Рішення № 37384572, 27.01.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2014 р.Справа № 922/5240/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Рудяк Т.О.

розглянувши справу

за позовом Публічне АТ "Укртелеком" в о. ХФ ПАТ "Укртелеком" м. Харків до ТОВ "Велтон.Телеком", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Бойко Р.О., за дов.

відповідача - Бочарова Н.В., за дов.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Харків (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком" (відповідача) про стягнення з відповідача на користь позивача 258 685,74 грн. основного боргу, 1 397,38 грн. пені, 644,94 грн. 3% річних та інфляційних в сумі 172,46 грн. за договором № 136-10 від 23.06.2008 р. про надання в використання лінійних споруд.

В судовому засіданні 15.01.2014 року було оголошено перерву з 15.01.2014 року по 27.01.2014 року.

15.01.2014 року позивач звернувся до суду з заявою, в якій просить суд, в зв'язку з частковою сплатою відповідачем суми заборгованості, припинити провадження у справі на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 258 685,74 грн. за період з вересня по листопад 2013 року, 783,15 грн. пені за період з 21.10.2013 року по 30.11.2013 року та просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 614,23 грн. за період з 01.12.2013 року по 20.12.2013 року, 644,94 грн. 3% річних та інфляційних в сумі 172,46 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви від 15.01.2014 року та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог з урахуванням заяви позивача від 15.01.2014 року не заперечував.

Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне:

23.06.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №136-10 про надання в користування лінійних споруд, зі змінами, внесеними додатковими угодами до договору №1 від 20.06.2009 р., №2 від 30.12.2009 р., №3 від 02.05.2010 р., №4 від 20.07.2010 р., які є його невід'ємними частинами.

За умовами п.1.1. договору позивач надає відповідачу в користування лінійні споруди місцевого зв'язку згідно Додатку №2 до договору, а відповідач зобов'язався своєчасно проводити оплату згідно з умовами договору (п.2.2.1. договору).

Згідно з п.3.1. договору відповідач зобов'язаний щомісячно, до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим вносити плату за отримані послуги на розрахунковий рахунок позивача на підставі рахунку, виставленого до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, надавав відповідачу послуги, що підтверджується наданими до матеріалів документами, однак відповідач порушував свої зобов'язання за умовами договору, оплачував отримані послуги несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого станом на 01.12.2013 року заборгованість перед позивачем склала 258 685,74 грн.

Надаючи правову оцінку вище викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В процесі розгляду справи позивач звернувся до суду із заявою від 15.01.2014 р., в якій просив суд, в зв'язку з частковою сплатою відповідачем суми заборгованості, як доказ сплати до матеріалів справи були надані копії платіжних доручень, припинити провадження у справі на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 258 685,74 грн. за період з вересня по листопад 2013 року, 783,15 грн. пені за період з 21.10.2013 року по 30.11.2013 року.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі 258 685,74 грн., суд припиняє провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 258 685,74 грн. на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, позивачем на підставі п.4.2. договору відповідачу за порушення строків оплати наданих послуг була нарахована пеня в сумі 1397,38 грн., враховуючи, що відповідачем частково сплачено суму пені у розмірі 783,15 грн., в зв'язку з чим суд припиняє провадження у справі в частині стягнення пені у розмірі 783,15 грн. пені за період з 21.10.2013 року по 30.11.2013 року на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Позовні вимоги стосовно стягнення пені в сумі 614,23 грн. за період з 01.12.2013 року по 20.12.2013 року, суд вважає обґрунтованими, такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми. За таких обставин, позовні вимоги позивача в розмірі 644,94 грн. 3% річних та 172,46 грн. інфляційних обґрунтовані, відповідають вимогам діючого законодавства та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, покладаючи судовий збір на відповідача.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 1, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 75, п.1-1 ст.80, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком" (61002, м. Харків, вул. Сумська, 50, код ЄДРПОУ 35074228) на користь Публічного акціонерного товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" (61002, м. Харків, вул. Іванова, 7/9, код ЄДРПОУ 25614660, п/р 26008898 в ХОД ВАТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 350589) пеню в сумі 614,23 грн. за період з 01.12.2013 року по 20.12.2013 року, 644,94 грн. 3% річних та інфляційних в сумі 172,46 грн., судовий збір в сумі 5 218,01 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення суми основного боргу у розмірі 258 685,74 грн. за період з вересня по листопад 2013 року, 783,15 грн. пені за період з 21.10.2013 року по 30.11.2013 року провадження у справі припинити на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Повне рішення складено 31.01.2014 р.

Суддя Прохоров С.А.

справа №922/5240/13