Рішення № 37373863, 17.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21901/13 17.02.14

За позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"до про Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" стягнення 1 267 153,79 грн.

Головуючий суддя Літвінова М.Є.

Судді Босий В.П.

Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Чеботарьова І.Г. - представник за довіреністю;

від відповідача: Печерний С.Л. - представник за довіреністю.

У судовому засіданні 17.02.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення стягнення основного боргу у розмірі 1 120 755,93 грн., втрат від інфляції - 12 666,79 грн., пеню - 41 664,40 грн., 3 % річних - 92 066,67 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору №1110011258 купівлі-продаж природного газу від 27.09.2011, не розрахувався за поставлений природний газ, в результаті чого, позивач звернувся до суду про стягнення основного боргу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Ухвалою від 13.11.2013 порушено провадження у справі №910/21901/13 та призначено справу до розгляду на 09.12.2013.

В судовому засіданні 09.12.2013 оголошено перерву на 23.12.2013, в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Від відповідача надійшов відзив на позов в якому він повідомив, що сплатив суму основного боргу у розмірі 1 120 755,93 грн. 27.11.2013, на підтвердження чого надав платіжне доручення №13193 від 27.11.2013 та банківські виписки від 28.11.2013.

Щодо нарахування 3 % річних, інфляційних втрат, пені відповідач також заперечив, та вважає, що він вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язань за Договором в частині оплати грошових коштів. У зв'язку з чим з боку відповідача відсутня вина в частині порушення виконання зобов'язань за Договором, оскільки вони не були виконані внаслідок вини позивача.

Відповідач також зазначив, що позивач не вірно розрахував пеню, оскільки умовами договору передбачено нарахування протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом. При розрахунку інфляційних втрат позивач не врахував індекс інфляції менше одиниці (дефляція).

В судовому засіданні 09.12.2013, на підставі ст..77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву на 23.12.2013.

23.12.2013 в судовому засіданні представник відповідача подав письмові пояснення (додаткові).

В судовому засіданні 23.12.2013 на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву на 22.01.2014 та ухвалою від 23.12.2013, за клопотанням позивача, в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою від 22.01.2014 відкладено розгляд справи на 17.02.2014.

Ухвалою від 22.01.2014 призначений колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 22.01.2014, доручено розгляд справи колегіально у складі: головуючого судді Літвінової М.Є., судді Босого В.П., судді Отрош І.М.

Ухвалою від 22.01.2014 справу прийнято до провадження колегією суддів, розгляд справи призначено на 17.02.2014.

В судовому засіданні 17.02.2014, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

27.09.2011 між Національною акціонерною компанією "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", правонаступником усіх прав та обов'язків якої є Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (покупець) був укладений договір № 1110011258 купівлі-продажу природного газу (надалі по тексту -Договір).

Відповідно до пунктів 1.1. 2.1. Договору продавець зобов'язується передати у власність покупця з 01.10.2011 по 31.12.2012 природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню, якому природний газ відпускається за роздрібними цінами, диференційованими залежно від річних обсягів споживання.

Продавець передає покупцю з 01.10.2011 по 31.12.2012 газ в обсязі до 28 432,445 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (2.1).

Обсяги газу, що планується передати за цим договором можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (п.2.1.1).

Приймання-передачі газу переданого покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу, згідно (п. 3.3).

Відповідно до п. 5.1 Договору, ціна (граничний рівень ціни) на природний газ установлюється НКРЕ.

Ціна за 1000 куб.м. природного газу на момент укладення цього Договору без врахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом становить:

- газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 2500 куб.м. на рік: при наявності газових лічильників 306,3862 грн., крім того ПДВ 20%; при відсутності газових лічильників 364,5593 грн., крім того ПДВ 20%;

- газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 6000 куб.м. на рік; при наявності газових лічильників 604,9439 грн., крім того ПДВ 20%; при відсутності газових лічильників 692,9247 грн., крім того ПДВ 20%;

- газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 12000 куб.м. на рік: при наявності газових лічильників 1 526,5785 грн., крім того ПДВ 20%; при відсутності лічильників 1 706,8670 грн., крім того ПДВ 20 %;

- газ, який використовується населенням за умови, що споживається перевищує 12 0200 куб.м. на рік: при наявності газових лічильників 1 877,0593 грн., крім того ПДВ 20%; при наявності газових лічильників 2 092,2035 грн., крім того ПДВ 20%.

Відповідно до п. 5.4 Договору, загальна сума вартості природного газу за цим Договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Загальна сума вартості природного газу за цим Договором складає 11 575 878,93 грн., крім того ПДВ 20% , всього з ПДВ - 13891 054,71 грн.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки (п. 6.1).

Оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ поставлений продавцем покупцю в тому ж місяці, у якому надійшли кошти.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця(п. 6.2).

Відповідно до п. 11.1 Договору, він набуває чинності з 01.10.2011 і діє в частині реалізації газу до 31.12.2012, а в частині проведення розрахунків за газ - до повного погашення заборгованості.

30.09.2011 та 31.01.2012 сторонами укладені додаткові угоди до Договору, відповідно до яких п. 5.2 Договору викладали у новій редакції.

Відповідно до додаткової угоди №1 до Договору, п. 5.2 виклали в наступній редакції:

З 01.10.2011 ціна за 1000 куб.м. природного газу без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом становить:

- газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 2500 куб.м. на рік: при наявності газових лічильників 289,7516 грн., крім того ПДВ 20%; при відсутності газових лічильників 347,9247 грн., крім того ПДВ 20%;

- газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 6000 куб.м. на рік; при наявності газових лічильників 588,3093 грн., крім того ПДВ 20%; при відсутності газових лічильників 676,2901 грн., крім того ПДВ 20%;

- газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 12000 куб.м. на рік: при наявності газових лічильників 1509,9439 грн., крім того ПДВ 20%; при відсутності лічильників 1690,2324 грн., крім того ПДВ 20 %;

- газ, який використовується населенням за умови, що споживається перевищує 12 0200 куб.м. на рік: при наявності газових лічильників 1860,4247 грн., крім того ПДВ 20%; при наявності газових лічильників 2075,5689 грн., крім того ПДВ 20%.

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складає 10 939 205,59 грн., крім того ПДВ 20 %, всього з ПДВ - 13 127 046,71 грн.

Відповідно до додаткової угоди № 2 до Договору, п. 5.2, 5.4 викладений в наступній редакції:

Ціна за 1000 куб.м. природного газу без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом становить:

- газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 2500 куб.м. на рік: при наявності газових лічильників 286,5785 грн., крім того ПДВ 20%; при відсутності газових лічильників 344,7516 грн., крім того ПДВ 20%;

- газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 6000 куб.м. на рік; при наявності газових лічильників 585,1362 грн., крім того ПДВ 20%; при відсутності газових лічильників 673,1170 грн., крім того ПДВ 20%;

- газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 12000 куб.м. на рік: при наявності газових лічильників 1506,7708 грн., крім того ПДВ 20%; при відсутності лічильників 1687,0593 грн., крім того ПДВ 20 %;

- газ, який використовується населенням за умови, що споживається перевищує 12 0200 куб.м. на рік: при наявності газових лічильників 1857,2516 грн., крім того ПДВ 20%; при наявності газових лічильників 2072,3958 грн., крім того ПДВ 20%.

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу з жовтня по грудень 2011 року, з січня по грудень 2012 природний газ в обсязі 29 367,137 куб.м. на загальну суму 13 450 737,99 грн., що підтверджується наступними актами приймання - передачі за вказаний період, які долучені до матеріалів справи, підписані та скріплені печатками сторін.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач, в порушення умов Договору та чинного законодавства України, лише частково розрахувався за поставлений природний газ, здійснивши оплату в розмірі 12 329 982,06 грн., у зв'язку з чим, у останнього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 1 120 755,93 грн.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 120 755,93 грн. основного боргу за договором № 1110011258 від 27.09.2011 купівлі-продажу природного газу, 41 664,40 грн. пені, 12 666,79 грн. інфляційних втрат та 92 066,67 грн. 3% річних.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, та зазначив, що сума основного боргу сплачена відповідачем в повному обсязі, а сума нарахованих пені, інфляційних втрат та 3% річних не підлягає стягненню відповідно до статті 613 Цивільного кодексу України у зв'язку з простроченням кредитора - Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", оскільки, відповідні суми за договором № 1110011258 від 27.09.2011 купівлі-продажу природного газу до фінансових планів, Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", які затверджуються позивачем, не включались.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір № 1110011258 від 27.09.2011 є договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач передав відповідачу обсязі 29 367,137 куб.м. на загальну суму 13 450 737,99 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

З актів приймання-передачі газу, які наявні в матеріалах справи, підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень, вбачається, що позивач надав, а відповідач прийняв газ на суму 13 450 737,99 грн. за період з жовтня 2011 року по грудень 2012 року.

Відповідно до матеріалів справи, судом встановлено, що оплата отриманого газу проведена в повному обсязі, однак з порушенням строків встановлених в договорі.

Судом встановлено, та підтверджено відповідачем, що Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 27.11.2013 перерахував на рахунок позивача заявлену до стягнення суму заборгованості у розмірі 1 120 755,93 грн., що підтверджується платіжним дорученням №13193 від 27.11.2013 та банківською випискою від 28.11.2013.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

Таким чином, оскільки відповідачем сплачено суму заборгованості в розмірі 1 120 755,93 грн. в процесі розгляду даної справи, та відсутністю в цій частині позовних вимог предмету спору, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 1 120 755,93 грн.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивач також заявив до стягнення пеню у розмірі 41 664,40 грн., 3 % річних - 92 066,67 грн. та втрати від інфляційних процесів - 12 666,79 грн.

Відповідно до п. 7.2 Договору, у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 Договору, він зобов'язується сплатити пеню у розмірі 0,01 відсотка від несвоєчасно сплаченої суми.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як вбачається з розрахунку наведеного у позовній заяві, він проведений з урахуванням умов Договору, часткових проплат. Розрахунок пені відповідає ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Однак за перерахунком суду розмір пені становить 41 306,11 грн.

З твердженням відповідача, що нарахування пені позивачем здійснено не вірно, та не враховано, що згідно умов п. 7.2 Договору від 27.09.2011, відповідно до якого сторони узгодили, що неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом, суд не погоджується з урахуванням наступного.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Відповідно до частини першої статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено Господарським кодексом України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої статті 260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відтак, частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Враховуючи викладене, суд погоджується з позицією позивача, та зазначає, що положення пункту 7.2 договору, в якому сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення пені за прострочену суму, оскільки встановили, що нарахування неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення виконавця з вимогою, претензією, позовом, суперечать вимогам частини другої статті 260, статті 261 ЦК України та частини шостої статті 232 ГК України.

Аналогічна правова позиція визначена в постанові Верховного суду України від 04.12.2012 у справі №17/034-11

Пунктом 3.17.4 Постанови Вищого Господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи вищевикладене, та сплату в повному обсязі основного боргу відповідачем, тобто з боку відповідача було вжито необхідні заходи щодо належного виконання зобов'язання за Договором, керуючись принципами розумності, справедливості, суд приходить до висновку про зменшення розміру пені нарахованої позивачем, а саме підлягає стягненню пеня в розмірі 4 130,61 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При розрахунку 3 % річних та пені, позивач помилково враховував дату фактичної сплати заборгованості при визначенні кінцевої дати періоду нарахування та не врахував дату фактичної сплати боргу при визначенні початкової дати наступного періоду нарахування.

За перерахунком суду розмір 3 % річних становить 91 392, 23 грн.

Заперечення відповідача щодо його відсутності вини у спірних правовідносинах та відсутності факту порушення умов Договору, що виключає можливість стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат, судом визнані необґрунтованими та не можуть братись до уваги при вирішенні спору, з огляду на наступне.

Як було вже судом зазначено, що сплата 3 % річних від простроченої суми так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013).

Таким чином, проценти річних та інфляційні нарахування входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Однією з підстав на яку посилається відповідач у відзиві є, те, що при здійсненні своєї фінансово-господарської діяльності, в тому числі при укладанні та виконанні договору купівлі-продажу природного газу №11100112259 від 27.09.2011 та фінансуванні його виконання, Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" повинна була використовувати власні кошти, в порядку, встановленому законодавством України, статутом відповідача та затвердженими Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" фінансовими планами на 2011, 2012 та 2013 роки.

Фінансові плани ДК "Укртрансгаз" на 2011, 2012, 2013 роки підлягали затвердженню в порядку, встановленому наказом Міністерства економіки України "Про затвердження порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансових планів державних підприємств, акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких 50 відсотків акцій (паїв, часток) належать державі, та їх дочірніх підприємств" №173 від 21.06.2005.

Посилання відповідача на те, що зобов'язання не були виконані в строк внаслідок вини позивача судом визнано необґрунтованим та таким, що не спростовує факт неналежного виконання зобов'язання щодо оплати газу у строки встановлені Договором, який підписаний та скріплений печатками сторін.

Тобто, як встановлено вище, відповідач сплатив кошти за отриманий газ за Договором від 27.09.2011, однак не у строки визначені умовами цього Договору, що є наслідком порушення грошових зобов'язань.

Суд також зазначає, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю.

Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Водночас необхідно мати на увазі, що за приписом частини третьої статті 550 ЦК України кредитор не має права на неустойку (в тому числі пеню та штраф) у разі, якщо боржник згідно із статтею 617 цього Кодексу не відповідає за порушення зобов'язання (п. 1.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013).

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Щодо розрахунку інфляції здійсненим позивачем, слід зазначити, що він є необґрунтований.

Як передбачено п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Вказана правова позиція також відображена у листі Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р від 03.04.1997.

Наприклад, розрахунок інфляційних нарахувань за зобов'язаннями жовтня 2011 року за період з 16.10.2011 по 15.11.2011 є не вірним, враховуючи, що згідно умов Договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа наступного за місяцем поставки газу, тобто, в даному випадку прострочення має місце з одинадцятого числа відповідного місяця та року.

Інші періоди за які здійснено інфляційні нарахування розраховано таким же не вірним способом, який зазначено вище.

Отже, враховуючи зазначені рекомендації, дату настання прострочення виконання зобов'язання, часткові проплати, які здійснювались періодично відповідачем та кінцеву дату періодів вказаних у розрахунку та визначених позивачем, суд здійснив перерахунок інфляційних нарахувань.

Суд, дослідивши подані позивачем розрахунки, встановив, що Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" зроблено хибний висновок щодо періодів прострочення виконання зобов'язання відповідачем, з огляду на наступне.

Умовами договору №1110011258 на купівлю-продаж природного газу, безпосередньо п. 6.1., визначено, що строк остаточного розрахунку здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу, отже кількість днів щодо прострочення необхідно відліковувати з 11-го числа наступного за місяцем поставки газу по день фактичного здійснення оплати, що не було взято до уваги позивачем при здійсненні інфляційних нарахувань.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. (п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013).

Отже, перевіряючи правильність розрахунку суми інфляційних втрат, суд досліджували дату погашення заборгованості по кожному акту - приймання передачі та враховуючи умови договору про те, що остаточний розрахунок повинен здійснюватись до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, встановив, що при нарахуванні інфляційних втрат позивачем не враховано тривалість існування сум заборгованості, яка повинна проіснувати не менш як один місяць з моменту її виникнення. Тобто позивачем при проведенні розрахунку залишено поза увагою те, що відповідачем частково сплачувалася заборгованість протягом базового місяця (одного місяця з моменту виникнення заборгованості), отже певні суми заборгованості існували менше одного місяця, тому визначення розміру інфляційних втрат із суми заборгованості, що існувала станом на 15 число кожного місяця є неправильним, оскільки такий порядок здійснення цих нарахувань позивачем дещо не узгоджується із приписами листа Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р.

При цьому, суд також виходив з того, що індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що нарахування індексу інфляції можливе лише на суму простроченої заборгованості, яка існувала не менше як на один місяць. Крім того, слід також зазначити, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні інфляційних нарахувань.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, підлягає стягненню з відповідача пеня у розмірі 4 130, 61 грн. та 3 % річних - 91 392,23 грн.

Провадження в частині суми основного боргу припиняється.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судовий збір покладається на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий збір, в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без врахування зменшення такого розміру (абз.3 п. 3.17.4 Постанови Вищого Господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, п.1-1 ст.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Провадження в частині стягнення 1 120 755,93 грн. основного боргу припинити.

2.Стягунути з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код 30019801) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) пеню у розмірі 4 130,61 грн. (чотири тисячі сто тридцять гривень 61 коп.), 3 % річних у розмірі 91 392,23 грн. (дев'яносто одна тисяча триста дев'яносто дві гривні 23 коп.) та судовий збір - 25 069,09 грн. (двадцять п'ять тисяч шістдесят дев'ять гривень 09 коп.).

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного

тексту рішення: 21.02.2014

Головуючий суддя М.Є. Літвінова

Судді В.П. Босий

І.М. Отрош