Постанова № 37400032, 20.02.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2014 р. Справа № 804/13236/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіІльков В.В. при секретаріМофі І.В., за участю: представника позивача представника відповідача Герасіка В.Ю. Коляди О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровска Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Віват" про стягнення заборгованості зі сплати податкового боргу у сумі 312351,40 грн., -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Віват» про стягнення заборгованості зі сплати податкового боргу у сумі 312351,40 гривень.

Крім того, позивач подав до суду 20.02.2014р. заяву про уточнення позовних вимог шляхом зміни предмету позову та збільшення суми позовних вимог, однак, судом не були прийняті уточнення позовних вимог у зв'язку з тим, що на час подання заяви до суду розгляд справи по суті було розпочато, а у відповідно до положень ч. 1 ст. 51 КАС України позивач має право до початку судового розгляду справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У обґрунтування позову зазначено, що відповідачем в порушення вимог ст. 67 Конституції України, Податкового кодексу України не сплачено податкове зобов'язання з ПДВ та по авансовим внескам по податку на прибуток, що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями у встановлені законом строки. У добровільному порядку суму податкового боргу відповідач не сплачує, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд її задовольнити, у процесі судового розгляду справи зазначив, що на час розгляду справи фактично залишається несплаченим податковий борг з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств, заборгованість по іншим видам податків, які є предметом позову - сплачена підприємством, що підтверджується відповідними доказами.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, надав до суду заперечення проти позову, у яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, в обґрунтування своєї позиції зазначивши, що податкові-повідомлення рішення, якими нараховане податкове зобов'язання з ПДВ є неузгодженими, адже оскаржуються у судовому порядку, а тому не є податковим боргом і не підлягає стягненню. Крім того, неправомірним є нарахування пені у зв'язку із несплатою сум відповідачем по оскаржуваним податковим повідомлення-рішенням. Відповідач також зазначив, що сплатив у повному обсязі податкові зобов'язання з ПДВ, збору за спеціальне використання води у встановлений законом строк. Також відповідач зазначив про те, що подав до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток за перший квартал 2012 року, а тому не зобов'язаний сплачувати авансові внески по податку на прибуток.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Віват» (код ЄДРПОУ 23368027) перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Амур-Нижньодніпровського районі м.Дніпропетровска Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, як платник окремих видів податків.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідачем було подано до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області податкові декларації з ПДВ:

- за травень 2013р. (дата подання - 19.06.2013р., граничний строк сплати - 30.06.2013р.) за № 9036160259, у якій самостійно визначив до сплати податкове зобов'язання у розмірі 1003,00 грн.;

- за червень 2013р. (дата подання - 17.07.2013р., граничний строк сплати - 30.07.2013р.) за № 9042771129, у якій самостійно визначив до сплати податкове зобов'язання у розмірі 2550,00 грн.;

- за липень 2013р. (дата подання - 16.08.2013р., граничний строк сплати - 30.08.2013р.) за № 9050721594, у якій самостійно визначив до сплати податкове зобов'язання у розмірі 1252,00 гривень.

Таким чином, всього за період з травня по липень 2013 року відповідачем було задекларовано податкове зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 4805,00 гривень.

Згідно із підпунктом 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень п. 203.1 ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно із п. 203.2 ст. 203 ПК України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

У процесі судового розгляду справи відповідачем було надано докази сплати податкових зобов'язань по зазначеним деклараціям із зазначенням призначення платежу, а саме:

- квитанція № k14/K/52 від 20.06.2013р. на суму 1003,00 грн. (призначення платежу - ПДВ за травень 2013 року);

- квитанція № ПН 00268К від 23.07.2013р. на суму 2550,00 грн. (призначення платежу - ПДВ за червень 2013 року);

- квитанція № ПН 36595К від 20.08.2013р. на суму 1252,00 грн. (призначення платежу - ПДВ за липень 2013 року).

Відповідно до положень ст. 131 ПК України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Представник позивача у процесі судового розгляду справи зазначив про те, що податкові зобов'язання по зазначеним деклараціям сплачені відповідачем. На підтвердження цієї обставини позивачем надано до суду довідку про стан розрахунків з бюджетом від 05.02.2014 року.

Таким чином, відповідачем було сплачено у повному обсязі у встановлені законом строки суми задекларованих податкових зобов'язання з ПДВ за період з травня по липень 2013 року у загальному розмірі 4805,00 гривень, що підтверджується відомостями, які містяться на зворотньому боці облікової картки платника податків .

З огляду на викладене позовні вимоги у частині стягнення податкових зобов'язання з ПДВ за період з травня по липень 2013 року у загальному розмірі 4805,00 гривень не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 57.1. ст. 57 ПК України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з березня поточного звітного (податкового) року по лютий наступного звітного (податкового) року включно.

Податкова декларація та розрахунок щомісячних авансових внесків за базовий звітний (податковий) рік подаються протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Відповідачем було подано до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області податкові декларації з податку на прибуток підприємства, у яких визначено авансові внески за № 5088 від 11.02.2013р., у якій самостійно визначив до сплати податкове зобов'язання у розмірі по 29543,00 грн. за 2 - 4 квартали 2012 року, всього у розмірі 147715,00 гривень.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податку, який за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, податкові зобов'язання не нараховував і не мав базового показника для визначення авансових внесків у наступному році, а за підсумками першого кварталу отримує прибуток, має подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов'язань (зазначена норма введена у дію Законом України від 05.07.2012р. за № 5083-VI, який набрав чинності з 01.01.2013 року).

Відповідач зазначив, що за результатами першого кварталу 2013 року підприємство отримало збиток у розмірі - 123496,00 грн., що підтверджується податковою декларацією з податку на прибуток підприємства за 1 квартал, яку подав засобами електронного зв'язку до податкового органу, відповідно до абз. 9 п. 57.1 ст. 57 ПК України правомірно не сплачував авансові внески у 2-4 кварталах 2013 року згідно податкової декларації від 11.02.2013р. за № 5088.

Позивач пояснив, що податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2013р. (вх. № 9023538204 від 24.04.2013р.) заповнена з порушенням вимог п. 48.3 та п. 48.4 ст. 48 ПК України, а тому не вважається податковою декларацією, про що підприємство повідомлено листом від 29.04.2013р. за № 10622/10/18.2.

Доказів оскарження рішення позивача про неприйняття податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2013р. (вх. № 9023538204 від 24.04.2013р.) відповідачем не надано.

Таким чином, відповідачем неправомірно не сплачено авансові внески у 2-4 кварталах 2013 року і заборгованість з урахуванням сплати становить 118172,00 гривень. Про наявність заборгованості також свідчить довідка про стан розрахунків з бюджетом від 31.12.2013 року.

Відповідно до положень пунктів 328.1 - 328.4 ст. 328 ПК України:

- базовий податковий (звітний) період для збору за спеціальне використання води дорівнює календарному кварталу;

- платники збору обчислюють суму збору наростаючим підсумком з початку року та складають податкові декларації за формою, встановленою в порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу;

- податкові декларації збору подаються платниками збору контролюючим органам у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації;

- збір сплачується платниками збору у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації.

Відповідачем було подано до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області податкову декларацію, у якій самостійно визначено суму збору за спеціальне водокористування у розмірі 79,38 гривень.

Відповідачем було самостійно частково сплачено суму збору за спеціальне водокористування у розмірі 79,38 гривень і з урахуванням часткової сплати у розмірі 38,80 грн. податкове зобов'язання зі збору за спеціальне водокористування становить 40,53 гривень.

Відповідач зазначив, що сплатив зазначену заборгованість 04.10.2013 року, що підтверджується квитанцією № ПН64668К на суму 50,00 гривень. Крім того, представник позивача у процесі судового розгляду справи зазначив про відсутність зазначеної заборгованості зі збору за спеціальне водокористування.

З огляду на викладене позовні вимоги у частині стягнення суми збору за спеціальне водокористування у розмірі 79,38 гривень не підлягають задоволенню.

Відповідно до п.п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно із п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Підпунктом 86.3 ст. 86 ПК України встановлено, що акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Згідно із п. 86.10 ст. 86 ПК України у акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Згідно з п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки податкове повідомлення-рішення приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 58.3 ст. 58 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

На підставі акту перевірки від 10.12.2012р. за № 5194/15-2/23368027 прийнято податкове повідомлення-рішення від №0000210152 від 22.01.2013р., яким за порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 118316,56 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 59158,28 гривень.

Згідно із п. 55.1 ст. 55 ПК України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства. Процедура адміністративного оскарження рішень органів державної податкової служби є дворівневою.

Відповідно до п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно із п. 56.2 ст. 56 ПК України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Відповідно до п. 56.3 ст. 56 ПК України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Скарги на рішення державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі подаються до Державної податкової адміністрації України.

Не погоджуючись з зазначеним ППР №0000210152 від 22.01.2013р. відповідач подав первинну скаргу до ДПС у Дніпропетровській області, якою просив скасувати зазначене ППР.

Згідно рішення про результати розгляду скарги від 01.09.2013р. за №1439/10/10-25 ДПС у Дніпропетровській області прийняло рішення скасувати податкове повідомлення-рішення за №0000210152 від 22.01.2013р. в частині штрафної санкції у сумі 29579,14 грн., в іншій частині залишити зазначене рішення без змін, а скаргу платника податків - без задоволення.

На виконання рішення ДПС у Дніпропетровській області позивач виніс нове податкове повідомлення-рішення від 09.04.2013р. за № 0001151520 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 118316,56 грн., та штрафної санкції у розмірі 29579,14 грн. (загальна сума ППР 147895,70 грн.) (направлено відповідно до фіскального чеку від 09.04.2013р. за № 0402005131).

Пунктом 56.6 ст. 56 ПК України у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

Згідно із п. 56.8 ст. 56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Позивач, не погоджуючись з рішеннями позивача та ДПС у Дніпропетровській області, звернувся з повторною скаргою до ДПС України.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду повторної скарги від 15.04.2013р. №657/6/99-99/10-15 залишено без змін податкове повідомлення-рішення відповідача від 19.12.2012р. за №0001420152 з урахуванням рішення, прийнятого за результатом розгляду первинної скарги, а скаргу відповідача залишено без задоволення, фактично залишено в силі ППР від 22.03.2013р. за №000035152.

Крім того, відповідач оскаржив у судовому порядку податкове повідомлення-рішення від 09.04.2013р. за № 0001151520 у судовому порядку, що підтверджується копією ухвали від 15.01.2014р. про відкриття провадження у справі № 804/849/14, яка міститься у матеріалах справи.

Відповідно до висновків акту камеральної перевірки податкової звітності з ПДВ за жовтень 2012 року від 04.12.2012р. за № 4993/15-2/23368027 ТОВ «Віват» у порушення п. 198.6 ст. 198, п.201.10 ст. 201 ПК України завищено суму податкового кредиту, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету у сумі 65416,00 гривень.

На підставі акту перевірки від 04.12.2012р. за № 4993/15-2/23368027 прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.04.2013р. за № 0001420152, яким за порушення п. 198.6 ст. 198 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 65416,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 32707,00 гривень (направлено відповідно до фіскального чеку від 20.12.2013р. за № 0402005126).

Не погоджуючись з зазначеним ППР №0001420152 від 19.12.2012р. відповідач подав первинну скаргу до ДПС у Дніпропетровській області, якою просив скасувати зазначене ППР.

Згідно рішення про результати розгляду скарги від 18.03.2013р. за №1188/10/10-25 ДПС у Дніпропетровській області прийняло рішення скасувати податкове повідомлення-рішення за №0001420152 від 19.12.2012р. про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в частині штрафної санкції у сумі 16354 грн., в іншій частині залишити зазначене рішення без змін, а скаргу платника податків - без задоволення.

На виконання рішення ДПС у Дніпропетровській області позивач виніс нове податкове повідомлення-рішення від 22.03.2013р. за №000035152 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 65416,00 грн., та сплату штрафної санкції у розмірі 16354,00 грн. (загальна сума ППР 81770,00 грн.).

Позивач, не погоджуючись з рішеннями позивача та ДПС у Дніпропетровській області, звернувся з повторною скаргою до ДПС України.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду повторної скарги від 15.04.2013р. №657/6/99-99/10-15 залишено без змін податкове повідомлення-рішення відповідача від 19.12.2012р. за №0001420152 з урахуванням рішення, прийнятого за результатом розгляду первинної скарги, а скаргу відповідача залишено без задоволення, фактично залишено в силі ППР від 22.03.2013р. за №000035152.

Крім того, відповідач оскаржив у судовому порядку податкове повідомлення-рішення від 22.03.2013р. за №000035152 у судовому порядку - постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2013 року по справі № 804/9097/13-а податкове повідомлення-рішення від 22.03.2013р. за №000035152 скасовано.

Відповідач у клопотанні від 14.01.2014р. зазначив, що через апеляційне оскарження податковим органом постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2013 року по справі № 804/9097/13-а не набрала законної сили.

Таким чином, податкові зобов'язання, нараховані податковими повідомленнями-рішеннями від 22.03.2013р. за №000035152 та від 09.04.2013р. за № 0001151520 станом на час розгляду справи є неузгодженими, а тому податковий борг по них є таким, що не виник і не підлягає стягненню у судовому порядку, а відповідно позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

Зазначену позицію також підтримав у судовому засіданні і представник позивача, зазначивши, що про неузгодженість зазначених податкових зобов'язань зроблено відмітки у особовому рахунку платника-відповідача і суми не підлягають стягненню станом на час розгляду справи.

Відповідно до положень ст. 129 ПК України пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом;

- у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

- у день настання строку погашення податкового зобов'язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента.

У разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов'язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов'язання (його частини) скасовується.

Нарахування пені закінчується:

- у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань;

- у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків;

- у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України);

- при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).

У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.

Пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження.

Пеня, визначена підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виплати (нарахування) доходів на користь платників податків - фізичних осіб.

Зазначений розмір пені застосовується щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов'язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством.

Судом встановлено, що відповідно до п.п. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України податковим органом була нарахована пеня у загальній сумі 17443,89 грн. у зв'язку із несплатою податкового зобов'язання по податковому повідомленню-рішенню від 09.04.2013р. за № 0001151520, проте, відповідно до п. 56.15 ст. 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили, а, отже, враховуючи оскарження податкового повідомлення-рішення від 09.04.2013р. за № 0001151520 спочатку у адміністративному, а згодом і у судовому порядку виключає нарахування пені у зв'язку із його несплатою відповідачем.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Відповідачу була направлена 23.08.2013р. відповідно до фіскального чеку № 03402005131 податкова вимога форми «Ю» від 21.01.2013р. за № 343-11, відповідно до якої загальна сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 21.01.2013р. за платежами КБК № 13020100 та № 14010100 (основний платіж, штрафні (фінансові) санкції, пеня) становить 250138,38 гривень.

Проте, податковий борг з авансових внесків з ПДВ у сумі 118172,00 гривень відповідачем сплачений не був.

Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст. 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 14.1.175 ст. 14 ПК України, податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п. 49.16 ст. 49 ПК України, незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених цим Кодексом

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податків податкової вимоги.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.

Відповідно до п. 95.4 та 95.5 ПК України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Вилучені відповідно до цієї статті готівкові кошти вносяться посадовою особою органу державної податкової служби до банку в день їх стягнення для перерахування до відповідного бюджету чи державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу платника податків. У разі неможливості внесення зазначених коштів протягом того самого дня їх необхідно внести в банк наступного робочого дня. Забезпечення збереження зазначених коштів до моменту їх внесення в банк здійснюється відповідним органом державної податкової служби.

Із зазначених норм випливає, що орган державної податкової служби насамперед здійснює заходи щодо погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а потім, лише в разі недостатності коштів - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України до юрисдикції адміністративного суду віднесено розгляд справ за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

З огляду на викладене, враховуючи, що на час розгляду справи податковий борг не сплачений - відповідних відомостей до суду сторонами надано не було, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, та необхідність їх задоволення у частині стягнення з відповідача податкового боргу у сумі 118172,00 гривень.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 14, 70, 71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Віват» про стягнення заборгованості зі сплати податкового боргу у сумі 312351,40 грн. - задовольнити частково.

Стягнути податковий борг з товариства з обмеженою відповідальністю «Віват» (ЄДРПОУ 23368027) в сумі 118172 (сто вісімнадцять тисяч сто сімдесят дві) гривні шляхом стягнення коштів з відкритих рахунків товариства з обмеженою відповідальністю «Віват» у банках, обслуговуючих платника податків.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 25 лютого 2014 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили на 25.02.2014р. Суддя З оригіналом згідно Помічник суддіВ.В Ільков В.В. Ільков О.А. Вовчанська