Постанова № 37381993, 27.02.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2014 р.Справа № 916/3090/13Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді Головея В.М.,

Суддів: Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.

при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - Блотницька Н.А. (за довіреністю),

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Наталка-Торгцентр"

на рішення господарського суду Одеської області від 15.01.2014р.

по справі №916/3090/13

за позовом Фірми „Люстдорф" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Наталка - Торгцентр"

про стягнення 92 594,82 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Представником позивача в судовому засіданні не було заявлено клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, отже фіксація судового процесу не здійснювалась відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 27.02.2014р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И Л А:

В листопаді 2013р. фірма „Люстдорф" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - фірма „Люстдорф", позивач) звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Наталка - Торгцентр" (далі - ТОВ „Наталка - Торгцентр", відповідач) про стягнення 92 594,82 грн. з яких: 90 959, 74 грн. - основного боргу, 1 328,40 грн. - пені, 306,68 грн. - 3% річних та 1 851, 90 грн. - судового збору.

Позов обґрунтований тим, що позивач повністю виконав свої зобов'язання за договором поставки №Ю-94 від 29.04.2013р., а саме передав у власність відповідача товар (продовольчі та/чи не продовольчі товари), що підтверджується долученими до позовної заяви видатковими накладними. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар виконав лише частково.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.01.2014р. позов фірми „Люстдорф" задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу - 90 959, 74 грн., суму пені - 1 328, 40 грн., суму 3% річних - 306, 68 грн. та витрати по сплаті судового збору на суму 1 851, 90 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції послався на те, що позивач повністю виконав свої зобов'язання за договором, поставивши весь замовлений товар, однак відповідач у повному обсязі свої зобов'язання за договором не виконав.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, ТОВ „Наталка - Торгцентр", звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення відмінити повністю, прийняти нове рішення яким у задоволенні позовної заяви відмовити повністю. Скаржник вважає, рішення незаконним та таким що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

17.02.2014р. до Одеського апеляційного господарського суду від фірми „Люстдорф" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що суперечить нормам матеріального права, у зв'язку з цим, фірма „Люстдорф" просила залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач належним чином повідомлявся про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить копія з реєстру № 1 на відправку рекомендованої пошти з повідомленнями за 06.02.2014р., проте його представник в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив та правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Крім цього, оскільки апеляційний суд не визнавав обов'язковою явку представників сторін в судове засідання 27.02.2014р. Відповідно до ст. 77 ГПК України неявка представника сторони у судове засідання є підставою для відкладення розгляду справи у разі, якщо за його відсутності неможливо розглянути певну справу. Неявка представника відповідача не унеможливлює розгляд даної справи, у зв'язку з цим, судова колегія вважає, що розгляд справи за відсутності представника відповідача, при тому, що сторона належним чином повідомлялась судом про місце та час розгляду справи, не є порушенням процесуальних прав сторони.

В судовому засіданні 27.02.2014р. представник позивача надав пояснення, повністю підтримав доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено рішенням господарського суду, 29.04.2013р. між фірмою „Люстдорф" (постачальник) та ТОВ „Наталка-Торгцентр" (покупець) було укладено договір поставки №Ю-94, за умовами якого постачальник зобов'язався поставляти та передавати у власність покупцю за його заявками, а покупець зобов'язався приймати та сплачувати якісні продовольчі та/або непродовольчі товари, іменовані надалі „товар". Найменування, ціна, кількість та асортимент товару, який є предметом даного договору, вказується в специфікації (прайс-листі), яка є невід'ємною частиною вказаного договору (п. п. 1.1, 1.2 договору).

Відповідно до приписів п.п. 2.1.1., 2.1.2., 2.2.3. договору постачальник зобов'язався поставляти товар на адресу покупця у відповідності з його заявками. Після отримання заявки від покупця постачальник зобов'язався забезпечувати доставку та належну передачу уповноваженій особі товару за місцезнаходженням складу (торгової точки) покупця, оформляти вантажні та супровідні документи та товар. Покупець зобов'язався своєчасно проводити оплату за отриманий товар в порядку, передбаченому цим договором.

Згідно з п.п. 4.6., 4.8 договору приймання-передача товару покупцю здійснюється на підставі накладних, які підписуються в двох екземплярах представниками обох сторін, які мають відповідні повноваження. Покупець має право відмовитись від приймання товару з простроченим терміном дії, недостатнім запасом терміну дії для його подальшої реалізації(менш 1/3 терміну сказаного га пакуванні товару) або з явними дефектами. Право власності на товар, що постачається переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару. Датою фактичної передачі товару вважається дата підписання накладної.

Пунктами 5.4 -5.6 договору встановлено, що сумою договору вважається сума всіх поставок за цим договором, згідно накладних оформлених належним чином. Товар, поставляємий за цим договором, підлягає оплаті в порядку відстрочки платежу протягом 14 календарних днів з дати фактичної передачі товару, визначеної у відповідності з п. 4.8. даного договору. Оплата проводиться в національній валюті України на підставі виставлених рахунків шляхом перерахування за безготівковим розрахунком.

Згідно п.6.1. договору, у випадку порушення строків оплати за поставлений товар, Покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактичної заборгованості за кожний день прострочки.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 29.04.2014р. У випадку відсутності заяви однієї із сторін щодо зупинення, змін умов або припинення договору за один місяць до закінчення його дії, він вважається продовженим на той самий строк та на тих же умовах, які були передбачені даним договором (п.п.7.1, 7.3. договору).

Додатком №1 до договору поставки сторони засвідчили зразки відбитків штампів, печаток та підписів матеріально відповідальних осіб уповноважених приймати матеріальні цінності.

На виконання умов договору поставки № Ю-94 від 29.04.2013р. позивачем передано у власність ТОВ „Наталка - Торгцентр" товар, а відповідачем вказаний товар прийнято, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних № О00016958 від 29.08.2013р. на суму 5 552,58 грн., № О00016959 від 29.08.2013р. на суму 2 846, 10 грн., № О00017030 від 30.08.2013р. на суму 10 458, 00 грн., № О00017037 від 30.08.2013р. на суму 3 336,78 грн., № О00017064 від 30.08.2013р. на суму 6 659,76 грн., № О00017140 від 31.08.2013р. на суму 827, 82 грн., № О00017142 від 31.08.2013р. на суму 542, 76 грн., № О00017147 від 31.08.2013р. на суму 2 892,66 грн., № О00017151 від 31.08.2013р. на суму 2 743,32 грн., № О00017160 від 31.08.2013р. на суму 5 309,40 грн., № О00017166 від 31.08.2013р. на суму 5 325, 36 грн., № О00017281 від 03.09.2013р. на суму 1 047, 90 грн., № О00017282 від 03.09.2013р. на суму 6 340, 08 грн., № О00017325 від 03.09.2013р. на суму 2 675,22 грн., № О00017457 від 05.09.2013р. на суму 1 474, 38 грн., № О00017460 від 05.09.2013р. на суму 2 629, 68 грн., № О00017542 від 06.09.2013р. на суму 2 478,24 грн., № О00017562 від 06.09.2013р. на суму 4 842,24 грн., № О00017569 від 06.09.2013р. на суму 5 047,56 грн., № О00017624 від 07.09.2013р. на суму 709,08 грн., № О00017627 від 07.09.2013р. на суму 4 628,70 грн., № О00017635 від 07.09.2013р. на суму 3 174,12 грн., № О00017641 від 07.09.2013р. на суму 2 318, 16 грн., № О00017803 від 10.09.2013р. на суму 2 818,62 грн., № О00017393 від 04.09.2013р. на суму 2 094,00 грн., № О00017637 від 07.09.2013р. на суму 1 595,04 грн., № О00017444 від 05.09.2013р. на суму 4 077,60 грн., № О00017811 від 10.09.2013р. на суму 4 864,86 грн., які від імені відповідача підписані повноважними особами та скріплені штампами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи вищевказані видаткові накладні, які були підписані без зауважень та претензій позивачем та відповідачем, колегія суддів дійшла висновку, що позивач дійсно поставив відповідачу товар, а відповідач отримав цей товар.

Зазначені первісні бухгалтерські документи безумовно підтверджують факт поставки і приймання-передачі товару продавцем (позивачем) покупцю (відповідачу).

Жодних зауважень або претензій щодо якості та кількості від відповідача не надходило.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що накладними № О0000440 від 11.09.2013р., № О00000508 від 11.09.2013р. відповідачем повернуто на користь фірми „Люстдорф" частину придбаного товару вартістю 350,28 грн., а також частково сплачена вартість придбаного товару на суму 8 000 грн. (платіжне доручення №284 від 05.09.2013р.), в результаті чого за відповідачем утворилась прострочена сума заборгованості перед фірмою „Люстдорф" в розмірі 90 959,74 грн.

Однак, в порушення умов зазначеного договору поставки відповідач не розрахувався з позивачем в повному обсязі у встановлений договором строк.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч. ч. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 90 959,74 грн. є обґрунтованою і місцевий суд підставно задовольнив цю вимогу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 (три) проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів перевірила правильність розрахунку позивача (скаржника) за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі „Законодавство" та дійшла до висновку, що розрахунок 3% річних також зроблено арифметично і методологічно вірно.

Також, на думку судової колегії, позивачем правомірно нарахована пеня, що відповідає умовам договору, а саме п.6.1.

Перевіривши розрахунок позивача суми пені, колегія суддів дійшла висновку, що його було зроблено арифметично правильно.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що місцевим судом правомірно задоволено вимогу позивача про стягнення пені у розмірі 1 328,40 грн. та 3 % річних в сумі - 306,68 грн..

Посилання скаржника на порушення позивачем процедури досудового врегулювання спору є необґрунтованими та хибними, оскільки рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням ТОВ „Торговий Дім „Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 9 липня 2002р. № 15-рп/2002 встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, правосуддя здійснюється виключно судами. Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту, держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Аналогічні приписи містяться і в постанові Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р., внаслідок чого протилежні доводи скаржника не можуть бути прийнятим до уваги.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що позивач прийняв міри для досудового врегулювання спору, так останній 02.10.2013р. надіслав на адресу відповідача претензію від 01.10.2013р. № 104 про оплату заборгованості за поставлений товар в розмірі 90 959, 80 грн.. Однак жодної відповіді з приводу розгляду претензії від фірми „Люстдорф" на адресу позивача не надійшло.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано задовольнив вимоги позивача.

Наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Перевіряючи згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Керуючись cm.cm. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 15.01.2014р. залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28.02.2014 року.

Головуючий суддя Головей В.М.

Суддя Мирошниченко М.А.

Суддя Шевченко В.В.