Постанова № 37378831, 22.11.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2013 рокум. Ужгород№ 807/3347/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Іванчулинця Д.В.,

за участю секретаря судового засідання - Гринюка І.В.,

сторін та осіб, які беруть участь у справі:

представник позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Марканич В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою громадянина республіки Польща - ОСОБА_4 до управління Укртрансінспекції у Закарпатській області про визнання дій неправомірними та скасування постанов про застосування фінансових санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 22 листопада 2013 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 26 листопада 2013 року.

Позивач - громадянин республіки Польща - ОСОБА_4 звернувся у Закарпатський окружний адміністративний суд з позовною заявою до управління Укртрансінспекції у Закарпатській області, якою просить суд:

1) визнати дії посадових осіб Укртарансінспекції у Закарпатській області щодо складання акта № 30000 від 16.11.2012 року та постанов від 08.01.2013 року неправомірними;

2) скасувати постанови від 08.01.2013 року про застосування фінансових санкцій № 155305, № 155306, № 155307, № 155308, № 155309, № 155310, № 155311, № 155312, №155313, №155314, № 155314, № 155315, № 155316, № 155317, № 155318, № 155319, № 155320, № 155321, № 155322, № 155323, № 155324, № 155325, № 155326, № 155327, № 155328.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 4 вересня 2013 року при перетині державного кордону України було затримано транспортний засіб марки VOLVO LZ 47704/LV 4286 працівниками прикордонної служби України. Як згодом з'ясувалося підставами для затримання транспортного засобу, який належить Виробничому, торговому і послуговому підприємству Trans-Bas ОСОБА_4 є те, що стосовно нього 8 січня 2013 року було винесено ряд постанов про застосування фінансових санкцій у зв'язку з нібито порушенням абзацу 11 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Саме несплата штрафу послугувала підставою для затримки вказаного транспортного засобу працівниками прикордонної служби України.

Позивач стверджує, що про походження і підстави для винесення цих постанов йому, як власнику транспортного засобу, стало відомо лише 4 вересня 2013 року, та наступного дня йому було вручено їх копії представниками прикордонної служби України з так званої «бази».

З вказаних постанов вбачається, що 16 листопада 2012 року державними інспекторами управління Укртрансінспекції у Закарпатській області було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом марки VOLVO LZ 47704/LV 4286.

Вищевказаний транспортний засіб призначений для міжнародних автомобільних перевезень та належить Виробничому, торговому і послуговому підприємству Trans-Bas в особі АДРЕСА_4 (знаходиться у м. Замосць, Вишинського, 46/48, 22-400 Республіка Польща) на підставі реєстраційного свідоцтва транспортного засобу серії DR/ BAI № 3595272.

Згідно з постановами, у ході перевірки встановлено допущення перевізником порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена статтею 60 частиною 1 абзацом 11 Закону України «Про автомобільний транспорт» - здійснення міжнародних автомобільних перевезень з Польщі до України без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку.

Також, як вказується у згаданих постановах, у зв'язку із встановленням порушення складено відповідний акт № 30000 від 16.11.2012 року проведення у перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Як наслідок, 8 січня 2013 року заступником голови комісії з проведення ліквідації Головавтотрансінспекції Закарпатської області Слободянюком С.М. на підставі акта № 30000 від 16.11.2012 року винесено ряд постанов про застосування фінансових санкцій:

Постанови № 155305, № 155306, № 155307, №155308, № 155309, № 155310, № 155311, № 155312, № 155313, № 155314, № 155315, № 155316, № 155317, № 155318, № 155319, № 155320, № 155321, № 155322, № 155323, № 155324, № 155325, № 155326, № 155327, № 155328 (загалом 24) (а.с. 34 - 50).

Згідно з кожною із перерахованих вище постанов до позивача - громадянина Республіки Польща АДРЕСА_4, як до власника транспортного засобу, за порушення, передбачене абзацом 11 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовано фінансові санкції на загальну суму 16 320 гривень (сумарно 24 постанови).

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступного висновку.

Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекція України) - є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури України.

Укртрансінспекція України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, на перевезення яким видано ліцензію, міському електричному, залізничному транспорті, експлуатації автомобільних доріг загального користування (далі автомобільний, міський електричний, залізничний транспорт та ведення дорожнього господарства).

Уктрансінспекція України в своїй діяльності керується Постановою КМУ «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті» від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок), яким визначено процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, а також диспетчерського контролю за роботою автомобільних перевізників.

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (п.4 Порядку).

Відповідно до п. 15 Порядку - під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:

наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону України «Про автомобільний транспорт»;

додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);

оснащення таксі справним таксометром;

додержання водієм режиму праці та відпочинку;

наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;

Відповідно до п. 9 Порядку - Перед проведенням рейдової перевірки керівник органу державного контролю видає направлення на перевірку, підписує та скріплює печаткою органу державного контролю, яке оформляється за формою згідно з додатком 1 Порядку.

У відповідності до п. 21 Постанови Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року «Про затвердження порядку державного контролю на автомобільному транспорті» у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи та посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності) (п. 21 Порядку).

Акт у відповідності до п. 20 Порядку складається у двох примірниках, кожен з яких підписується посадовими особами, що провели перевірку, та уповноваженою особою суб'єкта господарювання. Один примірник передається уповноваженій особі суб'єкта господарювання, інший - до органу державного контролю.

Під час проведення рейдової перевірки в м. Мукачево по вул. Берегівській державними інспекторами відділу державного контролю Чорней Р.В. та Садварій Я.І. 16.11.2012 року було складено Акт № 30000 за порушення автотранспортного законодавства громадянином Республіки Польща Марцін Романовскі - водієм транспортного засобу марки VOLVO LZ 47704 / НОМЕР_1, що належить ВТПП Trans - Bas ОСОБА_4. Водій з актом ознайомлений, від письмового пояснення та підпису відмовився (а.с. 80).

Матеріалами справи встановлено, що 8 січня 2013 року заступником голови комісії з проведення ліквідації Головавтотрансінспекції Закарпатської області Слободянюком С.М. на підставі акта № 30000 від 16.11.2012 року винесено ряд постанов про застосування фінансових санкцій:

Постанови № 155305, № 155306, № 155307, №155308, № 155309, № 155310, № 155311, № 155312, № 155313, № 155314, № 155315, № 155316, № 155317, № 155318, № 155319, № 155320, № 155321, № 155322, № 155323, № 155324, № 155325, № 155326, № 155327, № 155328 (загалом 24).

Згідно з кожною із перерахованих вище постанов до Позивача - громадянина Республіки Польща АДРЕСА_4, як до власника транспортного засобу, за порушення, передбачене абзацом 11 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовано фінансові санкції на загальну суму 16 320 гривень (сумарно 24 постанови).

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що при вчиненні однією особою двох або більше правопорушень адміністративно - господарський штраф накладається за кожне правопорушення окремо.

За порушення абз. 11 ч. 1 ст 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено санкцію, тобто порушення за управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку - штраф у розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить рівну суму 680,00 грн.

Відповідно до п. 25 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті передбачено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04. 2001 року №2344-ІІІ (ст. 3 вказаного Закону).

Згідно ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" № 2344-IIІ від 05.04.2001 року автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" № 2344-IIІ від 05.04.2001 року державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про автомобільний транспорт" № 2344-ІІІ, з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці.

На виконання ст. 18 Закону України "Про автомобільний транспорт", 7 червня 2010 року Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 р. за №811/18106, (далі - Положення). Це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року N 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України "Про автомобільний транспорт"" та "Про дорожній рух".

Відповідно до п.1.2 та 1.3 Положення, встановлено особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку. Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)", Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух" - наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 року №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (надалі по тексту - Інструкція).

Згідно з пунктом 1.4 даної Інструкції контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Пунктами 3.3, 3.5 вказаної Інструкції передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом зобов'язаний мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. Перевізники зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про провірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.

З 20.12.2010 року набула чинності поправка №6 до ЄУТР, відповідно до якої, якщо водій керує транспортним засобом, обладнаним записуючим обладнанням, водій повинен мати можливість надати, коли б не попросила інспектуюча особа реєстраційні листки (тахограми) за поточний день та попередні 28 днів.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" при вчиненні однією особою двох або більше правопорушень адміністративно-господарський штраф накладається за кожне правопорушення окремо. За порушення абз. 11 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено штраф в розмірі 680, 00 грн.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч.2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням вещевикладеного, суд приходить переконливого висновку що в задоволенні позовних вимог громадянина республіки Польща - ОСОБА_4 до управління Укртрансінспекції у Закарпатській області про визнання дій неправомірними та скасування постанов про застосування фінансових санкцій слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 11, 69, 71, 86, 158-163, КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову громадянина республіки Польща - ОСОБА_4 до управління Укртрансінспекції у Закарпатській області про визнання дій неправомірними та скасування постанов про застосування фінансових санкцій - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили в порядку ст.254 КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Д.В. Іванчулинець