Рішення № 37387686, 27.02.2014, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/2804/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2014 року м. Берегово

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого Гал Л. Л., при секретарі Боротей А.Е., з участю представника позивача за довіреністю Продан В.Д., відповідача ОСОБА_2, представника відповідача за договором адвоката ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Берегово цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_4, про звернення стягнення,

в с т а н о в и в :

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_4, про вилучення у ОСОБА_2 автомобіля марки «RENAULT Kangoo», комплект ключів та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіля, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет застави - автомобіль марки «RENAULT Kangoo», що належав на праві власності ОСОБА_4.

Позов мотивований тим, що 13.03.2008 року був укладений договір кредиту №VIX0А800004226 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 7387,31 доларів США зі сплатою 9% річних за користування кредитом з остаточним терміном погашення до 12.02.2013 року. В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 був укладений договір застави рухомого майна, згідно якого останній надав у заставу автомобіль марки «RENAULT Kangoo», 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належав йому на праві власності. В ході здійснення моніторингу даного кредиту було встановлено, що у 2009 році ОСОБА_4 в порушення умов договору застави та закону реалізував заставний автомобіль ОСОБА_2. У зв'язку з цим та з посиланням на норми ст.ст. 526,590 ЦК України ст.ст. 17, 19, 20 Закону України «Про заставу», ст.ст. 9,28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» позивач просив вилучити у ОСОБА_2 автомобіля марки «RENAULT Kangoo», комплект ключів та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу автомобіля, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 24 053,73 доларів США, що за курсом НБУ складає 192 261,49 грн., звернути стягнення на предмет застави - автомобіль марки «RENAULT Kangoo», що належав на праві власності ОСОБА_4.

Представник позивача Продан В.Д. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та пояснив, що ОСОБА_4 продав відповідачу ОСОБА_2 автомобіль, який був предметом застави, згідно договору укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4. Оскільки наданий ОСОБА_4 кредит не погашений, а транспортний засіб останнім був реалізований ОСОБА_2, тому представник просив вилучити у ОСОБА_2 автомобіль марки «RENAULT Kangoo», комплект ключів та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу автомобіля, які передати ПАТ КБ «ПриватБанк», та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет застави, шляхом продажу вказаного автомобіля позивачем.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що у 2009 році він купив автомобіль у ОСОБА_4 за 11 000 доларів США за договором купівлі-продажу. ОСОБА_4 самостійно знімав транспортний засіб із реєстрації в м. Вінниця, а він, ОСОБА_2, реєстрував його у м. Берегово. З приводу реєстрації транспортного засобу жодних перешкод не було, ОСОБА_4 не повідомляв його, що на автомобіль накладені які-небудь обтяження. У 2011 році він продав автомобіль особі на ім'я ОСОБА_5, оформивши на нього довіреність на право керування транспортним засобом у приватного нотаріуса, однак із обліку транспортний засіб не знімався, тому по даним центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів автомобіль, і по теперішній час рахується за ним.

При цьому, відповідач зазначив, що дійсно у 2011 році на прохання ОСОБА_5 вказаний автомобіль ним, ОСОБА_2, був перереєстрований з вантажного на пасажирський та по теперішній час по обліку рахується за ним. Про існування кредиту ОСОБА_4 та застави автомобіля він, ОСОБА_2, дізнався тільки коли отримав копію позовної заяви.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні вважав позов безпідставним та таким, що поданий з порушенням норм закону. Представник зазначив, відповідач ОСОБА_2 є добросовісним набувачем майна - автомобіля марки «RENAULT Kangoo», який придбав у ОСОБА_4 в 2009 році, сплативши за нього чи не малі кошти та навіть не здогадуючись, що на транспортний засіб накладено обтяження, безперешкодно поклав його на облік в м. Берегово. У 2011 ОСОБА_2 продав автомобіль особі на ім'я ОСОБА_5 та з того часу не знає де знаходиться транспортний засіб. ОСОБА_2 не укладав із ПАТ КБ «ПриватБанк» жодних договорів, кошти в кредит не отримував, самого предмету застави у нього не має в наявності, тому представник вважав, що ОСОБА_2 взагалі не повинен бути відповідачем по справі та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Заслухавши пояснення сторін та вивчивши матеріали справи суд приходить до наступного.

Так, 13.03.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитно-заставний договір №VIX0А800004226, згідно якого ОСОБА_4 отримав кредит в розмірі 7387,31 доларів США, частину якого в розмірі 7235,82 доларів США отримав з метою придбання автомобіля. Предметом застави був автомобіль марки «RENAULT Kangoo», рік випуску: 2003, тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова: НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1 (а.с. 12-27).

Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 02.04.2012 року, вид обтяження у вигляді заборони відчуження предмету застави автомобіля марки «RENAULT Kangoo» було зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 14.03.2008 року за №67855676 (а.с. 28-31).

Відповідно до розрахунку заборгованість ОСОБА_4 за кредитним договором станом на 09.08.2013 року становить 24 053,74 доларів США (а.с. 47-49).

Згідно повідомлення начальника центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування Берегівського району УДАІ УМВС України в Закарпатській області, автомобіль марки «RENAULT Kangoo», 2003 року виробництва, білого кольору, номер кузова: НОМЕР_2, зареєстровано в Центрі ДАІ-2015 31.01.2009 року за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з видачею держномерного знака НОМЕР_3 та свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4. 18.02.2011 року в Центрі ДАІ-2105 по вказаний транспортний засіб проведено перереєстрацію при переобладнанні без заміни номерних агрегатів з фургона малотоннажного на пасажирський з видачею свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_5 (а.с. 83).

З отриманого повідомлення приватного нотаріуса ОСОБА_6 від 19.02.2014 року вбачається, що ОСОБА_2 12.01.2011 року посвідчував довіреність на розпорядження автотранспортним засобом на належну йому автомашину марки RENAULT Kangoo ОСОБА_5 та ОСОБА_7 (а.с. 81,82).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 586 ч. 2 ЦК України та. ч. 2 ст. 17 Закону України «Про заставу» заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.п. 5.2.15 кредитно-заставного договору від 13.03.2008 року укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 позичальник зобов'язався забезпечити банку можливість в будь-який час, але не рідше один раз в три місяці перевіряти документально і фактично наявність, розмір, стан і умови збереження та цільового використання предмета застави.

Крім того, згідно п.п 5.2.16 договору позичальник зобов'язався без попередньої письмової згоди банку не відчужувати і не допускати будь-якого відчуження чи іншої передачі предмета застави третій особі у власність, управління, зберігання чи будь-яке використання, а також не укладати відносно предмета застави жодних правочинів.

З наданого позивачем повідомлення №1251 вбачається, що 23.08.2013 року начальник центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування Берегівського району УДАІ УМВС України в Закарпатській області повідомив ПАТ КБ «ПриватБанк» про те, що предмет застави - автомобіль марки «RENAULT Kangoo» 18.02.2011 року було зареєстровано за ОСОБА_2 (а.с. 11).

Проте, судом встановлено, що 18.02.2011 року була здійснені тільки перереєстрація транспортного засобу з фургона малотоннажного на пасажирський, а первинна реєстрація транспортного засобу за ОСОБА_2 була здійснена 31.01.2009 року (а.с. 83).

Судом також встановлено, що ОСОБА_2 12.01.2011 року передав вказаний автомобіль у розпорядження та користування громадянам ОСОБА_5 та ОСОБА_7, згідно довіреності, яка була посвідчена приватним нотаріусом (а.с. 82) та місце знаходження транспортного засобу з того часу йому не відоме.

Отже, предмет застави згідно договору від 13.03.2008 року - автомобіль марки «RENAULT Kangoo» був відчужений ОСОБА_4 всупереч умовам договору та вимог закону. Відповідач ОСОБА_2 сплативши відповідну суму коштів ОСОБА_4 придбав вказаний автомобіль у нього та зареєстрував його 31.01.2009 року в установленому законом порядку, після чого маючи його у власності майже протягом двох років 12.01.2011 року передав автомобіль іншим особам у користування та розпорядження.

Частина 3 ст. 10 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі наведено, суд вважає, що підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», а саме вилучення у ОСОБА_2 автомобіля марки «RENAULT Kangoo», комплект ключів та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіля, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет застави

- автомобіль марки «RENAULT Kangoo», що належав на праві власності ОСОБА_4 не має, позаяк ОСОБА_2 не перебував із позивачем в жодних договірних відносинах, предмету застави - автомобіля, який просять у нього вилучити, не має в його користуванні та розпорядженні з 12.01.2011 року.

При цьому, суд зазначає, що позивач з метою захисту своїх прав та інтересів не позбавлений права звернення до суду з позовом до боржника за кредитним договором ОСОБА_4 про стягнення заборгованості в розмірі 24 053,74 доларів США.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 214 ЦПК України,

р і ш и в :

В задоволенні позову ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_4, про звернення стягнення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: Гал Л. Л.