Ухвала суду № 37387276, 18.02.2014, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

18.02.2014 Справа № 917/140/14

Суддя Іваницький О.Т. розглянувши заяву Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Миргородтеплоенерго" про забезпечення позову (вх. канцелярії суду №1993 від 17.02.2014р.) по справі №914/140/14

за позовом Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Миргородтеплоенерго", пров. Луговий, 11, м. Миргород, Миргородський район, Полтавська область,37600

до Державного виробничого міжрайонного підприємства теплових мереж "Миргородтеплокомуненерго", пров.Луговий.11, м. Миргород, Полтавська область,37600

Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз", вул.Будька, 26-а, м.Гадяч,37300

про визнання права власності

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 04.02.2014р. порушено провадження у справі №917/140/14.

Позивач - Обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Миргородтеплоенерго" звернулося до господарського суду Полтавської області із заявою про забезпечення позову від 17.02.2014р. вих.№344 шляхом зупинення продажу арештованого майна, а саме: автомобіля марки ГАЗ 5312, синього кольору, 1991 р.в., ДНЗ ВІ 7539 ВЕ (попередні 2744 ПОУ) № рами ХТН 531200М1393793, № двигуна 5311М224946N.

В обґрунтування обставин викладених в заяві ОКВПТГ "Миргородтеплоенерго" посилається на те, що автомобіль готується органами державної виконавчої служби для подальшої реалізації, що підтверджує акт опису та арешту майна від 23.01.2014р. при примусовому виконання наказу/дублікату Господарського суду Полтавської області від 18 липня 2011 року по справі №18/948/11, згідно якого описане майнно буде передане для реалізації не раніше 03.02.2014р.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Зі змісту вищенаведеної статті вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення.

Як роз'яснив Пленум Вищого Господарського суду України у п. 3, п. 9 Постанови від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

За приписами ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК.

При вирішенні цієї заяви суд, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, дійшов висновку, що заява про вжиття заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає, як необґрунтована. При цьому суд виходив з того, що заявником вже подана заява про визнання права власності. Суд не вправі зобов’язувати державного виконавця чи іншу посадову особу органу державної виконавчої служби до вчинення тих дій, які згідно з Законом “Про виконавче провадження” можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою органу державної виконавчої служби.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011 р. №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позов" у роз'яснено, що питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом без проведення окремого судового засідання, клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто, на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 66 - 67, ст. 86 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволені заяви про забезпечення позову.

Суддя Іваницький О.Т.