Вирок № 37384266, 27.02.2014, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/1828/13-к

Провадження № 1-кп/165/5/14

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2014 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Галушки О.Г.,

при секретарі Дячук С.Л.,

за участю прокурора Васьовчика І.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Нововолинську кримінальне провадження № 12013020050000204 про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Нововолинська Волинської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1 судимого вироком Нововолинського міського суду від 03 грудня 2012 року за ч.1 ст. 185 КК України до покарання у виді виправних робіт на строк один рік з відрахуванням щомісячно із суми заробітку в дохід держави десяти відсотків,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України,-

встановив :

11 лютого 2013 року приблизно о 15 год. 15 хв. ОСОБА_1, знаходячись в районі магазину «Маяк», що по вулиці Маяковського, 13 в м.Нововолинську, з метою незаконного заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, відкрито викрав у ОСОБА_3 мобільний телефон марки «HTC RADAR C 110 E» вартістю 2000 гривень разом із сім-карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар» вартістю 10 гривень, який спочатку взяв у останнього для здійснення телефонного дзвінка, а потім на вимогу потерпілого не повернув даний телефон, залишивши при собі. Такими своїми діями ОСОБА_1 заподіяв потерпілому ОСОБА_3 матеріальної шкоди на загальну суму 2010 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні у вчиненні інкримінованого йому злочину свою винуватість не визнав, і даючи показання спочатку ствердив про те, що при зустрічі з ОСОБА_3 біля магазину «Маяк» у м.Нововолинську в один із днів взимку минулого року, він попросив у нього мобільний телефон для здійснення дзвінка, який після цього залишив собі, так як потерпілий був винен йому грошові кошти в сумі 500 гривень, котрі не віддавав. При цьому, він сказав ОСОБА_3, що поверне телефон після того як він віддасть йому ці гроші. На прохання повернути телефон, він відмовив ОСОБА_3 і пішов з телефоном від останнього. Через декілька днів він даний телефон віддав в заклад за 500 гривень ОСОБА_4, маючи намір викупити у останнього, після того як ОСОБА_3 поверне йому гроші. Пізніше ОСОБА_1 змінив показання, вказавши на те, що він взяв у потерпілого ОСОБА_3 мобільний телефон і мав намір повернути, але заклав його ОСОБА_4, який дав йому за цей телефон гроші, при цьому вказав на те, що ОСОБА_3 ніяких грошових коштів у нього не позичав і винен їх не був, домовленості про строк повернення телефону він не узгоджував з ОСОБА_3 На теперішній час він повністю відшкодував потерпілому, заподіяну матеріальну шкоду.

Незважаючи на такі показання обвинуваченого ОСОБА_1, його винуватість у повторному відкритому викраденні майна, належного потерпілому ОСОБА_3 підтверджується доказами дослідженими і перевіреними в судовому засіданні.

Так, потерпілий ОСОБА_3 ствердив в судовому засіданні про те, що дійсно при зустрічі з ОСОБА_1 біля магазину «Маяк» у м.Нововолинську останній попросив у нього для здійснення дзвінка мобільний телефон на, що він погодився і передав свій мобільний телефон. Після здійснення телефонного дзвінка ОСОБА_1 сказав дати йому 500 гривень, так як він не мав таких грошей при собі, то відмовив у цьому ОСОБА_1 і попросив повернути йому мобільний телефон. Однак, незважаючи на його прохання ОСОБА_1 не віддав йому телефон і пішов від нього. Разом з тим ОСОБА_3 ствердив про те, що ніяких грошових зобов'язань він перед ОСОБА_1 не мав і на той час він гроші в сумі 500 гривень останньому винен не був. Ніякого строку повернення телефону він з ОСОБА_1 не обумовлював. Також потерпілий підтвердив, що завдані йому збитки ОСОБА_1 повністю відшкодовані.

З довідки про вартість мобільного телефону слідує, що станом на лютий 2013 року вартість телефону марки «HTC RADAR C 110 E» становила 2000 гривень, вартість стартового пакету Київстар становила 10 гривень (том 2 а.с.14).

Дослідивши і оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що в судовому засіданні доведена винуватість ОСОБА_1 у повторному відкритому викраденні чужого майна, і такі дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч.2 ст.186 КК України.

При цьому суд, кваліфікуючи дії ОСОБА_1 за ч.2 ст.186 КК України приймає до уваги показання потерпілого ОСОБА_3, які є послідовні і не суперечливі та вказують на те, що дії ОСОБА_1 розпочаті як заволодіння майном шляхом обману (шахрайство) переросли у грабіж, оскільки на пред'явлену до обвинуваченого вимогу ОСОБА_3 повернути тут же мобільний телефон, ОСОБА_1 проігнорував її і протиправно, утримуючи телефон пішов від потерпілого, який невдовзі збув ОСОБА_4

Разом з тим, суд не приймає до уваги показання обвинуваченого ОСОБА_1 стосовно способу протиправного заволодіння майном потерпілого ОСОБА_3, оскільки вони є непослідовними і неодноразово змінювались обвинуваченим, що свідчить про їх недостовірність і намагання уникнути відповідальності за вчинення більш тяжкого злочину.

До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд відносить, повне відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної потерпілому.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, суд не вбачає.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який законом віднесено до тяжких та дані про його особу, зокрема те, що неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, вчинив новий злочин через невеликий проміжок часу після його засудження за вчинення умисного корисливого злочину, що вказує про його небажання стати на шлях виправлення, а також те, що посередньо характеризується за місцем проживання, а тому вважає за необхідне призначати ОСОБА_1 покарання пов'язане з ізоляцією від суспільства у виді позбавлення волі в межах санкції частини 2 статті 186 КК України.

Згідно вироку Нововолинського міського суду Волинської області від 03 грудня 2012 року ОСОБА_1 засуджено за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді виправних робіт на строк один рік з відрахуванням щомісячно із суми заробітку в дохід держави десяти відсотків (том 2 а.с.16-17).

Як видно із довідки управління державної пенітенціарної служби України за № 297 від 11.02.2014 року станом на 11 лютого 2014 року невідбута частина покарання ОСОБА_1 становить дев'ять місяців вісім днів.

Враховуючи дані обставини, суд призначає ОСОБА_1 покарання за правилами ст.71 КК України за сукупністю вироків.

Відповідно до протоколу про затримання ОСОБА_1 затримано 08 січня 2014 року і з цього моменту він утримується під вартою (том 1 а.с.36).

Керуючись ст.ст. 368,370,374 КПК України, суд,-

засудив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання за даним вироком, частково приєднати не відбуте покарання за вироком Нововолинського міського суду від 03 грудня 2012 року - виправні роботи строком дев'ять місяців вісім днів з відрахуванням щомісячно із суми заробітку в дохід держави десяти відсотків, що за правилами ст. 72 КК України відповідає 93 (дев'яносто трьом) дням позбавлення волі, остаточно визначивши до відбування ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки один місяць.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з 08 січня 2014 року, тобто з моменту затримання.

Обраний ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Суддя О. Г. Галушка