Постанова № 37382421, 26.02.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/4201/13-а

26 лютого 2014 року 17год. 10хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представники Овдійчук Оксана Олександрівна, Величко Олександр Миколайович, Жовнер Анатолій Анатолійович,

відповідача: представники Мартинчук Катерина Юріївна, Бабенко Лариса Павлівна, Батишкіна Тетяна Миколаївна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Рівненського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" до Державної фінансової інспекції в Рівненській області про визнання протиправними та скасування пунктів вимоги, ВСТАНОВИВ:

Позивач - Рівненське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної фінансової інспекції в Рівненській області про визнання протиправними та скасувати пунктів 2, 3 Вимоги Державної фінансової інспекції в Рівненській області №17-06-17/8029 від 18 жовтня 2013 року про усунення виявлених порушень фінансової дисципліни.

Обґрунтовуючи позов позивач вказав, що не погоджується з висновками відповідача (котрі стали підставою для прийняття спірної вимоги) про порушення фінансової дисципліни. Стверджує, що порушень бюджетного законодавства не вчиняв, в підтвердження названих обставин позивач надав: документацію, яка підтверджує факт понесення витрат. Представники позивача позов підтримали та надали пояснення, аналогічні тим, що викладені в позовній заяві. Просили позов задовольнити повністю.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечували та зокрема зазначали, що Позивачем допущено порушення бюджетного законодавства. Відтак, вважають, що позивач повинен виконати вимогу та відшкодувати заподіяну шкоду. Представники відповідача в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позову повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 1.1.4.3 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в Рівненській області на IІ квартал 2013 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності в Рівненському регіональному управлінні Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» за період з 01.06. 2010 року по 30.06. 2013 року та з окремих питань за період з 01.01. 2005 року по 31.05. 2010 року. Результати ревізії оформлено Актом № 17-06-06/67 від 11.09. 2013 року (т. 1 а.с. 12-51).

Не погодившись з висновками, викладеними в акті ревізії № 17-06-06/67 від 11.09. 2013 року, позивач надіслав до відповідача заперечення № 671 від 30.09. 2013 року (т. 1 а.с. 82-84).

14.10. 2013 року відповідачем прийнято висновок на заперечення до акту ревізії фінансово-господарської діяльності Рівненського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» за період з 01.06. 2010 року по 30.06. 2013 року та з окремих питань за період з 01.01. 2005 року по 31.05. 2010 року. З зазначеного висновку на заперечення вбачається, що всі пункти заперечень були не прийняті відповідачем з посиланням на висновки акту ревізії та нормативні документи (т. 1 а.с. 85-98).

В жовтні 2013 року Державною фінансовою інспекцією в Рівненській області надіслано на адресу позивача лист-вимогу від 18.10. 2013 року № 17-06-17/8029 про усунення виявлених порушень фінансової дисципліни (т. 1 а.с. 52-53).

У пункті 2 Вимоги Державної фінансової інспекції в Рівненській області №17-06-17/8029 від 18 жовтня 2013 року вказується, що в порушення вимог п. 2.8.13 ДБН Д.1.1-1-2000 Рівненським регіональним управлінням Фонду зайво нараховано та оплачено коштів на утримання служби замовника (технічний нагляд) на суму 386 969,88 грн., в зв'язку з чим відобразити в обліку дебіторську заборгованість та забезпечити відшкодування коштів в сумі 386 969,88 грн., шляхом повернення до державного бюджету та скоригувати кредитні угоди, або забезпечити виконання на вказану суму відповідний обсяг робіт, передбачений проектно-кошторисною документацією. У разі неможливості відшкодування коштів, стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, шкоду у порядку та розмірі, встановленому ст. ст. 130-136 Кодексу законів про працю України.

У пункті 3 зазначеної Вимоги вказується, що ревізією встановлено, що витрати на страхування БМР та авторський нагляд не передбачені кошторисною документацією на будівництво об'єкту «104-х квартирний житловий будинок з вбудованими прибудованими приміщеннями, розташований за адресою м. Кузнецовськ, м-н Будівельників, 1» та їх вартість не врахована при розрахунку вартості 1 кв.м. житла та в подальшому, при визначенні фактичної вартості квартир в вищеназваному житловому будинку та розмірі кредиту.

У Акті ревізії фінансово-господарської діяльності в Рівненському регіональному управлінні Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» за період з 01.06.2010 по 30.06.2013 та з окремих питань за період з 01.01.2005 по 31.05.2010 року зазначається, що в порушення вимог ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 року, із змінами, прийняття та оплата Рівненським регіональним управлінням Фонду видатків за страхування будівельно-монтажних робіт на суму 291 523,46 грн. та видатків за авторський нагляд на суму 11600,00 грн., встановлених в ході ревізії, проведено всупереч затвердженої у встановленому порядку проектно-кошторисної документації, чим як наслідок, завищено вартість будівництва житлового будинку та завдано матеріальної шкоди (збитків) Державному бюджету на суму 303 123,46 грн., в зв'язку з чим відобразити в обліку дебіторську заборгованість та забезпечити відшкодування коштів в сумі 302 123,46 грн., шляхом повернення до державного бюджету, або забезпечити виконання на вказану суму відповідний обсяг робіт, передбачений проектно-кошторисною документацією. У разі неможливості відшкодування коштів, стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, шкоду у порядку та розмірі, встановленому ст. ст. 130-136 Кодексу законів про працю України.

Позивач на спростування вказаного надав до матеріалів справи документацію по понесених витратах.

Судом встановлено, що 14 травня 2008 року між Рівненським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (як Замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тріанекс» (як Генеральним підрядником) укладено Договір підряду №014т/08 на капітальне будівництво 104-х квартирного житлового будинку з вбудованими прибудованими приміщеннями, розташований за адресою: м. Кузнецовськ, мікрорайон Будівельників, 1 (т. 1 а.с. 154-157).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.3 цього Договору підряду ціна роботи за цим Договором визначена на підставі кошторису і складає 34 081,204 тис. грн., з яких аванс у розмірі один мільйон гривень до 15.08.2008 року Замовник перераховує Генеральному підряднику. Ціна за цим Договором є динамічною. Ціна встановлена відкритою і може уточнюватися протягом всього строку будівництва, але не частіше разу на рік.

Відповідно до п. 5.1 Договору підряду №014т/08 на капітальне будівництво від 14.05.2008 року Замовник має право здійснювати у будь-який час, не втручаючись у господарську діяльність Генерального підрядника (субпідрядника) технічний нагляд і контроль за ходом, якістю, вартістю та обсягами виконання робіт.

В подальшому між Рівненським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (як Забудовником) та фізичними особами (як Інвесторами) було укладено ряд договорів про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла - 9-ти поверхового 104-х квартирного цегляного житлового будинку, розташованого за адресою: м. Кузнецовськ, мікрорайон Будівельників, 1.

Відповідно до ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Згідно зі ст. 318 ГК України за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.

Відповідно до ст. 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

15.05. 2008 року Замовником відповідно до наказу Регіонального управління Фонду № 7-р від 15.05. 2008 року було затверджено Зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва № 1 на будову - будівництво 9-ти поверхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями у м-ні Будівельників м. Кузнецовськ (т. 1 а.с. 111-112, 113-114, т. 2 а.с. 86-88).

На робочий проект будівництва 9-ти поверхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями у м-ні Будівельників м. Кузнецовську попередньо було отримано позитивний висновок комплексної державної експертизи № 12/08 від 09.04. 2008 року.

В подальшому Замовником відповідно до наказу Регіонального управління Фонду №14-1р від 18.11.2008 року було затверджено Зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва №019/2005-01 на будівництво 9-ти поверхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями у м-ні Будівельників м. Кузнецовськ, тобто внесено зміни до попереднього кошторисного розрахунку, затвердженого 15.05.2008 року (т. 1 а.с. 123, т. 2 а.с. 82-85).

При цьому у главі 10 «Утримання служби замовника і авторський нагляд» Зведеного кошторисного розрахунку, затвердженого 15.05.2008 року, передбачено витрати на утримання служби замовника, технічний нагляд - 2,5% у сумі 570 802,00 грн.

У зміненому зведеному кошторисному розрахунку, затвердженому 18.11.2008 року, у главі 10 «Утримання служби замовника і авторський нагляд» передбачено витрати на утримання служби замовника (включаючи витрати на технічний нагляд) у сумі 725, 37970 тис. грн., що становить менше ніж 2,5% від кошторисної вартості будівництва.

Відповідно до п. 2.8.1 ДБН Д.1.1.-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва», затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 року №174 (в редакції наказу Держбуду України від 17.06.2003 року №85), зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва підприємств, будівель, споруд або їх черг - це кошторисний документ, що визначає повну кошторисну вартість будівництва всіх об'єктів, передбачених Проектом або Робочим проектом, включаючи кошторисну вартість будівельних і монтажних робіт, витрати на придбання устаткування, меблів та інвентарю, а також усі супутні витрати.

Згідно з п. 2.8.13 ДБН Д.1.1.-1-2000 до глави 10 "Утримання служби замовника і авторський нагляд" до граф 7 та 8 включаються кошти в поточному рівні цін, призначені на утримання служби замовника (включаючи витрати на технічний нагляд) в обґрунтованому замовником розмірі, але не більш ніж 2,5 % від підсумку глав 1 - 9, графа 8.

При цьому ні вказаними ДБН, ні укладеними договорами не передбачено використання таких коштів пропорційно обсягам виконаних робіт.

Згідно з п. 5.2.5 Договорів про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла Забудовник зобов'язаний здійснити за власний рахунок страхування будівельно-монтажних ризиків, які можуть виникнути при будівництві об'єкту та квартири, якщо інше не передбачено договором підряду.

У зв'язку з цим у Зведеному кошторисному розрахунку, затвердженому 15.05.2008 року, передбачено кошти на покриття ризику всіх учасників будівництва - 1,8%, що становить 430,876 тис. грн.

У зміненому зведеному кошторисному розрахунку, затвердженому 18.11.2008 року, у главі 10 «Утримання служби замовника і авторський нагляд» передбачено витрати на здійснення авторського нагляду у сумі 57, 78900 тис. грн. та кошти на покриття ризику всіх учасників будівництва - 1,8% в сумі 550,28720 тис. грн.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

При цьому судом було встановлено, що витрати коштів на авторський, технічний нагляд, утримання служби замовника та страхування будівельно-монтажних ризиків, передбачені у зведених кошторисних розрахунках та підтверджені первинними бухгалтерськими документами (т. 2 а.с. 82-85, 86-88, 26-80).

ДБН Д.1.1.-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва», затверджені наказом Держбуду України від 27.08.2000 року №174 (в редакції наказу Держбуду України від 17.06.2003 року №85) встановлюють основні правила визначення вартості нового будівництва, розширення, реконструкції та технічного переоснащення підприємств, будівель і споруд, ремонту житла, об'єктів соціальної сфери і комунального призначення та благоустрою, а також реставрації пам'яток архітектури та містобудування** і носять обов'язковий характер при визначенні вартості будов (об'єктів), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності.

В даному випадку, як встановлено судом, фінансування будівництва здійснюється із особистих рахунків громадян-інвесторів.

Відповідно до п.п. 5.1.1, 4.3.1 Договорів про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла Інвестор зобов'язаний здійснювати фінансування будівництва своєї частки житла відповідно до умов цього Договору. Розрахунок за квартиру здійснюється коштами Інвестора за розпорядженням Рівненського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Забудовника 100 відсотків вартості квартири.

Згідно з п. 5.2.10 Договорів про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла Забудовник зобов'язаний повернути суму внесених інвестицій (оплаченої вартості квартири) на рахунок Інвестора в банку-агенті, у місячний строк з дня отримання повідомлення від інвестора про розірвання цього Договору та/або в 10-ти денний термін з дня підписання договору про розірвання цього Договору.

Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 08.05.2002 року №20-39-143 «Про надання роз'яснень» Державному фонду сприяння молодіжному будівництву, що відповідно до статті 374 Цивільного кодексу Української РСР за договором позички одна сторона передає іншій стороні у власність (оперативне управління) гроші та речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей. Тому перехід права власності на кошти до позичальника, які надаються як кредит для будівництва житла, відбувається з моменту перерахування коштів на особистий рахунок позичальника.

Водночас відповідно до ст. 1046 ЦК України 2004 року за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Отже, чинним на даний час цивільним законодавством також передбачено, що перехід права власності на кошти до позичальника, які надаються як кредит для будівництва житла, відбувається з моменту перерахування коштів на особистий рахунок позичальника.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 117 Бюджетного кодексу України, повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначене пунктом 24 (щодо субвенцій та коштів, наданих одержувачам бюджетних коштів) частини першої статті 116 цього Кодексу, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

Стаття 117 Бюджетного кодексу України визначає порушення бюджетного законодавства, відповідно до п. 24 ч.1 ст. 116, повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету застосовується у випадку нецільового використання бюджетних коштів.

Відповідно до ст. 119 Бюджетного кодексу України, нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають:

бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет);

напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі) або в порядку використання бюджетних коштів;

бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).

Судом також встановлено, що ревізією фінансово-господарської діяльності в Рівненському регіональному управлінні Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» за період з 01.06.2010 р. по 30.06.2013 р. та з окремих питань за період з 01.01.2005 по 31.05.2010, про що складено акт ревізії № 17-06-06/67 від 11.09.2013 р., що здійснювалася Державною фінансовою інспекцією в Рівненській області, не виявлено фактів нецільового використання коштів, що надійшли за цільовим призначенням на надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" №2939-XII головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Статтею 8 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" передбачено основні функції органу державного фінансового контролю, зокрема, орган державного фінансового контролю: 1) здійснює державний фінансовий контроль та контроль за: виконанням функцій з управління об'єктами державної власності; цільовим використанням коштів державного і місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії; складанням бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень; 2) розробляє пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому; 3) вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб; 4) здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на нього Президентом України.

Орган державного фінансового контролю розглядає листи, заяви і скарги громадян про факти порушення законодавства з фінансових питань. Звернення, в яких повідомляється про крадіжки, розтрати, недостачі, інші правопорушення, негайно пересилаються правоохоронним органам для прийняття рішення згідно з законодавством.

У зв'язку з цим статтею 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надано право: перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Крім того, підпунктами 18, 21 пункту 6 Положення №499/2011 передбачено, що Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку: порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, із змісту вказаних вище положень законодавства вбачається, що відповідач здійснює фінансовий контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності. Відповідний контроль здійснюється шляхом проведення ревізії. У випадку встановлення порушень законодавства, відповідач має право пред'являти письмову вимогу щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства. Між тим, зміст вимоги відповідача повинен узгоджуватися з приписами чинного законодавства, що, зокрема, означає те, що вимога повинна містити вичерпну вказівку підконтрольному суб'єкту щодо вчинення дій, які відповідно до норм законодавства будуть направлені на усунення порушених вимог закону.

Ці положення кореспондуються з приписами пунктів 45, 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550 (далі - Порядок №550), якими передбачено, що в міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи служби, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому. Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

З аналізу пункту 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" та підпункту 15 пункту 6 Положення №499/2011, пунктів 45, 56 Порядку №550 убачається, що вимога керівникам підконтрольних установ щодо усунення виявлених порушень законодавства може стосуватися припинення дійсного триваючого порушення і має на меті його припинення та запобігання у подальшому.

Так, в даному випадку зміст вимоги вказує на те, що в них відповідач зобов'язує позивача відобразити дебіторську заборгованість за невиконані роботи та вчинити певні дії. Проте укладені угоди ніким не оспорено, актами приймання виконаних робіт (наданих послуг) підтверджуються суми фактично виконаних робіт (наданих послуг).

Отже, вимога органу державного фінансового контролю про усунення виявлених ревізією недоліків (порушень) відносно подій (фактів), що відбулися, вчинена відповідачем не у спосіб, передбачений Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", а також не відповідає меті наданого Законом повноваження.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч зазначеного Відповідач не довів правомірність пунктів 2, 3 Вимоги Державної фінансової інспекції в Рівненській області №17-06-17/8029 від 18 жовтня 2013 року про усунення виявлених порушень фінансової дисципліни.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи викладене та те, що позов задоволено повністю на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, позивачу слід присудити з Державного бюджету України 458 грн. 80 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 207 від 25.11. 2013 р. (т. 1 а.с. 60).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати пункти 2, 3 Вимоги Державної фінансової інспекції в Рівненській області № 17-06-17/8029 від 18 жовтня 2013 року про усунення виявлених порушень фінансової дисципліни.

Присудити на користь позивача Рівненського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 458 (чотириста п'ятдесят вісім) грн. 80 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.