Постанова № 37384788, 20.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 лютого 2014 року 10:09 № 826/19336/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., при секретарі судового засідання Самаренко Х.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпро визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.11.2013 р. № 0005382220,

за участю представників сторін:

від позивача: Чорний Є.О. (довіреність від 03.04.2013 р. № б/н ;)

від відповідача: Колодяжна Л.В. (довіреність від 04.07.2013 р. № 390/9).

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20 лютого 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про:

- визнання протиправними дій ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо проведення невиїзної перевірки Дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», оформленої актом документальної позапланової невиїзної перевірки від 30.10.2013 р. № 1080/26-53-22-01-21-31059253 із висновком на заперечення від 15.11.2013 р. № 10102/10/26-53-22-05-10;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20.11.2013 р. № 0005382220.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.02.2014 р. провадження в адміністративній справі №826/19336/13-а в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів м. Києва «Про проведення документальної позапланової перевірки» № 734 від 16.10.2013 р. - закрито.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 30.10.2013 р. № 1080/26-53-22-01-21-31059253 із висновком на заперечення від 15.11.2013 р. № 10102/10/26-53-22-05-10 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.11.2013 р. № 0005382220, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 214 960,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що висновок відповідача щодо недійсності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Вортекс Транс» є безпідставним та таким, що суперечать нормам чинного законодавства. Натомість в акті перевірки відсутні будь-які посилання на порушення податкового законодавства в первинних документах позивача, наданих до перевірки.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні з огляду на те, що перевіркою встановлено, що позивачем здійснювалися операції, без мети реального настання правових наслідків виключно з метою заниження об'єкту оподаткування шляхом штучного формування податкового кредиту.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» з питань правильності нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Вортекс Транс» за період жовтень, листопад, грудень 2012 року, січень, лютий, квітень, травень, червень 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення Дочірнім підприємством «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»:

- пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 4 квартал 2012 р. в сумі 6 529,00 грн.

- пп. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 176 227,00 грн., в тому числі за жовтень 2012 р. в сумі 15 753,00 грн., за листопад 2012 р. в сумі 22 854,00 грн., за грудень 2012 р. в сумі 15 025,00 грн., за січень 2013 р. в сумі 31 749,00 грн., за лютий 2013 р. в сумі 26487,00 грн., за квітень 2013 р. в сумі 12 509,00 грн., за травень 2013 р. в сумі 16 580,00 грн., за червень 2013 р. в сумі 35 270,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 30.10.2013 р. № 1080/26-53-22-01-21-31059253.

За наслідками розгляду заперечення, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надано відповідь (висновок) на заперечення від 15.11.2013 р. № 10102/10/26-53-22-05-10, якою повідомлено, що за результатами розгляду заперечень ДП «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві висновки акту позапланової невиїзної перевірки від 30.10.2013 р. № 1080/26-53-22-01-21-31059253 вважає викласти в наступній редакції.

Перевіркою встановлено наступні порушення: «пп. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 171 968,00 грн., в тому числі за жовтень 2012 р. в сумі 15 753,00 грн., за листопад 2012 р. в сумі 18 594,00 грн., за грудень 2012 р. в сумі 15 025,00 грн., за січень 2013 р. в сумі 31 749,00 грн., за лютий 2013 р. в сумі 26488,00 грн., за квітень 2013 р. в сумі 12 509,00 грн., за травень 2013 р. в сумі 16 580,00 грн., за червень 2013 р. в сумі 35 270,00 грн.»

За наслідками розгляду заперечень позивача та викладення виявлених порушень в новій редакції, винесено податкове повідомлення-рішення від 20.11.2013 р. № 0005382220, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 214 960,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 171 968,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 42 992,00 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пп. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Отже, документальна невиїзна перевірка є правомірною у разі наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу та, якщо вона проводиться виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Судом встановлено, що відповідачем відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України 30.10.2013 р. на підставі наказу від 16.10.2013 р. № 734 проведено позапланову невиїзну перевірку .

На підставі наказу від 16.10.2013 р. № 734 підготовлено повідомлення від 16.10.2013 р. № 8072/26-53-22-01-11 щодо проведення позапланової перевірки позивача, яке разом із наказом надіслано на адресу позивача поштовим відправленням та отримано 01.11.2013 р., що підтверджується матеріалами справи. За наслідками перевірки складено акт про виявлені порушення та винесено податкове повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем дотримано порядку призначення та проведення перевірки, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправними дій ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо проведення невиїзної перевірки Дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», оформленої актом документальної позапланової невиїзної перевірки від 30.10.2013 р. № 1080/26-53-22-01-21-31059253 із висновком на заперечення від 15.11.2013 р. № 10102/10/26-53-22-05-10 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи між ДП «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (Замовник) та ТОВ «Вортекс Транс» (Постачальник) було укладено договір поставки № 9/09 від 10.01.2012 р., відповідно до умов якого, Постачальник зобов'язується у 2012 році поставити замовникові автомобільні деталі та приладдя до автотранспортних засобів, зазначених у Переліку автотранспортних засобів, що є Додатком № 1 до договору, а Замовник зобов'язується приймати цей товар та своєчасно оплачувати його вартість.

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник забезпечує якість поставленого замовнику товару. Товар повинен відповідати всім технічним, санітарним, гігієнічним та іншим нормам, стандартам і правилам, встановленим діючим законодавством України для товарів.

Відповідно до п. 2.2 договору якість товару повинна бути підтверджена сертифікатом та іншими документами, необхідними для товару даного виду згідно діючих Правил торгівлі, санітарно-епідеміологічного законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до п.п. 4.1- 4.2 договору розрахунки за кожну партію поставленого товару здійснюються на підставі рахунку-фактури постачальника. Оплата вартості партії товару здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що визначений у договорі.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.3 договору поставка кожної партії товару здійснюється на умовах DDP (правила ІНКОТЕРМС у редакції 2000 року), що зобов'язує постачальника поставити товар за адресою: м. Київ, вул. Луначарського, 2.

При поставці кожної партії товарів постачальник зобов'язаний передати замовнику наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, всі необхідні документи, що підтверджують якість товару.

Дата отримання товару вказується у видатковій накладній (п. 5.4 договору).

Передання-прийняття товару здійснюється в місці здійснення поставки кожної партії товару, визначеному в п. 5.1 цього договору (п. 6.1 договору).

Товар вважається переданим постачальником та переходить у власність замовника після підписання видаткової накладної.

На підтвердження виконання договору позивачем надано: перелік автотранспортних засобів ДП «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (додаток № 1 до договору поставки № 9/09 від 10.01.2012 р.), перелік осіб постачальника, уповноважених приймати замовлення від замовника (додаток № 2 до договору поставки № 9/09 від 10.01.2012 р.), специфікацію № 1 від 27.03.2012 р., специфікацію № 2 від 18.04.2012 р., специфікацію № 3 від 24.05.2012 р., специфікацію № 4 від 24.05.2012 р., специфікацію № 5 від 02.07.2012 р., специфікацію № 6 від 18.07.2012 р., специфікацію № 7 від 10.08.2012 р., специфікацію № 8 від 12.09.2012 р., специфікацію № 9 від 27.09.2012 р., специфікацію № 10 від 18.10.2012 р., специфікацію № 11 від 08.01.2013 р., специфікацію № 12 від 18.01.2013 р., специфікацію № 13 від 28.03.2013 р.

Також, між ДП «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (Замовник) та ТОВ «Вортекс Транс» (Виконавець) укладено договір про надання послуг № 49/09 від 05.10.2012 р., відповідно до умов якого, виконавець зобов'язується у відповідності до умов даного договору надати послуги з технічного обслуговування та/або ремонту пасажирських автомобілів, зазначених у переліку автотранспортних засобів, що є додатком № 1 до договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги.

Відповідно до п. 2.1 договору виконавець повинен надати замовнику послуги, якість яких відповідає «Правилам надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 11.11.2002 р. № 792, нормам чинного законодавства.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки між сторонами проводяться шляхом перерахування замовником грошових коштів і сумі підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг на рахунок виконавця, визначений у договорі.

Відповідно до п. 7.1.8 договору надавати замовнику підписані з боку виконавця акти приймання-передачі наданих послуг з відповідними рахунками - фактурами та податковими накладними.

На виконання умов зазначеного договору позивачем надано наступні документи: перелік транспортних засобів ДП «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України (додаток № 1 до договору), протокол узгодженої договірної ціни (додаток № 2 до договору), перелік осіб виконавця, уповноваженого приймати автотранспортні засоби замовника для технічного обслуговування та/або ремонту, перелік осіб замовника, уповноважених здавати автотранспортні засоби виконавця для обслуговування та/або ремонту та приймання автотранспортних засобів від виконавця.

Крім того, між ДП «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (Замовник) та ТОВ «Вортекс Транс» (Виконавець) укладено договір поставки № 18/09 від 16.04.2013 р. Так, на умовах даного договору постачальник зобов'язується у 2013 році поставити замовникові частини та приладдя до автотранспортних засобів, а замовник зобов'язується приймати цей товар та своєчасно оплачувати його вартість.

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник забезпечує якість поставленого Замовнику товару. Товар повинен відповідати всім технічним, санітарним, гігієнічним та іншим нормам, стандартам і правилам, встановленим діючим законодавством України для товарів.

Відповідно до п. 2.2 договору якість товару повинна бути підтверджена сертифікатом та іншими документами, необхідними для товару даного виду згідно діючих Правил торгівлі, санітарно-епідеміологічного законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до п. 4.1- 4.2 договору розрахунки за кожну партію поставленого товару здійснюється на підставі рахунку-фактури постачальника. Оплата вартості партії товару здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що визначений у договорі.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.3 договору поставка кожної партії товару здійснюється на умовах DDP (правила ІНКОТЕРМС у редакції 2000 року), що зобов'язує постачальника поставити товар за адресою: м. Київ, вул. Луначарського, 2.

При поставці кожної партії товарів постачальник зобов'язаний передати замовнику наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, всі необхідні документи, що підтверджують якість товару.

Дата отримання товару вказується у видатковій накладній (п. 5.4 договору).

Передання-прийняття товару здійснюється в місці здійснення поставки кожної партії товару, визначеному в п. 5.1 цього договору (п. 6.1 договору).

Товар вважається переданим постачальником та переходить у власність замовника після підписання видаткової накладної.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано суду наступні документи: специфікацію (додаток № 1 до договору № 18/09 від 16.04.2013 р.), специфікацію № 1 від 26.04.2013 р., специфікацію № 2 від 30.05.2013 р., специфікацію № 3 від 20.06.2013 р., специфікацію № 4 від 27.08.2013 р., перелік осіб виконавця, уповноваженого приймати автотранспортні засоби замовника для технічного обслуговування та/або ремонту, перелік осіб замовника, уповноважених здавати автотранспортні засоби виконавця для обслуговування та/або ремонту та приймання автотранспортних засобів від виконавця.

Між ДП «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (Замовник) та ТОВ «Вортекс Транс» (Виконавець) укладено договір про надання послуг № 27/09 від 31.05.2013 р., відповідно до умов якого, виконавець зобов'язується у відповідності до умов даного договору надати послуги з технічного обслуговування та/або ремонту пасажирських автомобілів, зазначених у переліку автотранспортних засобів, що є додатком № 1 до договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги.

Відповідно до п. 2.1 договору виконавець повинен надати замовнику послуги, якість яких відповідає «Правилам надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 11.11.2002 р. № 792, нормам чинного законодавства.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки між сторонами проводяться шляхом перерахування замовником грошових коштів і сумі підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг на рахунок виконавця, визначений у договорі.

Відповідно до п. 7.1.8 договору надавати замовнику підписані з боку виконавця акти приймання-передачі наданих послуг з відповідними рахунками - фактурами та податковими накладними.

На підтвердження виконання договору позивачем надано наступні документи: перелік транспортних засобів ДП «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», протокол узгодження договірної ціни, перелік осіб виконавця, уповноваженого приймати автотранспортні засоби замовника для технічного обслуговування та/або ремонту, перелік осіб замовника, уповноважених здавати автотранспортні засоби виконавця для обслуговування та/або ремонту та приймання автотранспортних засобів від виконавця.

На підтвердження відображення податкових зобов'язань за укладеними договорами, позивачем надано Витяги з Єдиного державного реєстру податкових накладних: № 9093519, № 13135016, № 11104239, № 12093718, № 13144247, № 15140343, № 14095602, № 12113350.

Натомість висновки податкового органу щодо відсутності реального характеру укладених угод між позивачем та його контрагентом зроблені з огляду на надані ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві акти: від 15.07.2013 р. № 1078/22-509/33943901 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Вортекс Транс» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «КОМПАНІЯ ЕЙ СІ ЕН» за період з 01.10.2012 по 31.10.2012»; від 02.08.2013 № 1145/26-57-22-03-07/33943901 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вортекс Транс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за листопад, грудень 2012 року, січень, лютий 2013»; від 31.07.2013 № 1127/22.2.09/33943901 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Вортекс Транс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.04.2013 по 30.04.2013»; від 21.08.2013 1239/26-57-22-01-07/33943901 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Вортекс Транс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.05.2013 по 30.06.2013».

Як вбачається з пояснень відповідача, зі змісту вищевказаних актів вбачається, що у ТОВ «Вортекс Транс» відсутні необхідні для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основні кошти, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби; неможливість реального здійснення контрагентами платниками господарських операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності.

Стосовно посилання податкового органу на акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, як на підставу неправомірності включення позивачем певних сум за угодами з його контрагентом до складу податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В силу приписів статті 16 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1999 № 2657-ХП податковою інформацією є сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з приписами статті 74 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Так, в силу приписів пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України, податкова інформація є підставою для прийняття посадовими особами органів державної податкової служби відповідних висновків під час проведення перевірок.

Оформлення результатів перевірок здійснюється шляхом складання акта перевірки, який є носієм доказової інформації та повинен містити висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання законодавства.

У свою чергу, метою проведення зустрічної звірки платника податків є виключно отримання податкової інформації, тобто, зібрання відомостей, які розкривають процес поточної господарської діяльності платника податків, дані про його контрагентів, кількісні, якісні та інші характеристики отриманих та наданих товарів (робіт, послуг).

Враховуючи, що зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ, який складається після проведення зустрічної звірки (довідка) та у разі неможливості її проведення (акт) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі, і про реальність, повноту, достовірність господарських операцій такої особи.

Крім того, суд зазначає, що пунктом 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 року №236, передбачено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами Державної податкової служби України.

При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу Державної податкової служби забезпечує проведення такої звірки.

Таким чином в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що акти зустрічної звірки не можуть бути належними доказами у справі, які б свідчили про порушення платником податків приписів податкового законодавства, а тому суд не приймає їх до уваги.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем не надано документально підтверджених доказів відносно зазначених актів про неможливість проведення зустрічних звірок.

Разом з тим, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих позивачем первинних та зведених документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом, з огляду на нижченаведене.

В даній справі судом встановлено, що господарські операції за період жовтень, листопад, грудень 2012 р., січень, лютий, квітень, травень, червень 2013 р. не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення даних господарських операцій.

Позивачем не надано доказів, які б свідчили про виконання робіт (надання послуг), придбання товарів та їх передачу, зокрема: актів приймання-передачі виконаних робіт, придбаних товарів, видаткових накладних; доказів, які б свідчили про якість товару та відповідність його технічним, санітарним, гігієнічним та іншим нормам, стандартам і правилам, встановленим діючим законодавством України для таких товарів, зокрема: сертифікатів якості та інших документів; доказів поставки товарів, зокрема: товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання матеріальних цінностей, видаткових накладних, податкових накладних; доказів, які б свідчили про розрахунки між сторонами, зокрема: платіжних доручень, рахунків-фактур, банківських виписок; доказів, які б свідчили про передачу автомобільних засобів на відповідальне зберігання виконавцю, зокрема: актів про передачу на відповідальне зберігання та повернення їх замовнику, підписані відповідальними на це особами, нарядів-замовлень на надання послуг з обслуговування транспортних засобів, супровідної документації. Також не надано доказів, які б свідчили, що транспортні засоби, які передавалися на обслуговування відповідачу перебувають у власності або користуванні позивача, інформацію про ціни на придбані товари, складові частини ДТЗ, інших документів, які б підтверджували перелік наданих виконавцем послуг у відповідності до умов договорів про надання послуг № 27/09 від 31.05.2013 р., № 49/09 від 05.10.2012 р., актів передання-прийняття ДТЗ (його складових) для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту та іншої документації у відповідності до положень Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 11 листопада 2002 р. N 792, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 17 лютого 2003 р. за N 122/7443, якими позивач керувався при укладенні договорів про надання послуг № 27/09 від 31.05.2013 р., № 49/09 від 05.10.2012 р. Крім того, позивачем не надано доказів щодо реалізації (використання) придбаних товарів в ланцюгу постачання з іншими контрагентами.

Виконання таких договорів вимагало від виконавця наявності відповідних основних фондів, складських приміщень (місця стоянки для автотранспортних засобів), спеціального устаткування, а також необхідну кількість працівників для здійснення обліку, виконання робіт з ремонту та перевезення.

В той же час, позивачем не надано суду належних та достатніх доказів під час розгляду справи, що у контрагента позивача наявні трудові ресурси, необхідне обладнання, транспортні засоби та інші основні засоби, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктами господарювання задекларованого основного виду діяльності.

Отже, суд приходить до висновку, що надані позивачем документи: договори, реєстри виданих податкових накладних не дають підстав дійти до висновку, що господарські операції мали місце.

З огляду на вищевказане, враховуючи відсутність документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне виконання умов договорів: № 9/09 від 10.01.2012 р., № 49/09 від 05.10.2012 р., № 27/09 від 31.05.2013 р., № 18/09 від 16.04.2013 р., інших документів щодо реальності та товарності проведених операцій, суд дійшов висновку про непідтвердження реальності проведення господарських операцій з ТОВ «Вортекс Транс», тобто, про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з виконання робіт фактично не мали реального характеру, замовлення та поставка товарів (виконання робіт) оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Податкового кодексу України є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкових накладних, актів виконаних робіт тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Отже, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг (товарів) та їх реалізацією, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту є правомірними.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в період з жовтень, листопад, грудень 2012 р., січень, лютий, квітень, травень, червень 2013 р. позивачем занижено податок на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Вортекс Транс» на суму 171 968,00 грн.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 20.11.2013 р. № 0005382220, відповідно, відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні докази, які свідчать що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають поверненню.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У позові Дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, - відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук

Повний текст постанови складено 25.02.2014 р.