Постанова № 37395529, 18.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

18 лютого 2014 року 08:45 справа №826/20628/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Підприємства з іноземними інвестиціями “МакДональдз Юкрейн Лтд”

до

Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України – Центрального офісу з обслуговування платників податків

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Підприємство з іноземними інвестиціями “МакДональдз Юкрейн Лтд” (далі по тексту – позивач, ПІІ “МакДональдз Юкрейн Лтд”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України – Центрального офісу з обслуговування платників податків (далі по тексту – відповідач, МГУ-ЦО), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 жовтня 2013 року №0000863910.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/20628/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 20 січня 2014 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення МГУ-ЦО від 22 жовтня 2013 року №0000863910 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України ПІІ “МакДональдз Юкрейн Лтд” збільшено суму грошового зобов’язання з орендної плати з юридичних осіб на 914 708,23 грн., в тому числі за основним платежем – 760 276,13 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 154 432,10 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 03 жовтня 2013 року №1181/39-10/23744459 “Про результати позапланової невиїзної перевірки ПІІ “МакДональдз Юкрейн Лтд” (код за ЄДРПОУ 23744453) з питань дотримання вимог чинного законодавства з повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум плати за землю за період з 01.01.11 по 31.08.13” (далі по тексту – Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки зазначено про порушення позивачем підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України та заниження суми податкового зобов’язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на загальну суму 3 043 880,96 грн., у тому числі за 2011 рік – 1 141 455,38 грн., за 2012 рік – 1 141 455,38 грн., за період з 01 січня 2013 року по 31 серпня 2013 року – 760 970,20 грн.

Вказані в Акті перевірки порушення відповідач обґрунтовує наступним: за перевірений період ПІІ “МакДональдз Юкрейн Лтд” на підставі договорів оренди, укладених із Київською міською державною адміністрацією, орендувало земельні ділянки, які знаходяться, зокрема у Солом’янському районі міста Києва на Привокзальній площі, 2, площею 919 кв. м., Севастопольській площі, 1, площею 4210 кв. м. та 528 кв. м. та сплачувало орендну плату згідно умов договорів оренди у розмірі 2 відсотків та 1 відсоток від грошової оцінки землі, відповідно; однак, відповідно до статті 274 та пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати за земельні ділянки не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, тобто 3 відсотки їх грошової оцінки; тому, на думку відповідача, у зв’язку із зміною ставки податку відповідно до закону необхідність сплати земельного податку у розмірі 3 відсотки виникла у позивача з 01 січня 2011 року після введення в дію Податкового кодексу України, незалежно від внесення змін до договорів оренди за ініціативою сторін договору оренди землі.

Позивач не погоджується із висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням-рішенням, оскільки єдиною підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки; розмір орендної плати визначається саме в договорі оренди, інших підстав для нарахування орендної плати та для визначення її розміру законодавством не встановлено; на думку позивача, висновки відповідача суперечать принципу виконання договорів, принципу “закон зворотної сили не має” та презумпції правомірності рішень платника податків; правомірність дій ПІІ “МакДональдз Юкрейн Лтд” підтверджується позицією адміністративних судів всіх інстанцій та Верховного Суду України. Крім того позивач посилається на порушення, допущені відповідачем при призначенні та проведенні позапланової перевірки.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову підтримує висновки Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги ПІІ “МакДональдз Юкрейн Лтд” є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Матеріали справи підтверджують, що 31 травня 2000 року між ПІІ “МакДональдз Юкрейн Лтд” (орендар) та Київською міською державною адміністрацією (орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований за №72-6-00007, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у оренду на 49 років земельну ділянку, місце розташування якої Привокзальна площа, 2 у Залізничному районі міста Києва, розміром 0,0919 га для будівництва та експлуатації ресторану швидкого обслуговування; відповідно до пункту 2.2 договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 2 відсотків від її грошової оцінки.

Згідно податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2011, 2012 та 2013 роки позивач нараховував орендну плату за земельну ділянку, що розташована на Привокзальній площі, 2 у місті Києва, у розмірі 2 відсотків від її грошової оцінки, а саме 33 348,83 грн. за рік.

07 липня 1998 року між ПІІ “МакДональдз Юкрейн Лтд” та Київською міською державною адміністрацією укладено договори на право тимчасового довгострокового користування землею (в тому числі на умовах оренди), що зареєстровані за №72-5-00045 та №72-5-00046, за умовами яких Київська міська державна адміністрація надає, а ПІІ “МакДональдз Юкрейн Лтд” приймає в тимчасове користування земельні ділянки площею 4210 кв. м. під будівництво ресторану швидкого обслуговування “МакДональдз” та 528 кв. м. для влаштування відкритої автостоянки на Севастопольській площі, 1 у Залізничному районі міста Києва; відповідно до пункту 2.1 договорів плата за землю вноситься землекористувачем згідно Закону України “Про плату за землю” у вигляді орендної плати у розмірі 1 відсотку від грошової оцінки земельної ділянки, що орендується.

Згідно податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2011, 2012 та 2013 роки позивач нараховував орендну плату за земельні ділянки, що розташовані на Севастопольській площі, 1 у місті Києва, у розмірі 1 відсоток від їх грошової оцінки, а саме 119 885,43 грн. та 14 329,15 за рік.

Починаючи з 01 січня 2011 року порядок оподаткування земельних ділянок та адміністрування земельного податку і орендної плати за землю визначається розділом ХІІІ “Плата за землю”.

Згідно пунктів 288.1, 288.3 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки; об’єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Відповідно до пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України встановлює, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

У свою чергу, відповідно до пункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Таким чином, річна сума орендної плати за землю за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, не може бути меншою за 3 відсотки.

Аналіз наведених правових норм вказує, що хоча розмір орендної плати й зазначається у договорі оренди, однак, є нормативно врегульованою величиною із визначенням мінімальної та максимальної меж.

За правилами пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Враховуючи викладене, суд погоджується з висновками Акта перевірки та вважає, що у зв’язку зі зміною ставки орендної плати із набранням законної сили Податковим кодексом України ПІІ “МакДональдз Юкрейн Лтд” з 01 січня 2011 року мало самостійно обчислювати суму податку, виходячи зі ставки у розмірі 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до мінімальних обмежень, визначених у підпункті 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, та незалежно від внесення змін до договорів оренди земельної ділянки в частині розміру орендної плати.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 13 червня 2013 року у справі №К/9991/87034/11, від 21 жовтня 2013 року у справі №К/800/10746/13, від 23 жовтня 2013 року у справі №К/9991/15442/12, від 28 жовтня 2013 року у справі №К/9991/61718/12, від 09 грудня 2013 року у справі №К/9991/51082/12.

Суд вважає не прийнятними доводи позивача про визначення розміру орендної плати виключно в договорі оренди за згодою сторін, про принцип обов’язковості виконання договорів, а також посилання на норми Цивільного кодексу України та Закону України “Про оренду землі”.

Так, відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пунктом 3.1 статті 3 Податкового кодексу України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв’язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Як встановлюють пункти 5.1, 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу.

У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Відповідно до пункту 7.3 статті 7 Податкового кодексу України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

За визначенням підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов’язків платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата).

Пункт 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлює, що платник податків зобов’язаний, зокрема сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пунктів 36.1, 36.2 та 36.3 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов’язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов’язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов’язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

У свою чергу виконанням податкового обов’язку, згідно положень пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк.

Такими чином, оскільки орендна плата є загальнодержавним податком, у відносинах оподаткування цим податком з 01 січня 2011 року застосовуються поняття, терміни, правила та положення виключно Податкового кодексу України, а виконанням податкового обов’язку щодо сплати суми орендної плати є сплата орендної плати у розмірах та за правилами, встановленими Податковим кодексом України; при цьому умови договору не можуть встановлювати чи змінювати правила оподаткування податком, а виконання податкового обов’язку не може ставитись в залежність від умов договору.

Не приймаються судом до уваги також доводи позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин принципу “закон зворотної сили не має”, виходячи з наступного.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до пункту 2 Розділу ХІХ “Прикінцеві положення” визнано таким, що втратив чинність з 01 січня 2011 року Закон України “Про плату за землю”, на підставі якого укладені договори оренди та згідно якого позивачем сплачувалась орендна плата.

Суд звертає увагу, що відносини між ПІІ “МакДональдз Юкрейн Лтд” та Київською міською державною адміністрацією щодо оренди земельних ділянок є триваючими, а тому не можна вважати, що норми Податкового кодексу України, зокрема підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288, застосовані на минуле.

Помилковими є посилання позивача на презумпцію правомірності рішень платника податків, оскільки відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України презумпція правомірності рішень платника податку - якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу; між тим, у меж спірних правовідносин суд не вбачає неоднозначного або множинного трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів згідно норм закону.

Безпідставними є посилання позивача на порушення МГУ-ЦО при призначенні та проведенні позапланової перевірки, тому що правомірність будь-яких дій відповідача ПІІ “МакДональдз Юкрейн Лтд” не оскаржує, відтак обставини проведення перевірки позивача не стосуються предмета доказування; крім того, допущення порушень під час проведення перевірки не може бути самосійною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення у разі наявності порушень податкового законодавства.

Що стосується посилань позивача на постанови Верховного Суду України від 11 червня 2013 року у справах №21-443а12 та №21-166а13, суд зауважує, що у відповідності частини першої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов’язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

У той же час, суд звертає увагу, що вказані вище постанови Верховного Суду України прийняті за результатами перегляду судових рішень Вищого адміністративного суду України щодо неоднакового застосування ним норм Законів України “Про оренду землі” та “Про плату за землю”; жодних посилань на норми Податкового кодексу України та їх застосування зазначені постанови Верховного Суду України не містять, а тому не можуть прийматись до уваги як обов’язкові в контексті спірних правовідносин.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПІІ “МакДональдз Юкрейн Лтд” про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення не підтверджуються.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, МГУ-ЦО доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПІІ “МакДональдз Юкрейн Лтд” не підлягає задоволенню.

Частина третя статті 4 Закону України “Про судовий збір” встановлює, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Матеріали справи підтверджують, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 458,80 грн., тобто 10 відсотків розміру ставки судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру.

Відповідно до частин першої-третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, решта суми судового збору у розмірі 90 відсотків розміру ставки судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, а саме 4 129,20 грн. (4 588,00 грн. – 458,80 грн.) має бути стягнута на корить Державного бюджету України з позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Підприємству з іноземними інвестиціями “МакДональдз Юкрейн Лтд” відмовити повністю.

2. Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями “МакДональдз Юкрейн Лтд” (ідентифікаційний код 23744453, 02140, м. Київ, вул. Гришка, буд. 7) на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Печерському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) 90 відсотків суми судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 4 129,20 грн. (чотири тисячі сто двадцять дев’ять гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко