Ухвала суду № 37382558, 18.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 р.Справа № 820/9285/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2013р. по справі № 820/9285/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації», звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001392210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 275215,50 грн., в т.ч. за основним платежем - 183477,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 91738,50 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0002512210 від 11.07.2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 302667,72 грн., в т.ч. за основним платежем - 254474,47 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 48193,25 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.13 року зазначений позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова ДПС від 22.04.2013 року № 0001392210.

Скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області від 11.07.2013 року № 0002512210, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 302667,72 грн., в т.ч. за основним платежем - 254474,47 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 48193,25 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що постанову винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Відповідно до ст. 197 КАС України дана справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, публічне акціонерне товариство «Науково - технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації» 10.06.1999 року взято на податковий облік за №11130 і станом на даний час перебуває на обліку в державній податковій інспекції у Дзержинському району м. Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області.

Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року.

В ході проведення перевірки встановлені порушення: п.п.14.1.27, п.14.1 ст.14 п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України за 2012 року, що призвело до заниження додатку на прибуток в розмірі 183477 грн., у 1 кварталі 2012 року на 66150 грн., за 2. квартал 2012 року на 41580 грн., З квартал 2012 року на 36939 грн., 4 квартал 2012 року на 38808 грн. та п.п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 199.1,п. 199.4, ст..199 п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 266454,0 грн., а саме: у квітні 2010 року на суму 314грн, - у травні 2010 року на суму 15973 грн., - у червні 2010 року на суму 4344 грн., - у серпні 2010 року на суму 199 грн., . у вересні 2010 року на суму 4372 грн, у жовтні 2010 року на суму 3458 грн., у листопаді 2010 року на суму 5887 грн., у лютому 2011 року за суму 15901 грн., у березні 2011 року на суму 19771 грн., у травні 2011 року на суму 10477 грн., у червні 2011 року на суму 16375 грн., у липні 2011 року на суму 8276 грн., у серпні 2011 року на гуму 8362 грн., у вересні 2011 року на суму 8097 грн., у жовтні 2011 року на суму 7845 грн., у листопаді 2011 року на суму 7597 грн., у грудні 2011 року на суму 11819 грн., у січні 2012 року на гуму 13335 грн., у лютому 2012 року на суму 11527 грн., у березні 2012 року на суму 10785грн., у жовтні 2012 року на суму 8659 грн., у травні 2012 року на суму 8300 грн., у червні 2012 року на суму 9193 грн., у липні 2012 року на суму 11283 грн., у серпні 2012 року на суму 8395 грн., у жовтні 2012 року на суму 16906 грн., у листопаді 2012 року на суму 9462 грн., у грудні 2012 року на суму 9542 грн., та призвело до заниження податку на додану вартість з урахуванням від»ємного значення (ряд 19 Декларації) на загальну суму 266454 грн. в т.ч. по періодам: вересні 2010 року у сумі 23166 грн., у січні 2011 року у сумі 8133 грн., у березні 2011 року у сумі 11489 грн., у квітні 2011 року у сумі - 8472 грн., у травні 2011 року у сумі 25993 грн., у червні 2011 року у сумі 19818 грн., у липні 2011 року у сумі 8276 грн., у серпні 2011 року у сумі 8362 грн., вересні 2012 року на суму 8097 грн., у жовтні 2012 року на суму 7845 грн., у листопаді 2012 року і а суму 7597 грн., у грудні 2012 року на суму 11819 грн., у січні 2012 року на суму 13335 грн., у березні 2012 року на суму 22312 грн., у квітні 2012 року на суму 3153 грн., у травні 2012 року на гуму 13806 грн., у червні 2012 року на суму 9193 грн., у липні 2012 року на суму 11283 грн., у серпні 2012 року на суму 8395 грн., у жовтні 2012 року на суму 16906 грн., у листопаді 2012 року на суму 9462 грн., у грудні 2012 року на суму 9542 грн.

На підставі вказаного акту перевірки було винесено податкове повідомлення - рішення № 0001392210 від 22.04.2013 року на загальну суму 314596,25 грн., в т.ч. 266454,0 грн. - основний платіж та 48142,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції та податкове повідомлення - рішення № 0001402210 від 22.04.2013 року на загальну суму 275215,50 грн., в т.ч. 183477,00 грн. - основний платіж та 91738,5 грн. - штрафні ( фінансові) санкції.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями - рішеннями, АТ «НТІ ТТР» скористалось правом їх адміністративного оскарження, у зв'язку з чим 30.04.2013 року звернулось до ДПС у Харківській області зі скаргою № 221 від 30.04.2013 року.

За результатом розгляду зазначеної скарги Головне управління Міндоходів у Харківській області прийняло Рішення № 395/10/20-40-10-04-17 від 25.06.2013 року, яким скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.04.2013 року №0001392210 в частині збільшення грошового зобов'язання (основний платіж) з податку на додану вартість у розмірі 10447,00 гривень, в іншій частині вказане рішення та податкове повідомлення-рішення № 0001402210 залишено без змін, а скаргу № 221 від 30.04.2013 року без задоволення.

На підставі вказаного рішення винесено податкове повідомлення-рішення від 11.07.2013 року №0002512210 на загальну суму 304201,25 грн., в т. ч. за основним платежем 256007,00 грн. та штрафні санкції 48194,25 грн.

11.07.2013 року АТ «НТІ ТТР» звернулось до Міністерства доходів і зборів України зі скаргою № 354 від 11.07.2013 року про скасування всіх вищезазначених податкових повідомлень-рішень.

18.09.2013 року на адресу АТ «НТІ ТТР» надійшло Рішення Міністерства доходів і зборів № 10917/6/99-99-10-01-15 від 12.09.2013 року про результати розгляду скарги, яким скаргу АТ «НТІ ТТР» № 354 від 11.07.2013 року залишено без задоволення.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням відповідача, позивач для захисту своїх прав звернувся до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача та скасуванню податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова ДПС від 22.04.2013 року №0001392210, державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області від 11.07.2013 року №0002512210.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, основними видами діяльності АТ «НТІ ТТР» є наукові дослідження, науково-технологічні розробки (проекти), а також; фінансові операції (інвестиції). Наукові дослідження а також науково - технологічні розробки виконуються у відповідності до щорічного плану, складеного керівниками окремих підрозділів інституту, відповідно до існуючих напрямків та отриманих результатів за попередні роки.

До основних напрямків діяльності АТ «НТІ ТТР» відносяться: моніторинг інженерних систем у техногенних зонах, управління ризиками нештатного стану об'єктів, що знаходяться у зонах підтоплення, подрібнення матеріалів, історія науки, космологія і гравітація, литейні технології, технології прискореного прототипирування, розробки у галузі медицини, нанесення покриття, нетрадиційна енергетика, процеси горіння, синтез алмазів, наукові дослідження та розробки у галузі страхування, розробка та введення агроекологічного методу страхування врожаїв, імовірнісні оцінки ризику та актуарні розрахунки, статистичний аналіз даних та імовірнісне прогнозування параметрів випадкових процесів, моделювання економічної динаміки, будівельно-технологічні проекти, радіотехніка, утилізація відходів, енергоінформатика, розробка технічних умов на послуги по організації та перевезенню вантажів залізничним транспортом, медична інформаційна система (МІС), газифікація вугілля, телекомунікації та інші, регламентовані статутними документами Товариства.

Між АТ «НТІ ТТР» (Виконавець по договору) та ПАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ЛЕММА» (Замовник по договору) 27.04.2007 року укладено угоду № 27/04-Л про надання послуг, згідно якої Виконавець зобов'язується за завданням Замовника організувати виконання диспетчерської послуги в галузі медичного страхування, а Замовник - оплачувати надані послуги. Таким чином для забезпечення виконання умов по договору № 27/04-Л від 27.04.2007 року АТ «НТІ ТТР» залучало необхідних фахівців на договірних засадах. Завірені копії вищезазначених документів надано до ДПІ у Дзержинському районі.

Згідно 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Колегія суддів зазначає, що ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено поняття первинних облікових документів та регістрів бухгалтерського обліку, зокрема, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, Акт прийому-передачі наданих послуг є тим єдиним документом, що може засвідчити та підтвердити факт надання послуг. Якщо договором про надання послуг передбачено, що вартість наданих послуг визначається відповідно до Акта, то підписаний Акт є підставою для здійснення розрахунку за надані послуги. Підписаний сторонами Акт свідчить про те, що послуги були надані в належному обсязі та якості.

Також колегія суддів зазначає, що АТ «НТІ ТТР» в ході проведення податкової перевірки та під час проведення перевірки надано первинні документи, підтверджуючі факт виконання робіт (надання послуг) в повному обсязі та відповідно до діючого законодавства.

Укладені між АТ «НТІ ТТР» та ТОВ «Трудовий контракт», «Сьомий розряд» Договори про надання послуг містять положення III «Порядок предоставления услуг» и IV «Стоимость работ и порядок расчетов», якими чітко регламентований перелік необхідних первинних документів для надання послуг, підтвердження факту наданих послуг та умов здійснення оплати за надані послуги. Первинні документи, передбачені нормами діючого законодавства та умовами договорів в повному обсязі були надані в ході проведення перевірки.

Відповідно до п.п.138.1.1. п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; є) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно з п.п.138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); є) витрати на транспортування, перевалку, страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Таким чином, проаналізувавши наведене, колегія суддів погоджується з висновками першої інстанції про неправомірне винесення податкового повідомлення-рішення №0001392210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 275 215,50 грн., в т.ч. за основним платежем - 183 477,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 91738,50 грн.

Щодо донарахування податку на додану вартість та застосування штрафної (фінансової) санкції, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, по взаємовідносинам з ПП «Будком-Алон» (код 34951473) у липні 2012 року на суму 14796,00 грн., в т.ч. ПДВ 2466,00 грн., до ДПІ у Дзержинському районі було надано договір, акт виконаних ремонтних робіт по ремонту системи холодного водопостачання 5-го поверху будівлі за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 56, довідку щодо розрахунку вартості виконаних підрядних робіт та податкові накладні, тобто всі необхідні первинні документи.

ДПІ у Дзержинському районі робить посилання на акт №326/153/34951473 від 25.07.2012 року Харківської ОДПІ у Харківській області щодо неможливості проведення зустрічної звірки ПП «Будком-Алон» (код 34951473) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами-постачальниками за період січень-липень 2012 року та робить висновок що наведені обставини свідчать, що діяльність ПП «Будком-Алон» має ознаки нереальності здійснення.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, право платника податку на податковий кредит виникає, якщо ним у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент здійснення вказаних правовідносин ПП «Будком-Алон» було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платник податку та йому присвоєно індивідуальний податковий номер. Роботи виконано в повному обсязі відповідно до умов договору між АТ «НТІ ТТР» та ПП «Будком-Алон», що підтверджується актом виконаних робіт, тому АТ «НТІ ТТР» на підставі податкових накладних віднесено суму ПДВ - 2466,00 грн. до складу податкового кредиту.

Проаналізувавши наведене, колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів, придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПКУ визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що укладені правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку про неправомірне винесення вищевказаного податкового повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 302667,72 грн., в т.ч. за основним платежем - 254474,47 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 48193, 25 грн..

Крім того у відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.13 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2013р. по справі № 820/9285/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Зеленський В.В.Судді П'янова Я.В. Чалий І.С.