Постанова № 37389863, 17.02.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2014 р. Справа № 804/14512/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді при секретаріСтепаненко В.В. Новченко Є.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом державного підприємства «Криворізький інститут автоматики» до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Криворізький інститут автоматики» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 09.01.2013 року №0000042301.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті, вважає, що пода ткове повідомлення-рішення, винесене за результатами перевірки, суперечить діючому пода тковому законодавству та підлягає скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях. Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, просив розглянути справу без його участі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що висновки про вчинені позивачем порушення, зроблені в акті перевірки, відповідають фактичним обставинам, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Згідно статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Працівниками Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку державного підприємства «Криворізький інститут автоматики» з питань достовірності формування податкових зобов'язань і податкового кредиту з ПДВ під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) за липень 2011 року, ТОВ «Блок Союз» (код ЄДРПОУ 37617560) за грудень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 26.12.2013 року №1117/222/00230774, висновками якого встановлено порушення: по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_3 п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5, п.п.7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року; по взаємовідносинам з ТОВ «Блок Союз» п.198.3, п.198.6 статті 198 Податкового Кодексу України.

09.01.2013 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000042301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 48 575,00 грн.

В порядку адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Матеріалами перевірки встановлено, що Державне підприємство «Криворізький інститут автоматики» мало господарські взаємовідносини з ФОП ОСОБА_3 з приводу купівлі-продажу сервера HP ProLiant, на підтвердження яких позивачем було надано до перевірки податкову накладну від 27.07.2011 року, видаткову накладну від 27.07.2011 року, акт приймання товару б/н від 08.08.2011 року.

При цьому, в акті перевірки зазначено, що у видатковій накладній відсутня інформація щодо посади та прізвища особи, яка її склала, та щодо особи, яка здійснювала відвантаження і отримання товару. Документи, які б підтверджували факт здійснення транспортування товару (товарно-транспортні накладні, шляхові листи, тощо) позивачем до перевірки не надані.

Відповідно до вказаних первинних документів загальна сума товару склала 11 157,00 грн. (з них ПДВ 1859,50 грн.). Згідно додатка 5 до декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року сума ПДВ у розмірі 1859,50 грн. включена підприємством до складу податкового кредиту за липень 2011 року.

Водночас, судом встановлено, що в ході проведення перевірки державного підприємства «Криворізький інститут автоматики» Криворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекцією отримано акт Рокитнянської МДПІ в Київській області від 15.12.2011 року №4/1701/2735602578 «Про результати позапланової перевірки ФОП ОСОБА_3 (і/н НОМЕР_1) з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість з 01.03.2010 року по 01.12.2011 року».

Відповідно до вказаного акту старшим слідчим СУ ГУМВС України в Київській області старшим лейтенантом міліції Цибою Н.Д. винесено постанову про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва, тобто створення імені ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_3 з метою прикриття незаконної діяльності (частина 2 статті 205 Кримінального кодексу України).

Крім того, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Блок Союз» з приводу виконання останнім робіт по запуску та налагодженню програмного забезпечення. На підтвердження отримання вказаних робіт ДП «Криворізький інститут автоматики» були надані до перевірки податкові накладні від 20.12.2011 року №57, від 22.12.2011 року №58, №59 та акти виконаних робіт від 20.12.2011 року №8, від 22.12.2011 року №9 та №10. При цьому, в податкових накладних, виписаних «Блоксоюз», замість юридичної адреси продавця зазначено юридичну адресу покупця - державного підприємства «Криворізький інститут автоматики».

Загальна сума товару склала 222 000,00 грн., в тому числі ПДВ 37 000,00 грн. Згідно додатку 5 до декларації з податку на вартість за грудень 2011 року сума ПДВ у розмірі 37 000,00 грн. включена підприємством до складу податкового кредиту грудня 2011 року.

Поряд з цим Криворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області отримано акт ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 22.02.2012 року №199/23-08/37617560 про неможливість проведення зустрічної звірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість ТОВ «Блоксоюз» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за грудень 2011 року. Відповідно до вказаного акту ТОВ «Блоксоюз» не знаходиться за місцем реєстрації, не має складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, яке необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Статтею 83 Податкового кодексу України закріплено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; виключено; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Позивачем не надано до суду будь-яких доказів про втрату чинності висновками вказаних актів перевірок контрагентів (судових рішень, вироків, рішень податкового органу тощо), у зв'язку з чим посилання відповідача на такі акти суд вважає обґрунтованими.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У відповідності до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Абзацом 27 пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568 (надалі - Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом), визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

З підпункту 11.1 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом вбачається, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.

Суд зазначає, що у позивача, як отримувача товарів, обов'язково має залишатись один примірник товарно-транспортної накладної. Отже, наявність облікового документа при здійсненні вантажних перевезень є обов'язковою, а відсутність товарно-транспортної накладної свідчить про відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність порушення ведення бухгалтерського обліку.

Доказів на підтвердження позиції державного підприємства «Криворізький інститут автоматики», що товар перевозився не вантажним автомобілем, а також пояснення щодо переміщення продукції у просторі, позивачем до суду надано не було.

Пунктом 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV зазначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пунктів 2.15, 2.16 вищевказаного Положення (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Дослідивши первинні документи державного підприємства «Криворізький інститут автоматики», судом встановлено, що позивачем не надано документів, які підтверджують переміщення товару, походження товару, місце відвантаження, адресу складу продавця. Таким чином, суд погоджується з висновками акту перевірку, що наявність у державного підприємства «Криворізький інститут автоматики» актів, податкових та видаткових накладних у спірних правовідносинах не створює належного права для формування податкового кредиту.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову державного підприємства «Криворізький інститут автоматики» до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити у повному обсязі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.В. Степаненко