Рішення № 37376570, 12.02.2014, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/5827/13-ц

Провадження № 2/577/26/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2014 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі:

головуючого судді Буток Т.А.

при секретарі Осадчій І.О.

з уч. представника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Конотоп справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: орган опіки та піклування Конотопської міської ради про зобов'язання надати дозвіл на постійне місце проживання дитини за кордоном,-

ВСТАНОВИВ :

Позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 та просить зобов'язати ОСОБА_3 надати дозвіл на постійне проживання малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 за кордоном, а саме в Російській Федерації. Свої вимоги обгрунтовує тим, що вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 Від шлюбу вони мають малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Однак сімейне життя не склалося і рішенням Конотопського міськрайонного суду від 19 серпня 2011 року їх шлюб розірваний, а сина залишено на виховання їй. 29.12.2012 року вона зареєструвала шлюб з громадянином Росії ОСОБА_7 у зв'язку з чим вона та її малолітній син отримали дозвіл на тимчасове проживання на території РФ. На даний час вона разом з чоловіком та сином мешкає в квартирі чоловіка за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, за станом здоров'я вона та син потребують постійної медичної консультації у кваліфікованих спеціалістів, яку отримують в Московських медичних закладах. Тому вона бажає оформити документи на своє та сина постійне проживання в РФ, що відповідає інтересам малолітньої дитини. Однак, відповідач надати дозвіл на постійне місце проживання сина за кордоном категорично відмовився. У зв'язку з вищевикладеним вона і звернулася до суду.

Представник позивачки ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує та пояснив, що у нього з позивачкою виникли неприязні стосунки і знайти спільну мову вони не можуть. Він бажає спілкуватися з сином, але позивачка не дає йому такої можливості. Він бачив сина лише здалеку і жодного разу не спілкувався з ним. Коли приходив з подарунками до дитини, то ОСОБА_2 влаштовувала істерику і не давала йому побачити дитину. Надання дозволу на постійне проживання сина за кордоном остаточно позбавить його можливості спілкуватися з дитиною та приймати участь в його вихованні.

Представник третьої особи: органу опіки та піклування Конотопської міської ради Марченко І.В. при вирішенні питання покладається на розсуд суду.

Суд, вислухавши пояснення представника позивачки, відповідача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що сторони є батьками малолітнього ї ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5).

Згідно рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 19.08.2011 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано, залишено ОСОБА_2 на виховання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 6).

В листопаді 2013 року відповідач звертався до служби у справах дітей Конотопської міської ради з заявою про визначення способів участі у вихованні дитини. Розглянувши звернення відповідча, комісія з питань захисту прав дитини при виконкомі Конотопської міської ради 21.11.2012 року винесла рішення, яким встановила порядок зустрічей з малолітньою дитиною (а.с. 40).

29.12.2012 року ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з громадянином Росії ОСОБА_7 ( а.с. 8). Позивачка ОСОБА_2 разом з сином ОСОБА_4 отримали дозвіл на тимчасове проживання на території Росії на термін до 18.03.2016 року ( а.с. 7) та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 11-12). Вказана квартира належить на праві власності матері її чоловіка ОСОБА_10, яка за вказаною адресою не зареєстрована ( а.с. 27-31).

Згідно довідки ТОВ "БРАН" № 15/7 від 12.11.2013 року ОСОБА_2 працює асистентом менеджера по закупівлі з 09.04.2013 року по теперішній час, її середньомісячна заробітна плата складає 50 000 рублів (а.с. 22).

Малолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1., відвідує МБДОУ дитячий садок № 31 в с. Красногорськ Московської області з 02.09.2013 року по теперішній час (а.с. 23), а також отримує послуги з догляду та розвитку (а.с. 24-26).

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_2 та ОСОБА_4, в квартирі маються всі необхідні умови для проживання та виховання неповнолітньої дитини. Район, де мешкає сім'я, має розвинуту інфраструктуру: освітні, медичні, культурні заклади, зупинка суспільного транспорту, торгові центри розміщені в кроковій доступності ( а.с. 51-52).

Відповідач ОСОБА_3 проживає в м. Конотоп, має постійний дохід, працює інкасатором філії Сумського обласного управління АТ "Державний ощадний банк України" та позитивно характеризується за місцем роботи, його заробітна плата за період з жовтня 2012 року по вересень 2013 року включно складає 33960 грн., а сплачені аліменти - 9852,45 грн. ( а.с. 34, 35).

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і вїзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і порядок розв'язання спорів у цій сфері регулюється Законом України "Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України" від 21.01.1994 року.

Згідно ст. 3 зазначеного Закону перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється при пред'явленні одного з документів, вказаних в ст. 2 цього Закону. Відповідно до ст. 4 Закону України „Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України" оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Згідно п. 18 Правил оформлення видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документу дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, в редакції затвердженої Постановою Кабінету міністрів України від 24.03.2004 року № 380, оформлення проїзного документу здійснюється на підставі згоди батьків, а у разі, коли вони не перебувають в шлюбі між собою за наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлений на підставі рішення суду.

Ст. 3 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Згідно ст. 155 Сімейного Кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 157 Сімейного Кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України суд захищає порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб.

Дослідивши добуті докази і даючи їм оцінку, суд вважає, що позивачка та її представник не надали суду переконливих доказів на підтвердження того, що відповідачем порушені будь-які її права або права малолітнього сина, оскільки рішенням суду визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 з матір'ю, позивачці та її сину дозволено тимчасове проживання на території Росії лише до 18.03.2016 року, а відповідач надав дозвіл на тимчасовий виїзд сина до Росії.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. 3 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН, Законом України "Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України", ст. 19, 150, 157, 158 Сімейного кодексу України, Правилами оформлення видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документу дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, в редакції затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 року № 380, ст. 1, 10, 60, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України,-

ВИРІШИВ :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зобов'язання надати дозвіл на постійне місце проживання дитини за кордоном відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Сумської області шляхом подання до Конотопського міськрайонного суду апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя Буток Т. А.