Рішення № 37387152, 25.02.2014, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 лютого 2014 р. Справа № 903/14/14

за позовом Служби автомобільних доріг України у Волинській області, м. Луцьк

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк

про розірвання договору

Суддя Шум М.С.

Представники:

від позивача: Пилипчук Р. В., довіреність від 28.01.2014 року №5/1.6

від відповідача: н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору: позивач - Служба автомобільних доріг у Волинській області звернувся в господарський суд Волинської області з позовною заявою до відповідача - підприємця ОСОБА_1 та просить суд розірвати, укладений між сторонами, договір про надання послуг №07/27 від 01.07.2006 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань згідно спірного договору, зокрема, в порушення п. 2.3 договору підприємець ОСОБА_1 жодного разу не застрахував майно, а саме автопавільйони, розміщені на автомобільній дорозі АДРЕСА_1, а також - АДРЕСА_2.

Супровідним листом від 04.02.2014 року №228/8.5 позивач на адресу суду надіслав витребувані ухвалою суду від 09.01.2014 року документи, зокрема, установчі документи служби автомобільних доріг у Волинській області.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю

Відповідач в судове засідання не з'явився, ухвала суду направлена на юридичну адресу підприємця ОСОБА_1: АДРЕСА_3 повернута органами зв'язку з відміткою «за терміном зберігання».

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому направлення ухвал рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на юридичну адресу відповідача з урахуванням конкретних обставин даної справи є належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, тому справа відповідно до ст. 75 ГПК України розглядається за наявними у ній доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2006 року між службою автомобільних доріг у Волинській області та підприємцем ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг №07/27 (далі договір, а. с. 8).

Додатковою угодою від 19.10.2010 року №1-07/30 до договору сторони узгодили, що у зв'язку із зміною прізвища відповідачем, а саме з «ОСОБА_1» на «ОСОБА_1» виконавцем договору про надання послуг №07/27 від 01.07.2006 року є фізична особа-підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_3, код ЄДРПОУ НОМЕР_1 (а. с. 9), тобто відповідач по справі.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов'язання виникли з договору про надання послуг №07/27 від 01.07.2006 року.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач передає в строкове платне користування частину споруди, а саме касовий пункт на автодорозі АДРЕСА_1, а також на автодорозі АДРЕСА_2, а відповідач зобов'язується надавати позивачу послуги з утримання всієї споруди автопавільйону та прибирання прилеглої території в обсязі та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. п. 5.3, 5.4 договору він набирає чинності з моменту підписання та діє строком на 1 рік. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Відповідно до п. 4.1 договору сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором відповідно до чинного законодавства.

Спірне майно є державним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з частиною третьою статті 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань.

При цьому названа норма застосовується з урахуванням загальних положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим господарським судом України в Інформаційному листі від 13.07.2012 року №01-06/908/2012.

Відповідно до п. 2.3 договору протягом місяця після укладення цього договору відповідач зобов'язується застрахувати майно не менше ніж на його балансову вартість на користь позивача, в порядку, визначеному законодавством.

Спірне майно знаходилося в користуванні відповідача з 01.07.2006 року.

Стаття 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає, що страхування орендарем взятого ним в оренду майна є істотною умовою договору оренди.

Вказаний обов'язок орендарем має бути виконаний належним чином, тобто, орендоване майно повинно бути безперервно застраховано протягом всього періоду дії договору оренди.

В порушення викладеного, відповідач з моменту користування спірним майно жодного разу його не застрахував, в матеріалах справи відсутні докази, які спростовували б зазначене, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження виконання зобов'язань договору в частині страхування майна.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі, зокрема, істотного порушення договору другою стороною.

Підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов'язань, передбачених статтею 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" або договором оренди.

Стаття 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає, що орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню.

Враховуючи викладене, невиконання відповідачем істотних умов договору про надання послуг №07/27 від 01.07.2006 року в частині страхування майна суд вважає позовні вимоги служби автомобільних доріг у Волинській області щодо розірвання договору про надання послуг №07/27 від 01.07.2006 року підставними та такими, що підлягають до задоволення.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1 147 грн. 00 коп. відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на нього.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України , -

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити повністю.

2. Розірвати договір про надання послуг №07/27 від 01.07.2016 року, укладений між службою автомобільних доріг у Волинській області (м. Луцьк, вул. Рівненська, 52-Б, код ЄДРПОУ 25908960) та підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, код НОМЕР_1).

3. Стягнути з підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_3, код НОМЕР_1 на користь Сулужби автомобільних доріг у Волинській області, м.Луцьк, вул. Рівненська, 52-Б, код ЄДРПОУ 25908960 1 147 грн. 00 коп. (одна тисяча сто сорок сім грн. 00 коп.) в повернення витрат по сплаті судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення

складений 26.02.2014 року

Суддя М. С. Шум