Ухвала суду № 37390842, 24.02.2014, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/10402/13-а

24.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу № 801/10402/13-а за апеляційними скаргами Комунального підприємства "Столиця" та Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 12.12.2013

за позовом Комунального підприємства "Столиця" (пр-т. Кірова, буд.52, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (вул. Мати Залки, буд.1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від12.12.2013 адміністративний позов Комунального підприємства "Столиця" задоволено частково: Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Респубілки Крим Державної податкової служби від 13.03.2013 № 0004921502 в частині нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 8333,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 2083,25 грн., в іншій частині позовних вимог-відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням суду, Комунальне підприємство "Столиця" звернулося з апеляційною скаргою, в якій ставиться питання про скасування рішення суду в частині незадоволення позовних вимог щодо нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 4500,00грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 1125,00грн.

Також Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.12.2013 в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.03.2013 № 0004921502 про нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 8333,00грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 2083,25грн. та прийняти рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційні скарги мотивовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.

Правом на участь у судовому засіданні сторони не скористались. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку статей 195, пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Комунальне підприємство "Столиця" (далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0004921502 від 13.03.2013 про нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16041,25 грн., у тому числі: основний платіж- 12833,00 грн. та штрафні санкції-3208,25 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8333,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 2083,25 грн. згідно спірному податковому повідомленню-рішенню №0004921502 від 13.03.2013.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 13.03.2013 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004921502 про збільшення позивачу грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 12833,00 грн. та застосовані фінансові санкції у розмірі 3208,25 грн.

Передумовою збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість став акт від 27.02.2013 № 1228/15.2/35174539 позапланової документальної перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з: Фірмою "Капітель Плюс", КП "Альянс" та БВП "Строитель Плюс" за період з 01.12.2010 по 21.02.2012.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: пункту 5.1., підпункту 5.2.1, пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну сум 16041,00 грн. по взаємовідносинам з наступними контрагентами:БВП "Строитель-плюс", Фірма "Капітель плюс", КП "Альянс"; підпункт 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункт 7.4.1, підпункт 7.4.5 пункту 7.4, підпункт 7.7.1 пункту7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту у сумі 12833,00 грн. по взаємовідносинам з наступними контрагентами:БВП "Строитель-плюс", Фірма "Капітель плюс", КП "Альянс".

На час проведення позивачем господарської діяльності у 2010 року платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України "Про податок на додану вартість".

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість був визначений у статті 7 вказаного Закону.

Згідно підпункту 7.3.1. пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважалась дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

У підпункті 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" було зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Не підлягали включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5. пункту 7.5 статті 7 Закону).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( підпункт 7.5.1. пункту 7.5 статті 7 Закону).

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягала сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (підпункт7.7.2 пункту 7 статті 7 Закону).

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що позивач у грудні 2010 року перерахував Фірмі "Капітель плюс" 27000,00 грн. в якості оплати вартості наданих юридичних послуг, відповідно до укладеного 11.01.2010 між ними договору №942 про надання послуг по юридичному обслуговуванню. В якості доказів надання цих послуг позивачем надано податкову накладну № 2511 від 20.12.2010 на загальну суму 27000,00 грн. та акт прийомки робіт по договору №942 від 11.01.2010.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги позивача щодо обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, перерахованих позивачем в перевіряємий період Фірмі "Капітель Плюс" при здійсненні розрахунків за юридичні послуги під час розробки штатного розкладу, розробки калькуляції по наданню геодезичних послуг, розробки договорів тощо, оскільки копії податкової накладної № 2511 від 20.12.2010 на загальну суму 27000,00 грн. та акту прийомки робіт по договору № 942 від 11.01.2010 не можуть бути згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними доказами виконання Фірмою "Капітель Плюс" умов договору про наданню юридичних послуг № 942 від 11.01.2010.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання протиправними та скасуванню податкового повідомлення-рішення відповідача від 13.03.2013 № 0004921502 щодо нарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій за результатами перевірки обгрунтованності формування податкового кредиту по подаику на додану вартість по договору про надання юридичних послуг № 942 від 11.01.2010,укладеному з Фірмою "Капітель Плюс", в частині нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 4500,00грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 1125,00 грн.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що між позивачем та КП "Альянс" 15.01.2010 укладено договір № 2118 про розмноження, комплектацію, палітурні роботи документації. Згідно підпункту 1.1. пункту 1 вказаного договору КП "Альянс" бере на себе роботи по розмноженню, комплектації та палітурці документації, яка надається позивачем та здає у відповідні строки комплекс робі.

Згідно матеріалів справи за договором № 1532 від 11.01.2010 (укладеному між позивачем та БВП "Строитель-плюс") БВП "Строитель-плюс" бере на себе послуги по наданню автотранспорту для виробничих потреб підприємства позивача.

Неспроможними визнаються доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивач у перевіряємий період безпідставно зависив податковий кредит по взаємовідносинам з наступними контрагентами:БВП "Строитель-плюс", КП "Альянс" через наступне.

Поза увагою заявника апеляційної скарги відповідача залишено факт виконання контрагентом - КП "Альянс", укладеного з позивачем договору № 2118 від 15.01.2010, докази оплати вартості виконаних робіт (у тому числі перерахування податку на додану вартість), що підтверджується податковою накладною № 4772 від 23.12.2010 на загальну суму 26000,00 грн., актом приймання виконаних робіт № 2118 від 15.01.2010.

Також заявником апеляційної скарги відповідача не враховано, що БВП "Строитель-плюс" виконало умови договору № 1532 від 11.01.2010, а позивач в свою чергу, прийняв та сплатив вартість виконаних робіт (наданих послуг), у тому числі перерахував податок на додану вартість, що підтверджується податковою накладною № 8048 від 21.12.2010 на суму 24000,00 грн., актом прийняття робіт по договору № 1532 від 11.01.2010.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, зокрема, відповідачем не надано доказів неотримання позивачем товарів (послуг) у вказаних контрагентів:КП"Альянс", БВП "Строитель-плюс", а надані позивачем письмові пояснення, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо належного підтвердження позивачем фактів виконання контрагентами:КП «Альянс», БВП "Строитель-плюс" договорів № 2118 від 15.01.2010та № 1532 від 11.01.2010 та правомірності віднесення сплаченої вартості цього товару (послуг) до складу валових витрат платника податків, внаслідок чого висновки податкового органу щодо взаємовідносин з: КП "Альянс", БВП "Строитель-плюс", викладені в акті перевірки №№ 1228/15.2/35174539 від 27.02.2013,не відповідають дійсним обставинам справи.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим щодо збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість згідно спірному податковому повідомленню-рішенню від 13.03.2013 № 0004921502, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про неправомірність дій відповідача щодо збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8333,00грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 2083,25 грн. згідно спірному податковому повідомленню-рішенню від 13.03.2013 № 0004921502.

Апеляційні скарги не містять доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційних скарг щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні заявниками апеляційних скарг наведених правових норм.

Враховуючи те, що посилання заявників апеляційних скарг в апеляційних скаргах на порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а судове рішення - підлягає залишенню без змін.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційних скаргах.

Керуючись статтями 195, 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Комунального підприємства "Столиця" та Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.12.2013 у справі № 801/10402/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко