Постанова № 37381922, 27.02.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.02.2014 справа №913/3009/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів: Геза Т.Д. Кододової О.В., Мартюхіної Н.О. при секретарі: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від третьої особи на стороні позивача: від третьої особи на стороні відповідача: Гайворонській Ю.Р. не з'явився; не з'явився; не з'явився; не з'явився;розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Лугань» м.Луганськна рішення господарського суду Луганської областівід23.12.2013р.по справі №913/3009/13 (суддя Вінніков С.В.)за позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» м.Київ Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Лугань» м.Луганськза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: про Кобцевої Т.Є. Барановича О.В. стягнення 5999,35грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Луганської області від 23.12.2013р. по справі №913/3009/13 частково задоволено позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» м.Київ до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Лугань» м.Луганськ, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Кобцевої Т.Є. та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Барановича О.В. про стягнення 5999,35 грн.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Лугань» м.Луганськ (далі скорочено - ПАТ «СК «Оранта-Лугань») на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» м.Київ (далі скорочено - ПрАТ «СК«УНІКА») суму страхового відшкодування 5499,35грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення господарського суду Луганської області від 23.12.2013р. по справі №913/3009/13 мотивоване тим, що 06.03.2013р. в м.Алчевську Луганської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «ВАЗ 21114» під керуванням Барановича О.В. та «Toyota Rav 4.2.0i VVT-I 5dr (XA2)» під керуванням Кобцевої Т.Є. В якості відшкодування матеріальної шкоди, завданої автомобілю «Toyota Rav 4.2.0i VVT-I 5dr (XA2)» внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, позивачем у справі ПрАТ «СК«УНІКА», відповідно до договору страхування від 24.04.2012р. №013068/4007/0000020, сплачено Кобцевій Т.Є. страхове відшкодування в сумі 11998,70грн., розраховане на підставі висновку експертного автотоварознавчого дослідження №89/03/13 від 09.03.2013р.

ПрАТ «СК«УНІКА» звернулось з регресними вимогами в сумі 11998,70грн. до відповідача ПАТ «СК «Оранта-Лугань», яке є страхувальником цивільно-правової відповідальності власника автомобіля «ВАЗ 211440» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/5107091. Відповідачем зазначену суму сплачено не було, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду першої інстанції з відповідною позовною заявою.

Господарським судом Луганської області встановлено, що вина обох водіїв у зазначеній дорожньо-транспортній пригоді є рівнозначною та підтверджується постановою Перевальського районного суду Луганської області від 15.04.2013р. по справі № 422/2043/13 та постановою апеляційного суду Луганської області від 20.05.2013р. по справі № 3/406/429/13, що набрали законної сили. За вимогами п. 3 ч.1 статті 1188 Цивільного кодексу України, у випадку однакового ступеня вини учасників дорожньо-транспортної пригоди - розмір відшкодування визначається у рівних частках.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що за наявності однакового ступеня вини учасників дорожньо-транспортної пригоди від 06.03.2013р., відповідач має відшкодувати позивачу половину суми 11998,70грн., сплаченої позивачем в якості страхового відшкодування Кобцевій Т.Є. Зазначена сума має бути зменшена на суму франшизи, встановлену розділом 5 Полісу №АВ/5107091. У зв'язку з чим, господарським судом Луганської області позовні вимоги ПрАТ «СК«УНІКА» задоволено частково та стягнуто з ПАТ «СК «Оранта-Лугань» страхове відшкодування в сумі 5499,35грн. (половина від суми 11998,70грн., що не підлягає відшкодуванню ПрАТ «СК«УНІКА», зменшена на суму франшизи). В решті вимог відмовлено.

ПАТ «СК «Оранта-Лугань» звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 23.12.2013р. по справі №913/3009/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПрАТ «СК«УНІКА» в повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник вважає, що без встановлення ступеня вини обох учасників дорожньо-транспортної пригоди неможливо визначити розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті ПрАТ «СК«УНІКА».

Апелянт посилається на те, що відповідно до звіту суб'єкта оціночної діяльності Дубовського О.О., складеного на замовлення відповідача ПАТ «СК «Оранта-Лугань», вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Toyota Rav 4.2.0i VVT-I 5dr (XA2)» складає 9149,66грн. Тому, страхове відшкодування, що підлягає сплаті за умови одноособової вини забезпеченого транспортного засобу з вирахуванням франшизи складає 8649,66грн. та є меншим ніж сума, заявлена позивачем до стягнення.

У відзиві на апеляцій скаргу ПрАТ «СК«УНІКА» просить апеляційну скаргу ПАТ «СК «Оранта-Лугань» залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 23.12.2013р. залишити без змін.

Позивач посилається на те, що матеріали справи №913/3009/13 не містять доказів, які спростовують факт обопільної вини учасників дорожньо-транспортної пригоди від 06.03.2013р. Обидва учасника зазначеної пригоди порушили правила дорожнього руху в однаковому обсязі, що призвело до зіткнення автомобілів за умови однакової вини Кобцевої Т.Є. та Барановича О.В.

ПрАТ «СК«УНІКА» зазначає, що позивачу не було відомо про факт проведення суб'єктом оціночної діяльності Дубовським О.О. оцінки збитків «Toyota Rav 4.2.0i VVT-I 5dr (XA2)», виконаної на замовлення відповідача.

Позивач посилається на те, що при огляді пошкодженого транспортного засобу експертом Союзу Експертів України Муквич Г.А. був присутній представник відповідача, про що свідчить його підпис на протоколі огляду. Жодних заперечень щодо характеру пошкоджень та здійсненого огляду представник ПАТ «СК «Оранта-Лугань» не надавав.

Враховуючи наведене, позивач вважає, що вартість збитку, визначена експертом Союзу Експертів України Муквич Г.А. на підставі зазначеного огляду, обґрунтована та погоджена сторонами.

До Донецького апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу ПАТ «СК «Оранта-Лугань» від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Кобцевої Т.Є. та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Барановича О.В. - не надходило.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні апеляційної інстанції складено протокол.

Дослідивши докази матеріалів справи, оскаржуване рішення на предмет правильності застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

24.04.2012р. між ПрАТ «СК «УНІКА» та Кобцевою Т.Є. укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті №013068/4007/0000020 щодо транспортного засобу «Toyota Rav 4.2.0i VVT-I 5dr (XA2)», державний реєстраційний номер ВВ 0499 АК (сторінки справи 23-28).

06.03.2013р. в м.Алчевську Луганської області по вул.Запорожская, 105 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «ВАЗ 21114» (власником якого є Приватне акціонерне товариство «Перевальський м'ясопереробний завод» м.Перевальськ) під керуванням Барановича О.В. та «Toyota Rav 4.2.0i VVT-I 5dr (XA2)» під керуванням Кобцевої Т.Є.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди вартість відновлювального ремонту транспортному засобу «Toyota Rav 4.2.0i VVT-I 5dr (XA2)», згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 09.03.2013р. №89/03/13, склала 13324,31грн.

Страховим актом ПрАТ «СК «УНІКА» від 09.04.2013р. №00111630 дорожньо-транспортна пригода від 06.03.2013р. визнана страховим випадком. Сума страхового відшкодування, як вбачається з зазначеного акту, розрахована позивачем та склала: 13324,31грн. (вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) - 1325,61грн. (франшиза) = 11998,70грн. (сторінка справи 9).

Позивач платіжним дорученням №012124 від 10.04.2013р. сплатив власнику транспортного засобу «Toyota Rav 4.2.0i VVT-I 5dr (XA2)» Кобцевій Т.Є. страхове відшкодування в сумі 11998,70грн. (сторінка справи 48).

Відповідно до ч.1 ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб «ВАЗ 211440» номерний знак ВВ8483СА застраховано ПАТ «СК «Оранта-Лугань» за страховим полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/5107091 від 24.05.2012р. Страхувальником зазначено Приватне акціонерне товариство «Перевальський м'ясопереробний завод» м.Перевальськ, ліміт відшкодування за майнову шкоду встановлено в сумі 50000,00грн., франшиза - 500,00грн. (сторінка справи 134).

Відповідно до п. 22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

30.07.2013р. у відповіді №05-04/1699 на заяву позивача про виплату страхового відшкодування №11933вих.2079 від 18.04.2013р., ПАТ «СК «Оранта-Лугань» повідомило ПрАТ «СК «УНІКА» про неможливість розгляду питання стосовно виплати позивачу суми страхового відшкодування (сторінка справи 50).

До господарського суду Луганської області звернулось ПрАТ «СК «УНІКА» з позовною заявою №5939 від 24.10.2013р. до ПАТ «СК «Оранта-Лугань» про стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 5999,35грн. на підставі ст.ст.22,993,1187,1188 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України «Про страхування».

23.12.2013р. судом першої інстанції прийнято рішення, яке оскаржується.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що ступінь вини обох учасників дорожньо-транспортної пригоди не встановлено, у зв'язку з чим неможливо визначити суму страхового відшкодування, що підлягає сплаті позивачу.

Судова колегія апеляційної інстанції не приймає до уваги зазначений довід апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ч.1 статті 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до довідки Відділення державної інспекції Алчевського міського відділу УМВС України в Луганській області від 11.03.2013р. №46/477 (№9166753), дорожньо-транспортна пригода від 06.03.2013р. сталась внаслідок порушення Кобцевою Т.Є. пункту 10.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2011р. №1306 та порушення Барановичем О.В. - пунктів 12.1, 12.3 зазначених правил (сторінки справи 18-19).

Постановою Перевальського районного суду Луганської області від 15.04.2013р. по справі №422/2043/13 Барановича О.В. визнано винним у правопорушенні за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді сплати штрафу (сторінка справи 44).

Постановою апеляційного суду Луганської області від 20.05.2013р. по справі №3/406/429/13 Кобцеву Т.Є. визнано винною в правопорушенні за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді сплати штрафу (сторінки справи 47).

Зазначені судові рішення набрали законної сили.

З вищевказаного вбачається, що обидва водія порушили Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2011р. №1306, внаслідок чого відбулась дорожньо-транспортна пригода від 06.03.2013р. Обох водіїв визнано винними в правопорушенні за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді сплати штрафу.

На підставі викладеного, вина обох водіїв у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди від 06.03.2013р. є однаковою, у зв'язку з чим, відповідно до п. 3 ч.1 статті 1188 Цивільного кодексу України, розмір страхового відшкодування підлягає відшкодуванню у рівних частинах кожною з винних сторін.

Скаржник вважає, що навіть за умови обопільної вини учасників дорожньо-транспортної пригоди від 06.03.2013р., сума страхового відшкодування за пошкодження «Toyota Rav 4.2.0i VVT-I 5dr (XA2)», що підлягає стягненню з відповідача, має розраховуватись з суми 8649,66грн., а не 11998,70грн., сплаченої ПрАТ «СК «УНІКА» в якості страхового відшкодування Кобцевій Т.Є.

В обґрунтування зазначеного доводу заявник апеляційної скарги посилається на те, що 07.03.2013р. на замовлення ПАТ «СК «Оранта-Лугань» суб'єктом оціночної діяльності Дубовським О.О. була проведена оцінка транспортного засобу «Toyota Rav 4.2.0i VVT-I 5dr (XA2)», на підставі якої 11.03.2013р. вказаним суб'єктом оціночної діяльності складено звіт №34/771/17 про оцінку колісного транспортного засобу «Toyota Rav 4.2.0i VVT-I 5dr (XA2)» (сторінки справи 86-95). Згідно зазначеного звіту, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу (без ПДВ) склала 9149,66грн.

ПАТ «СК «Оранта-Лугань» вважає, що страхове відшкодування за пошкодження транспортного засобу «Toyota Rav 4.2.0i VVT-I 5dr (XA2)» має бути розраховане на підставі наведеного звіту №34/771/17 та, за умови одноособової вини, страхове відшкодування дорівнює сумі: 9149,66грн. - 500,00грн. (франшиза) = 8649,66грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З матеріалів справи вбачається, що 07.03.2013р. на замовлення ПрАТ «СК «УНІКА» експертом Союзу Експертів України Муквич Г.А. (свідоцтво №562 від 26.10.2001р.) у встановленому законом порядку проведено автотоварознавче дослідження пошкодженого транспортного засобу «Toyota Rav 4.2.0i VVT-I 5dr (XA2)».

При дослідженні пошкодженого транспортного засобу «Toyota Rav 4.2.0i VVT-I 5dr (XA2)», як вбачається з протоколу огляду транспортного засобу, був присутній представник ПАТ «СК «Оранта-Лугань», про що свідчить його підпис на вказаному протоколі (сторінка справи 41).

В матеріалах справи відсутні докази надання відповідачем позивачу заперечень стосовно характеру пошкоджень та здійсненого огляду пошкодженого транспортного засобу, проведеного 07.03.2013р. на замовлення ПрАТ «СК «УНІКА».

На підставі проведеного дослідження, експертом Муквич Г.А. (свідоцтво №562 від 26.10.2001р.) складено висновок експертного автотоварознавчого дослідження від 09.03.2013р. №89/03/13, згідно якого матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Toyota Rav 4.2.0i VVT-I 5dr (XA2)» (з урахуванням фізичного зносу деталей) склав суму 11287,12грн. (сторінки справи 29-35). Згідно наведеного висновку, вартість відновлювального ремонту зазначеного автомобіля - 13324,13грн., що також підтверджується Калькуляцію №00111630 від 08.03.2013р., доданою до висновку експерта (сторінки справи 33-34)

Докази повідомлення відповідача про непогодження ПАТ «СК «Оранта-Лугань» із встановленою у вказаному висновку вартістю відновлювального ремонту «Toyota Rav 4.2.0i VVT-I 5dr (XA2)» - в матеріалах справи також відсутні.

Не доведена доказами справи обізнаність позивача про факт іншої оцінки пошкодженого транспортного засобу, за результатом якої вартість відновлювального ремонту «Toyota Rav 4.2.0i VVT-I 5dr (XA2)» склала 9149,66грн.

З огляду на вказане, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що позивачем правомірно розраховано страхове відшкодування за пошкодження транспортного засобу «Toyota Rav 4.2.0i VVT-I 5dr (XA2)» на підставі суми відновлювального ремонту, визначеної експертним автотоварознавчим дослідженням від 09.03.2013р. №89/03/13.

Крім того, експертний висновок є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що має бути витрачена на відновлення транспортного засобу.

Реальним підтвердженням фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є платіжне доручення, яким сплачено суму страхового відшкодування. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України у справ №910/11636/13 від 17.12.2013р., №910/3023/13 від 27.01.2014р., №5011-50/17049-2012 від14.05.2013р.

Фактично здійснені ПрАТ «СК «УНІКА» витрати по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 06.03.2013р. в сумі 11998,70 підтверджуються, як було зазначено, платіжним дорученням №012124 від 10.04.2013р.

Враховуючи викладене, Донецький апеляційний господарський суд не приймає до уваги довід апелянта стосовно зменшення сплаченої позивачем суми страхового відшкодування на підставі звіту №34/771/17 про оцінку колісного транспортного засобу «Toyota Rav 4.2.0i VVT-I 5dr (XA2)».

З огляду на вказане, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідач має відшкодувати позивачу половину сплаченої позивачем в якості страхового відшкодування суми 11998,70грн. зі зменшенням її на франшизу в сумі 500,00грн., встановлену розділом 5 Полісу №АВ/5107091. Відповідач має сплатити позивачу страхове відшкодування в сумі 5499,35грн.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи заявника апеляційної скарги спростовуються доказами матеріалів справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Лугань» м.Луганськ підлягає залишенню без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 23.12.2013р. по справі №913/3009/13 підлягає залишенню без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецькій апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Лугань» м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 23.12.2013р. по справі №913/3009/13 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 23.12.2013р. по справі №913/3009/13 - залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом 20 днів.

Головуючий: Т.Д. Геза

Судді: О.В. Кододова

Н.О. Мартюхіна

Надруковано: 8 прим.

1. позивачу

1. відповідачу

2. третім особам

1. у справу

2. ДАГС

1. господарському суду