Постанова № 37386781, 27.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

27 лютого 2014 року № 826/104/14

За позовомОСОБА_1доРеєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києвіпро скасування рішення № 8685187 від 05.12.2013, зобов'язання вчинити дії

Суддя: Кротюк О.В.

Обставини справи:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві та просить суд:

- скасувати рішення Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві № 8685187 від 05.12.2013 про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень;

- зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у місті Києві в термін, визначений законодавством, вчинити всі дії щодо державної реєстрації права власності на підставі заяви ОСОБА_1 за реєстраційним №4161404 від 25.11.2013 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

- зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у місті Києві подати у встановлений судом строк звіт про виконання даного судового рішення.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи.

В порядку частини 6 ст.128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

25.11.2013 ОСОБА_1 звернувся до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві із заявою № 4161404 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме виникнення права приватної власності на садовий будинок у АДРЕСА_1 Зазначена заява подана представником ОСОБА_2 разом з документом, що підтверджує повноваження особи - довіреністю від 13.06.2011 серії ВРЛ №151157, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно №8685187 від 05.12.2013 встановлено, що із вищевказаною заявою звернулася неналежна особа, та керуючись ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктами 16 та 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. N 703, відмовлено у державній реєстрації права приватної власності на садовий будинок, що розташований у АДРЕСА_1, за ОСОБА_1

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначає про те, що в довіреності від 13.06.2011 відсутні повноваження щодо реєстрації права власності за довірителем.

Аналізуючи вищевикладені обставини, суд приймає до уваги наступне.

Статтею 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно із ст.244 ЦК України, представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин (ч.1 ст.245 ЦК України).

Відповідно до ст.1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Частиною 1 статті 1003 ЦК України передбачено, що у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному.

Повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення (ч.1 ст.1004 ЦК України).

Пунктом 146 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. N 20/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за N 283/8882, передбачено наступне.

Представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Нотаріуси посвідчують довіреності, складені від імені фізичної особи або юридичної особи, на ім'я однієї або кількох осіб з чітко визначеними юридичними діями, які належить учинити представникові. Довіреність та її скасування підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі довіреностей відповідно до вимог Положення про Єдиний реєстр довіреностей.

Довіреністю від 13.06.2011 серії ВРЛ №151157 ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 бути його представником (дослівно): «в державних, громадських, господарських та інших підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності (в тому числі в органах державної влади і управління, органах державного земельного агентства, органах архітектури та містобудування, в управляннях та відділах земельних ресурсів, Центрі державного земельного кадастру, його територіальних філіях та відділах, органах внутрішніх справ, податкових органах, Служби безпеки України, органах нотаріату, у відповідному бюро технічної інвентаризації, експертних бюро, тощо) з усіх питань, пов'язаних із представництвом та захистом моїх прав і законних інтересів відповідно до діючого законодавства, захищати мої інтереси у суді при розгляді кримінальних, цивільних, справ про адміністративні правопорушення та інших справ, представляти мої інтереси у відносинах з фізичними та юридичними особами з правом узгодження та вирішення всіх питань що мене стосуватимуться, в усіх судах України: по адміністративним, цивільним, господарським та кримінальним справам зі всіма правами, які надано заявнику, позивачу, відповідачу, третій особі, обвинуваченому, підсудному, потерпілому в тому числі: підписувати і подавати позовну заяву, сплачувати державне мито, знайомитися з матеріалами справи, робити з них виписки, знімати копії, брати участь у проведенні слідчих дій (дізнання та досудове слідство) та у судових засіданнях, представляти докази, приймати участь в дослідженні доказів, заявляти клопотання, відводи, давати усні і письмові пояснення, подавати скарги, заперечувати проти клопотань і доказів інших учасників справи та судового процесу, змінити предмет та підстави позову, визнати позов, відмовитися від позову, укладати мирову угоду, відводити склад суду, отримати рішення суду, оскаржити рішення або вирок суду в апеляційному порядку та касаційному порядку, оскаржити ухвали суду (судді), подавати письмові пояснення, в тому .числі судовим органам першої інстанції, апеляційної та касаційної інстанції, подавати виконавчі документи до стягнення, оскаржувати дії, рішення органів державної виконавчої служби, брати участь у виконавчому провадженні, а також користуватися всіма іншими процесуальними правами, наданими стороні Кримінально-процесуальним Кодексом України, Цивільним процесуальним Кодексом України та іншими нормативно-процесуальними актами.»

Таким чином, із вказаної довіреності не вбачається, що ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 вчиняти дії, пов'язані із реєстрацією права власності. Таких юридичних дій довіреністю від 13.06.2011 серії ВРЛ №151157 чітко не визначено.

Тому суд погоджується з позицією відповідача стосовно того, що із заявою №4161404 від 25.11.2013 про реєстрацію права власності від імені ОСОБА_1 звернулася неналежна особа.

Пунктом 3 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа.

Таким чином, суд дійшов висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення №8685187 від 05.12.2013 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

У зв'язку із зазначеним відсутні підстави для його скасування, зобов'язання відповідача вчинити дії щодо державної реєстрації права власності на підставі заяви ОСОБА_1 та подати звіт про виконання судового рішення.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина друга статті 71 КАС України).

Відповідач, в силу положень ч. 2 ст. 71 КАС України, спростував покликання позивача.

Позивач, всупереч вимогам ч. 1 ст. 71 КАС України, не довів суду обставин, які можуть бути підставою для задоволення позову.

Враховуючи такі обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В.Кротюк