Рішення № 37384651, 17.02.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2014 р. Справа № 914/4691/13

За позовом: Товариства з додатковою відповідальністю «Стрийагромаш», с. Слобідка, Львівська область

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» в особі Львівського головного регіонального відділення АТ «Брокбізнесбанк», м.Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікотех», с. Слобідка, Львівська область

про визнання іпотечного договору та договору про внесення змін до іпотечного договору недійсними

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Презлята С.З., представник (довіреність №141/03 від 15.04.2013 р.);

від третьої особи: не з'явився

Товариство з додатковою відповідальністю «Стрийагромаш», с. Слобідка, Львівська область звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» в особі Львівського головного регіонального відділення АТ «Брокбізнесбанк», м. Львів про визнання іпотечного договору та договору про внесення змін до іпотечного договору недійсними.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 18.12.2013р. призначив розгляд справи на 20.01.2014 р., залучив в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікотех». Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 29.03.2011р. між позивачем та відповідачем був укладений іпотечний договір. Вказаним договором забезпечувалось виконання кредитного договору №4/C/11/Ю, що був укладений між відповідачем та третьою особою та згідно якого третій особі було надано кредит в сумі 1 600 000 грн. 00 коп. Відповідно до діючої на момент укладення іпотечного договору редакції статуту ВАТ «Стрийагромаш», до виключної компетенції наглядової ради належало прийняття рішення про укладення правочинів на суму від 25 до 60 відсотків балансової вартості активів позивача за даними останньої річної фінансової звітності. Балансова вартість активів позивача за даними останньої річної фінансової звітності за 2010 рік склала 1479900 грн. Враховуючи дану обставину, до компетенції наглядової ради належало прийняття рішень про укладення правочинів на суму від 369975грн. (25%) до 887 940 грн. (60%). Разом з тим, предметом спірного договору виступило майно, ринкова вартість якого становила 3140199грн., балансова - 1275600 грн. З огляду на наведене, для укладення іпотечного договору необхідно було виключно рішення загальних акціонерів ВАТ «Стрийагромаш». Проте, рішення загальними зборами щодо укладення спірного договору не приймалося, а сам договір був укладений головою правління на підставі рішення, прийнятого правлінням ВАТ «Стрийагромаш». Таким чином, іпотечний договір від 30.03.2011 р. та договір від 09.11.2012 р. про внесення змін до іпотечного договору необхідно визнати недійсними у зв'язку з тим, що вони укладені особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності представника юридичної особи, скасувати у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна заборону на відчуження комплексу будівель та споруд в кількості 9 об'єктів та скасувати обтяження в Державному реєстрі іпотек на комплекс будівель та споруд в кількості 9 об'єктів за адресою с. Слобідка, вул. Воз'єднання, 8, Стрийський район, Львівська область.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що укладення іпотечного договору від 30.03.2011 р. відбувалось за наявності необхідних повноважень. Наведений факт стверджується тим, що відповідно до рішення наглядової ради ВАТ «Стрийагромаш», оформленого протоколом від 21.03.2011 р., ВАТ «Стрийагромаш» зобов'язувалось виступити майновим поручителем третьої особи перед відповідачем шляхом передачі в іпотеку комплексу будівель та уповноваження голови правління на підписання відповідних договорів. Відповідно до довідки про залишкову балансову вартість заставленого майна станом на 01.01.2011 р. залишкова балансова вартість майна, що передано в іпотеку, становить 845855 грн. 75 коп. Згідно фінансового звіту баланс станом на 01.01.2011 р. становить 1479900 грн. 00коп. Відтак, укладення договору іпотеки відбулось згідно вимог статуту ВАТ «Стрийагромаш». Також зазначив, що позивач своїми подальшими діями, зокрема шляхом прийняття рішень про внесення змін до спірного договору, схвалив його укладення. Таким чином позовні вимоги є безпідставними, просив в їх задоволенні відмовити.

Третя особа явку представника в судове засідання не забезпечила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Позивачем через канцелярію суду подано клопотання за вих. №05 від 29.01.2013 р. про зупинення провадження у справі №914/4691/13 до вирішення пов'язаної з нею справи №914/161/14, що перебуває в провадженні Господарського суду Львівської області.

Згідно ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

При цьому пов'язаність справи полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення. Ці обставини мають бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог.

В клопотанні про зупинення провадження у даній справі позивач не зазначив обґрунтованих причин неможливості розгляду даної справи до прийняття рішення по справі №914/161/14, що перебуває на розгляді у Господарському суду Львівської області, не вказав обставин, які не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

З огляду на викладене, клопотання про зупинення провадження у справі до задоволення не підлягає.

Представникам роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

30 березня 2011 р. між Відкритим акціонерним товариством «Стрийагромаш», правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю «Стрийагромаш» (іпотекодавцем) та Відкритим акціонерним товариством «Брокбізнесбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» (іпотекодержателем) було укладено іпотечний договір за реєстровим №887.

Відповідно до п. 1.1. іпотечного договору від 30.03.2011 р., іпотекодавець з метою забезпечення виконання позичальником основного зобов'язання, що випливає з кредитного договору, цим передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку предмет іпотеки.

Предметом іпотеки є: комплекс будівель та споруд, а саме: прохідна «А-1», загальна площа 25,5 кв.м, ремонтно-механічний цех з адмінбудинком «Г-2», загальна площа 2785,7 кв.м, ливарний цех «Ж-2», загальна площа 1 464,5кв.м, склад «Й-1», загальна площа 234,8 кв.м, майстерня «К-1», загальна площа 775,8кв.м, огорожа №1, ворота №2 за адресою: с. Слобідка, вул. Воз'єднання, 8, Стрийський район, Львівська область.

Як вбачається з тексту іпотечного договору від 30.03.2011 р., він підписаний від імені позивача головою правління «Стрийагромаш» Стецко О.З. та скріплений печаткою позивача.

09.11.2012 р. сторони уклали договір про внесення змін до іпотечного договору від 30.03.2011 р.

Відповідно до п.п. 13 п. 7.15 статуту ВАТ «Стрийагромаш» (в редакції, яка діяла на момент укладення спірного договору), затвердженого загальними зборами акціонерів 21.10.2004 р. (протокол №2-Д) та зареєстрованого державним реєстратором 25.11.2004 р., до виключної компетенції наглядової ради належить прийняття рішення про укладення правочинів на суму від 25 до 60 відсотків балансової вартості активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності товариства.

21 березня 2011 р. спостережною радою ВАТ «Стрийагромаш» було прийнято рішення виступити майновим поручителем ТзОВ «Вікотех» перед АБ «Брокбізнесбанк» та передати в іпотеку АБ «Брокбізнесбанк» майновий комплекс ВАТ «Стрийагромаш», який знаходиться за адресою: с. Слобідка, вул.Воз'єднання, 8. Вирішено також надати голові правління ВАТ «Стрийагромаш» Стецко О.З. повноваження для підписання договору іпотеки. Дане рішення оформлене протоколом №1/2011 від 21.03.2011 р.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Частиною 2 ст. 203 ЦК встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Пунктами 1, 3, 5 ст. 65 ГК України встановлено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Як встановлено судом, спостережною радою ВАТ «Стрийагромаш» було прийнято рішення виступити майновим поручителем ТзОВ «Вікотех» перед АБ «Брокбізнесбанк» та передати в іпотеку АБ «Брокбізнесбанк» майновий комплекс ВАТ «Стрийагромаш», який знаходиться за адресою: с. Слобідка, вул.Воз'єднання, 8. Вирішено також надати голові правління ВАТ «Стрийагромаш» Стецко О.З. повноваження для підписання договору іпотеки. Дане рішення оформлене протоколом №1/2011 від 21.03.2011 р.

Згідно фінансового звіту ВАТ «Стрийагромаш» баланс станом на 01.01.2011 р. становив 1479900 грн. 00 коп.

Відповідно до довідки про залишкову балансову вартість заставленого майна станом на 01.01.2011 р. ВАТ «Стрийагромаш» залишкова балансова вартість майна, що передано в іпотеку згідно іпотечного договору від 30.03.2011р., становила 845 855 грн. 75 коп.

З наведеного вбачається, що вартість заставленого майна становила менше 60% відсотків балансової вартості активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності товариства.

Таким чином, рішення спостережної ради ВАТ «Стрийагромаш» від 21.03.2011 р., що оформлене протоколом №1/2011 від 21.03.2011 р., узгоджується з вимогами статуту ВАТ «Стрийагромаш» в редакції, яка діяла на момент укладення спірного договору.

Доказів, які б встановлювали недійсність прийнятого та оформленого протоколом від №1/2011 від 21.03.2011 р. рішення наглядової ради, позивачем суду не представлено.

Крім того, відповідно до ст. 239 ЦК України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Відповідно до статті 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно рішення загальних зборів акціонерів ВАТ «Стрийагромаш» від 31.05.2011 р., ВАТ «Стрийагромаш» перетворено на Товариство з додатковою відповідальністю «Стрийагромаш» (п. 1.1. статуту ТДВ «Стрийагромаш»).

Пунктом 8.1.1. статуту ТДВ «Стрийагромаш» встановлено, що загальні збори учасників товариства є вищим органом товариства.

01.08.2013 р. загальними зборами учасників ТДВ «Стрийагромаш» було прийнято рішення про виступ майновим поручителем та іпотекодавцем ТзОВ «Вікотех» по кредитному договору №4/C/11/Ю від 29.03.2011 р., укладеного з ПАТ «Брокбізнесбанк» таким майном: прохідна «А-1», загальна площа 25,5кв.м, ремонтно-механічний цех з адмінбудинком «Г-2», загальна площа 2785,7кв.м, ливарний цех «Ж-2», загальна площа 1464,5 кв.м, склад «Й-1», загальна площа 234,8 кв.м, майстерня «К-1», загальна площа 775,8 кв.м, огорожа №1, ворота №2 за адресою: с. Слобідка, вул. Воз'єднання, 8, Стрийський район, Львівська область. Вказане рішення оформлене протоколом №2/2013 від 01.08.2013 р.

Таким чином, прийняття загальними зборами учасників рішення про виступ майновим поручителем по кредитному договору №4/C/11/Ю від 29.03.2011 р., що оформлене протоколом №2/2013 від 01.08.2013 р., укладення договору про внесення змін до іпотечного договору, свідчить про схвалення дій представника, який уклав спірний договір від імені відповідача, що в силу приписів ст. 241 ЦК України не дає підстав для визнання цього договору недійсним із заявлених позивачем підстав.

Відповідно до п. 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Оскільки відсутні підстави для визнання спірного договору недійсним, відсутні і підстави для скасування у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна заборон на відчуження та скасування обтяження в Державному реєстрі іпотек.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та безпідставні, а тому в позові слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини позивача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 16, 203, 204, 215, 241, 509, 626 ЦК України, ст.ст. 65, 207 ГК України та ст.ст. 1, 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 17.02.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 24.02.2014 р.

Суддя Мазовіта А.Б.