Ухвала суду № 37374501, 11.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2014 р.Справа № 820/6418/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2013р. по справі № 820/6418/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області

про скасування вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1), звернувся Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області (далі по тексту - відповідач, УПФУ в Лозівському районі), в якому просить суд скасувати вимогу №Ф-1091 від 20.02.2013 року СПД ЮО "УПФУ в м. Лозова".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2013 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області про скасування вимоги - відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2013 року, закрити справу №2а-№820/6418/133-а на підставі п.п1 ч.1 ст.157 КАС України з визначенням її підсудності, задовольнити клопотання позивача від 15.10.2013 року про витребування доказів правоздатності і дієздатності Управління Пенсійного фонду України в м.Лозова, про що постановити письмову ухвалу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про порушення судом першої інстанції вимог Конвенції прав людини і основоположних свобод 1950 р. Вважає, що постанова суду першої інстанціі винесена з порушенням правил підсудності, а справа за №820/6418/133-а повинна бути закрита, оскільки УПФУ в м.Лозова не є суб`єктом владних повноважень. Стверджує, що вищезазначене призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 11.05.2006 року, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.58).

Як вбачається з матеріалів справи, 20.02.2013 року Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області було сформовано вимогу №Ф-1091 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік на суму 3570,97 грн (а.с.13).

Позивач, не погодившись із вказаною вимогою, звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області із заявою про узгодження вимоги.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області від 11.03.2013 року №48/м-6 заяву позивача було залишено без задоволення, а спірну вимогу без змін (а.с.14-16).

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач 25.03.2013 року звернувся до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківської області, який рішенням від 15.05.2013 року № 6771-07/20 скаргу позивача залишив без задоволення, а рішення відповідача від 11.03.2013 року про результати розгляду заяви про узгодження вимоги про сплату недоїмки від 20.02.2013 року № Ф-1091 - без змін (а.с.18-20).

ОСОБА_1, не погоджуючись із вказаними рішеннями, звернувся із відповідною скаргою до Управління Пенсійного фонду України, яке рішенням від 21.06.2013 року №16020/09-10 залишило скаргу без задоволення, а попередньо прийняті Управлінням Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області та Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Харківської області рішення - без змін (а.с.31-32).

Не погодившись з вимогою про сплату недоїмки від 20.02.2013 року № Ф-1091, позивач оскаржив її до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наявності у ФОП ОСОБА_1 обов'язку сплачувати суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Зазначив, що відповідач мав встановлені законом повноваження щодо формування та направлення позивачу спірної вимоги про сплату недоїмки, яка була сформована у відповідності до вимог діючого законодавства, оскільки є територіальним органом Пенсійного фонду України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464) платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з пунктом 3 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Підпунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464 встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

Згідно пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності є платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а відтак, повинні своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 та частини 11 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу. Єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до п. 4 ст. 25 Закону України № 2464-VI територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Відповідно до п. 6.4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994/18289 вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, інформації органів державної податкової служби, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників.

При формуванні вимоги їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1-а частина - літери "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2-а частина - порядковий номер, 3-я частина - літера "У" (узгоджена вимога).

Вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі або відокремленому підрозділу, якщо її передано службовій особі такого платника під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місця перебування (проживання) з повідомленням про вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень, установленим Кабінетом Міністрів України.

Якщо платник на день надсилання йому органом Пенсійного фонду вимоги не повідомив в установленому порядку про зміну місцезнаходження (місця проживання), вимога вважається належним чином врученою навіть у разі її повернення як такої, що не знайшла адресата.

У разі коли не можливо вручити платнику єдиного внеску вимогу поштою в зв'язку з відсутністю його за місцезнаходженням (відсутністю службових осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою службових осіб платника єдиного внеску прийняти вимогу, вимога вважається врученою платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Як вбачаться з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва платника податків (а.с.34), ОСОБА_1 є суб`єктом господарювання, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію ФОП НОМЕР_1 від 11.05.2006 р.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду, що позивач є фізичною особою-підприємцем, на підставі Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663) та на підставі відомостей з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, наданих державним реєстратором згідно із Законом України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", був зареєстрований 15.05.2006 року в управлінні Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача обов'язку у встановленому законом розмірі та строк нараховувати та сплачувати суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у 2012 році повинен був сплатити єдиний внесок у сумі 4572,42 грн., відповідно до розрахунку (а.с.59).

Карткою особового рахунку підтверджується сплата позивачем частково у розмірі 1001,45 грн. суми внеску (а.с.56), внаслідок чого за останнім утворилась прострочена заборгованість у розмірі 3570,97 грн.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, факт часткової сплати суми внеску, свідчить про фактичне визнання останнім обов'язку сплачувати вказаний платіж у повному обсязі.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з несплатою позивачем у законодавчо встановлений строк суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відповідачем було сформовано та направлено на адресу позивача вимогу №Ф-1091 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік на суму 3570,97 грн., яка була отримана останнім засобами поштового зв'язку 23.02.2013 року. Спірна вимога була сформована на підставі розрахунку картки особового рахунку та інформації органів Державної податкової служби, яка надається відповідно до Угоди про міжвідомче інформаційне співробітництво між Державною податковою службою України та Пенсійним фондом України від 21.02.2012 року та Протоколу № 1 про обмін інформацією між Державною податковою службою України та Пенсійним фондом України від 25.04.2012 року.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про законність та обґрунтованість формування та направлення позивачу спірної вимоги, оскільки остання була сформована за наявності встановлених законом підстав та у відповідності до вимог діючого законодавства.

Щодо тверджень апеляційної скарги про те, що постанова суду першої інстанціі винесена з порушенням правил підсудності, а справа за №820/6418/133-а повинна бути закрита, оскільки УПФУ в м.Лозова не є суб`єктом владних повноважень, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 384/2011 визначено, що Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України.

Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Згідно із абз. 2, 4-6 п.п 5 п. 4 1 Положення Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь у районах, містах, районах у містах, а також управлінь у містах та районах (далі - територіальні органи) щодо забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення; забезпечення надходжень від сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, ведення обліку цих надходжень, інших коштів відповідно до законодавства, забезпечення ведення реєстру застрахованих осіб; здійснення контролю за додержанням законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески) та інших платежів, за достовірністю поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів.

Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 7 1 Положення).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, організаційно-правовою формою Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області за КОПФГ є 410 (Орган державної влади)(а.с.68).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність формування відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, вимоги про сплату недоїмки №Ф-1091 від 20.02.2013 року.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що вимога про сплату недоїмки №Ф-1091 від 20.02.2013 року складена відповідачем, який є територіальним органом Пенсійного фонду України, в межах наданих повноважень, та у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України, а справа закриттю не підлягає.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2013р. по справі № 820/6418/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С.