Постанова № 37395518, 17.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

17 лютого 2014 року 10:06 справа №826/20537/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рабен"доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києвіпроскасування податкових повідомлень-рішеньОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рабен" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Рабен") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі від 29 серпня 2013 року №0004692220 та №00046702220.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2013 року відкрито провадження у справі №826/20537/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 23 січня 2014 року, представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 23 січня 2014 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 29 серпня 2013 року №00046702220 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "Рабен" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 625 386,00 грн., в тому числі за основним платежем - 500 309,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 125 077,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 29 серпня 2013 року №0004692220 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України ТОВ "Рабен" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 684 753,00 грн., в тому числі за основним платежем - 547 802,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 136 951,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 13 серпня 2013 року №476/26-53-22-01-15/32306522 "Про результати виїзної планової перевірки ТОВ "Рабен" (код ЄДРПОУ 32306522) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.12 по 31.12.12" (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 521 700,00 грн., у тому числі по періодам: за січень 2012 року на 20 162,00 грн., за лютий 2012 року на 64 602,00 грн., за березень 2012 року на 100 153,00 грн., за квітень 2012 року на 72 028,00 грн., за травень 2012 року на 92 764,00 грн., за червень 2012 року на 47 279,00 грн., за липень 2012 року на 27 353,00 грн., за серпень 2012 року на 27 119,00 грн., за вересень 2012 року на 6 336,00 грн., за жовтень 2012 року на 6 251,00 грн., за листопад 2012 року на 17 084,00 грн., за грудень 2012 року на 40 569,00 грн.; пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 570 262,00 грн., у тому числі: за І квартал 2012 року на 194 162,00 грн., за ІІ квартал 2012 року на 222 675,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року на 64 759,00 грн., за ІV квартал 2012 року на 88 666,00 грн.

Вказані в Акті перевірки порушення відповідач обґрунтовує наступним: за даними актів перевірки та актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача - ПП "Фірма "Сокіл і К", ТОВ "Транс Бізнес Лайн", ПП "Валга", ПП "ВКФ "Екопостач", ТОВ "Пентакль", ТОВ "Гратус", ПП "Автоінвест", ТОВ "Транспорт-Експрес", ТОВ "Лігран", ФО-П ОСОБА_1, ТОВ "Екватор-Експрес", ТОВ "Ангстрем Континенталь", встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій вказаними підприємствами по ланцюгах постачання та порушення вимог Податкового кодексу України.

Наведена інформація, на думку відповідача, виключає можливість ТОВ "Рабен" формувати витрати та податковий кредит з податку на додану вартість по спірним господарським операціям.

Позивач вважає протиправними спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки господарські операції з ПП "Фірма "Сокіл і К", ТОВ "Транс Бізнес Лайн", ПП "Валга", ПП "ВКФ "Екопостач", ТОВ "Пентакль", ТОВ "Гратус", ПП "Автоінвест", ТОВ "Транспорт-Експрес", ТОВ "Лігран", ФО-П ОСОБА_1, ТОВ "Екватор-Експрес" та ТОВ "Ангстрем Континенталь" підтверджені первинними документами та податковими накладними, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а ТОВ "Рабен" дотримано передбачені умови для формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідач письмового заперечення проти позову до суду не надав.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги ТОВ "Рабен" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 зазначив, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Рабен" та ПП "Фірма "Сокіл і К", ТОВ "Транс Бізнес Лайн", ПП "Валга", ПП "ВКФ "Екопостач", ТОВ "Пентакль", ТОВ "Гратус", ПП "Автоінвест", ТОВ "Транспорт-Експрес", ТОВ "Лігран", ФО-П ОСОБА_1, ТОВ "Екватор-Експрес", ТОВ "Ангстрем Континенталь", мету придбання та обставини використання придбаного товару (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ "Рабен" (експедитор) та ПП "Фірма "Сокіл і К" (перевізник) укладено договір транспортного перевезення від 30 березня 2011 року №Д48, відповідно до умов якого експедитор доручає, а перевізник бере на себе зобов'язання щодо забезпечення доставки вантажів, в тому числі у зворотній тарі автомобільним транспортом по території України.

Згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) ПП "Фірма "Сокіл і К" надало позивачу транспортні послуги та виписало податкові накладні, датовані січнем, травнем, вереснем 2012 року, на загальну суму 94 004,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 15 667,33 грн.

02 січня 2012 року між ТОВ "Рабен" (експедитор) та ПП "ВКФ "Екопостач" (перевізник) укладено договір транспортного перевезення №ДН23, відповідно до умов якого, експедитор доручає, а перевізник бере на себе зобов'язання щодо забезпечення доставки вантажів, в тому числі у зворотній тарі автомобільним транспортом по території України.

Як свідчать, наявні в матеріалах справи акти виконаних робіт, датовані січнем - лютим 2012 року, ПП "ВКФ "Екопостач" надало позивачу транспортні послуги та виписало податкові накладні на загальну суму 274 266,11 грн., у тому числі податок на додану вартість - 45 711,02 грн.

За умовами договору транспортного перевезення від 04 вересня 2012 року №ДН41, укладеного між позивачем (експедитор) та ТОВ "Пентакль" (перевізник), експедитор доручає, а перевізник бере на себе зобов'язання щодо забезпечення доставки вантажів, в тому числі у зворотній тарі автомобільним транспортом по території України.

Згідно акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23 листопада 2012 року №71 ТОВ "Пентакль" надало позивачу автотранспортні послуги та виписало податкову накладну від 23 листопада 2012 року №71, на суму 21 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 3 500,00 грн.

Відповідно до договору транспортного перевезення від 01 березня 2011 року №ОД003, укладеного між ТОВ "Рабен" (експедитор) та ТОВ "Гратус" (перевізник), експедитор доручає, а перевізник бере на себе зобов'язання щодо забезпечення доставки вантажів, в тому числі у зворотній тарі автомобільним транспортом по території України.

Акти надання послуг, датовані січнем - липнем 2012 року підтверджують, що ТОВ "Гратус" надало позивачу транспортно-експедиторські послуги та виписало податкові накладні, на загальну суму 599 938,86 грн., у тому числі податок на додану вартість - 99 989,81 грн.

За умовами договору транспортного перевезення від 01 січня 2012 року №ПО203, укладеного між позивачем (експедитор) та ТОВ "Авто Інвест" (перевізник), експедитор доручає, а перевізник бере на себе зобов'язання щодо забезпечення доставки вантажів, в тому числі у зворотній тарі автомобільним транспортом по території України.

Згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), датовані лютим - червнем 2012 року ТОВ "Авто Інвест" надало позивачу транспортно-експедиційні послуги та виписало податкові накладні, на загальну суму 727 991,11 грн., у тому числі податок на додану вартість - 121 331,85 грн.

01 грудня 2011 року між ТОВ "Рабен" (експедитор) та ТОВ "Транспорт-Експрес" (перевізник) укладено договір транспортного перевезення №ПО198, відповідно до умов якого, експедитор доручає, а перевізник бере на себе зобов'язання щодо забезпечення доставки вантажів, в тому числі у зворотній тарі автомобільним транспортом по території України.

Актами надання послуг, датованими січнем - квітнем 2012 року підтверджується, що ТОВ "Транспорт-Експрес" надано позивачу транспортні послуги та виписано податкові накладні, на загальну суму 510 923,12 грн., у тому числі податок на додану вартість - 85 153,85 грн.

Згідно заявки-договору від 28 серпня 2012 року, укладеної між ТОВ "Рабен" (замовник) та ТОВ "Лігран" (перевізник), замовник доручає, а перевізник бере на себе зобов'язання щодо забезпечення доставки вантажів, в тому числі у зворотній тарі автомобільним транспортом по території України.

Відповідно до акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29 серпня 2012 року №3058 ТОВ "Лігран" надало позивачу послуги з перевезення вантажу та виписало податкову накладну від 29 серпня 2012 року №1473, на суму 5 200,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 866,67 грн.

Як свідчить зміст заявки-договору від 28 листопада 2012 року №28/11/3 та акта здачі-прийняття виконаних робіт (послуг) від 29 листопада 2012 року №КУ-0004153, ФО-П ОСОБА_1 надано ТОВ "Рабен" транспортно-експедиційні послуги та виписано податкову накладну від 29 листопада 2012 року №304, на суму 2 200,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 366,67 грн.

02 липня 2012 року між ТОВ "Рабен" (експедитор) та ТОВ "Екватор-Експрес" (перевізник) укладено договір транспортного перевезення №ПО226, відповідно до умов якого, експедитор доручає, а перевізник бере на себе зобов'язання щодо забезпечення доставки вантажів, в тому числі у зворотній тарі автомобільним транспортом по території України.

Згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), які датовані травнем - груднем 2012 року ТОВ "Екватор-Експрес" надало позивачу транспортні, транспортно-експедиційні послуги та виписало податкові накладні, на загальну суму 424 400,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 70 733,33 грн.

За умовами заявки-договору від 13 червня 2012 року, укладеного між позивачем (замовник) та ТОВ "Ангстрем Континенталь" (перевізник), замовник доручає, а перевізник бере на себе зобов'язання щодо забезпечення доставки вантажів, автомобільним транспортом по території України.

Акт прийняття-здачі виконаних робіт від 13 червня 2012 року №1870 підтверджує, що ТОВ "Ангстрем Континенталь" надало позивачу транспортні послуги та виписало податкову накладну від 13 червня 2012 року №56 на суму 1 400,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 233,34 грн.

Згідно договору транспортного перевезення від 01 листопада 2012 року №Д446, укладеного між ТОВ "Рабен" (експедитор) та ТОВ "Транс Бізнес Лайн" (перевізник), експедитор доручає, а перевізник бере на себе зобов'язання щодо забезпечення доставки вантажів, в тому числі у зворотній тарі автомобільним транспортом по території України.

На підставі актів виконаних робіт, датованих листопадам - груднем 2012 року, судом встановлено, що ТОВ "Транс Бізнес Лайн" надало позивачу транспортні послуги та виписало податкові накладні на загальну суму - 163 717,08 грн., у тому числі податок на додану вартість - 27 286,18 грн.

Відповідно до умов договору від 01 березня 2012 року №Д436, укладеного між ТОВ "Рабен" (експедитор) та ПП "Валга" (перевізник), експедитор доручає, а перевізник бере на себе зобов'язання щодо забезпечення доставки вантажів, в тому числі у зворотній тарі автомобільним транспортом по території України.

Виконання вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт, датованих березнем - квітнем 2012 року, відповідно до яких ПП "Валга" надало ТОВ "Рабен" транспортні послуги; ПП "Валга" виписало позивачу податкові накладні на загальну суму - 356 912,04 грн., у тому числі податок на додану вартість - 59 485,34 грн.

Докази на підтвердження оплати за виконані роботи та надані послуги в матеріалах справи відсутні.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Позивач зазначив, що транспортні послуги придбано з метою перевезення вантажу на замовлення клієнтів ТОВ "Рабен", з якими підписані відповідні договори на зберігання та транспортування товарів.

При цьому, суд звертає увагу на те, що жодних доказів на підтвердження зазначеного та відповідно використання придбаних транспортних послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивач до суду не надав.

Так, наприклад в матеріалах справи відсутні договори, укладені між позивачем та клієнтами, на які посилається позивач, чи будь-які інші докази на підтвердження мети придбання транспортних послуг, а тому у суду відсутня можливість встановити з якою метою та на виконання яких саме замовлень клієнтів позивач залучив ПП "Фірма "Сокіл і К", ТОВ "Транс Бізнес Лайн", ПП "Валга", ПП "ВКФ "Екопостач", ТОВ "Пентакль", ТОВ "Гратус", ПП "Автоінвест", ТОВ "Транспорт-Експрес", ТОВ "Лігран", ФО-П ОСОБА_1, ТОВ "Екватор-Експрес" та ТОВ "Ангстрем Континенталь", а також відсутні докази на підтвердження неможливості самостійного виконання позивачем зобов'язань перед замовниками транспортних послуг.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій позивач надав суду товарно-транспортні накладні, зведену інформацію про здійснені перевезення на користь ТОВ "Рабен", такими контрагентами як: ТОВ "Пентакль", ТОВ "Гратус", ПП "Автоінвест" та ТОВ "Екватор-Експрес", однак зазначений у них перелік маршрутів та підприємств, які вказані в якості клієнтів-замовників, не підтверджує перевезення вантажу контрагентами позивача цим підприємствам.

Не містять доказової інформації також надані позивачем товарно-транспортні накладні, оскільки вони не містять інформації про залучення ТОВ "Транс Бізнес Лайн", ПП "Валга", ПП "ВКФ "Екопостач", ТОВ "Пентакль", ТОВ "Гратус", ПП "Автоінвест", ТОВ "Транспорт-Експрес", ТОВ "Лігран", ФО-П ОСОБА_1, ТОВ "Екватор-Експрес" та ТОВ "Ангстрем Континенталь" для здійснення перевезень вантажу, тобто не дають можливості суду ідентифікувати участь вказаних контрагентів у виконанні цих перевезень.

Враховуючи те, що позивачем не надано документів на підтвердження використання в межах своєї господарської діяльності придбаних в межах спірних господарських операцій транспортних послуг, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що здійснені ним господарські операції з вказаними контрагентами носять реальний характер, а придбані послуги використано в межах господарської діяльності позивача, чи придбано з такою метою.

Таким чином, з огляду на недоведеність мети використання придбаних товарів та послуг у господарській діяльності ТОВ "Рабен", суд вважає, що висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є наявність податкових накладних, їх відповідність порядку заповнення та мета подальшого використання придбаних товарів/послуг (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому формальна наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевірений період в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ПП "Фірма "Сокіл і К", ТОВ "Транс Бізнес Лайн", ПП "Валга", ПП "ВКФ "Екопостач", ТОВ "Пентакль", ТОВ "Гратус", ПП "Автоінвест", ТОВ "Транспорт-Експрес", ТОВ "Лігран", ФО-П ОСОБА_1, ТОВ "Екватор-Експрес" та ТОВ "Ангстрем Континенталь", у зв'язку з придбанням транспортних послуг.

При дослідженні питання щодо заниження податку на прибуток судом не встановлено пов'язаності придбаних послуг з господарською діяльністю позивача.

Наведені обставини, на думку суду, виключають можливість віднесення до складу податкового кредиту позивача відповідної суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Фірма "Сокіл і К", ТОВ "Транс Бізнес Лайн", ПП "Валга", ПП "ВКФ "Екопостач", ТОВ "Пентакль", ТОВ "Гратус", ПП "Автоінвест", ТОВ "Транспорт-Експрес", ТОВ "Лігран", ФО-П ОСОБА_1, ТОВ "Екватор-Експрес" та ТОВ "Ангстрем Континенталь".

Враховуючи не доведеність мети придбання послуг у межах господарської діяльності, суд вважає, що висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є правомірним.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Рабен" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 серпня 2013 року №0004692220 та №00046702220 нормативно та документально не підтверджуються.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Дніпровському районі доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Рабен" не підлягає задоволенню.

Частина третя статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлює, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Матеріали справи підтверджують, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 458,80 грн.

Відповідно до частин першої-третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, решта суми судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, а саме 4 129,20 грн. (4 588,00 грн. - 458,80 грн.) має бути стягнута на корить Державного бюджету України з позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Рабен" відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен" (код ЄДРПОУ 32306522, 02090, м. Київ, вул. Сосюри, буд. 6) на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Печерському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) решту суми судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 4 129,20 грн. (чотири тисячі сто двадцять дев'ять гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко