Рішення № 37397618, 24.02.2014, Голопристанський районний суд Херсонської області

Справа № 654/4254/13-ц

Провадження №2/654/43/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2014 року Голопристанський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Третьякова І.В.,

при секретарі Бакай В.В.

прокурора Бурової В.В.

представника служби у справах дітей

Голопристанської РДА Скакун Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Гола Пристань Херсонської області в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про витребування майна з чужого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні будинком та виселення,

В С Т А Н О В И В:

23.09.2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про витребування майна з чужого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні будинком та виселення, свої позовні вимоги мотивувала тим, що вона є власницею житлового будинку АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право на спадщину. На даний час відповідачі самовільно захопили будинок та проживають в ньому, її у будинок не допускають, чим обмежують її у здійсненні права власності. На відповідні заяви про передачу майна законному власнику відповідачі не реагують та продовжують утримувати будинок у своєму незаконному володінні. Посилаючись на вимоги ст..321, 387 УК України просила витребувати будинок з незаконного володіння відповідачів, виселити відповідачів зі спірного будинку АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала, просила його задовольнити, додатково пояснила, що отримала спірний будинок у спадщину у 1991 році. В серпні-вересні 1998 року вона бажала продати цей будинок родині відповідачів за обумовлену з ними суму в 2500 грн. Оплата повинна була відбутися частинами. Першу частину відповідачі, через батька ОСОБА_3, який на даний час помер, передали їй 1500 грн. та з її дозволу заселилися в будинку. Наступну частину в сумі 1000 грн. мали заплатити через 2-3 місяці. Проте оплата не була зроблена. Домовленість про продаж будинку не була закінчена укладанням договору купівлі-продажу та перереєстрацією права власності, але відповідачі продовжували проживати у спірному будинку. Навесні 1999 року вона в сільській раді усно заявила, що продала будинок ОСОБА_3, тому просить стягувати оплату за землю та комунальні послуги саме з нього. До суду з позовом про захист своїх порушених прав з 1998 року не зверталася і тільки у 2012 році звернулася в суд з позовом про усунення перешкод у користуванні будинком та відшкодування моральної шкоди, проте суд в задоволені позову відмовив. Вважає, що не пропустила строк позовної давності при зверненні з позовом.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволені, застосувавши позовну давність, надав суду письмові заперечення, які він підтримав, пояснив, що влітку 1998 року він придбав у ОСОБА_2 спірний будинок, за 2500 грн., сплативши їх за два рази 1500 грн. в серпні та 1000 грн. в жовтні 1998 р. Розписки про передачу грошей не збереглися. При цьому позивачка передала йому будинок та всі оригінали документів на нього, в сільській раді були переоформлені всі рахунки по будинку на нього за заявою позивачки. З тих пір вона не цікавилася цією власністю. З 1999 року він регулярно сплачує до сільської ради всі платежі. Оскільки він отримав спірний будинок у 1998 року з власної волі ОСОБА_2, добросовісно заволодівши ним, з цього часу, протягом 14 років постійно відкрито володіє ним хоча і безтитульно. Просить застосувати позовну давність, оскільки позивачка втратила право вимоги щодо спірного майна в зв'язку з пропуском трирічного строку позовної давності, відлік якого починається з часу, коли особа дізналася, або могла дізнатися про порушення свого права.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судовому засіданні позов не визнали, просили суд відмовити в його задоволені з підстав, зазначених в письмових запереченнях ОСОБА_3

Представник служби у справах дітей Голопристанської РДА за довіреністю Скакун Л.В. в судовому засіданні підтримала рішення комісії з питань захисту прав дітей про не надання дозволу позивачу на виселення неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зі спірного будинку.

Прокурор в судовому засіданні просила в позові відмовити, застосувавши позовну давність.

Заслухавши пояснення сторін, та інших учасників судового процесу, допитавши свідків, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 є власницею будинку АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01.11.1991 року.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, право власності позивачки на спірний будинок зареєстроване 08.01.2012 року.

З довідки виданої Чулаківською сільською радою Голопристанського району № 02-21/69 від 29.12.2012 року вбачається, що згідно по господарської книги №1 за адресою АДРЕСА_1 з 1999 року зареєстровані відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, неповнолітні ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з 2011 року зареєстровані за вказаною адресою.

Факт реєстрації відповідачів в спірному будинку також підтверджується відміткою про місце реєстрації в паспорті та свідоцтві про народження неповнолітніх дітей.

З довідки виданої Чулаківською сільською радою Голопристанського району № 02-29/1408 від 21.12.2012 року вбачається, що згідно по господарської книги №1 за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 числиться земельна ділянка площею 0,68 га з 1999 року, земельна ділянка не приватизована.

З довідки виданої Чулаківською сільською радою Голопристанського району № 02-29/1493 від 05.12.2012 року вбачається, що згідно по господарської книги №1 особового рахунку НОМЕР_1 ОСОБА_3 з 1999 року володіє відкрито та безперервно домоволодінням за адресою АДРЕСА_1 та сплачує всі встановлені платежі.

Відповідно до положень ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 20.03.2013 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні власністю, відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю (№22-ц-791/2013) в позові ОСОБА_2 відмовлено. Даним рішенням встановлено, що відповідач ОСОБА_3 вселився в спірний будинок з родиною в 1998 році з дозволу ОСОБА_2, з цього часу володів даним майном по волі власника. Разом з тим, даним рішенням апеляційного суду залишено без змін рішення Голопристанського районного суду від 11.02.2013 року в частині відмови в задоволені зустрічного позову про визнання права власності за набувальною давністю.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показала, що в 1998 році працювала в сільській раді. Їй відомо від ОСОБА_2, що остання продала будинок, який отримала в спадщину, родині ОСОБА_3 Та за заявою ОСОБА_2 були переоформлені всі рахунки з неї на ОСОБА_3 Протягом часу з 1998 року по 2012 рік ОСОБА_2 ніколи не заявляла про свої права на будинок, про те, що її права порушено, поводилась так, як особа, що продала свій будинок.

Відповідно до ст..328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

У відповідності з ч.1 ст.321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права

власності або обмежений у його здійсненні. У разі порушення цього права власник має право на підставі ст.391 ЦК України вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування своїм майном.

Відповідно до ст..398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Відповідно до ст..387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що власником спірного будинку є позивачка, а відповідачі - законні володільці спірного будинку, які володіють даним майном відкрито по волі власника з серпня 1998 року безтитульно, тому позов в частині витребування майна з чужого незаконного володіння суд вважає не обґрунтованим.

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини № 1 від 08.02.2014 року комісія вирішила не надавати дозвіл ОСОБА_2 на виселення зі спірного будинку неповнолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно із ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Відповідно до ч.4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Позовні вимоги щодо виселення відповідачів зі спірного будинку позивачем не обґрунтовані, позивачка не надала суду докази, які б доводили ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог про виселення.

Крім того, відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Про застосування позовної давності щодо заявленої позивачем вимоги відповідачами було заявлено в ході судового розгляду.

Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом наведеної норми закон пов'язує початок перебігу позовної давності не лише з днем коли особа достовірно довідалася про порушення свого права, а й з днем, коли вона в силу очевидних причин та факторів могла довідатись про таке порушення.

Позивачем в судовому засіданні не заперечується та обставина, що ОСОБА_3 з родиною заселився в будинок з її дозволу влітку 1998 року, в жовтні 1998 року ОСОБА_3 мав передати останню частину грошей за спірний будинок, а в березні 1999 року вона заявила в сільській раді про переоформлення рахунків саме на відповідача ОСОБА_3 Саме з цього часу у позивачки почався відлік трирічного строку позовної давності на захист порушеного права. Вона не була позбавлена можливості звернутися за правовою допомогою з приводу законності проживання відповідачів в спірному будинку та користування ним, на протязі строку, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відтак, суд вважає, що початок перебігу строку позовної давності для позивача ОСОБА_2 слід рахувати саме з 1998 року, а тому позивач безумовно пропустила визначений законом трирічний строк для звернення до суду з вищевказаним позовом.

За таких підстав, в задоволені позову необхідно відмовити через сплив строку позовної давності.

Керуючись ст..16, 256, 257, 261, 267, 321, 391, 387, 399 ЦК України, ст.. ст.ст.10, 11, 57-66, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про витребування майна з чужого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні будинком та виселення - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в десятиденний строк до апеляційного суду Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги через Голопристанський районний суд Херсонської області.

Суддя І. В. Третьякова