Постанова № 37395572, 10.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 лютого 2014 року № 826/19587/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Берко А.О., розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Україна-Вояж»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України в місті Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003082250 від 10.06.2013.

за участю:

представника позивача - Ліщенко Т.М. (довіреність б/н від 02.12.2013),

представника відповідача - Шапор Л.П (довіреність № 34/26-571018 від 16.08.2013),

на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10.02.2014 проголосив вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна-Вояж» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003082250 від 10.06.2013.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Позивачу було нараховано податкові зобов'язання за результатами планової документальної виїзної перевірки з питань правомірності обчислення повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Саміро Холдінг» за період з 01.09.2011 по 31.12.2012. Підставою для нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про відсутність фактичного здійснення фінансово - господарських відносин між позивачем та ТОВ «Саміро Холдінг».

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу, зазначає, що у період, який перевірявся податковим органом, мав фінансово - господарські відносини з ПП ТОВ «Саміро Холдінг» за договором купівлі-продажу товарів №01125 від 05.12.2011, який за твердженням позивача мав реальний характер, та за яким було поставлено товар використаний ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

У судовому засіданні 10.02.2014 представник позивача підтримала позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 13.01.2014 надав письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях, аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 324/22-5-09/35122611 від 16.05.2013.

Також відповідач повідомив, що вироком Деснянського районного суду міста Києва від 11.07.2013 у справі № 754/10893/13-к директора ТОВ «Саміро Холдінг» визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених частиною 1 статті 205, частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу України.

У судовому засіданні 10.02.2014 представник відповідача заперечила проти позовних вимог та просила у задоволені позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача суд , -

В С Т А Н О В И В:

В період з 25.04.2013 по 07.05.2013 Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна-Вояж» з питань правомірності обчислення повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Саміро Холдінг» за період з 01.09.2011 по 31.12.2012.

Перевіркою встановлено порушення пункту 198.6, статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 3 054 167,00 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

На сторінках 8-9 Акту № 324/22-5-09/35122611 від 16.05.2013 зазначено наступне: «згідно реєстру отриманих податкових накладних ТОВ «Україна-Вояж» суму ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Саміро Холдінг» включило до складу податкового кредиту за перевіряємий період на суму ПДВ в розмірі 3054166,0 грн., в тому числі за грудень 2011 року на суму 544846,0 грн., за січень 2012 року на суму 494800,0 грн., за лютий 2012 року на суму 882484,0 грн., за березень 2012 року на суму 1049462,0 грн., за квітень 2012 року на суму 82574,0 грн. та відобразило у розділі II «Податковий кредит» розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість) за відповідні періоди.

Згідно бази даних АІС «Податки»: ТОВ «Саміро Холдінг» зареєстроване 14.02.2011 року Бучанською міською радою. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 37563814.

Стан платника - 36 «Основний платник до кінця року». Перебуває на податковому обліку в Ірпінській ОДПІ.

До ДПІ у Святошинському районі м. Києва надійшов лист СВ ДШ у Деснянському районі м. Києва ДПС від 14.02.2013 №2636/22, в якому зазначено наступне:

Слідчим відділом ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС здійснюється досудове слідство у кримінальному провадженні №32013110030000022 за фактом фіктивного підприємництва, шляхом придбання (створення) суб'єкту господарської діяльності (юридичної особи) - ТОВ «Саміро Холдінг» (код ЄДРПОУ 37563814) за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст.205 КК України.

Досудовим слідством встановлено, що в період 2010-2011 років невстановлена особа в порушення ст.81, 87, 89 Цивільного кодексу України, ст.56, 57, 62, 79, 80, 89 Господарського кодексу України, створила (придбала) на території міста Києва суб'єкт господарської діяльності (юридичну особу) - ТОВ «Саміро Холдінг», з метою прикриття незаконної діяльності, яка направлена на здійснення фінансово-господарських операцій по переводу безготівкових коштів в готівку, формування валових витрат та податкового кредиту для інших суб'єктів господарської діяльності без фактичного здійснення господарських операцій з продажу (придбання) товарів, виконання робіт, надання послуг, та протягом 2011-2012 років здійснювали таку незаконну діяльність.

До ДПІ у Святошинському районі м. Києва надійшов акт Ірпінської ОДПІ від 21.03.2013 №327/22-4/37563814 про результати позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Саміро Холдінг" (код за ЄДРПОУ 37563814) за період із 01.11.2011 по 30.06.2012 року.

У вищенаведеному акті зазначено:

До Ірпінської ОДПІ Київської області ДПС листом СВ ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 14.02.2013 №2612-22 надано копію протоколу допиту засновника та директора ТОВ «Саміро Холдінг» ОСОБА_3.

Допитаний громадянин ОСОБА_3 повідомив наступне:

- ТОВ «Саміро Холдінг» не реєстрував та нікого на це не уповноважував.

- Статут підприємства та регістраційні документи вказаного підприємства не підписував та нікого на це не уповноважував.

- Фінансово-господарські документи ТОВ «Саміро Холдінг», а саме: договора, контракти, акти виконаних робіт, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, розрахункові документи, банківські виписки, довіреності і інші документи як директор не розробляв, не підписував та нікого не уповноважував.

- Картки із зразками підписів та відбитка печатків не підписував та нікого на це не уповноважував.

- Свідоцтво платника ПДВ не отримував та нікого на це не уповноважував.

- Фінансово-господарські документи як директор ТОВ «Саміро Холдінг» по взаємовідносинах та взаєморозрахунках з ТОВ «Україна-Вояж» не підписував, не розробляв та нікого на це не уповноважував. Хто від його імені міг підписувати фінансово-господарські документи ТОВ «Саміро Холдінг» з ТОВ «Україна-Вояж» йому не відомо.

Згідно з п. 3 ст.8 розділу III Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (зі змінами та доповненнями) визначено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно з вказаним вище поясненнями гр. ОСОБА_3 який відповідно бази даних являється директором та засновником ТОВ «Саміро Холдінг», не має жодного відношення до зазначених обов'язків покладених на нього згідно Закону України від 16.07.1999 N996-XIV.

ТОВ «Саміро Холдінг» порушено вимоги щодо оформлення податкової накладної, а саме: «Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПКУ).

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

...ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;...».

Перевіркою ТОВ «Саміро Холдінг» встановлено відсутність поставок товарів та послуг, безтоварність фінансово-господарських відносин ТОВ «Саміро Холдінг» з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (робіт, послуг)…».

За результатами перевірки складено акт № 324/22-5-09/35122611 від 16.05.2013.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Україна Вояж» до Державної податкової у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби були подані заперечення на акт перевірки № 324/22-5-09/35122611 від 16.05.2013 за результатами розгляду яких листом № 6742/10/22-522 від 05.06.2013 повідомлено про те, що висновки акту залишено без змін.

10.06.2012 на підставі акта № 324/22-5-09/35122611 від 16.05.2013 прийнято податкове повідомлення - рішення, № 0003082250 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 3 817 708,75 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 763 541,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Україна Вояж» до Головного управління Міндоходів у місті Києві була подана скарга на податкове повідомлення - рішення № 0003082250 від 10.06.2013, яка рішенням про результати розгляду первинної скарги № 3470/10/26-15-10-04-04 від 21.08.2013 залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Україна Вояж» до Міністерства доходів і зборів України була подана скарга на податкове повідомлення - рішення № 0003082250 від 10.06.2013, яка рішенням про результати розгляду скарги № 15187/6/99-99-10-01-15 від 13.11.2013 залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна Вояж» не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням №00003082250 від 10.06.2013 та вважаючи його таким, що підлягає скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат, як в період дії Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", так і Податкового кодексу України судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування валових витрат та відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що відповідач необґрунтовано дійшов висновку про відсутність фактичного здійснення фінансово - господарських відносин між ним та ТОВ «Саміро Холдінг», оскільки вони мали реальний характер та за ними було сплачено та отримано товар використаний ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, що підтверджується відповідними первинними документами.

На підтвердження правовідносин з ТОВ «Саміро Холдінг» позивачем надано суду копії договору купівлі - продажу № 01125 від 05.12.2011, податкових накладних та видаткових накладних, а також банківські виписки.

З аналізу договору № 01125 від 05.12.2011, а саме, пунктів 3.1 та 3.5 вбачається, що первинними документами, які мають бути складені та надані позивачу у випадку здійснення поставки товару за вказаним договором є замовлення на поставку, графік замовлень на поставку, накладні, податкові накладні, належним чином завірені копії посвідчень якості, сертифікатів відповідності.

Позивачем суду замовлень на поставку, графіку замовлень на поставку, копій посвідчень якості та сертифікатів відповідності надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

В наданих позивачем банківських виписках зазначено про те, що перерахування коштів на користь ТОВ «Саміро Холдінг» здійснювалось згідно договору № 01125 від 01.12.2011, а не договору № 01125 від 05.12.2011, з огляду на що вони не можуть належним чином засвідчувати факт здійснення позивачем оплати за товар, який за його твердженням ним було отримано від ТОВ «Саміро Холдінг» за договором № 01125 від 05.12.2011.

Доказів на підтвердження факту здійснення транспортування товару, який за твердженням позивача ним було отримано від ТОВ «Саміро Холдінг» позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

Надані позивачем на підтвердження факту отримання товару від ТОВ «Саміро Холдінг» та використання його у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку при взаємовідносинах з ТОВ "Фоззі - Фуд" та ТОВ "Профконсалт Плюс" договори та складені до них первинні документи, а також висновки державної санітарно - епідеміологічної експертизи та карантинні дозволи, не приймаються судом до уваги з огляду на те, що судом не ставиться під сумнів факт здійснення позивачем поставки товару ТОВ "Фоззі - Фуд" та ТОВ "Профконсалт Плюс", у той час, як факт здійснення позивачем зазначеним контрагентам поставки товару отриманого саме від ТОВ «Саміро Холдінг» з зазначених документів наданих суду встановити є неможливим.

Таким чином позивачем не надано достатніх первинних документів, які мали бути складені відповідно до умов договору № 01125 від 05.12.2011 укладеного з ТОВ «Саміро Холдінг», як і не надано доказів на підтвердження здійснення транспортування товару, який за твердженням позивача ним було отримано від ТОВ «Саміро Холдінг» та належних доказів на підтвердження здійснення оплати за такий товар та його використання у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку.

Крім того, суд звертає увагу на те, що договір № 01125 від 05.12.2011 та складені до нього накладні та податкові накладні підписано від імені ТОВ «Саміро Холдінг» ОСОБА_3.

Вироком Деснянського районного суд м. Києва по справі № 754/10893/13-к від 11.07.2013, який набрав законної сили 19.07.2013 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України.

Зазначеним вироком, зокрема, встановлено наступне: "ОСОБА_3 умисно в листопаді 2011 р. придбав суб'єкт підприємницької діяльності (юридичної особи) ТОВ «Саміро Холдінг», зареєстроване на території Київської області, в м. Буча по вул. Тургенєва, 1, з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у наданні послуг іншим суб'єктам підприємницької діяльності з переводу готівкових коштів у готівку шляхом здійснення незаконних фінансово-господарських операцій формування валових витрат та податкового кредиту іншим суб'єктам підприємницької діяльності без фактичного здійснення господарських операцій з продажу (придбання) товарів, виконання робіт, надання послуг.

Крім того, ОСОБА_3 за попередньою змовою групою осіб, з особою, відносно якої зареєстроване кримінальне провадження № 32013110030000095 від 25.06.2013 р., умисно в період з листопада 2011 р. по листопад 2012 р., перебуваючи на території автомобільної стоянки торгівельного комплексу «Район» по вул.Лаврухіна, 4 в м. Києві, повторно підробив офіційні документи, видані від імені ТОВ «Саміро Холдінг», які видаються та посвідчуються підприємством і які надають права та звільняють від обов'язків, з метою використання їх підроблювачем та іншою особою, а саме, кожного місяця підписував документи господарської діяльності ТОВ «Саміро Холдінг», що надають право на формування податкових зобов'язань, складені на паперових носіях невстановленою особою. Після підписання ОСОБА_3 податкових декларацій з податку на прибуток ТОВ «Саміро Холдінг», податкових декларацій з податку на додану вартість вказаного ТОВ та додатків до них, ОСОБА_3 передавав документи невстановленій особі, яка їх видала шляхом надання до державного контролюючого органу - Ірпінській ОДПІ Київської області ДПС по вул. Шевченка, 2-А в м. Ірпінь Київської області.

Також після підписання первинних документів бухгалтерського податкового обліку, документів фінансово-господарської діяльності ТОВ «Саміро Холдінг» ОСОБА_3 передавав ці документи невстановленій особі, тобто збував їх.

Таким чином, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_3 придбав суб»єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) з метою прикриття незаконної діяльності, тобто вчинив фіктивне підприємництво - кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 205 КК України. Крім того, суд вважає доведеним, що ОСОБА_3 підробив документи, що видаються та посвідчуються підприємством, надають права та звільняють від обов'язків, з метою використання їх як підроблювачем, так і іншою особою, та збув такі документи, повторно, за попередньою змовою групою осіб, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 358 КК України."

Відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, вироком Деснянського районного суд м. Києва по справі № 754/10893/13-к від 11.07.2013, який набрав законної сили 19.07.2013 встановлено факт придбання особою, яка підписала від імені ТОВ «Саміро Холдінг» договір № 01125 від 05.12.2011 та складені до нього первинні документи з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у наданні послуг іншим суб'єктам підприємницької діяльності з переводу готівкових коштів у готівку шляхом здійснення незаконних фінансово-господарських операцій формування валових витрат та податкового кредиту іншим суб'єктам підприємницької діяльності без фактичного здійснення господарських операцій з продажу (придбання) товарів, виконання робіт, надання послуг.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що документи підписані ОСОБА_3, не можуть бути належними доказами реальності та товарності господарських відносин між зазначеним підприємством та позивачем, а фінансово - господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Саміро Холдінг» не носять реального характеру.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов