Ухвала суду № 37397254, 25.02.2014, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області у складі:

Головуючого судді: Демянчук С.В.

суддів: Хилевича С.В., Шеремет А.М.,

секретаря судового засідання: Ковальчук Л.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 25 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування присадибною земельною ділянкою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 25 грудня 2013 року первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки із майна, що у спільній частковій власності задоволено частково.

Поділено будинковолодіння АДРЕСА_1, що у спільній частковій власності, між двома співвласниками, виділивши ОСОБА_1: 1-1 коридор; 1-2 кухня; 1-3 підсобна; 1-9 коридор; 1-8 житлова; а-1 вхідні сходи; 1/2 частину № 1 огорожі, "В" - льох, що становить 12/32 частини на суму 41564 грн., що є цілою часткою, та визнати за нею право приватної власності на вищевказане нерухоме майно.

Поділено будинковолодіння АДРЕСА_1, що у спільній частковій власності, між двома співвласниками, виділивши ОСОБА_2: 1-4 житлова; 1-5 житлова; 1-6 житлова; 1-7 житлова; 1 сарай; 11 гараж; 111 коридор; IV літня кухня; «б» вбиральня; «Д» колодязь; 1/2 частину № 1 огорожі, що становить 20/32 частини на суму 67164 грн., що є цілою часткою, та визнати за нею право приватної власності на вищевказане нерухоме майно.

_______________

Провадження № 22ц-787/358/2014 Головуючий у суді 1 інстанції: Гнатущенко Ю.В.

Доповідач : Демянчук С.В.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4189 грн. компенсацію.

Зобов'язано ОСОБА_2 виконати роботи по переобладнанню, а саме: закласти дверні прорізи № 1 та № 2.Зобов'язано обох співвласників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 влаштувати автономні системи опалення та інженерних мереж (електропостачання, водопостачання, водовідведення та газопостачання) кожен відповідно у своїй частці.

Припинено право спільної часткової власності щодо будинковолодіння АДРЕСА_1.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування присадибною земельною ділянкою задоволено.

Надано ОСОБА_1 в користування частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, площею 859 кв.м., що становить 11/32 частини від загальної площі земельної ділянки, враховуючи розміщення виділених приміщень будинку, розташування надвірних будівель і споруд, яка на плані земельної ділянки зафарбована жовтим кольором, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 14 вересня 2012 року.

Надано ОСОБА_2 в користування частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, площею 1641 кв.м., що становить 21/32 частини від загальної площі земельної ділянки, яка на плані земельної ділянки зафарбована білим кольором, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 14 вересня 2012 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 456,16 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий зібр в розмірі 45,50 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, неповно та невірно встановлені обставини, які мають значення для справи.

Зазначає, що розподіл будинковолодіння за другим варіантом розподілу, висновок судової будівельно-технічної експертизи № 34 від 27 січня 2011 року є найбільш доцільним оскільки вони на даний час користуються даним будинком в таких частках.

Вказує, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічних позовних вимог повністю безпідставним оскільки, а ні нею, а ні ОСОБА_2 не була надана ні у користування, ні передана у власність земельна ділянка, що перебуває біля спірного будинковолодіння, і яка раніше була виділена її батькові. Ця земельна ділянка не була приватизована.

Просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, задовольнити повністю за другим варіантом розподілу висновку судової будівельно-технічної експертизи № 34 від 27 січня 2011 року, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування присадибною земельною ділянкою відмовити повністю за їх безпідставністю.

У судовому засіданні ОСОБА_1, підтримавши апеляційну скаргу повністю, надала пояснення в межах її доводів.

ОСОБА_2, її представник адвокат ОСОБА_4, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, покликалися на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем за первісним позовом до суду не подано доказів щодо доцільності проведення поділу за варіантом № 2 згідно експертизи, зокрема не подано як того вимагає ст. 152 ЖК України будь-яких даних щодо наявності дозволу на переобладнання, так само як і відсутні дані щодо її звернення до уповноваженого органу та його відмову у його видачі.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка, на якій розташоване спірне будинковолодіння площею 0,2500 га перебуває у користуванні сім'ї Декальчук - батька сторін у справі - ще з 1959 року.

Щодо даних висновків, суд першої інстанції навів відповідні мотиви та доводи з якими погоджується і колегія суддів.

З матеріалів справи вбачається, і це встановлено судом, що житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 (21/32 частини) та ОСОБА_1 (11/32), що сторонами не оспорюється. Зазначене будинковолодіння складається з житлового будинку загальною площею 104,7 кв.м., житловою площею 75,9 кв.м.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно ст.ст. 364, 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності в натурі або його поділ з дотриманням вимог ст.183ЦК України.

Варіанти розподілу будинковолодіння та порядок користування земельною ділянкою надані у висновках судової будівельно-технічної експертизи № 34 від 27 січня 2011 року та № 211 від 14 вересня 2012 року ( а.с. 35-61, 90-99).

Оскільки ОСОБА_2 подала до суду доказ щодо відсутності заперечень Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області згідно листа № 617 від 05 вересня 2013 року щодо переобладнання та перепланування 21/32 частини житлового будинку, що фактично вказує на її частку, тому суд першої інстанції правомірно вирішив провести поділ будинковолодіння за першим варіантом, який запропонований у висновку судової будівельно-технічної експертизи про виділ частки майна, що перебуває у спільній частковій власності № 34 від 27 січня 2011 року з врахуванням уточнень у висновку судової будівельно-технічної експертизи № 211 від 14 вересня 2012 року до першого варіанту поділу.

Колегія суддів також погоджується і з висновком суду першої інстанції про задоволення зустрічного позову, оскільки земельна ділянка, на якій розташоване спірне будинковолодіння площею 0,2500 га перебуває у користуванні сім'ї Декальчук - батька сторін у справі - ще з 1959 року, що підтверджується рішенням Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області № 131 від 28 квітня 1959 року ( а.с. 169).

Згідно принципу диспозитивності цивільного судочинства /ст. 11 ЦПК України/ суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до норм ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Обов'язок доказування і подання доказів процесуальним Законом /ст. 60 ЦПК/ покладено на сторони.

Однак, будь-яких доказів, заслуговуючих на увагу, які є належними і допустимими, спростовують висновки суду, не надано.

Заперечуючи в апеляційній скарзі на незаконність рішення в частині обраного судом варіанту розподілу будинковолодіння, апелянт не спростувала висновку суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не надано доказів щодо доцільності розподілу за другим варіантом експертизи, та відповідних дозволів відповідно до ст. 152 ЖК України. Неспростованими є і висновки суду щодо відсутності правових підстав для збільшення частки позивачки.

Поскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, та, враховуючи, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, правильно встановив дійсні обставини справи, з'ясував характер взаємовідносин сторін, постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, та зважаючи, що не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 25 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий суддя: С.В. Демянчук

Судді : С.В. Хилевич

А.М. Шеремет