Рішення № 37397561, 24.02.2014, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/1056/13-ц

Рішення

іменем України

"24" лютого 2014 р. Кагарлицький районний суд

Київської області в складі:

головуючого судді Кириченка В.І.

при секретарі Мозговій Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлику справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

В позові ОСОБА_1 вказала, що 25.07.2012 року вона по приїзду в с. Мирівка дізналася, що відповідач ОСОБА_2 автомобілем вивіз з подвір»я в АДРЕСА_1 майно, яке належало їм по ? частці кожному, а саме: металевий паркан, ворота , хвіртка, паркан з алюмінієвої сітки- рябиці біля будинку, з двох шиферних прибудов кришу та стіни, з прибудови де була плита вивіз димохід, чавунну плиту, кришу та стіни, також вивіз металеву арку під виноград, огорожу для птиці, металеву підставку біля криниці, прибудову біля сараю, алюмінієві відливи на сараї, прибудову біля паркану, два газові конвектори та пошкодив в будинку 5 дверей. Будинок став непридатним для проживання і зовнішній його вигляд сильно погіршився. Вартість матеріалів та відновлювальних робіт становить 137846 грн. Вартість половини становить 68923 грн. і вказану суму позивач просить стягнути з відповідача у відшкодування матеріальної шкоди.

Також просила суд стягнути з відповідача на її користь 10 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, так як відповідач постійно принижує її честь та гідність, ображає її, обзиває нецензурною лайкою, неодноразово погрожував фізичною розправою, перетворив будинок в непридатний для проживання і зруйнував господарські будівлі та споруди, а тому вона отримала шок, захворювання серця і потрапила до лікарні та постійно переносить моральні страждання, також порушився нормальний ритм життя.

В судовому засіданні позов підтримала і збільшила розмір вимоги в частині відшкодування моральної шкоди та просила стягнути 1000000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Представник відповідача позов не визнав і пояснив, що позивач сама пошкодила та вивезла майно на яке вказує в позовній заяві та вчиняє сварки. Прибудови не є спадковим майном, так як не приймались в експлуатацію.

Судом встановлено слідуюче. Згідно свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом від 19.04.2011 року позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 успадкували після смерті матері в рівних частках по ? частці кожен право власності на жилий будинок з відповідними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1. До будинку примикали: сарай Б, сарай Г, сарай Д, погреб Ж, криниця 1, паркан, ворота, відмостка, огорожа. Про спадкування прибудов не зазначено. Свою ? частку у вказаному майні відповідач подарував ОСОБА_3 10.07.2013 року, що стверджується договором дарування , посвідченим державним нотаріусом. На вказану дату перелік майна яке примикало до жилого будинку не змінився.

Допитаний за клопотанням позивача свідок ОСОБА_4 пояснив, що працював на одному підприємстві з відповідачем і водій цього ж підприємства ОСОБА_5 говорив йому, що відповідач брав на підприємстві автомобіль для перевезення майна з будинку на який вказує позивач. Відповідно до вимог ст.. 131 ч.1 ЦПК України позивач до початку розгляду справи по суті не заявляла клопотання про виклик свідком ОСОБА_5, а тому пояснення з чужих слів не є допустимим доказом. Також повідомленням ПАТ « Завод Маяк» від 14.08.2013 року підтверджується, що у липні 2012 року вказане підприємство не надавало транспортних засобів для особистих потреб відповідача.

Допитаний за клопотанням позивача свідок ОСОБА_6 пояснив, що в липні 2012 року чув від жителів с. Мирівка про вивезення майна відповідачем на яке вказує позивач. Пояснення з чужих слів не є допустимим доказом, так як не заявлено відповідно до вимог ст.. 131 ч.1 ЦПК України клопотання про допит очевидців вказаної обставини.

Допитаний за клопотанням відповідача свідок ОСОБА_7 пояснив, літом 2012 року він здійснив 4 ходки автомобілем на прохання позивача і вивозив майно з подвір»я , а саме дошки, шифер, газову плиту і холодильник, арматуру і труби. Ворота і паркан були.

Допитаний за клопотанням відповідача свідок ОСОБА_8 пояснила, позивач весною 2012 року вивозила майно з будинку який є спільним майном з відповідачем, а літом 2012 року забрала конвектори з будинку і це їй відомо зі слів сусідів. Пояснення з чужих слів не є допустимим доказом, так як не допитувались очевидці вказаної обставини.

Також представником відповідача надані письмові поясненні ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_2, ОСОБА_12 на підтвердження заперечень відповідача які не є допустимими доказами, так як судом не допитувались вказані особи в якості свідків.

Також позивачем надані копії постанов про відмову в порушенні кримінальної справи від 5.02.2011 р., 17.05.2011 р., 30.05.2011 р., 17.06.2011 р., 26.06.2011 р., 26.07.2011 р., 27.07.2011 р., 22.09.2011 р., 23.09.2011 р., 29.09.2011 р., 22.08.2012 р. по її заявах про неправомірні дії відповідача і представником відповідача надані копії постанов про відмову в порушенні кримінальної справи від 9.07.2012 р., 14.07.2012 р., 5.08.2012 р., 13.08.2012 р. по його заявах про неправомірні дії позивача. Але відповідно до положень ст..61 ЦПК України обставини, зазначені у вказаних постановах, не звільняють сторін спору від доказування цих обставин при розгляді цивільної справи.

Тому відповідно до ст..60 ЦПК України позивач не довів обставин на які посилався, обґрунтовуючи позовні вимоги, а відповідач не довів обставин , що позивач пошкодила і вивезла майно.

Тому відсутні підстави для відшкодування матеріальної шкоди відповідно до вимог ст..1166ч.1 ЦК України і відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до ст..1167 ч.1 ЦК України. А тому в задоволенні позову відмовити повністю. А тому відсутні підстави відповідно до ст..88 ЦПК України для відшкодування судових витрат, понесених позивачем.

Керуючись ст..ст. 10, 60, 212 ЦПК України, ст..ст. 1166 ч.1, 1167 ч.1 ЦК України, суд,-

вирішив:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом 10 днів після проголошення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.223 ЦПК України.

Суддя: В. І. Кириченко