Ухвала суду № 37399638, 26.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

26 лютого 2014 року м. Київ К/800/756/14

Суддя Вищого адміністративного суду України Розваляєва Т.С., перевіривши на предмет відповідності вимогам закону касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області до Відкритого акціонерного товариства "Ізюмське РТП" про стягнення суми,

в с т а н о в и в :

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 січня 2014 року касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області залишено без руху.

Ухвала суду мотивована тим, що скаржником не надані належні докази в підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження. Скаржнику надано строк для усунення вказаних недоліків – тридцять днів з моменту отримання ним ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

На виконання вимог ухвали скаржник направив клопотання про поновлення строку, в якому зазначив, що копію оскаржуваного рішення він отримав 12 грудня 2013 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції.

Доводи скаржника на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження є необґрунтованими.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (частина 1 статті 71 КАС України).

Так, перелік доказів, на підставі яких можна встановити, що строк касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції пропущений з поважних причин, не є вичерпним.

Основною вимогою щодо таких доказів є те, що вони повинні об'єктивно підтверджувати факт несвоєчасного надсилання (отримання) копії оскаржуваного рішення.

Зокрема, скаржник має право звернутись до суду апеляційної інстанції з відповідною заявою про надання інформації стосовно відправлення оскаржуваного рішення.

Таке право скаржник не використав.

Натомість скаржник надав докази, на підставі яких неможливо об'єктивно встановити обставини у справі щодо направлення оскаржуваного рішення.

Так, скаржником надано конверт, який не містить ідентифікуючих ознак, на підставі яких можливо встановити, що в ньому надсилалося саме оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції.

Крім того, згідно цього конверту кореспонденція направлялась 12 грудня 2013 року, тоді як подана скаржником копія супровідного листа про направлення оскаржуваного рішення датована 30 жовтня 2013 року.

Такі обставини ставлять під сумнів їх співвідношення між собою.

Інші документи скаржником не надані.

За таких підстав, суд не знаходить поважних причин пропуску строку оскарження рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 212 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 4 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області .

Суддя Т.С. Розваляєва