Рішення № 37381880, 28.02.2014, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2014 року Справа № 925/43/14

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Безкровна Ж.Г., Доброштан О.М. - за довіреностями;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Дочірньої Компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до Приватного підприємства "Імперіал плюс" про стягнення 9 426,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 9 426,03 грн., з яких: 6 853,14 грн. основного боргу, 1 753,89 грн. пені, 117,64 грн. інфляційних та 701,36 грн. як 3% річних на підставі договору № 55/340/11 на постачання природного газу від 30.08.2011 року, укладеного між сторонами.

В судове засідання представник позивача жодного разу не з'явився, направленою телеграмою просить суд розгляд справи провести без своєї участі та задовольнити позовні вимоги.

Представники відповідача проти позову заперечили з мотивів, що з урахуванням комплексного підходу до взаємостосунків сторін, у відповідача мається переплата перед позивачем за іншими договорами постачання газу, а тому стягнення заявлено боргу та нарахованих санкцій на нього з боку позивача є неправомірним.

Заслухавши доводи та пояснення представників відповідача та дослідивши наявні у справі письмові докази й оцінивши їх у сукупності, суд задовольняє позовні вимоги з наступних підстав:

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

30 серпня 2011 року між сторонами по справі було укладено договір № 55/340/11 поставки природного газу (далі Договір а.с. 9, у відповідності до якого позивач (далі - Постачальник) в період з 06.08.2011 року по 30.09.2011 року зобов'язався поставити відповідачу (далі - Покупець) імпортований природний газ, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2. цього Договору (серпень 2011 року - 7,746 тис.куб, вересень 2011 року - 2,5 тис. куб.).

Газ, що постачається за цим договором, використовується Покупцем виключно для власних потреб (п. 1.1. договору).

Додатковою угодою до договору від 11.10.2011 року (а.с. 16) сторонами було погоджено, що поставка газу відповідачу здійснюється до 31.10.2011 року і в період з 11 по 31.10.2011 року позивач повинен поставити відповідачу 0,100 тис, куб. газу.

Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 712 Цивільного кодексу України). За змістом ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного Кодексу України, згідно з якими суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, в силу статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За твердженням позивача, він на виконання умов договору № 55/340/11 поставки природного газу протягом серпня-вересня 2011 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 35 102,49 грн., що підтверджується актами прийому передачі природного газу за серпень-вересень 2011 року (а.с. 17-18) за підписами обох сторін.

Споживання газу у вказаному обсязі відповідач підтверджує.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна за 1 000 куб. м. газу становить 3 023,50 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою 20%.

- тариф на транспортування газу магістральними газопроводами в сумі 285,00 грн. з ПДВ 20%;

У відповідності до п. 4.1 Договору розрахунки між сторонами проводиться шляхом поетапної оплати відповідачем газу у такому порядку:

- за серпень 2011 року оплата проводиться протягом 3х банківських днів з дати укладення договору № 55/340/11;

- за вересень 2011 року - перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться протягом 3х банківських днів з часу укладення договору;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 5 та до 15 числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 5 числа, наступного за місяцем поставки газу.

За доводами та розрахунками позивача (а.с. 3), відповідач здійснив частковий розрахунок за поставлений газ в сумі 28 249,35 грн. з урахуванням перенесення в рахунок оплати боргу за договором № 55/340/11 оплати за газ, яку відповідач проводив за іншим договором № 01/296/11 від 01.06.2011 року за листом від 15.12.2011 року № 560 (а.с. 30), що відповідач підтверджує, але з порушенням строків сплати, встановлених в договорі.

Залишок боргу за поставлений природний газ у відповідача перед позивачем таким чином становить 6 853,14 грн. (35 102,49 -28 249,35).

Доказів проведення повного розрахунку за газ відповідач суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 6 853,14 грн. Строк проведення розрахунку за газ для відповідача вже є таким, що настав.

За змістом пункту 1 статті 199 Господарського кодексу України та пункту 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Зазначені статті узгоджуються з приписами пункту 7.3.1 Договору між сторонами, згідно з яким у разі порушення Покупцем умов п. 4.1 Договору про порядок розрахунків, Покупець зобов'язався (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами п. 9.3. Договору між сторонами було спеціально досягнуто згоди про те, що строк позовної давності за цим Договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 (три) роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом. Однак при розрахунку пені позивач відступив від умов договору та розрахував пеню з часу виникнення права на її нарахування, як передбачено чинним законодавством.

Позивач просить стягнути з відповідача за прострочення розрахунків з оплати поставленого газу пеню в сумі 1753,89 грн. за період з 06.09.2011 року по 06.04.2012 року. Розрахунок пені проведено вірно та у відповідності до обставин справи. Доказів сплати пені в сумі 1 753,89 грн. відповідач суду не надав.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 701,36 грн. за період з 06.09.2011 року по 10.01.2014 р. та інфляційні в сумі 117,64 грн. за період з вересня 2011 року по листопад 2013 року.

Згідно положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Суд, перевіривши порядок нарахування позивачем 3% річних в сумі 701,36 грн. та інфляційних в сумі 117,64 грн. за відповідні періоди (а.с.4-5), встановив правильність їх нарахування та задовольняє позов повністю в цій частині. Заперечень проти розрахунків позивача відповідач суду не надав.

Доказів проведення розрахунку за позовними вимогами відповідач суду не надав, наявність боргу перед позивачем за всіма платежами не спростував, оскільки згідно чинного законодавства зобов'язання припиняється лише його виконанням, проведеним належним чином.

В ході розгляду справи сторонами не було вирішено питання про припинення зобов'язання заліком зустрічних однорідних вимог, а тому підстав для звільнення відповідача від майнової відповідальності перед позивачем у суду немає.

З урахуванням викладеного та відповідно до обставин справи суд дійшов висновку про необхідність примусового стягнення з відповідача 6 853,14 грн. залишку основного боргу за спожитий газ, 117,64 грн. інфляційних, 701,36 грн. як 3% річних та 1 753,89 грн. пені за прострочення розрахунків.

На підставі ст. 49 ГПК України при задоволенні позову з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у розмірі 1 827,00 грн. судового збору.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Імперіал плюс" (ідентифікаційний код 30284277, Черкаська область, Чорнобаївський район, смт. Чорнобай, вул. Леніна, 177) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код 31301827, м. Київ, вул. Шолуденка, 1) -- 6 853,14 грн. залишку основного боргу за газ, 1 753,89 грн. пені, 117,64 грн. інфляційних, 701,36 грн. як 3% річних на підставі договору № 55/340/11 поставки природного газу від 30.08.2011 року та 1 827,00 грн. на відшкодування судового збору.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Суддя Н.М. Спаських