Постанова № 37390680, 25.02.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2014 р. № 820/2108/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Заічко О.В.,

при секретарі судового засідання Демченко В.В.,

за участю:

представника позивача - Гаврилюка В.М.,

представника відповідача - Коваленко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "С-Транс" з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Зміївському районі ГУ Міндоходів у Харківській області: від 19.11.2013 року № 0000922200 на загальну суму 2760,00 грн.; від 19.11.2013 року № 0000932200 на загальну суму 45400,00 грн.

Позивач вважає, що вказані рішення були прийняті відповідачем з порушенням вимог діючого законодавства України, є протиправними та підлягають скасуванню. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ДПІ допущені грубі порушення Податкового кодексу України при визначенні сум штрафів донарахованих за наслідками перевірки, оскільки підставою для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ФОРГАНГ ГМБХ» став акт ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя № 839/2221/37359385 від 03.09.2012р., яким не встановлено факту реального здійснення господарських операцій контрагентом позивача у листопаді 2011 року. Отже, на думку позивача, висновки акту перевірки ДПІ у Зміївському районі №790/22/25466691 від 07.11.2013р базуються виключно на припущеннях викладених в акті перевірки ТОВ «ФОРГАНГ ГМБХ», отриманих з ДПІ іншої області. Крім того, позивач зазначив, що господарські операції підтверджуються первинними документами, що відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.1, 2.2., 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом міністерства фінансів Украйни від 24 травня 1995р. №88, підписані сторонами та скріплені печатками у відповідності до вимог п.2.4. Положення №88.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області, з поданим позовом не погодився. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що в ході перевірки ТОВ "С -Транс" виявлені порушення податкового законодавства, які призвели до заниження податку на додану вартість, а також неправомірного формування податкового кредиту з ПДВ.

Представник відповідача в обґрунтування своєї позиції, зокрема, зазначив, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Натомість, в ході дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій позивача, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, з урахуванням акту перевірки контрагенту, не підтверджено факту реального вчинення господарських операцій по придбанню товару, а також їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, тому висновки, викладені в акті перевірки №790/22/25466691 від 07.11.2013р. про відсутність об'єкту оподаткування та заниження належних до сплати в бюджет податків, є обґрунтованими.

За таких обставин відповідач вважає вимоги позову необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а завданням адміністративного судочинства України згідно з ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і неухильне дотримання судом вимог даної норми процесуального закону є обов'язковими в кожній адміністративній справі, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі документів.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що фахівцями відповідача на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України прийнято наказ №205 від 29.10.2013р., згідно яких проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "С-Транс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Форгант ГМБХ» за період листопад 2011 рік, за результатами якої складено акт перевірки №790/22/25466691 від 07.11.2013 року (а.с. 13-27).

Висновками зазначеної перевірки встановлена відсутність факту реального вчинення господарських операцій у ТОВ «С- Транс» по придбанню ємкостей у ТОВ «ФОРГАНГ ГМБХ» у листопаді 2011 року.

Перевіркою також встановлено відсутність об'єкта оподаткування при придбанні ємкостей у ТОВ «ФОРГАНГ ГМБХ» : згідно Акту перевірки у всього на суму 20000 грн. у т.ч. по загальній податковій декларації з ПДВ у сумі 1840,00грн., по податковій декларації з ПДВ (переробного підприємства) у сумі 18160грн., чим порушені вимоги ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-ІУ, із змінами та доповненнями.

За наслідками перевірки керівником ДПІ у Зміївському районі були прийняті податкові повідомлення - рішення: від 19.11.2013 року №0000922200 на загальну суму 2760,00 грн.; від 19.11.2013 року №0000932200 на загальну суму 45400,00 грн.

Як встановлено під час розгляду справи, підставою для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ФОРГАНГ ГМБХ» став акт ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя № 839/2221/37359385 від 03.09.2012р., яким не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ « Форганг ГМБХ» за листопад 2011р.

Перевіряючи правомірність висновків, викладених податковим органом в акті перевірки, та прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у ході розгляду справи позивач (покупець) уклав з ТОВ "ФоргангГМБХ" (постачальник) договір купівлі-продажу від 08.11.2011 року за № 81 (а.с. 35-36).

Відповідно до зазначеного договору купівлі-продажу № 81 від 08.11.2011р. ТОВ «С- Транс» придбало у ТОВ «ФОРГАНГ ГМБХ» - 2 ємності Я1-ОСВ-4 (далі ємності), які були доставлені автомобілем Покупця, Scania, номер держреєстрації АХ 84-78СІ, яким підприємство позивача користується на підставі договору оренди від 22.07.2011 (а.с. 38-41).

На підтвердження перевезення зазначених ємностей виписувався подорожній лист №084567 за 11-12 грудня 2011р. (а.с. 33), відповідно до якого в м. Дніпропетровськ було доставлено молочну продукцію, яку виробляє ТОВ «С- Транс», в зворотному напрямку на підприємство, від ТОВ «ФОРГАНГ ГМБХ», було доставлено ємності. Товар супроводжували первинні документи бухгалтерського та податкового обліку:

- видаткова накладна від 12.12.2011р за №12127690083 (а.с. 31);

- податкова накладна від 29.11.2011р за №127 (а.с. 30).

На підставі договору ТОВ «С-Транс» 29.11.11р. сплатило рахунок-фактуру №25117690088 від 25.11.11р., що підтверджується платіжним дорученням № 1949 (а.с. 34).

Отримані ємності було оприбутковано як основні засоби. Ці ємності, відносяться до технологічного обладнання харчової промисловості і призначені для участі в технологічному циклі виробництва молочних продуктів, були встановлені та введені в експлуатацію 12 грудня 2011 року, на дільниці нормалізації молока і по цей день знаходяться на цій дільниці і використовується для виробництва молочних продуктів, що є основним видом діяльності ТОВ «С- Транс».

Наявність цього обладнання на підприємстві, виконання умов про оплату поставленого обладнання прямо свідчить про реальність здійснення господарської операції по договору купівлі-продажу №81 від 08.11.2011р. по придбанню ємностей Я1-ОСВ-4.

Судом з'ясовано, що ТОВ «С- Транс» надало для перевірки всі належним чином оформлені документи по взаємовідносинам з ТОВ «ФОРГАНГ ГМБХ». Також слід зазначити, що ТОВ «С- Транс» є діючим переробним підприємством, яке має у власності, нерухомість і необхідне обладнання для переробки молока. Відповідно товар -обладнання, які були придбані у вищезазначеному підприємстві були застосовані у виробничій діяльності нашого підприємства і знаходяться на території заводу де можливо і пересвідчитися у їх наявності, чого працівниками ДПІ не було зроблено.

Суд зазначає, що з 01.01.2011 року порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений ПК України.

Відповідно до підпункту а) пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункти 201.6, 201.7 статті 201 ПК України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм права, суд дійшов висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен отримати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Податковим органом не виявлено будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту або податкових зобов'язань з ПДВ, не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, як-безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій.

Висновок відповідача про заниження ТОВ "С-Транс" податку на додану вартість всього на суму 20000,00 грн., у тому числі по загальній податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року в сумі 1840 грн., по податковій декларації з податку на додану вартість (переробного підприємства) за листопад 2011 року в сумі 18160 грн.

Суд вважає необґрунтованими дані доводи податкового органу, виходячи з наступного.

У відповідності до пункту 201.10 статті 200 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд зазначає, що загальні правила щодо дати виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту містяться у пункті 198.2 статті 198 ПК України, згідно із яким такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом вказаної норми, із датами списання коштів або отримання товарів/послуг пов'язується право платника податку на податковий кредит, проте це право не обмежується звітним податковим періодом, в якому виписані податкові накладні та платник податку приймає самостійне рішення про реалізацію свого права на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення такого права на податковий кредит.

Такий висновок можна зробити на підставі аналізу положень абзаців 1-3 пункту 198.6 статті 198 ПК України, згідно із якими не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, чинним законодавством не встановлено зв'язок між датою складення податкової накладної та датою її отримання, натомість чітко передбачено, що право на податковий кредит виникає з дати отримання податкової накладної.

Крім того, абзацом 3 пункту 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу положень розділу V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що податкова накладна, заповнена без порушень порядку її заповнення та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені строки, дає право на включення зазначених в ній сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту покупця у тому податковому періоді, в якому відбулася перша з подій, визначених пунктом 198.2 статті 198 Кодексу, у разі отримання її у такому звітному періоді. В разі отримання податкової накладної із запізненням в інших податкових періодах право на включення сум ПДВ, зазначених в ній, до податкового кредиту виникає у покупця в тому податковому періоді, в якому податкова накладна була отримана покупцем, з урахуванням того, що зазначене право зберігається за ним протягом 365 днів з дати виписки такої податкової накладної.

За приписами пунктів 201.14, 201.15 статті 201 ПК України платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Отже, зазначеними нормами Податкового кодексу України передбачено, що в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних відображується, зокрема, й дата отримання платником податків відповідної податкової накладної.

Крім цього, наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1002 "Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення" (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 у за № 1402/18697) затверджено форму Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, в якій передбачено, що в реєстрі відображається дата виписки та дата отримання податкових накладних в окремих рядках реєстру.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що позивач за датою отримання податкових накладних, вказаних у акті перевірки, вніс всі передбачені законодавством відомості, зокрема, й відомості щодо дати отримання податкових накладних та згідно вказаних відомостей сформував податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Форганг ГМБХ" в податковій декларації за листопад 2011 року.

Суд зазначає, що податковим органом під час здійснення висновків перевірки не враховано, що ТОВ «С-Транс» має фізичні, технічні та технологічні можливості, щодо здійснення виробничої діяльності та використання придбаних товарів для виробництва різноманітної молочної продукції зокрема: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, приміщень для зберігання товарів тощо, можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності товару що виробляється підприємством на ринку, наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Статутний капітал ТОВ «С-Транс» станом на день складання акту перевірки становив 7178,1 тис. грн. ТОВ «С-Транс» використовувало у своїй діяльності офісні, виробничі, складські приміщення, що розташовані за адресою: м. Зміїв, вул. Таранівське шосе, 5 (свідоцтво про право власності від 23.04.12 №2 САЕ 289366). За цією адресою розташоване виробництво по переробці молока та молочної продукції. Вид діяльності ТОВ «С-Транс» згідно КВЕД 10.51 - виробництво молочної продукції. Середньооблікова чисельність працюючих на підприємстві у листопаді 2013 року (період за який складено акт перевірки ) становить 382 чоловік.

ДПІ проігноровано той факт, що ТОВ «ФОРГАНГ ГМБХ» на момент здійснення операцій, відвантаження товару та оформлення податкових накладних в установленому порядку був зареєстрований як платники ПДВ та мав право відповідно до вимог ст. 201 ПКУ видавати податкові накладні.

На цей час ТОВ «ФОРГАНГ ГМБХ» також продовжує бути платником ПДВ та його свідоцтва платника ПДВ не скасоване. Отже, жодних дефектів правовий статус ТОВ «ФОРГАНГ ГМБХ» на момент відвантаження товару ТОВ «С-Транс» не мав.

Суд зазначає, що основними видами діяльності ТОВ «С-Транс» є виробництво молочних продуктів, виробництво інших харчових продуктів, неспеціалізована оптова торгівля. Отже, підприємство позивача є переробним підприємством, а не сільськогосподарським підприємством, тому не користується пільгами, пільговий режим оподаткування передбачений для сільгоспвиробників відповідно до підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.

У зв'язку з прийняттям Постанови втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 11.02.10 № 152 "Деякі питання реалізації пункту 11.21 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" (пункт 4 Постанови).

Порядок нарахування податку на додану вартість, затверджений Постановою, поширюється на операції з реалізації переробними підприємствами молока, молочної сировини та молочної продукції, м'яса і м'ясопродуктів, іншої продукції переробки тварин, закуплених у живій вазі (шкури, субпродукти, м'ясо-кісткове борошно). При цьому, якщо попередній порядок нарахування сум податку на додану вартість стосувався лише операцій з реалізації готової продукції, виробленої із сировини, закупленої безпосередньо у сільськогосподарських товаровиробників, то діючий Порядок поширюється на операції з реалізації будь-якої готової продукції переробними підприємствами, крім виготовленої із продукції переробки тварин, закуплених не у живій вазі. Дія Порядку також не поширюється на операції з переробки сировини на давальницьких умовах.

Переробні підприємства відповідно до пункту 2 Порядку зобов'язані вести окремий податковий та бухгалтерський облік операцій з реалізації молока, молочної сировини та молочної продукції, м'яса і м'ясопродуктів, іншої продукції переробки тварин, закуплених у живій вазі (шкури, субпродукти, м'ясо-кісткове борошно).

Такі операції відображаються переробним підприємством у податковій декларації з податку на додану вартість (переробного підприємства), форма якої затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 №41 "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість".

У разі якщо товари/послуги, необоротні активи, виготовлені або придбані, використовуються переробним підприємством частково для виготовлення такої готової продукції, а частково для виготовлення інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з частки використання таких товарів/послуг, необоротних активів в операціях з виготовлення готової продукції та відповідно в інших операціях.

Податкова декларація з податку на додану вартість (переробного підприємства), разом з декларацією з податку на додану вартість за іншою діяльністю, подається переробним підприємством до органу державної податкової служби за місцем його реєстрації як платника податку на додану вартість у порядку і в строки, визначені Кодексом.

Сума податку на додану вартість, визначена до сплати у податковій декларації з податку на додану вартість (переробного підприємства), перераховується до спеціального фонду державного бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу для сплати податку на додану вартість. Від'ємне значення суми податку на додану вартість, визначене в податковій декларації з податку на додану вартість (переробного підприємства) відшкодуванню з бюджету не підлягає та в наступному звітному періоді зменшує суму податку, що спрямовується до спеціального фонду державного бюджету

Приписами підпункту 6 п. 1 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України передбачено, що у період до 1 січня 2015 року податок на додану вартість юридичними особами, які зареєстровані платниками податку на додану вартість, при здійсненні ними операцій з постачання власної виробленої продукції (молока, молочної сировини, молочних продуктів, м'яса, м'ясопродуктів, іншої продукції переробки тварин (шкур, субпродуктів, м'ясо-кісткового борошна), виготовленої з поставлених молока або м'яса в живій вазі сільськогосподарськими підприємствами, визначеними розділом V Кодексу, іншими юридичними і фізичними особами, у тому числі фізичними особами - підприємцями, які самостійно вирощують, розводять, відгодовують продукцію тваринництва, визначену розділом V Кодексу (далі - переробні підприємства), справляється з урахуванням таких особливостей: переробне підприємство позитивну різницю між сумою податкових зобов'язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду, визначену у податковій декларації з податку на додану вартість щодо діяльності з постачання продукції, сплачує до спеціального фонду Державного бюджету України та на спеціальний рахунок, відкритий ним в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у відповідних розмірах.

Чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

З досліджених в судовому засіданні письмових доказів, пояснень представників сторін судом встановлено відсутність порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту з ПДВ за листопад 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ "Форганг ГМБХ" .

Крім того, судом з'ясовано, що ТОВ «ФОРГАНГ ГМБХ» звертався із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби, в якому просив суд визнати неправомірними дії відповідача щодо видання наказу № 509 від 10.08.2012 року «Про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки» та скасувати наказ № 509; визнати неправомірними дії ДПІ в Комунарському районі по проведенню перевірки ТОВ «ФОРГАНГ ГМБХ» на підставі наказу №509 від 10.08.2012 року за результатами якої складено акт № 839/2221/37359385 від 03.09.2012 року. Запорізький окружний адміністративний суд розглянувши справу, ще 05.12.2012р. виніс постанову відповідно до якої визнав протиправними дії Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби по проведенню перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРГАНГ ГМБХ» на підставі наказу про проведення перевірки №509 від 10 серпня 2012 року з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з підприємствами-контрагентами, за результатами якої складено акт перевірки №839/2221/37359385 від 03 вересня 2012 року за виключенням проведення перевірки по взаємовідносинам з Приватним підприємством «ВЄНСАН». Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби, Дніпропетровський апеляційний адміністративний, залишив без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року у справі №0870/9717/12 - без змін. Ухвала набрала чинності 23 квітня 2013 р.

У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав застосування штрафної (фінансової) санкції на підставі п.123.1 та п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України.

З приводу судження суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій у ТОВ «С-Транс» по придбанню ємкостей у ТОВ «Форганг ГМБХ» за листопад 2011 року суд відзначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

З наявних у справі документів слідує, що придбані за укладеним правочином ємкості були використані позивачем у господарській діяльності. Суб'єкт владних повноважень ані в ході проведення перевірки, ані в ході розгляду справи судом не подав жодних доказів на підтвердження факту відсутності у позивача об'єктивної потреби в укладанні спірного правочину № 81 від 08.11.2011 року, відсутності факту отримання товарів за укладеним правочином та відсутності факту подальшого використання цього товару в межах господарської діяльності.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за укладеним договором № 81 від 08.11.2011 року, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність винесених спірних податкових повідомлень - рішень, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області від 19.11.2013 року № 0000922200 та від 19.11.2013 року № 0000932200, винесені відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс".

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс" (код 25466691; 63403, обл. Харківська, Зміївський район, м. Зміїв, вул. Таранівське шосе, б. 5) витрати зі сплати судового збору в сумі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 28 лютого 2014 року.

Суддя Заічко О.В.