Постанова № 37379761, 17.02.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2014 р. Справа № 805/1624/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Хохленкова О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження позовну заяву Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Головного управління Міндоходів у Донецькій області до відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції про визнання дій державного виконавця неправомірними, визнання незаконними та скасування постанов та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

Державна податкова інспекція у м. Харцизьку Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі по тексту – позивач, або ДПІ у м. Харцизьку) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції (далі по тексту – відповідач, або ВДВС Харцизького МУЮ) про визнання дій державного виконавця неправомірними, визнання незаконними та скасування постанов та зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою Донецького окружного адміністративного суду по справі № 2-а-24040/08 задоволено позов ДПІ у м. Харцизьку про стягнення податкового боргу з державного підприємства «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль» у сумі 2424651,41 грн. ДПІ у м. Харцизьку було направлено виконавчі листи № 2-а-24040/08 від 11.02.2009 р. до ВДВС Харцизького МУЮ.

Відповідачем було відкрите виконавче провадження.

Відділом державної виконавчої служби Харцизького МУЮ було прийнято постанову ВП № 11829967 від 31.12.2013 р. та постанову ВП № 11839867 від 31.12.2013 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Позивач вважає дії державного виконавця ВДВС Харцизького МУЮ щодо винесення постанови ВП № 11829967 від 31.12.2013 р., та постанови ВП № 11839867 від 31.12.2013 р. неправомірними. Просить визнати незаконними та скасувати ці постанови та зобов’язати відповідача відновити виконавче провадження.

Просив позов задовольнити.

В судове засідання представник позивача не з’явився. Був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи. Через канцелярію надав заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився. Був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи. Надіслав до суду листа в якому вказав, що в ухвалі про відкриття провадження у справі не зазначено за яким саме виконавчим провадженням чи за яким виконавчим документом подана позовна заява. Але, причини неявки в суд не вказав, про відкладення розгляду справи клопотань не надав.

Згідно з ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши подані документи і матеріали виконавчого провадження, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - Державна податкова інспекція у м. Харцизьку Головного управління Міндоходів у Донецькій області, є юридичною особою, код ЄДРОПУ 38504257 та суб’єктом владних повноважень.

Відповідач - відділ державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції, є юридичною особою.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України “Про виконавче провадження”.

Згідно статтею 1 зазначеного Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до статті 2 Закону України “Про виконавче провадження” примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно із ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження», у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються податковими органами, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

Статтею 3 Закону України “Про державну виконавчу службу” передбачено, що органами державної виконавчої служби є : Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Відповідно до ст. 5 Закону України № 606-Х1V державний виконавець зобов’язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом.

Таким чином, відповідач у справі – суб’єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладений обов’язок по примусовому виконанню рішень.

Відділом державної виконавчої служби Харцизького МУЮ 31.12.2013 р. прийнято постанову ВП № 11829967 про повернення виконавчого документа стягувачеві, відповідно до якого виконавчий лист № 2-а-24040/08 виданий 11.02.2009 р. Донецьким окружним адміністративним судом про стягнення заборгованості з податку у розмірі 1735798,27 грн. з ДП «ЗуЕТЕЦ» на користь держави повернуто стягувачу.

Дану постанову відповідач прийняв керуючись ч. 1 ст. 3 п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» та на підставі листу Вищого адміністративного суду України від 24.10.2013 р. № 1484/1243-13 (а.с. 4).

Відділом державної виконавчої служби Харцизького МУЮ 31.12.2013 р. прийнято постанову ВП № 11839867 про повернення виконавчого документа стягувачеві, відповідно до якого виконавчий лист № 2-а-24040/08 виданий 11.02.2009 р. Донецьким окружним адміністративним судом про стягнення заборгованості зі збору за спеціальне використання водних ресурсів у розмірі 688853,14 грн. з ДП «ЗуЕТЕЦ» на користь держави повернуто стягувачу.

Дану постанову відповідач прийняв керуючись ч. 1 ст. 3 п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» та на підставі листу Вищого адміністративного суду України від 24.10.2013 р. № 1484/12/13-13 (а.с. 6).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» Виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Листом ВАСУ від 24.10.2013 року № 1484/12/13-13, яким керувався відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення, роз’яснюється особливий порядок, встановлений Податковим кодексом України, виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу, та що за цим порядком органами стягнення є контролюючи органи в розумінні Податкового кодексу.

Як вже вказувалося вище, постанова Донецького окружного адміністративного суду № 2-а-24040/08 була прийнята 21.11.2008 року, а обидва виконавчих листа були видані 11.02.2009 р. Донецьким окружним адміністративним судом про стягнення заборгованості з податку у розмірі 1735798,27 грн. та стягнення заборгованості зі збору за спеціальне використання водних ресурсів у розмірі 688853,14 грн. з ДП «ЗуЕТЕЦ» на користь держави.

Тобто, я к на момент прийняття постанови так і на момент пред’явлення виконавчого листа до стягнення, Податковий кодекс України ще не набрав чинності.

Відповідно до ст..58 Конституції України, закони та інші нормативно – правові акти не мають зворотної дії в часі.

Таким чином, суд зазначає, що до набрання чинності Податковим кодексом України, примусове виконання судових рішень по даній категорії справ покладалося на державну виконавчу службу.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростували доводи позивача в частині визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування постанов про повернення виконавчих документів стягувачеві, відповідачем суду не надано, а отже позовні вимоги слід задовольнити.

Що стосується вимоги про зобов’язання відповідача відновити виконавчі провадження та здійснити всі необхідні виконавчі дії, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.51 Закону № 606, у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Оскільки дії органу Державної виконавчої служби, які він має здійснювати у разі визнання судом постанови про повернення виконавчого листа стягувачу, регламентовані законом та відділ державної виконавчої служби є органом державної виконавчої влади, тому суд не має втручатися в управлінську діяльність відповідача та здійснювати його повноваження, так як обов’язок щодо вирішення питання про поновлення виконавчого провадження належить до компетенції відповідача, а отже позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог частково.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до ст.94 КАС України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.8-11, 94, 112, 158-163, 181 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Головного управління Міндоходів у Донецькій області до відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції про визнання дій державного виконавця неправомірними, визнання незаконними та скасування постанов та зобов’язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати дії державного виконавця щодо винесення постанов про повернення виконавчих документів стягувачу ВП № 11839867 від 31.12.2013 року та ВП № 11829967 від 31.12.2013 року, неправомірними.

Визнати незаконними постанови про повернення виконавчих документів

стягувачу ВП № 11839867 від 31.12.2013 року та ВП № 11829967 від 31.12.2013 року.

Скасувати постанови про повернення виконавчих документів стягувачу ВП № 11839867 від 31.12.2013 року та ВП № 11829967 від 31.12.2013 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову Донецького окружного адміністративного суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Хохленков О.В.