевірка.

Під час опису виявлених порушень вимог законодавства повинні бути зазначені нормативно-правові акти чи нормативні документи, вимоги яких порушені, їх повне найменування та реєстраційний номер.

Зміст порушення повинен бути конкретизований та викладений відповідно до норм законодавства.

Довільне викладення або трактування вимог нормативно-правових актів та документів не допускається.

Опис порушень закінчується аргументованими висновками з посиланням на відповідні законодавчі, нормативно-правові акти та нормативні документи.

До акта перевірки можуть додаватися документи, копії документів, акти про відбір зразків, пояснення тощо, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до пункту 4.2. розділу ІV Порядку проведення перевірок за результатами перевірки відповідно до виявлених порушень керівником органу з питань захисту прав споживачів або його заступником приймаються рішення, зокрема, про накладення на винних осіб адміністративних стягнень та застосовування адміністративно-господарських санкцій.

Здійснюючи аналіз наведених правових норм, суд приходить до висновку, що під час проведення перевірки позивача, Інспекція діяла на виконання своїх повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Перевіряючи правомірність накладення стягнення у вигляду штрафу в розмірі, визначеному в оскаржуваній постанові, суд приходить до наступного.

Як вбачається з акту №001645 від 18 грудня 2013 року під час перевірки гіпермаркету «Ашан Петрівка» ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» виявлено наступні порушення: на продуктах з №1 по №22 та з №26 по № 35, зазначених у додатку №7 до акту відсутнє належне маркування із зазначенням доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар, а саме про його харчову поживну цінність. Крім того, на продуктах, зазначених у додатку №7 до акту №001645 під №11 та №12 відсутня дата виготовлення. Також, під час перевірки виявлено, що на товарах, зазначених під №23 - №25, відсутня інформація про строк їх придатності.

Відсутність зазначеної інформації є порушенням вимог пунктів 6, 23 та 29 Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 жовтня 2011 року №487 з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Технічний регламент щодо правил маркування харчових продуктів), та стало підставою для накладення на позивача адміністративно-господарських санкцій у вигляді штрафу у розмірі, визначеному пунктом 7 частини 1 статті 23 Закону України від 12.05.1991р. №1023-ХІІ.

Так, відповідно до пункту 6 Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів вимоги до маркування харчових продуктів повинні забезпечувати надання споживачу необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про харчовий продукт.

У маркуванні, оформленні, рекламуванні харчових продуктів забороняється використання будь-якої інформації, яка вводить в оману споживача або містить інформацію щодо властивостей харчового продукту, яких у нього немає.

Маркування харчових продуктів повинно містити таку обов'язкову інформацію, зокрема, часові характеристики придатності харчового продукту та поживну (харчову) цінність із позначенням кількості білків, вуглеводів та жирів у встановлених одиницях виміру на 100 г (100 мл) харчового продукту та енергетичну цінність (калорійність), виражену в кДж та/або ккал на 100 г (100 мл) харчового продукту.

Також, у пункті 29 названого Технічного регламенту закріплено, що інформацію про поживну (харчову) цінність зазначають у маркуванні харчового продукту як кількісні відомості, призначені для інформування споживача про поживні властивості продукту та енергетичну цінність (калорійність).

Інформація про поживну (харчову) цінність та енергетичну цінність (калорійність) повинна містити:

інформацію про енергетичну цінність (калорійність) в кілоджоулях (кДж) та/або кілокалоріях (ккал) на 100 грамів або 100 мл продукту;

інформацію про поживну (харчову) цінність, а саме: кількість білків, жирів, вуглеводів у грамах (г) на 100 грамів або 100 мл продукту.

Інформацію про вміст білків, вуглеводів, жирів і енергетичну цінність (калорійність) можна не наводити, якщо їхня кількість в одноразовій порції або в 100 г (100 мл) харчового продукту становить менше 2 % від добової норми.

У маркуванні харчового продукту його поживну (харчову) цінність зазначають поруч з енергетичною цінністю (калорійністю) харчового продукту.

Поживну (харчову) цінність та енергетичну цінність (калорійність) не обов'язково зазначати для чаю, кави, оцту, мінеральної та питної води, кухонної солі, харчових добавок, ароматизаторів, спецій, прянощів.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» посилається на зазначення на товарах інформації про поживну цінність у відповідності до вимог ДСТУ 4436:2005 «Ковбаси варені, сосиски, сардельки, хліби м’ясні. Загальні технічні умови» та ДСТУ 4427:2005 «Ковбаси сирокопчені та сиров’ялені. Загальні технічні умови», у додатках до яких закріплено, що масова частка білку має позначку «не менше», масова частка жиру – має позначку «не більше».

Проте, такі посилання позивача суд вважає помилковими, оскільки відповідно до Загальних технічних умов названих ДСТУ міститься вказівка на те, що ковбасні вироби повинні відповідати вимогам цих стандартів та бути вироблені за технологічною інструкцією і рецептурами з дотриманням «Санитарных правил для предприятий мясной промышленности», «Инструкции по мойке и дезинфекции на предприятиях мясной и птицеперерабатывающей промышленности», а також «Правил перед забійного ветеринарного огляду тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м’яса та м’ясних продуктів».

Отже, з наведеного, а також зі змісту зазначених ДСТУ, суд приходить до висновку, що ними визначені вимоги до процесу виробництва відповідної продукції.

У той же час, вимоги до маркування харчової продукції, зокрема, ковбасних виробів, сосисок та сардельок, визначені в Технічному регламенті щодо правил маркування харчових продуктів, який розроблений відповідно до вимог Законів України «Про безпечність та якість харчових продуктів», «Про захист прав споживачів», а також положень Директиви Європейського Парламенту та Ради від 20 березня 2000 року №2000/13/ЄС про наближення законодавства держав-членів про етикетування, оформлення та рекламування продуктів харчування і Директиви Комісії від 30 січня 2008 року №2008/5/ЄС щодо обов'язкового зазначення на етикетці певних продуктів харчування деякої докладної інформації, окрім тієї, що передбачена у Директиві 2000/13/ЄС Європейського Парламенту та Ради.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що названий Технічний регламент є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання питання маркування харчових продуктів, а його вимоги є обов’язковими до виконання.

Крім того, суд звертає увагу, що положеннями ДСТУ 4436:2005 «Ковбаси варені, сосиски, сардельки, хліби м’ясні. Загальні технічні умови» та ДСТУ 4427:2005 «Ковбаси сирокопчені та сиров’ялені. Загальні технічні умови» не встановлена вимога щодо зазначення під час маркування відповідних продуктів інформації про кількість вуглеводів у 100 гр. продукту.

Також, під час розгляду справи позивачем не спростовано виявлене під час перевірки порушення вимог Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів в частині відсутності на продуктах, зазначених у пунктах 11 та 12 Додатку №7 до акту №001645, інформації про дату виробництва.

Посилання позивача на відсутність у пункті 6 Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів посилань на необхідність наявності інформації про строк придатності, суд до уваги не приймає, оскільки у зазначеному пункті міститься вимога щодо наявності інформації про часові характеристики придатності харчового продукту.

Більш детальний опис такої інформації наведений у пункті 23 названого регламенту, згідно з яким інформацію про часові характеристики придатності харчового продукту у його маркуванні зазначають одним із таких способів: кінцева дата споживання або дата виробництва та строк придатності.

Щодо правомірності застосування адміністративно-господарських санкцій за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію зазначену під №23 - №25, а саме соки ТМ «Садочок», суд приходить до наступного.

Як вбачається зі змісту пункту 23 Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів інформацію про часові характеристики придатності харчового продукту у його маркуванні зазначають одним із таких способів:

кінцева дата споживання;

дата виробництва та строк придатності.

Дата виробництва складається з позначення години, дня, місяця і року (дня, місяця і року або місяця і року) у хронологічній послідовності, між якими проставляються розділові знаки (крапка, коса риска тощо) або робиться інтервал.

Кінцеву дату споживання позначають словами «Вжити до (дата)» або «Придатний до (дата)». При цьому зазначається або безпосередньо дата, або посилання на місце в маркуванні, де вона зазначена.

Дата складається з позначення дня, місяця і в разі потреби року у хронологічній послідовності, між якими проставляються розділові знаки (крапка, коса риска тощо) або робиться інтервал.

Для позначення дати досить зазначення:

дня, якщо строк придатності не перевищує 72 години;

дня і місяця, якщо строк придатності харчового продукту не перевищує три місяці;

місяця та року, якщо строк придатності харчового продукту становить понад три місяці.

Строк придатності харчового продукту позначають словами «строк придатності (годин, діб, місяців або років)» або «придатний (годин, діб, місяців або років)».

У харчових продуктах, що з погляду мікробіології є швидкопсувними, мінімальний строк придатності заміняється кінцевою датою споживання.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що правомірним є зазначення на продукті або кінцевої дати споживання словами «Вжити до (дата)» або «Придатний до (дата)» або дати виробництва та строк придатності словами «строк придатності (годин, діб, місяців або років)» або «придатний (годин, діб, місяців або років)».

Як вбачається з фотокарток, долучених до акту №001645, на упаковках соків ТМ «Садочок» містяться слова «Вжити до», що відповідає наведеним вище вимогам Технічного регламенту.

Посилання відповідача на те, що на упаковці міститься вказівка дати розливу, на думку суду не свідчить про необхідність зазначення строку придатності у спосіб нанесення слів «строк придатності» або «придатний», оскільки Технічний регламент щодо правил маркування харчових продуктів передбачає альтернативність нанесення відповідної інформації про часові характеристики придатності продукту.

Крім того, посилання відповідача щодо необхідності зазначення року повністю, а не шляхом нанесення останніх двох цифр суд вважає необґрунтованим, оскільки приведені вище положення Технічного регламенту такої вимоги не містять.

Також відповідачем під час розгляду справи не надано доказів на підтвердження затінення або перекриття зображенням інформації про часові характеристики придатності харчових продуктів – соків ТМ «Садочок».

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій у вигляді штрафу у розмірі 30% вартості одержаної для реалізації партії товару – соків ТМ «Садочок».

Як вбачається з додатку №7 до акту №001645 під час перевірки було встановлено, що позивачем отримано 601 упаковок соків ТМ «Садочок» за ціною 2,05 грн. за упаковку. Тобто штраф у розмірі 369,62 грн. (601*2,05/0,3) застосований необґрунтовано, що є підставою для скасування постанови у відповідній частині.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б повністю спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги частково обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню в частині.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві №000177 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ашан Україна Гіпермаркет» штрафу в розмірі 369 (триста шістдесят дев’ять) грн. 62 коп.

3. У решті позову відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов’язаннями Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві (04080, м. Київ, вул. О. Терьохіна, 8-а, код ЄДРПОУ 37974671) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ашан Україна Гіпермаркет» (04073, м. Київ, пр-т Московський, 15-а, код ЄДРПОУ 35442481) понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 9 (дев’ять) грн. 19 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя А.І. Савченко