Постанова № 37376213, 27.02.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2014 р. Справа № 805/2070/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Тарасенка І.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Донецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах громадянина ОСОБА_3 до Військової частини А 1402 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості з підйомної допомоги,-

В С Т А Н О В И В:

Донецький прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в інтересах громадянина ОСОБА_3 до Військової частини А 1402 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості з підйомної допомоги.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач, лейтенант Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, наказом Міністерства оборони України від 21.06.2013 року № 187 призначено на посаду взводу телеграфно-телефонного зв'язку роти зв'язку командного пункту військової частини № А 1402.

Наказом командира військової частини № А 1402 (по стройовій частині) від 23.07.2013 року № 149 позивач зарахований до списків особового складу військової частини та допущений до виконання обов'язків за посадою.

Таким чином, відбувся переїзд військовослужбовця на нове місце військової служби в інший населений пункт.

Як на правову підставу для задоволення позову прокурор посилається на приписи ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Інструкції "Про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги" затвердженої Наказом Міністра оборони України від 22.10.2011р. № 370, з яких вбачається, що військова частина А1402 зобов'язана була виплатити ОСОБА_3 підйомну допомогу у сумі 2926, 80 грн.

Таким чином, Донецький прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері просив визнати протиправною бездіяльність командування військової частини А1402 щодо невиплати ОСОБА_3 підйомної допомоги у сумі 2926, 80 грн. та стягнути з військової частини А1402 на користь ОСОБА_3 підйомну допомогу у розмірі 2926, 80 грн.

Донецький прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері у судовому засіданні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. 26.02.2014 року надав заяву про розгляд справи без участі його представника.

Також, представником відповідача надані письмові пояснення на адміністративний позов, в яких відповідач позовні вимоги визнає частково, та зазначає, що Військова частина № А1402 є бюджетною установою, фінансується виключно з державного бюджету, здійснює оплату за наявності бюджетних асигнувань, та за відповідними кодами економічної класифікації видатків бюджету.

Крім того, як зазначено в письмових заперечення, Військова частині № А1402 не здійснює прибуткової господарської діяльності, тому не має альтернативних джерел фінансування, що в свою чергу на даний час унеможливлює виплату заборгованості позивачу з підйомної допомоги у сумі 2926, 80 грн., тому просить суд відстрочити виплату заборгованості.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.112 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач - визнати адміністративний позов повністю або частково. Відмова від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову під час підготовчого провадження мають бути викладені в адресованій суду письмовій заяві, яка приєднується до справи.

Частиною 1 статті 136 КАС України встановлено, що позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Відповідно до ст. 121 Конституції України, однією з функцій прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорюванні права або реалізувати процесуальні повноваження.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

На підставі ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" Донецький прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся з адміністративним позовом в інтересах ОСОБА_3.

Підставою представництва в суді інтересів ОСОБА_3 його письмова заява, у якій він посилається на неспроможність самостійно захистити свої порушені права та реалізувати свої процесуальні повноваження.

Судом встановлено, що лейтенант ОСОБА_3 призначений наказом Міністерства оборони України від 21.06.2013 року № 187 на посаду взводу телеграфно-телефонного зв'язку роти зв'язку командного пункту військової частини № А 1402, який прибув з Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.

Наказом командира військової частини № А 1402 (по стройовій частині) від 23.07.2013 року № 149 був зарахований до списків особового складу військової частини та був допущений до виконання обов'язків за посадою. Таким чином, відбувся переїзд військовослужбовця на нове місце військової служби в інший населений пункт.

Відповідно до частини 3 статті 17 Конституції та статті 16 Закону України "Про збройні сили України" держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Сил України та інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991р. № 2011-XII.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.03.1992р. № 2232-ХІІ зазначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Так, відповідно до п. 3 ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.

Порядок та підстави здійснення зазначеної виплати встановлені Інструкцією "Про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги" затвердженої Наказом Міністра оборони Українивід 22.10.2011р. № 370.

Відповідно допункту 1 Інструкції особам офіцерського складу, прапорщикам (мічманам) та військовослужбовцям рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що переїхали до нового місця служби з одного населеного пункту вінший у зв'язку з призначенням на посади або зміною постійної дислокації військової частини (підрозділу) до місця постійної дислокації військової частини або підрозділу* зі зміною місцяпроживання, виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення.

Пунктом 2 Інструкції передбачено, що розмір підйомної допомоги визначається з окладу заосновною посадою, на яку призначений військовослужбовець або яку

він займав до дня прибуття військової частини (підрозділу) донового пункту постійної дислокації, окладу за військове звання тадодаткових видів грошового забезпечення на день виникнення права на отримання підйомної допомоги.

У разі призначення на посади або передислокації військової частини (підрозділу) в ті місцевості, де чинним законодавством України передбачена виплата підвищених посадових окладів, підйомна допомога виплачується з урахуванням підвищених посадових окладів.

Згідно до пункт 3 Інструкції підйомна допомога в порядку і розмірах, передбачених

пунктами 1 і 2 Інструкції, також виплачується: військовослужбовцям, які закінчили військові навчальні заклади, термін навчання в яких становить більше ніж півроку, зприсвоєнням офіцерських звань, призначеним на посади офіцерського складу в інші населені пункти.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 20рп-/2004 у справі № 1-27/2004 за конституційним поданням Народних Депутатів України щодо відповідності Конституції України /конституційності/ положень статей 44, 47, 78, 80 Закону України "Про бюджет України на 2004 рік" визначено правову позицію даного суду з питань обмеження гарантій та компенсацій військовослужбовцям, згідно якої комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту останніх, зумовлений особливістю їх професійних обов'язків. Здійснення, таких заходів не залежить від наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.

Згідно довідки від 04.02.2014 року №280/1, яка видана ОСОБА_3 військовою частиною А1402, сума заборгованості перед позивачем по підйомній допомозі складає 2926, 80 грн.

Відповідач не заперечує проти законності вимог позивача, підтвердивши цей факт довідкою, у якій зазначено, що заборгованість перед позивачем по виплаті підйомної допомоги у зв'язку з переїздом на нове місце служби складає 2926, 80грн.

Суд виходить з того, що принципи, на яких базується здійснення прав і свобод військовослужбовців, включаючи і право на достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, передбачене статтями 1,3, статтею 9, статтею 9-1, статтями 19-23 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не може бути звужене чи скасоване.

Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_3 підйомної допомоги у зв'язку з переїздом на нове місце служби у розмірі 2926, 80 грн. є протиправною, оскільки не відповідає вимогам Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Оскільки відповідач до теперішнього часу не виплатив грошову компенсацію у розмірі 2926,80 грн. та з урахуванням заяви відповідача щодо фактичного визнання адміністративного позову, суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

Крім того, як вже зазначалось судом раніше, відповідач в своїх письмових запереченнях просив суд відстрочити виплату заборгованості.

З цього приводу суду зазначає наступне.

Відповідно до ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Таким чином, при системному аналізі вказаної норми, суду приходить до висновку, що питання про відстрочення виконання судового рішення слід розглядати після набрання рішенням законної сили та видачі виконавчого листа.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 23, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 159, 162, 163, 167, 185-186, 254, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Донецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах громадянина ОСОБА_3 до Військової частини А1402 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості з підйомної допомоги - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність командування Військової частини А1402 щодо невиплати лейтенанту ОСОБА_3 нарахованої та невиплаченої підйомної допомоги у сумі 2926, 80грн.

Стягнути з Військової частини А1402 (код ЄДРОПУ 07760091) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, Інн НОМЕР_1) заборгованість з підйомної допомоги у сумі 2926 (дві тисячі дев'ятсот двадцять шість) грн. 80 коп.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Тарасенко І.М.