Постанова № 37382001, 25.02.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.02.2014 справа №905/6201/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Марченко О.АсуддівЗубченко І.В. Попкова Д.О.,за участю представників сторін: від позивача: не з'явився;від відповідача:РозалевичА.А. - довіреність від 21.10.2013 р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Релікт", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від23.10.2013р. (повний текст рішення підписано 28.10.2013р.)у справі№ 905/6201/13 (суддя Бойко І.А)за позовомКомунального підприємства "Макіївський міськводоканал", Донецька область, м.Макіївка до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Релікт", м. Донецьк простягнення заборгованості у сумі 23479,20грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.10.2013р. у справі №905/6201/13 позовні вимоги Комунального підприємства "Макіївський міськводоканал", Донецька область, м. Макіївка до Товариства з обмеженою відповідальністю "Релікт", м. Донецьк про стягнення заборгованості у сумі 23479,20 грн. - задоволені частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 22019,04 грн. заборгованості за надані послуги з водопостачання та витрати по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Релікт", м. Донецьк звернулось з апеляційною скаргою, в якій йдеться про скасування судового рішення у зв'язку з тим, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки, викладенні у рішенні суду, не відповідають обставинам справи; судом порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що відсутні підстави для оплати боргу за безоблікове водоспоживання у жовтні 2011 року, оскільки позивачем не доведено проведення опломбування обвідної лінії на водомірному вузлі; заборгованість в розмірі 1460,16 грн. за спожиту у жовтні 2011 року питну воду в кількості 130 куб. м. за актом-рахунком № 1468 від 13.10.2011 р. сплачена відповідачем; наведений в акті-рахунку № 1468 від 13.10.2011 року на суму 23479,20 грн. розрахунок здійснено позивачем за тарифом 6,00 грн., тоді як у вересні 2011 року тариф за водоспоживання становив 5,75 грн.

Представник позивача в попередньому судовому засіданні проти скарги заперечував та просив рішення суду залишити без змін, у задоволенні скарги відмовити, про що також зазначено у наданому відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача наполягає на задоволенні апеляційної скарги та просить рішення суду скасувати, у позові відмовити повністю.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Комунальне підприємство "Макіївський міськводоканал", Донецька область, м. Макіївка звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Релікт", м. Донецьк про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання в розмірі 23479,20грн.

Позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Релікт", м.Донецьк обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором на послуги з подачі води та прийом господарсько-побутових стоків № 1468 від 22.06.2002 р. Як зазначає позивач, 13.10.2011р. останнім виявлено відсутність пломби на обвідній лінії відповідача. Зазначене зафіксовано актом перевірки холодного водопостачання від 13.10.2011р. У зв`язку із вказаним кількість води за жовтень 2011р. розраховано за пропускною спроможністю труби вводу в точці підключення за швидкістю руху води в ній 2 м/сек. та дією її повним перерізом протягом 24 годин на добу, що склало 23479,20грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Релікт", м. Донецьк суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором на послуги з подачі води та прийом господарсько-побутових стоків № 1468 від 22.06.2002 р. за часткової оплати вартості наданих відповідачеві у жовтні 2011 року послуг, обсяг яких розрахований на підставі показів приладів обліку.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, переглянувши в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи № 905/6201/13; розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї; заслухавши пояснення представника скаржника; перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Релікт", м. Донецьк та скасування рішення господарського суду Донецької області від 23.10.2013р. у справі №905/6201/13 з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" (далі - Закон про питну воду) послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема, з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій статті 19 цього Закону (частина друга статті 19 Закону про питну воду).

Так, 22.06.2002 р. між Державним комунальним підприємством «Макіївський міськводоканал» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Релікт» (споживач) укладений договір на послуги з подачі води та прийом господарсько-побутових стоків № 1468 (надалі Договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується подавати споживачу питну воду та приймати від нього господарсько-побутові стоки, що поступають в каналізаційні мережі.

За умов п. 1.3. договору споживач бере на себе зобов'язання своєчасно сплачувати надані йому послуги водопостачання та водовідведення, експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, прилади та устаткування до них відповідно до цього договору та «Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення», затверджених наказом Держжилкому України від 01.07.1994р. № 65 та зареєстрованих в МЮУ 22.07.1994р. №165/374. Означений договір підписаний представниками сторін без заперечень та засвідчений печатками юридичних осіб.

Згідно з п. 6 Договору останній укладений з 22.06.2002 р. по 31.12.2006 р. та вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява однієї зі сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

Оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження звернення будь-якої сторони договору до іншої сторони з заявою про припинення цього договору або перегляд його умов, колегія суддів вважає, що у спірний період сторони знаходились у договірних відносинах. Інших доказів закінчення строку дії договору сторонами не представлено.

Споживач відповідає за цілісність та збереження водолічильників, пломб, з'єднань запірної арматури та ін., обладнання водомірного вузла. Знімати водолічильники, проводити будь-які зміни в конструкції водоміру та водомірного вузла споживач не має права (п. 3.5. Договору).

Згідно з п. 3.12. Договору акти-рахунки та інші платіжні документи за воду та стоки, підлягають оплаті споживачем в триденний термін після їх пред'явлення постачальником, шляхом перерахування грошових коштів на р/рахунок постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.10.2011 р. позивачем при перевірці холодного водопостачання на об'єкті відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Релікт» за адресою: м. Макіївка, вул.Автотранспортна, 5-а, встановлена відсутність пломби на обвідній лінії водомірного вузла, розташованого в колодязі на території підприємства відповідача, діаметр підключення -50мм, діаметр обвідної лінії -50мм, при цьому зазначено, що пломба самовільно знята абонентом. Представник відповідача від підпису акту повірки холодного водопостачання відмовився, про що є відповідна відмітка в наведеному акті.

У зв'язку зі зривом пломби на обвідній лінії водомірного вузла позивачем проведено розрахунок водоспоживання за перерізом труби на вводі на підставі п. 3.3. «Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України» від 27.06.2008р. №190 та виставлено відповідачу акт-рахунок № 1468 від 13.10.2011 р. з обсягом води 3261 куб м на суму 23479,20 грн.

За твердженням позивача, вказаний акт-рахунок відповідачем не оплачено, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем складає 23479,20грн., що стало підставою для звернення до суду з вимогою про примусове стягнення вказаної заборгованості.

Відповідач заперечує проти позову посилаючись на те, що позивачем не доведено встановлення на обвідній лінії водомірного вузла пломби Держспоживстандартом або виробником; розрахунок проведено позивачем за невідповідними тарифами; заборгованість в розмірі 1460,16 грн. за спожиту у жовтні 2011 року питну воду в кількості 130 куб. м. за актом-рахунком № 1468 від 13.10.2011 р. сплачена відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку щодо неспроможності наданих позивачем доказів, необґрунтованості позовних вимог та необхідності відмови у їх задоволенні у повному обсязі, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

На підставі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Правовідносини сторін у даній справі регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законом України "Про питну воду та питне водопостачання", Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190.

Вирішуючи даний спір, колегія суддів враховує, що на момент укладання договору між позивачем та відповідачем (22.06.2002р.) діяли Правила користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України, затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. №65.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190 затверджені Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.10.2008р. за №936/15627) (далі - Правила).

Вказані Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

З урахуванням викладеного вище, після набрання чинності наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190, правовідносини сторін, що виникли на підставі Договору, регулюються у тому числі Правилами №190, оскільки Правила № 65 від 01.07.1994 року втратили чинність згідно з п. 3 наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190.

Пунктом 5.10. Правил передбачено, що засоби обліку в місцях їх приєднання до трубопроводів повинні бути опломбовані представником виробника і захищені від несанкціонованого втручання в їх роботу, яке може порушити достовірний облік кількості отриманої води. Засувки на обвідних лініях повинні бути опломбовані виробником. Неопломбовані засоби обліку до експлуатації не допускаються.

Споживач забезпечує захист приміщень, де розташовані вузли обліку, від ґрунтових, талих і дощових вод та інших шкідливих впливів, утримує зазначені приміщення в належному стані; не допускає доступу сторонніх осіб і забезпечує доступ представників виробника за службовими посвідченнями до засобів обліку, водопровідних пристроїв та обладнання (п. 5.13. Правил).

Згідно з п. 5.18. Правил споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з'єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування. Знімати засоби обліку, здійснювати будь-які заміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби, накладені органами Держспоживстандарту або виробником, має право лише виробник або споживач за дозволом виробника. У разі самовільних дій споживач сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3, 3.4 цих Правил.

Пунктами 3.3, 3.4 Правил №190 встановлено, що у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу. Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.

Таким чином, визначальним для вирішення даного спору є встановлення обставин порушення відповідачем вимог Правил, а саме: самовільний зрив відповідачем пломби на обвідній лінії водомірного вузла. При цьому, у відповідності до статті 33 ГПК України, обов'язок довести такі обставини покладається на позивача.

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем майнових зобов'язань за укладеним договором в частині здійснення оплати направленого йому акта-рахунку №1468 від 13.10.2011р., яким відповідачу за період з 13.09.2011р. по 13.10.2011р. нараховано суму в розмірі 23479,20 грн. у відповідності до п.3.3 Правил №190.

При цьому, позовні вимоги про стягнення 23479,20 грн. обґрунтовані тим, що відповідачем, в супереч вимогам п.5.18 Правил №190 допущено порушення щодо збереження пломби на обвідній лінії водомірного вузла.

Наразі, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що заявлена до стягнення позивачем сума є недоведеною, оскільки позивачем взагалі не представлено суду доказів на підтвердження проведення опломбування обвідної лінії водомірного вузла та застосованих при проведенні розрахунку тарифів.

Позивач стверджує, що при попередньому знятті показів засобів обліку 13.09.2011 року останнім в порядку п. 5.22 Правил перевірено цілісність пломби та порушень не виявлено. При цьому, дані обставини відображені представниками позивача в акті-рахунку № 1468 від 13.09.2011 р.

Разом з тим, дані твердження не визнаються колегією суддів належними та допустимими в розумінні ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України доказами, зважаючи на те, що в акті-рахунку № 1468 від 13.09.2011 р., так само як і в усіх попередніх актах-рахунках, не відображено номер перевіреної пломби та де саме встановлено таку пломбу.

Одночасно, Акт перевірки холодного водопостачання від 13.10.2011 року не містить зазначення номеру та дати встановлення пломби на обвідній лінії водомірного вузла, що взагалі позбавляє можливості її ідентифікації за наявності будь-яких інших даних.

Тобто, в матеріалах справи відсутні документи, які б достовірно підтверджували встановлення органами Держспоживстандарту або позивачем пломби на обвідній лінії водомірного вузла.

У відзиві на апеляційну скаргу, заяві по справі, а також в судовому засіданні 26.11.2013р. представником позивача зазначено, що прилад обліку та обвідна лінія опломбовані в 2008 року, зважаючи на проведення у 2012 році реорганізації КП «Макіївський міськводоканал» та створення на базі останнього Макіївського ВУВКГ «КП «Компанія Вода Донбасу» всі дозвільні документи на приєднання до мереж централізованого водопостачання та водовідведення, технічні умови передано Макіївському ВУВКГ «КП «Компанія Вода Донбасу», тому дані документи у позивача відсутні. Встановлення пломб на обвідній лінії водомірного вузла та їх наявність станом на час зняття показів засобів обліку підтверджується службовими записками осіб, уповноважених позивачем на проведення перевірок. В свою чергу, вказані службові записки не можуть бути прийняті судом в якості належного та допустимого доказу наявності пломби на обвідній лінії водомірного вузла під час зняття показів засобів обліку 13.09.2011 року, оскільки складені зацікавленими особами позивач, будь-яких інших доказів проведення опломбування обвідної лінії водомірного вузла та неможливості надати таки докази суду не представлено.

Крім того, колегія суддів зазначає, що при здійсненні нарахування вартості послуг на суму 23479,20 грн. за актом-рахунком № 1468 від 13.10.2011 р. за період з 13.09.2011 року по 13.10.2011 року позивачем застосовано тариф в розмірі 6,00 грн. за 1 куб. м., Водночас, з наявного в матеріалах справи акта-рахунку № 1468 від 13.08.2011 року, за яким здійснено нарахування за період з 11.08.2011 року по 12.09.2011 року, позивачем застосовано тариф 5,75 грн. за 1 куб.м.

Тобто, у даному випадку позивачем при здійсненні розрахунків за вересень 2011 року застосовано два тарифи, але доказів на підтвердження розміру тарифу на послуги з водопостачання та його зміну позивачем не представлено.

Одночасно, в матеріалах справи міститься другий акт-рахунок № 1468 від 13.10.2011 р. за період з 13.09.2011 року по 13.10.2011 року на суму 1460,16 грн., розрахований за обсягом води 130 куб м., в якому зазначено про наявність не порушеної пломби без вказання її ідентифікаційних ознак. Вказаний акт-рахунок оплачено відповідачем, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 279 від 14.10.2011 року.

Згідно зі ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ст.36 ГПК України).

Відповідно до п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що наданий позивачем розрахунок вартості безоблікового споживання, здійснений на підставі п.3.3 Правил, є недоведеним, а відповідно, і сума нарахування в розмірі 23479,20 грн. є необґрунтованою.

За таких обставин, посилання місцевого суду у рішенні на встановлену Актом перевірки холодного водопостачання від 13.10.2011 р. відсутність пломби на обвідній лінії відповідача у зв'язку з її самовільним зняттям відповідачем, є неправомірними, а відповідні висновки щодо обґрунтованості стягнення 22019,04 грн. - не відповідають обставинам справи.

Разом з тим, колегія апеляційної господарського суду вважає за доцільне зазначити про те, що місцевим господарський суд дійшов хибного висновку про часткове задоволення заявленої позивачем до стягнення суми - 23479,20 грн. з огляду на її часткову оплату відповідачем розмірі 1460,16 грн., оскільки як вбачається з наявного в матеріалах справи акта-рахунку № 1468 від 13.10.2011 року на суму 23479,20 грн., розрахунок обсягів питної води в кількості 3261 куб м. за даним рахунком проведений позивачем за вирахуванням 130 куб м питної води, обсяг якої визначений на підставі показів приладу обліку та сплачений відповідачем згідно з платіжним дорученням № 279 від 14.10.2011 року.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку щодо необґрунтованості посилань позивача та недоведеності позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог позивача в сумі 22019,04 грн. - скасуванню.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані невірно, оскаржуване рішення не відповідає приписам матеріального права, а також фактичним обставинам справи, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, є підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача у справі.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Релікт", м.Донецьк задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 23.10.2013р. у справі №905/6201/13 в частині стягнення заборгованості за послуги з водопостачання в розмірі 22019,04 грн. скасувати.

Прийняти нове рішення, яким відмовити Комунальному підприємству "Макіївський міськводоканал", Донецька область, м.Макіївка у позові до Товариства з обмеженою відповідальністю "Релікт", м. Донецьк про стягнення заборгованості у сумі 23479,20 грн. у повному обсязі.

Стягнути з Комунального підприємства "Макіївський міськводоканал" (86119, Донецька область, м.Макіївка, вул.Волгоградська, 1, ЄДРПОУ 03361543) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Релікт" (83023, м.Донецьк вул.Лабутенко, 8, код ЄДРПОУ 25795288) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Донецької області видати наказ у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України „Про виконавче провадження".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 18.02.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписаний 21.02.2014р.

Головуючий О.А. Марченко

Судді: І.В Зубченко

Д.О. Попков