Ухвала суду № 37390682, 20.02.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2014 року Справа № 876/13715/13 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Кухтея Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної митної служби України, Львівської митниці Міндоходів України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 25.07.2013 року звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної митної служби України, Львівської митниці Міндоходів в якому, уточнивши позовні вимоги, просив стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням працівника з 25 квітня 2008 року по 15 листопада 2011 року у розмірі 91 422,21 грн. та середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою виконання рішення суду про поновлення незаконно звільненого працівника з 16 листопада 2011 року по 12 червня 2013 року у розмірі 39 931,54 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з Львівської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням працівника з 25 квітня 2008 року по 15 листопада 2011 року у розмірі 91 422 (дев'яносто одна тисяча чотириста двадцять дві) грн. 21 коп. Стягнуто з Львівської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою виконання рішення суду про поновлення незаконно звільненого працівника з 16 листопада 2011 року по 12 червня 2013 року у розмірі 39931 (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто три) грн. 54 коп.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Львівська митниця Міндоходів оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апелянт зазначає, що під час розгляду справи про поновлення позивача на роботі ним не ставились вимоги про стягнення з Львівської митниці середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а суд не виходив за межі вказаних в позовній заяві позовних вимог та не розглядав питання щодо стягнення з Львівської митниці середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тому цим позовом пропустив строк звернення до суду. Крім цього апелянт вважає, що законодавством не передбачено можливості стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за окремим позовом.

При апеляційному розгляді представник позивача вимоги апеляційної скарги заперечив і вважає ухвалене рішення законним і обгрунтованим.

Інші учасники судового розгляду не з»явилися, що не перешкоджає розгляду справи у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що всупереч вимогам закону, відповідач не надав суду належних доказів в обґрунтування не виконання рішення суду про негайне невиконання постанови суду про поновлення позивача на посаді.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, так як він відповідає правильно встановленим обставинам справи та нормам чинного законодавства.

З матеріалів справи видно, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.02.2009 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Держмитслужби України за участю третьої особи Львівської митниці про визнання протиправним наказу Держмитслужби України від 25.04.08 року № 693-к задоволено, наказ Держмитслужби України від 25.04.08 № 693- к скасовано в частині звільнення ОСОБА_2 з посади старшого інспектора сектору митного оформлення № 3 відділу митного оформлення митного поста «Краковець» Західної регіональної митниці у зв'язку з ліквідацією цієї ж митниці 30.04.2008 року відповідно до п. 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, зобов'язано Голову Державної митної служби України поновити ОСОБА_2 на аналогічній посаді у Львівській митниці. Постанова суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_2 допущена до негайного виконання.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2009 року у справі № 7864/09/9104 апеляційні скарги Львівської митниці та Держмитслужби України задоволено, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.02.2009 року у справі № 2а-30/08-1370 скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_2 до Держмитслужби України за участю третьої особи Львівської митниці про часткове скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі відмовлено в повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.11.2011 року у справі № К- 30845/09 постанову суду апеляційної інстанції від 15.06.2009р. - скасовано, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.02.2009р. - залишено в силі.

З наказу Державної митної служби України від 12.06.2013 року № 1012-к видно, що ОСОБА_2 поновлено на посаді в митних органах України з 25.04.2008 року лише 12.06.2013 року.

Згідно з п.2 ч.2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, іі проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» суди повинні мати на увазі, що позовна вимога публічних службовців про стягнення заробітної плати (грошового утримання) за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи у зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, у тому числі в разі, коли її заявлено окремо від вимоги про поновлення на роботі, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки стосується проходження особою публічної служби.

Частина 2 ст. 233 КЗпП України передбачає, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Частиною 2 ст.235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч.1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати»( надалі Порядку), середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують дню звільнення працівника з роботи.

При цьому, згідно з п.5 наведеного вище Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середнього динна) заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної та розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді ( абз. 2 п.8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства ( абз.З п.8 Порядку).

Як видно з довідки відповідача №5/13-92 від 09.08.2013 рок та розрахунку, проведеного судом першої інстанції, середній заробіток за час вимушеного прогулу: у зв'язку з незаконним звільненням з 25 квітня 2008 року по 15 листопада 2011 року у розмірі 91 422,21 грн. та у зв'язку з затримкою виконання рішення суду про поновлення незаконно звільненого працівника з 16 листопада 2011 року по 12 червня 2013 року у розмірі 39 931,54 грн. обчислено правильно.

Посилання апелянта на пропуск строку звернення до суду та неможливість розгляду питання стягнення заробітної плати окремо від вимог про поновлення на роботі є необґрунтованими, так як не відповідають вказаним вище нормам.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і така задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року у справі №813/5825/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

Р.В. Кухтей

Ухвала у повному обсязі складена 25.02.2014 року.