Постанова № 37373843, 19.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2014м.Київ№ 28/422

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Моноброк»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києвапровизнання недійсним податкового повідомлення-рішенняСуддя Смирнова Ю.М.

Секретар с/з Масленніков А.О.

Представники

від позивача від відповідача Жительний В.М. - директор не прибули

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 21.07.2004 №0000562320/1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2005 провадження у справі № 28/422 було зупинено до вирішення Господарським судом міста Києва справи № 28/420-А за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноброк» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2014 суддею Смирновою Ю.М. справу № 28/471 прийнято до свого провадження та поновлено провадження у справі.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказує, що:

- правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у складі вартості кондиціонерів, придбаних для господарської діяльності підприємства;

- помилка, допущена при складанні податкової декларації з ПДВ за квітень 2001 р., не призвела до заниження податкового зобов'язання по ПДВ.

З наведених підстав позивач вважає, що податкові зобов'язання з ПДВ були визначені спірним податковим повідомленням-рішенням неправомірно та з порушенням строків давності, передбачених Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідач у наданих суду письмових поясненнях проти позову заперечує, посилаючись на те, що факти порушення податкового законодавства встановлені актом перевірки.

Представники відповідача у судове засідання не прибули.

Відповідно до ч.6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на основі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідачем - ДПІ у Оболонському районі м. Києва проведено планову документальну перевірку позивача за період з 01.01.2001 по 31.12.2003, про що складено акт перевірки від 25.06.2004 №895/23-202-25278959.

На підставі зазначеного акта та за результатами апеляційного узгодження, передбаченого положеннями ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», 21.07.2004 відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000562320/1, яким відповідно до п.п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 4.4.5 п. 4.4 Наказу ДПА України від 30.05.1997 №166 «Про порядок заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість» та п.п. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачу зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ за квітень 2001 р. на суму 1000,00 грн. та за жовтень 2002р. на 716,00 грн., а також застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 358,00 грн.

В розділі 2.5.1 акта перевірки зазначено, що згідно наданої позивачем до ДПІ у Оболонському районі м. Києва податкової декларації з ПДВ за квітень 2001р. (вх. 2932 від 21.05.2001) задекларовано 25165,00 грн. ПДВ, який підлягає відшкодуванню з бюджету за підсумками поточного звітного періоду. Відповідно до уточненої декларації з ПДВ за квітень 2001р., поданої позивачем 20.06.2001 (вх. №70) розмір бюджетного відшкодування зменшено на 1000,00 грн. Однак в порушення вимог п.п. 4.4.5 п. 4.4 Наказу ДПА України від 30.05.1997 №166 «Про порядок заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість» в р.3 Довідки, яка подана до уточненої декларації, позивач не відобразив цю суму, що призвело до завищення бюджетного відшкодування на 1000,00 грн.

Оцінюючи доводи акта перевірки в цій частині суд відзначає наступне.

Відповідно до п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

В даному випадку, спір стосується уточненої податкової декларації позивача з ПДВ, яка подана 20.06.2001. Отже, на момент проведення відповідачем перевірки та визначення позивачу спірного податкового зобов'язання з ПДВ строк давності, передбачений положеннями 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», сплинув. Відповідно, позивач вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Суд також вважає помилковою позицію відповідача щодо неправомірного включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі вартості кондиціонерів, придбаних у Приватного підприємства «Клімат-Контроль» за накладною від 22.10.2001 №617 на суму 4295,00 грн., в тому числі ПДВ 715,80 грн.

В розділі 2.5.2 акта перевірки відповідач вказав, що в порушення п.п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у жовтні 2002 р. ТОВ «Моноброк» завищило податковий кредит з ПДВ на 715,80 грн., оскільки включило до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у складі витрат, які не відносяться до складу валових витрат підприємства. На думку відповідача, придбані позивачем кондиціонери не пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Моноброк».

За правилами п.п.7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Як встановлено постановою Господарського суду міста Києва від 18.12.2012 у справі №28/420-А, до вирішення якої зупинялося провадження у справі №28/422, вищеописані кондиціонери позивача встановлені у виробничих приміщеннях і забезпечують господарську діяльність підприємства. Ці обставини відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України повторного доказування не потребують. Відтак, враховуючи, що здійснені позивачем витрати на придбання кондиціонерів відносяться до валових витрат та безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю платника податків, позивач правомірно включив до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у складі таких витрат.

Враховуючи викладене, відповідач неправомірно визначив позивачу податкові зобов'язання з ПДВ та застосував до позивача штрафні санкції.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача не відповідає зазначеним критеріям та порушує права позивача, тому суд задовольняє заявлені позовні вимоги та визнає спірне податкове повідомлення-рішення відповідача недійсним.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, понесені позивачем, відшкодовуються на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 71, 72,94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва від 21.07.2004 №0000562320/1.

Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Моноброк» (м. Київ, проспект Оболонський, 23-А; ідентифікаційний код 25278959) 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Дата підписання постанови: 24.02.2014 Суддя Ю.М. Смирнова