Ухвала суду № 37382399, 26.02.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

Суддя-доповідач - Бишов М. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2014 року справа №805/18144/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бишова М.В.

суддів Компанієць І.Д., Шальєвої В.А.

при секретарі Корадо А.С.

з участю представника позивача Шкурупій О.Г.

представника відповідача Лобатої О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ЕФЕС УКРАЇНА» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року по адміністративній справі №805/18144/13-а за позовом Приватного акціонерного товариства «ЕФЕС УКРАЇНА» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення №00014715117/17085/10/15-17 від 11.07.2013р.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення №0001471517/17085/10/15-17-2 від 11.07.2013 року.

В обґрунтування позову вказав, що 11 липня 2013 року ПрАТ «ЕФЕС УКРАЇНА» отримало податкове повідомлення-рішення відповідача №0001471517/17085/10/15-17-2 від 11.07.2013 року, відповідно до якого податковим органом на підставі акту перевірки від 21.06.2013 року №457/15-17-2-00377457 встановлено порушення ПрАТ «ЕФЕС УКРАЇНА» п. 271.1 ст.271, п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України та визначено суму грошового зобов'язання ПрАТ «ЕФЕС УКРАЇНА» зі сплати земельного податку з юридичних осіб в розмірі 5120,40 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі 4103,52 грн та за штрафними санкціями в розмірі 1025,88 грн.

Позивач не згодний з вказаним рішенням податкового органу. Послався на приписи ст.269 ПКУ України, відповідно до якої визначено вичерпний перелік платників земельного податку: власники земельних ділянок; власники земельних часток (паїв); постій землекористувачі. ПрАТ «ЕФЕС УКРАЇНА» не є власником земельної ділянки, розташованої по вулиці Бахметьєва, 49 в м. Донецьку та не є її постійним землекористувачем, тому не може бути суб'єктом оподаткування земельним податком.

Посилаючись на вказані обставини, просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 11.07.2013 року №00014715117/17085/10/15-17-2.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2014р. адміністративний позов ПрАТ «ЕФЕС УКРАЇНА» залишений без задоволення.

Представником позивача подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Порушення, на думку апелянта, полягають у неправильному застосуванні судом першої інстанції положень Податкового Кодексу України. Судом першої інстанції не прийнято до уваги письмові докази, надані позивачем. Стверджує, що позивач не є землекористувачем, не внесений до державного земельного кадастру, а тому не повинен сплачувати земельний податок. Також відповідачем при визначенні грошового зобов'язання необґрунтовано застосовані розміри коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі за 2011-2012 роки. Окрім того, судом першої інстанції не прийняті до уваги доводи позивача щодо порушення відповідачем порядку визначення бази оподаткування, яке призвело до помилкового визначення суми грошового зобов'язання зі сплати земельного податку.

Представник позивача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлене, що Приватне акціонерне товариство «Ефес УКРАЇНА» є юридичною особою, зареєстроване 26.11.2001 року виконавчим комітетом Донецької міської ради, ідентифікаційний номер 00377457.

Відповідачем 21.06.2013 року проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року (акт перевірки № 457/15-17-2-00377457).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 271.1 ст. 271, п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України, що призвело до заниження земельного податку у сумі 4 103,52 грн, в тому числі 820,71 грн за період з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року та 3 282,81 грн за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 11.07.2013 року №00014715117/17085/10/15-17-2, яким визначено суму грошового зобов'язання ПрАТ «ЕФЕС УКРАЇНА» зі сплати земельного податку з юридичних осіб в розмірі 5120,40 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі 4103,52 грн та за штрафними санкціями в розмірі 1025,88 грн.

Податковий орган виходив з того, що в ході перевірки було встановлено, що підприємство має у власності 43/100 частки нежитлового приміщення, розташоване на першому та другому поверхах будівлі (свідоцтво на право власності на нерухоме майно від 16.08.2011 року, площею 866,6 кв.м.), яке знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Бахмєтьєва, 49, отже повинно сплачувати земельний податок за частину земельної ділянки (433,3 кв.м.) під нежитловим приміщенням.

Позивач в обґрунтування позову та апеляційної скарги стверджував, що не повинен сплачувати земельний податок, оскільки документів, які підтверджують право власності чи право користування позивача земельною ділянкою відсутні.

Суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, правомірно не погодився з такою позиціє позивача та вважав її такою, що не ґрунтується на вимогах закону.

Згідно свідоцтва про право власності від 16.08.2011 року, виданого Головним управлінням благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради за ПрАТ «Міллер Брендз Україна» зареєстроване нежитлове приміщення площею 866,6 кв.м., розташоване на першому та другом поверхах у будівлі АСУ літ. С-2 за адресою: м. Донецьк, вул. Бахметьєва, будинок 49.

Згідно статуту від 05 листопада 2012 року ПрАТ «ЕФЕС УКРАЇНА», ПрАТ «Міллер Брендз Україна» змінило назву підприємства на «ЕФЕС УКРАЇНА» згідно протоколу загальних зборів №01-11/3-2012 від 01 листопада 2012 року, а отже право власності на вказане нерухоме майно залишилось за ПрАТ «ЕФЕС УКРАЇНА».

Стаття 206 Земельного кодексу України передбачає, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Якщо будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ст. 120 Земельного кодексу України).

Виходячи з аналізу вказаної норми, суд першої інстанції пришов до вірного висновку, що позивач фактично набув право користування земельною ділянкою з дати отримання у власність вказаного нежитлового приміщення, хоча і не оформив вказане право у відповідності до вимог законодавства.

Згідно з п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Пунктом 287.6 ст. 287 цього Кодексу визначено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частини) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території, сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Колегія суддів вважає неспроможними доводи апеляційної скарги позивача про те, що вказана земельна ділянка не зареєстрована за позивачем у державному земельному кадастрі, а тому позивач не може бути платником земельного податку, оскільки вище перелічені норми законодавства наголошують на тому, що при переході права власності на будівлі, виникає обов'язок, щодо сплати податку за земельні ділянки, на яких розташовані ці будівлі.

Таким чином, наявні усі правові підстави для визнання позивача користувачем частини земельної ділянки, а отже і платником земельного податку.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги представника позивача та вважає їх необґрунтованими.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог позивача.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196-198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ЕФЕС УКРАЇНА» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року по адміністративній справі №805/18144/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року по адміністративній справі №805/18144/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання ухвали у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена 26 лютого 2014 року.

Колегія суддів М.В. Бишов

І.Д. Компанієць

В.А. Шальєва