Ухвала суду № 37378297, 17.02.2014, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/385/14-ц

Провадження № 2/626/210/2014

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.02.2014 року м.Красноград

Суддя Красноградського районного суду Харківської області Рибальченко І.Г., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Красноградського районного суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі - продажу автомобілю недійсним.

В заяві про забезпечення позову позивач просить накласти арешт на рухоме та нерухоме майно відповідача та заборонити вчиняти будь-які дії що до спірного майна автомобіля CEVROLET LACETTI, що перереєстрований на ОСОБА_3 Підставою для накладення даного арешту ОСОБА_1 вважає те, що відповідач може розпорядитись майном, що унеможливить виконання рішення суду.

Заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч.1,3 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

На підставі ч.2 ст.151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має право з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Згідно ст. 152 ч. 3 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Ухвалою Красноградського районного суду від 17.02.2014 року позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, залишена без руху, у зв'язку з тим, що не визначено ціну позову. У зв'язку з чим неможливо визначити співрозмірність накладенння арешту на майно з заявленими позовними вимогами.

Крім того, позивач не надала суду відомостей про факт належності відповідачу нерухомого або рухомого майна, на яке просить суд з метою забезпечення позову накласти арешт, не надано підтвердження наміру відповідача навмисно ухилитися від виконання рішення суду, у зв'язку з чим не наведено достатніх підстав для необхідності застосування забезпечення позову.

Згідно з абзацом 3 п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» за змістом ст. 293 ЦПК України окремо від рішення суду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову, а також про його скасування, проте ухвали про відмову у забезпеченні позову оскарженню не підлягають.

Одночасно суд роз'яснює, що ця відмова не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, суддя -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя