Постанова № 37395614, 26.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

26 лютого 2014 року 10:00 справа №826/5801/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "Запоріжзв'язоксервіс"доДержавної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Запоріжжя Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Запорізькій областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеньОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Запоріжзв'язоксервіс" (далі по тексту - позивач, ПрАТ "Запоріжзв'язоксервіс") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Запоріжжя Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Жовтневому районі), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 лютого 2013 року №000402211 та №000392211.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2013 року №К/800/46463/13 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Кузьменку В.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2013 року адміністративну справу №826/5801/13-а прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні 17 лютого 2014 року, представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача до суду не прибув.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 17 лютого 2014 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року №229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства доходів і зборів, зокрема Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі міста Запоріжжя Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Запорізькій області; реорганізовано шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Міністерства доходів і зборів територіальні органи Державної податкової служби, у тому числі Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі міста Запоріжжя Державної податкової служби, та визначено, що територіальні органи Міністерства доходів і зборів є правонаступниками територіальних органів Державної податкової служби та Державної митної служби, що реорганізуються, зокрема Державна податкова інспекція у Жовтневому районі міста Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області є правонаступником Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Запоріжжя Державної податкової служби (далі по тексту - ДПІ у Жовтневому районі ДПС).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі ДПС від 14 лютого 2013 року №000392211 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпунктів 11.2.1, 11.2.3 пункту 11.2 статті 11, підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пунктів 135.1, 135.5, пункту 137.4 статті 137, пункту 152.3 статті 152, пунктів 138.1, 138.2, 138.5, підпунктів 138.8.1, 138.8.2 пункту 138.8, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 144.1 статті 144 Податкового кодексу України ПрАТ "Запоріжзв'язоксервіс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2 987 611,25 грн., в тому числі за основним платежем - 2 585 641,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 401 970,25 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі ДПС від 14 лютого 2013 року №000402211 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ПрАТ "Запоріжзв'язоксервіс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 565 150,50 грн., в тому числі за основним платежем - 463 931,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 101 219,50 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 03 вересня 2012 року №86/22-11/22116499 "Про результати планової виїзної перевірки ПрАТ "Запоріжзв'язоксервіс" код ЄДРПОУ 22116499 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.03.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.03.2012 р." (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено наступні порушення: пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпунктів 11.2.1, 11.2.3 пункту 11.2 статті 11, підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пунктів 135.1, 135.5, пункту 137.4 статті 137, пункту 152.3 статті 152, пунктів 138.1, 138.2, 138.5, підпунктів 138.8.1, 138.8.2 пункту 138.8, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 144.1 статті 144 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на 2 585 641,00 грн., у тому числі за І півріччя та ІІІ квартали 2010 року, за 2010 рік, за І квартал, ІІ квартал, ІІІ квартал та IV квартал 2011 року, І квартал 2012 року; підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 463 931,00 грн., у тому числі за квітень-грудень 2010 року, січень-грудень 2011 року, січень-березень 2012 року.

Встановлені в Акті перевірки порушення щодо заниження податку на прибуток мотивовані наступним: 1) підприємством завищено валові витрати по операціях з придбання товарів, робіт і послуг у ТОВ "ЗНТК", ТОВ "ТФ "Борістен", ТОВ "Жестен", ТОВ "Олді Трейд", ТОВ "Максимум Софт Консалт" та ТОВ "Преміум Бізнес Асістенс" у зв'язку з тим, що за даними перевірок вказаних контрагентів встановлено їх відсутність за адресою реєстрації, відсутність у них адміністративного-господарських можливостей для здійснення господарської діяльності (звітність про відсутність працівників, основних фондів тощо) та розбіжності у податковому обліку по господарським операціям із ПрАТ "Запоріжзв'язоксервіс"; така інформація, на думку відповідача, вказує на нікчемність укладених правочинів та недійсність первинних документів, виписаних ТОВ "ЗНТК", ТОВ "ТФ "Борістен", ТОВ "Жестен", ТОВ "Олді Трейд", ТОВ "Максимум Софт Консалт" та ТОВ "Преміум Бізнес Асістенс"; 2) до складу валових витрат віднесено витрати, що не пов'язані з веденням основної діяльності підприємства, а саме вартість послуг з оренди транспортних засобів у громадянина ОСОБА_2; 3) до складу валових витрат неправомірно віднесено вартість послуг з адміністрування та супроводження системи управління баз даних по відносинам із ТОВ ВКФ "Гюсс", вартість послуг з абонентського юридичного обслуговування по відносинам із ТОВ "Піар-медіа центр" у зв'язку із неможливістю встановлення факту реального надання послуг та зв'язок із господарською діяльністю; 4) завищено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, у зв'язку із завищенням амортизаційних відрахувань та витрат на поліпшення основних засобів, що були надані контрагентами ТОВ "Таврія Будпостач", ТОВ "Цоколь" та ТОВ "Максимум Софт Консалт", у зв'язку з тим, що за даними актів перевірки вказаних контрагентів встановлено їх відсутність за адресою реєстрації, відсутність у них адміністративного-господарських можливостей для здійснення господарської діяльності; така інформація, на думку відповідача, вказує на нікчемність укладених правочинів.

Порушення щодо заниження податку на додану вартість відповідач обґрунтовує наступним: підприємством завищено податковий кредит з податку на додану вартість за придбані послуги, які фактично не пов'язані з господарською діяльністю ПрАТ "Запоріжзв'язоксервіс" по відносинам із ТОВ "Преміум Бізнес Асістенс", ТОВ ВКФ "Гюсс" та з оренди автомобілів, та встановлено, що податкові накладні оформлені з порушенням вимог наказу Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року №1379 "Про затвердження форми та Порядку заповнення податкової накладної" на суму 15 584,00 грн.

Позивач вважає протиправними спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки господарські операції з підприємствами-контрагентами підтверджені первинними документами та податковими накладними, є реальними та пов'язані із господарською діяльністю, а ПрАТ "Запоріжзв'язоксервіс" дотримано передбачені умови для формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги ПрАТ "Запоріжзв'язоксервіс" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ПрАТ "Запоріжзв'язоксервіс" з його контрагентами - ТОВ "ЗНТК", ТОВ "ТФ "Борістен", ТОВ "Жестен", ТОВ "Олді Трейд", ТОВ "Максимум Софт Консалт", ТОВ "Преміум Бізнес Асістенс", ОСОБА_2, ТОВ ВКФ "Гюсс", ТОВ "Піар-медіа центр", ТОВ "Таврія Будпостач" та ТОВ "Цоколь", мету придбання та обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що протягом 2008 року між ПрАТ "Запоріжзв'язоксервіс" (замовник) та ТОВ "ЗНТК" (виконавець) укладено ряд договорів, за умовами яких виконавець зобов'язувався виконувати роботи по адмініструванню баз даних, зокрема "База даних тарифів, нарахувань, сальдо, пільгових категорій, кількість проживаючих відповідальних квартиронаймачів Ленінського району в розрізі ПРЕЖО" комп'ютерної програми "Розрахунки нарахувань, облік оплат та сальдо оплат населення за житлово-комунальні послуги", послуг по технічному обслуговуванню комп'ютерного та мережевого обладнання; та договорів, згідно яких виконавець надає юридичні та інформаційно-консультаційні послуги по питанням господарської діяльності підприємства.

Відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) протягом квітня, травня, червня та липня 2010 року виконавець надав обумовлені договорами послуги та виписав позивачу податкові накладні на загальну суму 1 694 933,20 грн., у тому числі податок на додану вартість - 282 488,89 грн.

Між ПрАТ "Запоріжзв'язоксервіс" (замовник) та ТОВ "ТФ "Борістен" (виконавець) протягом 2009 та 2010 років укладено ряд договорів, згідно яких виконавець зобов'язується виконувати роботи по супроводженню та технічному обслуговуванню комп'ютерних програм, зокрема "Аналіз, моніторинг, аналітика руху грошових коштів в програмно-апаратному комплексі "Автоматизована система комплексних розрахунків споживчих комунальних послуг" та програмного забезпечення.

Відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) протягом квітня, травня, червня, липня та серпня 2010 року виконавець виконав обумовлені договорами роботи та виписав позивачу податкові накладні на загальну суму 417 738,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 69 623,00 грн.

Між ПрАТ "Запоріжзв'язоксервіс" (замовник) та ТОВ "Жестен" (виконавець) за перевірений період укладено ряд договорів, згідно яких виконавець зобов'язується надавати послуги по супроводженню програмного забезпечення та технічному супроводженню комп'ютерного обладнання.

Відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) протягом квітня, травня, червня, липня 2010 року виконавець надав обумовлені договорами послуги та виписав позивачу податкові накладні на загальну суму 460 435,20 грн., у тому числі податок на додану вартість - 92 087,00 грн.

Протягом серпня та листопада 2010 року між ПрАТ "Запоріжзв'язоксервіс" (замовник) та ТОВ "Олді Трейд" (виконавець) за перевірений період укладено договори, за умовами яких виконавець зобов'язується надавати послуги по супроводженню програмного забезпечення та технічному супроводженню комп'ютерного обладнання.

Відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) протягом серпня та листопада 2010 року виконавець надав обумовлені договорами послуги та виписав позивачу податкові накладні на загальну суму 385 541,75 грн., у тому числі податок на додану вартість - 77 108,35 грн.

Між ПрАТ "Запоріжзв'язоксервіс" (замовник) та ТОВ "Максимум Софт Консалт" (виконавець) протягом 2010 року укладено ряд договорів, згідно яких виконавець зобов'язується виконувати роботи по установці серверів баз даних та апаратно-програмного комплексу "Процесинговий центр ВНПС "ІнтерПейСервіс", розробки технічного завдання, розробки веб-сайта, розробки модуля, розробки та інсталяції програмного забезпечення (зокрема, "Розрахунок з отримувачами", "Формування електронних платіжних доручень"), технічного обслуговування програмного забезпечення, підготовки регламенту роботи з обслуговуючим банком з налагодження внутрідержавної платіжної системи, підготовки посадових інструкцій, правил ВНПС та ін.

Відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) протягом 2010 року та І кварталу 2011 року виконавець виконав обумовлені договорами роботи (послуги) та виписав позивачу податкові накладні на загальну суму 928 846,95 грн., у тому числі податок на додану вартість - 185 769,39 грн.

Між ПрАТ "Запоріжзв'язоксервіс" (замовник) та ТОВ "Преміум Бізнес Асістенс" (виконавець) протягом 2010 року укладено ряд договорів, згідно яких виконавець зобов'язується виконувати роботи по технічному обслуговуванню обладнання, прибирання приміщень, систематизації та переплетення документів, маркетингових та інформаційно-консультаційних послуг.

Відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) протягом 2010 року та І кварталу 2011 року виконавець виконав обумовлені договорами роботи (послуги), а також, згідно з видатковими накладними, поставив позивачу папір, канцтовари, запчастини до комп'ютерів тощо.

ТОВ "Преміум Бізнес Асістенс" виписало позивачу податкові накладні всього на загальну суму 2 139 247,33 грн., у тому числі податок на додану вартість - 427 849,46 грн.

Між ПрАТ "Запоріжзв'язоксервіс" (орендар) та ОСОБА_2 (орендодавець) у жовтні 2010 року та в листопаді 2011 року укладено договори оренди транспортного засобу, за умовами яких орендар прийняв у платне користування автомобілі легкові марки Lexus, моделі RX 350, LS600 та марки Toyota, модель Camry.

Орендодавець, відповідно до актів виконаних робіт, протягом 2010 року, 2011 року та І кварталу 2012 року надав послуги з оренди автомобілів легкових на загальну суму 789 390,86 грн.

За перевірений період позивач також відносив до складу витрат вартість паливно-мастильних матеріалів, використаного під час експлуатації орендованих автомобілів у сумі 320 710,07 грн.

Між ПрАТ "Запоріжзв'язоксервіс" (замовник) та ТОВ ВКФ "Гюсс" (виконавець) за перевірений період укладено ряд договорів, згідно яких виконавець зобов'язується виконувати роботи по адмініструванню та супроводженню системи управління баз даних та комп'ютерних програм ("Операційний день по наданню фінансових послуг", "Логічний та часовий контроль роботи пунктів надання фінансових послуг").

Відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) протягом 2010-2012 років виконавець виконав обумовлені договорами роботи (послуги) та виписав позивачу податкові накладні на загальну суму 970 068,80 грн., у тому числі податок на додану вартість - 194 013,76 грн.

Між ПрАТ "Запоріжзв'язоксервіс" (замовник) та ТОВ "Піар-медіа центр" (виконавець) укладено договір про абонентське юридичне обслуговування від 03 січня 2012 року №1/01, згідно якого виконавець приймає на себе зобов'язання по абонентському юридичному обслуговуванню - комплексному юридичному супроводу по всіх правових питаннях, що виникають у процесі господарської діяльності.

Відповідно до актів виконаних робіт протягом І кварталу 2012 року виконавцем надано обумовлені договором послуги на загальну суму 155 750,00 грн.

ПрАТ "Запоріжзв'язоксервіс" відносило до складу витрат амортизаційні відрахування та витрати на поліпшення основних засобів, що були надані ТОВ "Таврія Будпостач", ТОВ "Цоколь" та ТОВ "Максимум Софт Консалт", а саме: модернізація та розробка програмного забезпечення, веб-ресурсу www/zss.zp/ua, ремонт приміщень, експертиза вихідних даних на предмет захищеності та безпеки, розробка програмного забезпечення, установлення серверів баз даних тощо, на підставі договорів, укладених з вказаним підприємствами, та відповідних актів виконаних робіт.

Оплата за поставлені товари та послуги (роботи) здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки банку, долучені до матеріалів справи.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За правилами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні норми стосовно порядку формування валових витрат містить і Податковий кодекс України.

Так, підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд звертає увагу, як свідчить зміст Акт перевірки, відповідачем не встановлено відсутність на момент перевірки у ПрАТ "Запоріжзв'язоксервіс" відповідних розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У свою чергу відповідачем не наведено, а судом не встановлено, що первинні документи, складені у межах спірних правовідносин (видаткові накладні, акти прийому-передачі), не відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; не встановлено таких обставин і в Акті перевірки.

При цьому суд звертає увагу, що ймовірні порушення податкового законодавства підприємствами-постачальниками не є підставою для позбавлення правового значення відповідних первинних та податкових документів, що видані цими постачальниками.

Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

За правилами підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" амортизації підлягають, зокрема витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

У Податковому кодексі України правила амортизації не змінились, так за визначення підпункту 14.1.3 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України амортизація - це систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Згідно з пунктом 144.1 статті 144 Податкового кодексу України амортизації підлягають у тому числі витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності; витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року.

Таким чином, визначальним для можливості амортизації витрат на придбання основних засобів, нематеріальних активів, витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, є здійснення таких витрат з в господарській діяльності підприємства.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг, а також здійснених амортизаційних відрахувань з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та інформацією, розміщено в мережі Інтернет - http://zss.zp.ua/, ПрАТ "Запоріжзв'язоксервіс" здійснює діяльність у сфері грошового посередництва, фінансових послуг та іншої допоміжної діяльності у сфері фінансових послуг.

ПрАТ "Запоріжзв'язоксервіс" здійснює діяльність по прийманню платежів від населення за житлово-комунальні та інші послуги в місті Запоріжжя; ним введена та обслуговується автоматизована система прийому платежів, яка включає в себе 74 пункти надання фінансових послуг у містах Запоріжжя та Бердянську; використовує автоматизованої систему передачі даних між підприємствами та пунктами надання фінансових послуг.

Позивач є платіжною організацію внутрішньодержавної небанківської платіжної системи ВНПС "ІнтерПейСервис", яка надає послуги по організації прийому платежів через банківські каси, термінали самообслуговування, банкомати, каси фінансових організацій; у свою чергу система ВНПС "ІнтерПейСервис" являє собою систему миттєвих грошових переказів від фізичних осіб на адресу інших фізичних осіб та юридичних осіб.

Судом встановлено, що придбані у ТОВ "ЗНТК", ТОВ "ТФ "Борістен", ТОВ "Жестен", ТОВ "Олді Трейд", ТОВ "Максимум Софт Консалт" , ТОВ "Преміум Бізнес Асістенс", ОСОБА_2, ТОВ ВКФ "Гюсс", ТОВ "Піар-медіа центр", ТОВ "Таврія Будпостач" та ТОВ "Цоколь" послуги та товари використані в господарській діяльності, зокрема з метою організації прийому платежів, для функціонування платіжної системи ВНПС "ІнтерПейСервис", забезпечення діяльності підприємства витратним матеріалами (папером, канцелярськими виробами), перевезення керівництва (послуги з оренди автомобілів), впорядкування діяльності працівників (розроблення посадових інструкцій) та юридичного супроводу діяльності ПрАТ "Запоріжзв'язоксервіс".

На підтвердження реальності господарських операцій, мети та фактичного використання придбаних послуг у господарській діяльності позивач надав суду наступні докази: копії господарських договорів, укладених із постачальниками, та додаткових угод до них, актів приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг), видаткових накладних, податкових накладних, витяг з інструкції про користування баз даних, листування з постачальниками, журнали реєстрації пунктів приймання платежів, копії договорів оренди приміщень, правила ВНПС "ІнтерПейСервис" разом із додатками, копії посадових інструкцій, схему структури ВНПС "ІнтерПейСервис", копії розроблених господарських договорів, регламент обробки та акцептування платіжних доручень клієнтів в автоматичному режимі, інструкції до програмного забезпечення, роздруковані модулі, регламент та порядок виконання розрахунків між членами ВНПС "ІнтерПейСервис", на основі клірингу, порядок ведення бухгалтерського обліку в ВНПС "ІнтерПейСервис", звід та відомості про нарахування платежів, роздруківку з веб-ресурсу http://zss.zp.ua/, технічні завдання до програмних комплексів, копію акта відкриття входів та передачу логінів та паролей, копії подорожніх листів службового легкового автомобіля.

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного виконання робіт та послуг вказує, що ПрАТ "Запоріжзв'язоксервіс" здійснювало витрати на придбання у вказаних вище підприємств-постачальників робіт/послуг для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Так само відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що підприємства-постачальники не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та не вчиняло фактичних дій, спрямованих на виконання таких зобов'язань.

За таких підстав, суд вважає, що позивач правомірно формував валові витрати (витрати) за перевірений період по взаємовідносинам з ТОВ "ЗНТК", ТОВ "ТФ "Борістен", ТОВ "Жестен", ТОВ "Олді Трейд", ТОВ "Максимум Софт Консалт", ТОВ "Преміум Бізнес Асістенс", ОСОБА_2, ТОВ ВКФ "Гюсс", ТОВ "Таврія Будпостач", ТОВ "Цоколь" та ТОВ "Піар-медіа центр", у зв'язку з придбанням у них товарів та робіт (послуг).

Додатково, що стосується амортизаційних відрахувань по придбаним у ТОВ "Таврія Будпостач", ТОВ "Цоколь" та ТОВ "Максимум Софт Консалт" основним засобам, суд звертає увагу, що реальність таких операцій підтверджена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12 лютого 2013 року К/9991/58895/11 у справі за позовом ПрАТ "Запоріжзв'язоксервіс" до СДПІ по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі про скасування податкових повідомлень-рішень, копія якої знаходиться в матеріалах справи (т. 3 а.с. 70).

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "ЗНТК", ТОВ "ТФ "Борістен", ТОВ "Жестен", ТОВ "Олді Трейд", ТОВ "Максимум Софт Консалт", ТОВ "Преміум Бізнес Асістенс", ТОВ ВКФ "Гюсс", ТОВ "Таврія Будпостач", ТОВ "Цоколь" та ТОВ "Піар-медіа центр" були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В частині висновків Акта перевірки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та постачальниками, суд звертає увагу на наступне.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно частини першої статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Наведені норми вказують, що питання недійсності правочинів, що не відповідають інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, тобто нікчемних, вирішується виключно судом.

Відповідного рішення суду про визнання недійсними правочинів, укладених між ПрАТ "Запоріжзв'язоксервіс" з постачальниками - ТОВ "ЗНТК", ТОВ "ТФ "Борістен", ТОВ "Жестен", ТОВ "Олді Трейд", ТОВ "Максимум Софт Консалт", ТОВ "Преміум Бізнес Асістенс", ОСОБА_2, ТОВ ВКФ "Гюсс", ТОВ "Таврія Будпостач", ТОВ "Цоколь" та ТОВ "Піар-медіа центр", матеріали справи не містять.

У свою чергу органи державної податкової служби не наділені повноваженнями визнавати нікчемними правочини, укладені між суб'єктами господарювання та роботи відповідні висновки в актах перевірок.

Крім того, для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено підстав для визнання нікчемними правочинів, укладених в межах спірних правовідносин між позивачем та контрагентами-покупцями, а матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що зазначені правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також придбання товарів та послуги з метою провадження господарської діяльності, висновки Акта перевірки про порушення норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток - протиправним.

Суд встановив, що частина спірної суми податку на додану вартість у складі податкового кредиту сформована позивачем на підставі норм Закону України "Про податок на додану вартість", решта ж на підставі норм Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України "Про податок на додану вартість" передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічні норми стосовно формування податкового кредиту з податку на додану вартість містить і Податковий кодекс України.

Так, згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ТОВ "Преміум Бізнес Асістенс", ТОВ ВКФ "Гюсс" робіт і послуг та витрати на паливно-мастильні матеріали для орендованих автомобілів безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ "Преміум Бізнес Асістенс" та ТОВ ВКФ "Гюсс", були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

В частині висновків Акта перевірки про оформлення податкових накладних на суму 15 584,00 грн. з порушенням вимог наказу Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року №1379 "Про затвердження форми та Порядку заповнення податкової накладної", суд зауважує, що відповідачем не наведено які саме податкові накладні не відповідають вимогам вказаного наказу, в чому виявилось неналежне оформлення, що виключає правомірність таких висновків відповідача та можливість нарахування податкових зобов'язань за даним епізодом порушення.

Враховуючи викладене, на думку суду, ПрАТ "Запоріжзв'язоксервіс" правомірно формувало податковий кредит у межах спірних правовідносин, а висновки Акта перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, тому, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є протиправним.

Крім того, суд встановив порушення ДПІ у Жовтневому районі ДПС порядку прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Так, відповідно до пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент складання та вручення Акта перевірки) визначено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Як підтверджують матеріали справи та встановлено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2013 року №К/800/46463/13, Акт перевірки вручений позивачу 03 вересня 2012 року; таким чином, податкові повідомлення-рішення мали бути надіслані позивачу до 14 вересня 2012 року включно.

Разом із тим, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті лише 14 лютого 2013 року, тобто через півроку після вручення Акта перевірки.

За таких підстав прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень через півроку є порушенням вимог пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України.

У листі ДПІ у Жовтневому районі ДПС від 12 вересня 2012 року №5716/10/22-11 (т. 1 а.с. 151) позивача повідомлено, що проведена планова виїзна перевірка ПрАТ "Запоріжзв'язоксервіс" проведена в рамках порушеної кримінальної справи на підставі постанови старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у Запорізькій області від 26 липня 2012 року, тобто є такою, що призначена відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України.

Пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент законодавчо встановленого строку для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) встановлює, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Враховуючи незаконність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень 14 лютого 2013 року, і те, що перевірка позивача в межах спірних правовідносин призначена відповідно до кримінально-процесуального закону, суд вважає, що ДПІ у Жовтневому районі ДПС не мала правових підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Доказів на підтвердження того, що в кримінальних справах існує рішення суду, яке набрало законної сили, відповідачем до суду не надано.

При цьому пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України не передбачає будь-яких винятків для прийняття податкового повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду в залежності від характеру чи кваліфікації розслідуваного суспільно небезпечного діяння.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі ДПС від 14 лютого 2013 року №000392211 та №000402211 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Жовтневому районі не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПрАТ "Запоріжзв'язоксервіс" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Запоріжзв'язоксервіс" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Запоріжжя Державної податкової служби від 14 лютого 2013 року №000392211 та №000402211.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Запоріжзв'язоксервіс" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні нуль копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко