Рішення № 37384371, 25.02.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "25" лютого 2014 р. Справа № 906/1919/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Давидюка В.К.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ "Дніпропроект" (м.Кривий Ріг)

до Приватного підприємства "Валком-інвест" (м.Коростень Житомирської області)

про стягнення 343723,58 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 343723,58 грн. заборгованості за договором поставки №160513-3 від 16.05.2013р., з яких 289631,90 грн. - сума основного боргу, 30635,07 грн. - пеня, 19981,60 грн. - штраф та 3475,01 грн. - 3% річних.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 289631,90 грн. основного боргу, 27795,96 грн. пені, 19981,60 грн. штрафу та 3475,01 грн. 3% річних, а всього на суму 340884,47 грн. Крім того, просить суд розглядати справу без його участі у зв'язку з неможливістю з'явитись в судове засідання. Уточнені позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Суд у відповідності до ст. 22 ГПК України приймає заяву про уточнення позовних вимог до розгляду.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на поштовому повідомленні про вручення ухвали суду.

Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Суд дослідив судовому засіданні документи, а саме: договір поставки №160513-3 від 16.05.13р., видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності, розрахунки суми боргу, банківські виписки, заяву про уточнення позовних вимог, акт звірки взаємних розрахунків, статут, довідку і витяги з ЄДР та інші.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

16.05.13 р. між сторонами був укладений договір поставки №160513-3 (а.с.4-7), відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов'язується передати у встановлений договором термін у власність відповідача (покупця) товар (металопродукцію), а відповідач зобов'язаний прийняти вказаний товар і оплатити його вартість відповідно до умов договору (п.1.1 договору).

За цим договором ціна, загальна кількість, асортимент, сортамент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється, визначається у специфікаціях або рахунках (накладних) постачальника, які є невід'ємними частинами цього договору (п.1.2 договору).

Згідно з п.1.3 вказаного договору факт поставки товару за цінами, загальною кількістю, асортиментом, сортаментом та номенклатурою, визначеними у специфікаціях або видаткових накладних, або факт оплати рахунка чи специфікації означає взаємну згоду постачальника і покупця з умовами поставки та умовами оплати товару, ціною, загальною кількістю, асортиментом, сортаментом та номенклатурою, зазначеними у рахунках або специфікаціях. Достатнім підтвердженням факту поставки буде вважатися товарно-транспортна накладна, підписана уповноваженими представниками сторін або акт приймання-передачі товару, підписаний уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 2.1 договору, орієнтовна ціна договору складає 15000000,00 грн. Остаточна сума цього договору складає загальну вартість поставленого товару, яка зазначена у видаткових накладних, які були видані постачальником покупцю по даному договору.

Як передбачено п.2.2 договору поставки, оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у договорі або рахунках.

На виконання умов даного договору, відповідно до видаткових накладних №№1458, 1457, 1448, 1447, 1446, 1445 від 18.05.13 р. (а.с. 8,11,13,15,17,19), товарно-транспортних накладних №№1458, 1457, 1448, 1447, 1446, 1445 від 18.05.13 р. (а.с. 9,12,14,16,18,20) та довіреності №36 від 17.05.2013 р. (а.с.10) позивач здійснив поставку товару (металопродукції) відповідачеві на загальну суму 549631,90 грн.

Як передбачено умовами п.2.4 даного договору товар поставляється на умовах 100% попередньої оплати (передплати), якщо інше не визначено у специфікаціях до цього договору. Так, відповідач мав оплатити товар у повному обсязі до 18.05.2013 р.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості товару виконав частково, сплативши позивачеві 260000,00 грн., про що свідчать банківські виписки (а.с.21-31).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, внаслідок невиконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати вартості отриманого товару, станом на день звернення з позовом до суду та на день розгляду справи в суді за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем в сумі 289631,90 грн. (549631,90 грн. - 260000,00 грн.), яку позивач і просить суд стягнути з відповідача.

Суд задовольняє позов в цій частині, з огляду на наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору поставки №160513-3 від 16.05.2013 р.

Частиною 1 ст.193 ГК України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Такі ж положення містить ст.526 ЦК України.

Згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання.

Як передбачено частинами 1 і 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 і ч.2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав передбаченого договором зобов'язання щодо сплати вартості отриманого товару в повному обсязі та у строк, визначений договором поставки №160513-3 від 16.05.2013р.

Тому, з врахуванням наведеного вище, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 289631,90 грн. основного боргу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач в заяві про уточнення розміру позовних вимог просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3475,01 грн. 3% річних, 27795,96 грн. пені та 19981,60 грн. штрафу.

Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610, п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно п.5.2 договору, за прострочення строків оплати товару, встановлених в цьому договорі та додатках до нього, покупець, на вимогу постачальника, сплачує постачальникові пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочки. У разі прострочення оплати більш ніж на 10 календарних днів покупець додатково сплачує штраф у розмірі 5% від несплаченої своєчасно суми.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст. 549 ЦК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно вимог ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунки вказаних зобов'язань, суд вважає, що штраф нарахований правильно та відповідно до вимог чинного законодавства і підлягає задоволенню в сумі 19981,60 грн.

Разом з тим, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок пені, оскільки в наданому розрахунку позивачем невірно визначено період нарахування вказаного зобов'язання.

Розрахунок пені за 6 місяців відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України за період з 18.05.13р. (дата виникнення зобов'язання) по 17.11.13р.:

за період з 18.05.13р. по 09.06.13р:

- 15 (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 днів х 399631,90 грн. (сума боргу) х 23 (кількість днів прострочки) / 100 = 3777,33 грн.

за період з 10.06.13р. по 17.06.13р.:

- 14 (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 днів х 399631,90 грн. (сума боргу) х 8 (кількість днів прострочки) / 100 = 1226,27 грн.

за період з 18.06.13р. по 26.06.13р.:

- 14 (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 днів х 349631,90 грн. (сума боргу) х 9 (кількість днів прострочки) / 100 = 1206,95 грн.

за період з 27.06.13р. по 12.08.13р.:

- 14 (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 днів х 319631,90 грн. (сума боргу) х 47 (кількість днів прострочки) / 100 = 5762,12 грн.

за період з 13.08.13р. по 04.09.13р.:

- 13 (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 днів х 319631,90 грн. (сума боргу) х 23 (кількість днів прострочки) / 100 = 2618,35 грн.

за період з 05.09.13р. по 03.10.13р.:

- 13 (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 днів х 309631,90 грн. (сума боргу) х 29 (кількість днів прострочки) / 100 = 3198,11 грн.

за період з 04.10.13р. по 06.11.13р.:

- 13 (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 днів х 299631,90 грн. (сума боргу) х 34 (кількість днів прострочки) / 100 = 3628,42 грн.

за період з 07.11.13р. по 17.11.13р.:

- 13 (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 днів х 289631,90 грн. (сума боргу) х 11 (кількість днів прострочки) / 100 = 1134,72 грн.

Таким чином, розмір пені, який підлягає задоволенню, становить 22552,27 грн. (3777,33 грн. + 1226,27 грн. + 1206,95 грн. + 5762,12 грн. + 2618,35 грн. + 3198,11 грн. + 3628,42 грн. + 1134,72 грн.).

А оскільки позивачем в заяві про уточнення розміру позовних вимог заявлено до стягнення 27795,96 грн. пені, то суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення 5243,69 грн. (27795,96 грн. - 22552,27 грн.) пені.

Крім того, суд здійснює перерахунок 3-х% річних за період з 18.05.13р. (дата виникнення зобов'язання) по 18.12.13р. (кінцева дата нарахування, зазначена в розрахунку позивача):

за період з 18.05.13р. по 17.06.13р:

- 3 / 365 днів х 399631,90 грн. (сума боргу) х 31 (кількість днів прострочки) / 100 = 1018,23 грн.

за період з 18.06.13р. по 26.06.13р.:

- 3 / 365 днів х 349631,90 грн. (сума боргу) х 9 (кількість днів прострочки) / 100 = 258,63 грн.

за період з 27.06.13р. по 04.09.13р.:

- 3 / 365 днів х 319631,90 грн. (сума боргу) х 70 (кількість днів прострочки) / 100 = 1838,96 грн.

за період з 05.09.13р. по 03.10.13р.:

- 3 / 365 днів х 309631,90 грн. (сума боргу) х 29 (кількість днів прострочки) / 100 = 738,02 грн.

за період з 04.10.13р. по 06.11.13р.:

- 3 / 365 днів х 299631,90 грн. (сума боргу) х 34 (кількість днів прострочки) / 100 = 837,32 грн.

за період з 07.11.13р. по 18.12.13р.:

- 3 / 365 днів х 289631,90 грн. (сума боргу) х 42 (кількість днів прострочки) / 100 = 999,82 грн.

Таким чином, сума 3-х% річних, яка підлягала би стягненню, складає 5690,98 грн. (1018,23 грн. + 258,63 грн. + 1838,96 грн. + 738,02 грн. + 837,32 грн. + 999,82 грн.).

Однак, позивачем в позовній заяві та в заяві про уточнення розміру позовних вимог заявлено до стягнення 3475,01 грн. 3% річних.

Тому, враховуючи межі заявлених позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 3475,01 грн. 3% річних.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав, в судове засідання не з'явився.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги в частині стягнення 289631,90 грн. основного боргу, 3475,01 грн. 3% річних, 22552,27 грн. пені та 19981,60 грн. штрафу обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню. А в частині стягнення 5243,69 грн. пені суд відмовляє в задоволенні позову, про що зазначав вище.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до обгрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Валком-Інвест", 11504, Житомирська область, м. Коростень, вул. Пацаєва, 3, код ЄДРПОУ 36245411

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ "Дніпропроект", 50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, проспект Карла Маркса, 60/41, код ЄДРПОУ 33718185

- 289631,90 грн. - основного боргу;

- 19981,60 грн. - штрафу;

- 3475,01 грн. - 3% річних;

- 22552,27 грн. - пені;

- 6712,82 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 5243,69 грн. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Давидюк В.К.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам (рек. з пов. про вручення)