Ухвала суду № 37384836, 25.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2014 р.Справа № 820/12048/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2014р. по справі № 820/12048/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Наша Олія"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Наша Олія", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд; скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 12.08.2013 року №0420302203 (про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 220271,00 грн., з яких 141514,00 грн. за основним платежем та 70757,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 12.08.2013 року № 0520302203 (про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 222885,00 грн., з яких 148590,00 грн. за основним платежем та 74295,00 грн. за штрафними санкціями) .

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Наша Олія" - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 12.08.2013 року №0420302203 (про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 220271,00 грн., з яких 141514,00 грн. за основним платежем та 70757,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 12.08.2013 року № 0520302203 (про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 222885,00 грн., з яких 148590,00 грн. за основним платежем та 74295,00 грн. за штрафними санкціями) .

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Наша Олія" (62495, Харківська обл., смт. Васищеве, вул. Овочева, буд. 13, код ЄДРПОУ 32868834) з Державного бюджету України через УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова (код 37999628, адреса: 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд.29) судові витрати у розмірі 458,81 грн. (чотириста п'ятдесят вісім грн. 81 коп.).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Наша Олія" в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст. 2, п. 2 ст. 3, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, ст.ст. ст.ст. 44, п. 48.7 ст. 48пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що в період з 01.07.2013 року по 05.07.2013 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (надалі - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова) проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Наша Олія" (податковий номер 32868834) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "ДВІ-ПРІЗМА" (податковий номер 36625661) за період з 01.10.2012 р. по 31.10.2012 р. та ПП "УКРХІМКОМПЛЕКТ" (податковий номер 35071143) за грудень 2011 р., січень 2012 р., лютий 2012 р.

За результатами перевірки складно акт від 12.07.2013 р. № 5/20-30-22-03/32868834 (а.с. 12-46 том 1), згідно висновків якого встановлено порушення платником податків:

1) п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ з витрат від здійснення правочинів з ПП «УКРХІМКОМПЛЕКТ» (податковий номер 35071143) у розмірі 91 000 грн. в т.ч.: за січень 2012 р. в сумі 79 167 грн., за лютий 2012 р. в сумі 11 833 грн.; суму ПДВ за період з 01.10.2012 р. по 31.10.2012 р. з витрат від здійснення правочинів з ТОВ "ДВІ-ПРІЗМА" (код 36625661) у розмірі 106 063 грн.;

2) ст. 185 - ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), завищено податкові зобов'язання в частині формування податкового кредиту з придбання товару у ПП "УКРХІМКОМПЛЕКТ" (податковий номер 35071143) у грудні 2012 р. на суму 55 549 грн. в т.ч. за січень 2012 п. в сумі 22 422 грн., за лютий 2012 р. в сумі 33 127 грн.;

3) п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету в розмірі 141 514 грн., в т.ч. за жовтень 2012 р. занижено суму податку на додану вартість у сумі 106 063 грн., за січень 2012 р. занижено суму податку на додану вартість у сумі 56 745 грн., за лютий 2012 р. завищено суму податку на додану вартість у сумі 21 294 грн.;

4) п. 135.1, п. 135.2, ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р.№ 2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до завищення доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, в частині формування витрат з придбання товару у ПП «УКРХІМКОМПЛЕКТ» (податковий номер 35071143) в загальній сумі 277 742 грн., в т.ч. за I квартал 2012 р. - в сумі 277 742 грн.;

5) п. п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р.№ 2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, в загальній сумі 985 315 грн., в т.ч. за I квартал 2012 р. - в сумі 455 000 грн.; за IV квартал 2012 р. - в сумі 530 315 грн.;

6) п. 135.1, п. 135.2, ст. 135, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р.№ 2755-VI (зі змінами та доповненнями), встановлено заниження податку на прибуток в сумі 148 590 грн., в т.ч. у I кварталі 2012 р. - в сумі 37 224 грн.; у IV кварталі 2012 р. - в сумі 111 366 грн.

На підставі вищезазначених висновків акту перевірки, 12.08.2013 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0420302203 (про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 220 271,00 грн., з яких 141 514,00 грн. за основним платежем та 70 757,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та податкове повідомлення-рішення № 0520302203 (про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 222 885,00 грн., з яких 148 590,00 грн. за основним платежем та 74 295,00 грн. за штрафними санкціями).

Зі змісту акту перевірки №297/220/36537542 від 01.11.2013р. вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень стали висновки податкового органу про відсутність факту реального вчинення господарських операцій ТОВ «Наша Олія» із ПП «УКРХІМКОМПЛЕКТ» та ТОВ «ДВІ-ПРИЗМА».

Не погодившись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з дотримання позивачем передбачених законом умов для формування валових витрат та податкового кредиту за перевіряємий період.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень з порушенням приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для їх скасування.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Згідно з положеннями п. 14.1.27 ПК України, витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138. витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до абз.1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до абз.1 п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України, до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також відвід того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Із положень частин першої, третьої статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складені на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на валові витрати та податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів із метою використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платника податку. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції:

- договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо, необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, зокрема: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції;

- наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Зважаючи на зміст наведеної норми процесуального права та враховуючи, що вимоги заявленого позову полягають у скасуванні податкових повідомлень-рішень, предметом доказування у даній справі мають бути саме обставини, які свідчать про обґрунтованість чи безпідставність винесення спірних податкових повідомлень-рішень та наявність чи відсутність порушень позивачем законодавчих приписів, тобто, реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на формування валових витрат, податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що підтверджують понесення платником витрат та надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, між позивачем, ТОВ "Наша Олія" (в якості покупця), та ТОВ "ДВІ-ПРИЗМА", ПП "Укрхімкомплект" було укладено наступні договори:

- договір поставки № 42, укладений між ТОВ "Наша Олія" та ТОВ "ДВІ-ПРИЗМА" від 04.10.2012 р. зі специфікаціями №1 від 04.10.2012 р., №2 від 10.10.2012 р. (а.с. 138-140 том 1), за яким ТОВ "ДВІ-ПРИЗМА" поставляло сировину (соняшник) ТОВ "Наша Олія", на підтвердження чого ТОВ "ДВІ-ПРИЗМА" були виписані товарно-транспортні накладні на перевезення зазначеної сировини: №123564 від 08.10.2012р., №254123 від 08.10.2012р., №963214 від 12.10.2012р., №321478 від 16.10.2012р., №203654 від 16.10.2012р., №254123 від 16.10.2012р., №963254 від 16.10.2012р., видаткові накладні №РН-081003 від 08.10.2012р., №РН-121004 від 12.10.2012р., №РН-161003 від 16.10.2012р., та податкові накладні №63 від 08.10.2012р., №105 від 12.10.2012р., №128 від 16.10.2012р., на загальну суму 636 375,98 грн. (у тому числі ПДВ - 106062,70 грн.) (а.с. 141-153 том 1). В бухгалтерському обліку господарські операції відображені по рахунку 631, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю (а.с. 162 том 1). Оплату за отриманий товар позивачем проведено в повному обсязі шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів, що підтверджується виписками по рахунку (а.с. 163-165 том 1).

- договір купівлі-продажу № 50/1, укладений між ТОВ "Наша Олія" та ПП "Укрхімкомплект" від 04.10.2011 р. зі специфікаціями №1 від 06.12.2011р., №2 від 20.01.2012р., №3 від 30.01.2012р. (а.с. 65-69 том 1), за яким ПП "Укрхімкомплект" поставляло товар (макуху соняшникову) ТОВ "Наша Олія", на підтвердження чого ПП "Укрхімкомплект" були виписані видаткові накладні №РН-0000095 від 23.01.2012р., №РН-0000101 від 24.01.2012р., №РН-0000105 від 25.01.2012р., №РН-0000106 від 26.01.2012р., №РН-0000133 від 30.01.2012р., №РН-0000135 від 31.01.2012р., №РН-0000137 від 01.02.2012р., та податкові накладні №91 від 23.01.2012р., №97 від 24.01.2012р., №102 від 25.01.2012р., №103 від 26.01.2012р., №129 від 30.01.2012р., №131 від 31.01.2012р., №2 від 01.02.2012р., на загальну суму 525 000,00 (у тому числі ПДВ - 87500,01 грн.) (а.с. 70-83 том 1).

- договір купівлі-продажу № 11/л, укладений між ТОВ "Наша Олія" та ПП "Укрхімкомплект" від 13.02.2012 р. зі специфікацією № 1 від 13.02.2012 р. (а.с. 84-86 том 1), за яким ПП "Укрхімкомплект" поставляло сировину (лушпиння соняшника) ТОВ ТОВ "Наша Олія", на підтвердження чого ПП «УКРХІМКОМПЛЕКТ» були виписані видаткова накладна №РН-0000253 від 13.02.2012р. та податкова накладна №113 від 13.02.2012р. на загальну суму 21000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 3500,00 грн.) (а.с. 87-88 том 1).

- договір купівлі-продажу № 011201, укладений між ТОВ "Наша Олія" та ПП "Укрхімкомплект"» від 01.12.2011 р., зі специфікацією №1 від 02.12.2011р. (а.с. 89-90 том 1), за яким ПП "Укрхімкомплект" поставляло товар (макуху соняшникову) ТОВ "Наша Олія", на підтвердження чого ПП "Укрхімкомплект" були виписані видаткові накладні №РН-0000774 від 02.12.2011р., №РН-0000775 від 05.12.2011р., №РН-0000795 від 07.12.2011р., №РН-0000809 від 08.12.2011р., №РН-0000824 від 12.12.2011р., та податкові накладні №21 від 02.12.2011р., №31 від 05.12.2011р., №40 від 07.12.2011р., №58 від 08.12.2011р., №70 від 12.12.2011р., на загальну суму 483312,00 (у тому числі ПДВ - 80552,00 грн.) (а.с. 91-100 том 1).

В бухгалтерському обліку господарські операції по взаємовідносинам з ПП "Укрхімкомплект" відображені по рахунку 631, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю (а.с. 131 том 1).

Оплату за отриманий товар позивачем проведено в повному обсязі шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів, що підтверджується виписками по рахунку та листом про зміну призначення платежу №164/1 від 28.12.2011р. (а.с. 132-137 том 1).

Суми податку на додану вартість за зазначеними вище податковими накладними по взаємовідносинам з ТОВ "ДВІ-ПРИЗМА", ПП "Укрхімкомплект" включено позивачем до складу податкового кредиту за відповідні періоди, відображено у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за відповідні періоди, які відповідають даним додатків № 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ за відповідні періоди, вартість придбаного товару включено до витрат підприємства у перевіряємому періоді (а.с. 101-130, 154-161 том 1, а.с. 156-230 том 2).

Таким чином, обставини реальності виконання господарських зобов'язань за правочинами в частині поставки продукції підтверджуються складеними ТОВ "ДВІ-ПРИЗМА" та ПП "Укрхімкомплект" видатковими накладними та податковими накладними.

Фізичне переміщення товару, придбаного позивачем у ТОВ "ДВІ-ПРИЗМА", підтверджується товарно-транспортними накладними.

Поставка товару ПП "Укрхімкомплект" здійснювалась на умовах DDP, відповідно до правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року. Місце поставки - Харківська область, Харківський район, смт. Васищеве, вул. Овочева, 13. Навантаження товару здійснювалось за рахунок та силами постачальника. Всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару від складу постачальника до місця призначення покладені на постачальника. Перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснювався в момент фактичної передачі товару покупцю на складі покупця.

Зазначені вище умови чітко обумовлені та закріплені сторонами договорів у специфікаціях до договорів.

Товар отримано уповноваженими на це особами, що підтверджується відповідними наказами, посадовими інструкціями, копії яких приєднано до матеріалів справи.

У подальшому придбаний товар у ТОВ "ДВІ-ПРИЗМА" та ПП "Укрхімкомплект" було використано позивачем у власній господарській діяльності, а саме: частково використано у виробництві власної продукції та у подальшому реалізовано, частково реалізовано контрагентам, що підтверджується актами внутрішнього переміщення насіння соняшнику, що поступив для очищення сушки обрушення, після обрушення на виробництво, актами внутрішнього переміщення лушпиння соняшнику для виробництва гранул лушпиння соняшнику та з виробництва на склад, видатковими накладними на поставку ТМЦ, товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання ТМЦ, ВМД, копії яких приєднані до матеріалів справи (а.с. 166-250 том 1, а.с. 1-92 том 2).

Матеріалами справи підтверджено наявність у позивача матеріально-технічної бази, необхідної для ведення господарської діяльності, а саме договором оренди обладнання №1 від 01.06.2011р. з додатковими угодами до цього договору №№1-10, актами приймання-передачі до цього договору №№1-13, договорами оренди приміщень №12/10-11 від 12.10.2011р. та №3/4-13 від 03.04.2013р. з додатковими угодами та актами приймання-передачі до цих договорів, штатними розписами станом на 01.12.2011р., 01.01.2012р., 01.02.2012р. (а.с. 93-155 том 2).

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Отже, колегія суддів зазначає, що оформлені сторонами договорами поставки первинні документи відповідають вимогами ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкові накладні - вимогам пп. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Слід зазначити, що як позивач, так і вищевказані контрагенти позивача на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності, що не заперечується відповідачем по справі, тобто, як позивач, так і його контрагенти мали відповідний обсяг цивільної право - та дієздатності, а також обсяг прав як платника ПДВ для укладення спірних договорів.

Посилання податкового органу на те, що 04.10.2012 року анульовано свідоцтво платника ПДВ - ПП "Укрхімкомплект", колегія суддів вважає безпідставними, оскільки господарські операції між позивачем та ПП "Укрхімкомплект" здійснювались в грудні 2011 року та січні-лютому 2012 року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що господарські операції між позивачем та його контрагентами ТОВ "ДВІ-ПРИЗМА" та ПП "Укрхімкомплект" повністю підтверджені відповідними первинними документами.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Як вбачається з акту перевірки позивача, жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами відповідачем ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не пред'являлось. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, вартісних показників придбаних товарів, оплаті вартості придбаного товару не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов до висновків, викладених в цьому акті перевірки, є виключно висновки податкових органів, викладені в актах:

- Індустріальної МДПІ м. Харкова в акті від 30.10.2012 р. № 825/22.1-06/35071143 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «УКРХІМКОМПЛЕКТ» (податковий номер 35071143) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків та зборів ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3), їх реальності та повноти відображень в обліку за жовтень 2011 р., січень-лютий 2012 р., яким визнано наявні ознаки нереальності здійснення господарської діяльності ПП «УКРХІМКОМПЛЕКТ» із платником податків та зборів ОСОБА_1 за період жовтень 2011 р., січень-лютий 2012 р., та як наслідок у ТОВ "Наша Олія" відсутній факт реального вчинення господарських операцій із ПП «УКРХІМКОМПЛЕКТ»;

- Індустріальної МДПІ м. Харкова від 28.03.2013 р. № 341/22-207/36625661 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ДВІ-ПРІЗМА» (податковий номер 36625661) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р.), яким визнано наявні ознаки нереальності здійснення господарської діяльності ТОВ «ДВІ-ПРІЗМА» за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р., та як наслідок у ТОВ "Наша Олія" відсутній факт реального вчинення господарських операцій із ТОВ «ДВІ-ПРІЗМА».

Інших обставин не здійснення господарської діяльності та мотивів для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства при вчиненні правочинів з ТОВ "ДВІ-ПРИЗМА" та ПП "Укрхімкомплект", відповідачем в акті перевірки не вказано.

Колегія суддів вважає безпідставними такі посилання податкового органу, оскільки Податковий кодекс України не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

Несплата постачальником податкових зобов'язань, порушення ним вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та валових витрат.

Платник податку на додану вартість (покупець товару), який дотримався вимог Закону щодо формування податкового кредиту, не має обов'язку в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на бюджетне відшкодування за можливе порушення правил оподаткування постачальниками у ланцюгу постачання. У разі, коли контрагент не виконав свого обов'язку щодо звітування, нарахування та сплати податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки Податковим кодексом України іншого не передбачено.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Отже, в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Таким чином, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагента позивача або результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

При цьому, судом встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2013 року по справі №820/4968/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013 року, визнано незаконними дії Індустріальної МДПІ м. Харкова з проведення зустрічної звірки ТОВ «ДВІ-ПРІЗМА», за наслідками якої був складений акт від 28.03.2013 р. № 341/22-207/36625661 (а.с. 238-245 том 2, а.с. 1-9 том 2).

Слід зазначити, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску); отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо); результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо). дійсності.

Таких доказів відповідачем, під час судового розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції, не надано. Таким чином, відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення перевірки відповідачем досліджувались первинні документи ТОВ "ДВІ-ПРИЗМА" та ПП "Укрхімкомплект" на підтвердження реальності здійснених господарських операцій. Натомість, усі документи, що підтверджують обставини здійснення зазначеним підприємством господарської діяльності в розрізі відносин з позивачем, наявні в матеріалах справи.

Також матеріали справи не містять податкових повідомлень-рішень, якими б ТОВ "ДВІ-ПРИЗМА" та ПП "Укрхімкомплект" були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарської операції з позивачем у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, факти вказаних в акті перевірки від 12.07.2013 р. №5/20-30-22-03/32868834 порушень та правомірність винесених податкових повідомлень-рішень № 0000942201 та № 0000952201 від 07.11.2013рналежним чином не довів.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення від 12.08.2013 року № 0420302203 та № 0520302203, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про скасування таких рішень є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2014 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2014р. по справі № 820/12048/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С.