Ухвала суду № 37382531, 20.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2014 р.Справа № 816/80/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.2013р. по справі № 816/80/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Землянки"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Волари Експорт"

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

03.01.2013 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Землянки", звернувся до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Волари Експорт", в якому просив скасувати податкове повідомлення- рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0000672301/2099 від 17.12.2012 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.2013 року зазначений позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 17 грудня 2012 року № 0000672301/2099.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що постанову винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Відповідно до ст. 197 КАС України дана справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Агрофірма "Землянки" зареєстровано як юридичну особу (код ЄДРПОУ 30748767).

Основними видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (01.11); розведення великої рогатої худоби молочних порід (01.41); допоміжна діяльність у рослинництві (01.61); виробництво олії та тваринних жирів (10.41); неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (46.39); роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

З 18 лютого 2000 року товариство зареєстроване платником податку на додану вартість, а відповідно до свідоцтва № 200080213 серії НБ№ 044230 позивачу з 01 січня 2009 року надано спеціальний режим оподаткування податку на додану вартість - сільськогосподарського підприємства.

Фахівцями Кременчуцької ОДПІ у період з 08 листопада 2012 року по 16 листопада 2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Агрофірма "Землянки" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 вересня 2012 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт від 23 листопада 2012 року №4942/92-209/30748767, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7, пунктів 81.1, 81.2, 81.6, 81.11 статті 81 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 185.1 статті 185, статті 187, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 209.1, 209.2, 209.6, 209.11 статті 209 Податкового кодексу України, наслідком чого є заниження податку на додану вартість загалом в розмірі 2686670 грн.

На підставі даного висновку Акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 17 грудня 2012 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000672301/2099, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом в розмірі 3365663,10 грн. (в тому числі 2686670 грн. - основний платіж, 678993,10 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням відповідача, позивач для захисту своїх прав звернувся до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що в основу нарахування штрафних (фінансових) санкцій контролюючим органом покладено спростований судом висновок про те, що позивачем протягом періоду, охопленого перевіркою, занижено податкові зобов'язання з ПДВ за загальною декларацією з ПДВ.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача та скасуванню податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 17 грудня 2012 року № 0000672301/2099.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Агрофірма "Землянки" (Постачальник) та ТОВ "Волари Експорт" (Покупець) укладено договір поставки від 27 квітня 2010 року №27/04-19 ВЭ-АФ 2010, умовами якого передбачено, що строк поставки визначається додатками до договору. Даний договір дійсний до 27 квітня 2011 року.

27 квітня 2010 року сторонами підписано додаток №1 до вказаного договору, відповідно до якого визначено, що поставці підлягає соняшник кількістю 647,022 т. вартістю 2976303 грн. 02 коп. (в т.ч., ПДВ - 496050 грн. 50 коп.). Поставка має бути здійснена до 15 квітня 2011 року включно (пункт 3 Додатка), оплата товару здійснюється шляхом 100% передоплати протягом 3-х банківських днів з дня набрання чинності Додатком (пункту 4).

01 квітня 2011 року сторонами підписано додаткові угоди до договору поставки від 27 квітня 2010 року №27/04-19 ВЭ-АФ 2010 та додатку № 1 від 27 квітня 2010 року, відповідно до яких змінено строк поставки товару до 31 серпня 2011 року та до 30 серпня 2011 року відповідно.

Додатковими угодами від 01 серпня 2011 року до договору поставки від 27 квітня 2010 року №27/04-19 ВЭ-АФ 2010 та додатку № 1 від 27 квітня 2010 року змінено строк поставки товару до 31 грудня 2013 року включно.

На виконання умов даного договору ТОВ "Волари Експорт" 28 квітня 2010 року платіжним дорученням № 656 перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ "Агрофірма "Землянки" кошти в розмірі 2976303 грн. 02 коп. (в т.ч., ПДВ - 496 050 грн. 50 коп.), а позивачем видано податкову накладну від 30 квітня 2010 року №107.

Крім того, між ТОВ "Агрофірма "Землянки" (Постачальник) та ТОВ "Волари Експорт" (Покупець) укладено договір поставки від 27 жовтня 2010 року №27/10-01 ВЭ-АФ 2010, предметом якого є поставка зернових 2011 року врожаю. Відповідно до умов даного договору строк поставки визначається додатками до договору. Даний договір дійсний до 27 грудня 2011 року.

27 жовтня 2010 року сторонами підписано додаток №1 до вказаного договору, відповідно до якого визначено, що поставці підлягає кукурудза кількістю 1094,709 т. вартістю 2 025 211 грн. 97 коп. (в т.ч., ПДВ - 337 535 грн. 33 коп.). Поставка має бути здійснена до 15 грудня 2011 року включно (пункт 3 Додатка), оплата товару здійснюється шляхом 100% передоплати протягом 3-х банківських днів з дня набрання чинності Додатком (пункту 4).

Додатковими угодами від 01 серпня 2011 року до договору поставки від 27 жовтня 2010 року №27/10-01 ВЭ-АФ 2010 та додатку №1від 27 жовтня 2010 року змінено строк поставки до 31 грудня 2013 року включно.

Крім того, додатковою угодою від 01 серпня 2011 року до вищезазначеного Договору змінений розділ 4 Договору та викладений в наступній редакції: "зернова група врожаю 2011 року, врожаю 2012 року та врожаю 2013 року в кількості, відповідно Додатків до даного Договору +/-5% по зарахованій вазі".

На виконання умов даного договору ТОВ "Волари Експорт" 28 жовтня 2010 року платіжним дорученням №730 перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ "Агрофірма "Землянки" кошти в розмірі 2025212 грн. (в т.ч., ПДВ - 337 535 грн. 33 коп.), а позивачем видано податкову накладну від 28 жовтня 2010 року №592.

На день отримання попередньої оплати передача товару Покупцю не здійснювалась.

Колегія суддів відхиляє доводи, викладені в апеляційній скарзі, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Статтею 67 Господарського кодексу України визначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ст. 180 Кодексу зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 265 Кодексу передбачено, що за договором поставки одна сторона, постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні, покупцеві, товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно з пунктом 8-1.1 статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8 1.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Матеріалами податкової перевірки встановлено та не заперечується відповідачем, що ТОВ "Агрофірма "Землянки" є сільськогосподарським підприємством, яке проводить підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства та поставляє вироблені ним же товари.

Колегія суддів зазначає, що позивачем надана суду первинна бухгалтерська документація щодо виробництва та реалізації власної сільськогосподарської продукції протягом 2009-2012 років, відповідно до якої ТОВ "Агрофірма "Землянки" постачає лише власну сільськогосподарську продукцію, яку безпосередньо виробляє. Як вбачається з акту перевірки, при перевірці не встановлено фактів придбання позивачем продукції у інших постачальників чи виробників сільськогосподарської продукції, а також перевіркою не встановлено постачання позивачем продукції іншої, ніж та, що була вирощена безпосередньо позивачем.

Крім того податковим органом також не заперечується те, що ТОВ "Агрофірма "Землянки" в період укладання спірних договорів з ТОВ "Волари-Експорт" та податкової перевірки мало статус суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ та було платником фіксованого сільськогосподарського податку (стор.4 акту перевірки).

Питання щодо оподаткування податком на додану вартість результатів діяльності сільськогосподарського підприємства до 01 січня 2011 року врегульовувалося Законом України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР.

Пунктом 8-1.2 статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг) не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Сільськогосподарськими відповідно до пункту 8-1.7 статті 8-1 Закону №168/97-ВР вважаються товари, зазначені у групах 1 - 24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України "Про Митний тариф України", якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону №168/97-ВР поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Абзацом четвертим пункту 1.2 "Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 року за N 702/10982 передбачено, платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (стаття 8-1 Закону) суми податку на додану вартість, нараховані сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), повністю залишаються у розпорядженні таких сільськогосподарських підприємств для відшкодування сум податку, сплачених (нарахованих) постачальникам на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку таких сум податку - для інших виробничих цілей, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого указаною статтею.

Згідно пункту 5.1 розділу 5 Порядку визначено, що для платників, які зареєстровані як суб'єкти спеціального режиму оподаткування, у податковій декларації (скороченій) відображаються лише операції, пов'язані із сільськогосподарським виробництвом, інші операції - у податковій декларації, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, відповідно до редакції абзацу третього підпункту 8 1.15.1 пункту 8 1.15 статті 8 1 Закону.

Колегія суддів зазначає, що у податковій декларації (скороченій) відображаються лише операції, пов'язані із реалізацією сільськогосподарської продукції, інші операції - у податковій декларації за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач суми ПДВ по отриманій передплаті від ТОВ "Волари Експорт" за зазначеними вище договорами поставки відобразив у податковій декларації (скороченій) за датою зарахування коштів від покупця на його банківський рахунок.

Таким чином, враховуючи, що відповідно до договорів поставки від 27 квітня 2010 року №27/04-19 ВЭ-АФ 2010 та від 27 жовтня 2010 року №27/10-01 ВЭ-АФ 2010 визначено сільськогосподарську продукцію власного виробництва, позивач правомірно відніс до податкових зобов'язань суми за такими контрактами за правилом першої події у скороченій декларації на підставі підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів зазначає, що право визначення податкових зобов'язань та віднесення їх до скороченої декларації не ставиться діючим законодавством в залежність від факту поставки такого товару.

Таким чином, якщо сільгосптоваровиробник - суб'єкт спецрежиму оподаткування відповідно до умов укладеного договору отримує попередню оплату за сільгосппродукцію власного виробництва, то на дату отримання попередньої оплати за таку продукцію власного виробництва (перша подія) сільгосптоваровиробник визначає податкові зобов'язання за операцією з постачання таких товарів/послуг та виписує податкову накладну покупцю за такою операцією у загальновстановленому порядку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що спецрежим оподаткування ПДВ для сільгосптоваровиробників не визначає окремих правил оподаткування ПДВ, а лише встановлює окремий облік таких операцій та порядок використання сум податку на додану вартість, що нараховуються сільгосптоваровиробником - суб'єктом спеціального режиму оподаткування під час здійснення ним операцій з постачання сільгосптоварів/послуг власного виробництва (дана позиція викладена в листах Міністерства доходів і зборів України від 19 вересня 2013 року № 18658/7/99-99-19-04-02-17 та від 20 вересня 2013 року № 18803/7/99-99-19-04-02-17).

Аналізуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач правомірно сформував свої податкові зобов'язання з ПДВ за період, охоплений перевіркою, відобразив у своєму бухгалтерському обліку та у скороченій декларації з ПДВ отримані ним за Договорами від 27 квітня 2010 року №27/04-19 ВЭ-АФ 2010 та від 27 жовтня 2010 року №27/10-01 ВЭ-АФ 2010 суми попередньої оплати за товар від ТОВ "Волари Експорт".

Щодо висновку відповідача про недоотримання ТОВ "Агрофірма "Землянки" вимоги щодо питомої ваги сільськогосподарських товарів у загальній сумі поставки товарів, яка є визначальною для перебування платника податку - сільськогосподарського підприємства у спеціальному режимі оподаткування податком на додану вартість, а саме: в жовтні, листопаді, грудні 2010 року та в січні, лютому, березні 2011 року питома вага несільськогосподарських товарів (послуг) перевищує 25 відсотків від вартості всіх поставлених товарів (послуг), колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 8-1.6 статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Пунктом 8-1.11 статті 8-1 вищезазначеного Закону передбачено, що якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари (послуги), питома вага яких перевищує 25 відсотків від вартості всіх поставлених товарів (послуг), то:

а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за наслідками звітного періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку;

б) податковий орган виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після спливу наступних дванадцяти послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею;

в) таке підприємство вважається платником цього податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Аналогічні норми містяться в статті 209 Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, при здійсненні розрахунку питомої ваги сільськогосподарської продукції податковим органом було зменшено суму поставки сільськогосподарської продукції, яка була зазначена платником податків в деклараціях (скорочених) за квітень та жовтень 2010 року на суму (без ПДВ) за договорами поставки від 27 квітня 2010 року №27/04-19 ВЭ-АФ 2010 та від 27 жовтня 2010 року №27/10-01 ВЭ-АФ 2010 між ТОВ "Агрофірма "Землянки" та ТОВ "Волари Експорт". Підставою для зменшення суми поставки стало неможливість віднесення зазначених даних до скороченої декларації через відсутність фактичної поставки товару за вищезазначеними договорами. В зв'язку з цим податковий орган відніс суми поставок за договорами до загального обсягу поставок, в т.ч. несільськогосподарської продукції, що зазначається в загальній декларації з ПДВ (рядок 5.1 за квітень та жовтень 2010 року).

На підставі вищезазначеного, відповідачем проведений розрахунок питомової ваги поставки сільськогосподарських товарів (послуг) в розмірі - 74,23% .

Посилаючись на неправильне розподілення суми податкових зобов'язань між загальною та скороченою деклараціями, які виникли по спірним договорам поставки з ТОВ "Волари Експерт", податковий орган приходить до висновку, що підприємством було зроблені невірні щодо розрахунку питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів (послуг) до вартості всіх товарів (послуг), в результаті чого в жовтні, листопаді, грудні 2010 року та в січні, лютому, березні 2011 року питома вага несільськогосподарських товарів перевищувала 25% від вартості всіх поставлених товарів.

Колегія суддів вважає дані висновки податкового органу необґрунтованими, оскільки позивач відповідно до вимог чинного законодавства (п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість") відобразив зобов'язання з ПДВ у скороченій декларації за правилом першої події при отриманні попередньої оплати за договорами поставки сільгосппродукції власного виробництва. На даний час за вказаними договорами рахується кредиторська заборгованість, тобто поставка сільгосппродукції власного виробництва або будь-якої іншої, в т.ч. несільськогосподарської продукції не здійснювалася.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що безпосереднє відвантаження товару покупцю не є визначальними при визначенні питомої ваги сільськогосподарських товарів, оскільки за першою подією до розрахунку береться вартість вказаних товарів, у тому числі й передоплата за товар, що буде поставлено в майбутньому. При цьому згідно вимог Закону України "Про податок на додану вартість", які залишилися незмінними у Податковому кодексі України, платник податків зобов'язаний відображати господарські операції у своєму податковому обліку саме у тому податковому періоді, на який припадає дата виникнення податкового зобов'язання - в даному випадку дата зарахування коштів від покупця ТОВ "Волари Експорт" (дана позиція також відображена також в судових рішення ВАСУ - ухвала ВАСУ від 04.09.2013 року у справі К/800/30727/13, ухвала ВАСУ від 15.10.2013 року у справі К/800/12639/13).

Інших доводів податкового органу на порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, статті 187, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 209.1, 209.2, 209.6, 209.11 статті 209 Податкового кодексу України та пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7, пунктів 8-1.1, 8-1.2, 8-1.6, 8-1.11 статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" в акті перевірки не зазначено.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.2013 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.2013р. по справі № 816/80/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Зеленський В.В.Судді П'янова Я.В. Чалий І.С.